Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

Від позивача - Канівець О.М. (довір. б/н від 24.11.2008р.);

Від відповідача - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Італія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2009

у справі № 7/119 (суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Арт Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Італія"

про стягнення 187284,68 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. у справі №7/119 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Італія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Арт Плюс" 151 204 грн. 64 коп. – передоплати, 27 216 грн. 84 коп. – пені, 8 154 грн. 82 коп. – індексу інфляції, 708 грн. 38 коп. – 3% річних, 1 872 грн. 90 коп. – державного мита, 118 грн. 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції грунтується на тому, що відповідач в порушення умов договору поставки № 06/06/08 від 06.06.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем та додаткової угоди до договору, у встановлені строки не відвантажив позивачу товар на суму 151 204,64 грн.

З урахуванням бездіяльності відповідача, як зазначає суд, зобов’язання по виконанню робіт за договором поставки № 06/06/08 від 06.06.2008р. припинено, а отже і кошти перераховані на виконання цих робіт перебувають у відповідача безпідставно.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009р., та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач вказує про те, що позивачу було відомо про готовність та наявність товару на складі відповідача, оскільки в подальшому позивач протягом двох місяців отримував товар на складі відповідача. Якщо б позивач не був повідомлений про наявність у відповідача товару, то він би не вивозив його, тобто, на думку позивача, самі дії відповідача вказують на те, що його було повідомлено про наявність товару.

Оскільки відповідач належним чином виконав свої обов’язки за договором поставки, у позивача відсутні будь-які підстави в односторонньому порядку відмовлятися від зобов’язання

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.06.2009р.

В судове засідання апеляційної інстанції 24.06.2009р. не з’явився представник відповідача.

У зв’язку з належним повідомлення відповідача про розгляд апеляційної скарги 24.06.2009р. (розписка від 17.06.2009р.) а також з врахуванням думки представника позивача, колегія суддів вважає можливим розгляд апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до договору поставки №06/06/08, укладеного між ТОВ "Буд Арт Плюс" та ТОВ "Стиль Італія", відповідач зобов’язувався виготовити та передати у власність позивачу армовані балки та керамзитобетонні блоки, а позивач зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість наступним чином: 100% передоплати протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунку-фактури. Ціна, кількість та асортимент товару зазначено в Специфікації, що є додатком №1 до Договору на суму 292 954,90 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 48 825,82 грн.

21.07.2008р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно якої відповідач зобов’язаний додатково виготовити та передати у власність позивачу товар по ціні, в кількості та асортименті згідно з додатками №2 та №3 до договору, а саме: Специфікації на суму 195 303,26 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 32 550,54 грн та Специфікації на суму 292 954,90 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 48 825,82 грн., а позивач зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість. Загальна вартість товару становить 781 213,06 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 130 202,18 грн.

Відповідно до п.2.4 договору поставки строк виготовлення та поставки товару складає не більше 2-х тижнів з моменту здійснення позивачем передоплати.

Відповідач зобов’язувався відвантажити товар не пізніше 3-х робочих днів з моменту письмового (факсимільного) повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження( п. 2.5 договору).

На виконання умов договору та додаткової угоди до нього, позивач на рахунок відповідача перерахував грошові кошти – 100% передоплати в сумі 781 213,06 грн., що підтверджується банківськими виписками від 12.06.2008р., 17.06.2008р., 25.06.2008р., 22.07.2008р., 23.07.2008р., завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином відповідач повинен був виготовити і передати позивачу товар, відповідно до умов договору, у строк до 05.08.2008р. від дати останнього платежу.

В лютому 2009р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Італія" про стягнення 187 284,68 грн.

Оспорюваним рішенням місцевого господарського суду позов задоволено.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з положень договору № 06/06/08 від 06.06.2008р та додаткової угоди 21.07.2008р. №1 необхідною умовою для отримання товару є письмове повідомлення відповідачем позивача про готовність товару до відвантаження.

Відповідач відвантажив позивачу частину обумовленого договором та додатковою угодою товару на суму 630 008,42 грн. з ПДВ, який позивач оплатив повністю, відповідно до банківських виписок . Передачу товару оформлено накладними та видатковими накладними від 05.06.2008р., 09.06.2008р., 24.06.2008р., 01.07.2008р., 04.07.2008р., 16.07.2008р., 18.07.2008р., 28.07.2008р., 29.07.2008р., 30.07.2008р., 01.08.2008р., 04.08.2008р., 05.08.2008р., 06.08.2008р., 07.08.2008р., 15.08.2008р., 21.08.2008р., 03.09.2008р., 08.09.2008р., 09.09.2008р., 15.09.2008р., 17.09.2008р., 18.09.2008р., 29.09.2008р.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачу було відомо про готовність та наявність товару на складі відповідача не заслуговують на увагу, оскільки такі твердження є недоведеними.

В матеріалах справи наявні листи позивача, які були направлені відповідачу, та повернуті поштовим відділенням у зв’язку з закінченням терміну зберігання. Таким чином твердження відповідача про те, що позивач відмовлявся отримувати товар є необгрунтованими.

Натомість в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем від відповідача письмового повідомлення про готовність до відвантаження товару на суму 151 204,64грн., як то передбачено умовами договору.

Таким чином відповідач в порушення умов договору та додаткової угоди до нього у встановлені строки не відвантажив позивачу товар на суму 151 204,64 грн., у зв’язку з чим позивач звернувся до відповідача з листами – вимогами від 28.10.2008р., 07.11.2008р. та відмовився від прийняття виконання робіт, які внаслідок прострочення втратили для нього інтерес, та просив повернути суму передоплати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч.3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється ( ч.3 ст. 615 ЦК України).

У разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі (ч. 2 ст. 622 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв’язку з безпідставним перебуванням коштів у відповідача та припиненням договору, відповідач зобов’язаний їх повернути позивачеві, а тому вимога позивача в частині стягнення 151 204,64 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до п.5.1.3. договору № 06/06/08 від 06.06.2008р. в разі порушення строків поставки товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від вартості не поставленого в обумовлені строки товару на кожен день затримки.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.( ст. 661 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст. 232 Цивільного кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань за договором в розмірі 27 216,84 грн., про стягнення 8 154,82 грн. – індексу інфляції та 708,38 грн. – 3% річних підлягають задоволенню, оскільки факт порушення зобов’язання підтверджений матеріалами справи, поясненням представників сторін.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва по справі №7/119 від 23.04.2009р. відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Італія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. у справі № 7/119 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 7/119 повернути до Господарського суду міста Києва.