29/568 Про надання банківських послуг - 17.06.2009 Прийняття

за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал"

про стягнення 20000,00 грн.

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" (далі – позивач) в листопаді 2008 звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" (далі – відповідач) про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. боргу, а також 200 грн. державного мита та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2009 у справі №29/568 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. основного боргу, 51,00 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване, зокрема, приписами статей 257, 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), в зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності в частині стягнення з відповідача 10000,00 грн., та в іншій частині позовних вимог з огляду на невиконання належним чином відповідачем зобов’язання за договором №20-659/50 від 10.03.2005.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.04.20098 у справі №29/568, і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал". Також апелянт просив суд судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що умовами договору №20-659/50 від 10.03.2005 та Постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням" від 19.04.2005 №137 (z0543-05) (далі – Положення), не передбачена можливість здійснити видачу готівкових коштів за двома квитанціями, в яких зазначений лише один номер авторизації, та в результаті цього судом невірно визнано квитанції такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Також, апелянт зазначає, що позивачем не надано суду доказів належного виконання останнім підпункту 2.2.6 пункту 2.2 та пункту 4.15 договору №20-659/50 від 10.03.2005 щодо надання банком відповідачу виписки по рахунку.

Крім того, як зазначено в апеляційній скарзі, апелянт вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, прийняв до уваги письмові докази, які були подані до суду з порушенням вимог статті 36 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) – у вигляді копії факсимільного повідомлення акту звірки розрахунків видачі готівки від 10.10.2008.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 у справі № 29/568 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/4 від 16.06.2009 у зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Поляк О.І. на лікарняному) розгляд апеляційної скарги у справі №29/568 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Коротун О.М., судді – Кондратова І.Д., Попікова О.В.

В судове засідання 17.06.2009 з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києві від 27.04.2009 у справі № 29/568 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду міста Києві від 27.04.2009 у справі № 29/568 залишити без змін. Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається, на те, що відповідач мав можливість виявити факт невідповідності сум, списаних з картки користувача та фактично ним отриманих і був зобов’язаний, відповідно до умов договору №20-659/50 від 10.03.2005, повідомити про це позивача, що не було ним зроблено.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, Київський апеляційний господарський суд, -

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, 10.03.2005 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" було укладено договір № 20- 659/50 про надання пластикової платіжної картки та виконання розрахунків за операціями з картками (далі – договір), відповідно до умов якого, банк відкриває клієнту рахунок, надає йому у користування картки та виконує операції за розрахунками з картками згідно з умовами цього договору (пункт 1.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно зазначено судом першої інстанції, 11.11.2005 о 10:11:13 годині позивачем за допомогою РОS-термінала була здійснена видача готівки відповідачу, що підтверджується чеками про видачу готівки № 477994 та № 477994 від 11.11.2005.

Відповідно до виписки з банківського рахунку відповідача по справі, позивач при видачі готівки помилково надав клієнту більшу суму, ніж фактично зняв з рахунку клієнта (відповідача).

Відповідач у відзиві на позовну заяву до суду першої інстанції просив застосувати строки позовної давності в частині позовних вимог про стягнення з відповідача коштів в сумі 10000,00 грн. за 11.11.2005.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач подав до суду клопотання про поновлення строку позовної давності, оскільки він звертався з аналогічною позовною заявою до господарського суду міста Києва 05.11.2008, але господарський суд міста Києва ухвалою від 14.11.2008 № 05-5-34/12096 повернув первинно подану позовну заяву Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" без розгляду на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2008 ухвалою господарського суду міста Києва № 05-5-34/12096 було повернуто позовну заяву № 10/25 від 05.11.2009 Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" про стягнення 20000,00 грн. на підставі пункту 6 частини 1 статті 63 ГПК України (арк. справи 58).

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тоді як повернення позовної заяви у відповідності до статті 63 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що заявником не був дотриманий встановлений порядок подання позову і позовна давність у таких випадках не переривається. Якщо після повернення позовної заяви позивач, усунувши допущене порушення, повторно звернувся до господарського суду і позовна заява прийнята, то позовна давність переривається в день повторного подання позову.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував строки позовної давності за заявою сторони у справі та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів в розмірі 10000,00 грн. за 11.11.2005.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 17.08.2007 о 12:58:38 годині та о 13:23:15 годині у безбалансовому відділенні №1 Промінвестбанку за допомогою POS термінала була здійснена видача готівки з кодом авторизації 606274 з корпоративної міжнародної платіжної картки №4779929010868736 - держатель Богданов Олег Вадимович, на суму 20000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 1912 від 17.08.2007 на суму 10000,00 грн. та квитанцією № 1913 від 17.08.2007 на суму 10000,00 грн.

В пункті 4.1 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Національного банку України від 19.04.2005 № 137 (z0543-05) (далі – Положення) встановлено, що документи за операціями із застосуванням платіжних карток та інші документи, що використовуються в платіжних системах для переказу коштів із застосуванням платіжних карток, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням платіжних карток і їх оброблення визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, установлених Національним банком.

Відповідно до пункту 4.4 Положення, сліп, квитанція платіжного термінала, чек банкомата, оформлені відповідно до вимог цього Положення, мають статус первинного документа клієнта (довіреної особи клієнта), за яким виконана операція, і можуть бути використані під час урегулювання спірних питань між клієнтом і емітентом.

Сліп, квитанція платіжного термінала, що складаються в разі здійснення операцій у касах банків, їх агентів, повинні включати такі обов’язкові реквізити: ідентифікатор банку або інші реквізити, що дають змогу його ідентифікувати; дату здійснення операції; суму та валюту операції; реквізити платіжної картки (допустимі правилами безпеки платіжної системи); код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи); підпис держателя платіжної картки (у разі, оформлення сліпа – обов’язково, а в разі оформлення квитанції платіжного термінала - якщо це передбачено правилами платіжної системи). (п. 4.9 Положення).

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що квитанції, додані до матеріалів справи № 1912 від 17.08.2007 на суму 10000,00 грн. та № 1913 від 17.08.2007 на суму 10 000,00 грн. оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України.

З огляду на викладене, Київським апеляційним господарським судом відхиляються, як безпідставні, доводи апелянта про те, що умовами договору №20-659/50 від 10.03.2005р. та Положенням не передбачена можливість здійснити видачу готівкових коштів за двома квитанціями в яких зазначений лише один номер авторизації.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві позивач зазначає, що 17.08.2007 з рахунку відповідача, на обслуговування якого видана міжнародна пластикова картка № 4779929010868736, помилково знято кошти на суму лише 10000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 31.08.2007 щодо розрахункових операцій, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал", наявною в матеріалах справи.

Суд першої інстанції, при дослідженні виписки з банківського рахунку від 31.08.2007 правомірно встановив, що 17.08.2007 з картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" №4779929010868736 було знято суму коштів в розмірі 10000,00 грн., а не 20000,00 грн., як зазначено в квитанціях про видачу готівки від 17.08.2007 № 1912 на суму 10000,00 грн. та № 1913 на суму 10000,00 грн.

Тоді як пунктом 4.11 договору визначено, що клієнт доручає банку списувати з рахунку грошові кошти на суми будь-яких операцій з використанням картки, плату за виконання операцій за розрахунками з картками (за кожний наступний рік), плату за переоформлення карткового рахунку у зв’язку з втратою картки та будь-яких інших зобов’язань держателя перед системою та банком, які пов’язані з використанням картки на підставі відповідних документів.

В матеріалах справи також міститься акт звірки розрахунків по корпоративній міжнародній картці Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" № 4779929010868736, проте Київський апеляційний господарський суд зазначає, що акт звірки розрахунків є документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами, у даному випадку банківські квитанції, банківські виписки тощо.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вказує, що зобов’язання відповідача оплатити вартість виконаних підрядних робіт випливає безпосередньо з квитанцій № 1912 від 17.08.2007 на суму 10000,00 грн. та № 1913 від 17.08.2007 на суму 10000,00 грн. в розумінні статті 526 ЦК України, а акт звірки розрахунків по корпоративній міжнародній картці Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" № 4779929010868736 є додатковим підтвердженням видачі готівки відповідачу на вказані суми. Тому суд апеляційної інстанції відхиляє в цій частині доводи апелянта про неналежність цього доказу, як підставу для скасування рішення, як безпідставні.

Відповідно до пункту 2.2.6 договору банк зобов’язаний до 10 числа кожного місяця, який слідує за звітним, надавати клієнту виписки по рахунку.

Відповідно до пункту 2.2.7 договору клієнт зобов’язаний щомісячно до 10 числа місяця, що слідує за звітним, отримувати виписки по рахунку за звітний місяць.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що вказані пункти договору не містять відповідальності за невиконання таких пунктів, проте пункт 4.3 статті 4 "Порядок та умови виконання операцій за розрахунками з картками" визначає, що клієнт та держатель зобов’язані здійснювати контроль за розрахунками з використанням картки.

Крім того, в разі сумнівів клієнта щодо достовірності інформації, викладеної у виписці по рахунку, він зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дні отримання виписки, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, письмово повідомити банк про це. Виписка по рахунку вважається прийнятою клієнтом у випадку неотримання банком зазначеного повідомлення до 21-го числа місяця, наступного за звітним (пункт 4.16 договору).

Матеріали справи не містять доказів звернень відповідача з вказаним повідомленням до позивача на виконання вимог пункту 4.16 договору або будь-яких інших звернень.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу; сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України (436-15) , в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до припису статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового, обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав на адресу відповідача лист (вимогу), в якому просив повернути заборгованість в сумі 20000,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав лист надісланий позивачем по справі 23.09.2008, про що свідчить відмітка відповідача про отримання.

Таким чином, відповідач повинен був у строк до 29.09.2008 повернути борг позивачу по справі в повному обсязі.

Проте, відповідач, свого зобов’язання щодо повернення коштів у сумі 10000,00 грн. не виконав.

Таким чином, судом першої інстанції було правомірно стягнуто з відповідача основний борг у розмірі 10000,00 грн. За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Як вбачається з пункту 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції, з відповідача було стягнуто 51,00 грн. державного мита, в той час, як загальна сума державного мита, сплачена позивачем при поданні позовної заяви становить 200,00 грн.

Отже, Київський апеляційний господарський суд вважає такий висновок суду першої інстанції щодо розподілу суми державного мита пропорційно задоволених позовних вимог неправомірним, оскільки позов було задоволено частково, та відповідно до приписів статті 49 ГПК України розмір державного мита, що підлягає стягненню з відповідача, складає 100,00 грн. (ціна позову - 20000,00 грн., задоволено судом першої інстанції - 10000,00 грн., тобто 50%).

Таким чином, пункт 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення з відповідача державного мита, на підставі пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

У задоволенні апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" відмовити.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2009 у справі № 29/568 змінити в частині стягнення державного мита.

Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2009 у справі № 29/568 викласти в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код 33226202, з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" (40000, м. Суми, вул. Кірова, 20, код 09337273) 100,00 грн. державного мита.