17/17-352 Про стягнення збитків за створення несанкціонованого сміттєзвалища, що призвело до засмічення земельної ділянки та завдало шкоди навколишньому природному середовищу - 10.06.2009 Прийняття

Позивач –Державна екологічна інспекція у Тернопільській області з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов прокурора задоволити, оскільки вважає дане рішення таким, що винесене за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що неналежне виконання покладених на відповідача обов’язків, передбачених ст. 21 Закону України "Про відходи", щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, призвело до засмічення земельної ділянки та завдало шкоди навколишньому природному середовищу. При цьому, покликається на п. 10 ч. 1 ст. 21 цього Закону, яким передбачено обов’язок органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечувати ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів. Зазначає, що правове обґрунтування позову полягає в порушенні вимог ст. ст. 42, 43 Закону України "Про відходи"та ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Посилається також на те, що ст. 35 Закону України "Про охорону земель"на користувачів земельних ділянок покладено обов’язок забезпечувати захист земель від забруднення і засмічення, а тому вважає, що матеріалами справи доведено порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства. Крім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що сміттєзвалище було ліквідовано Тернопільської міською радою лише після отримання припису державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області.

Відповідач – Тернопільська міська рада вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року не виконав, відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до вимог ст. 96 ГПК України не подав.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 413313, тому колегія вирішила розглянути апеляційну скаргу у відсутності його представника за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Тернопільської області від 07.04.2009 року у справі № 17/17-352 –залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що 08 жовтня 2008 року працівниками Державної екологічної інспекції у Тернопільській області в присутності начальника відділу екологічної безпеки управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради, головного спеціаліста цього відділу проведено вибіркову позапланову перевірку на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства на території прибережних захисних смуг у м. Тернополі, за результатами якої складено акт перевірки.

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 08.10.2008 року на території міста Тернополя виявлено несанкціоноване стихійне сміттєзвалище твердих побутових відходів розміром 20м х 30м, площею 600 м.кв., що утворює об’єм відходів 90 м.куб., яке розміщене біля мосту через річку Серет по вул. Шептицького на відстані 15-45 м від урізу води.

На підставі даного акту державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Тернопільській області за порушення п. "и" ч. 1 ст. 21 Закону України "Про відходи" складено протокол № 001626 від 10.10.2008 року про адміністративне правопорушення і постановою № 001626 від 10.10.2008 року начальника відділу екологічної безпеки управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради Гринчишину Л.Г. притягнуто до адміністративної відповідальності.

Одночасно, 10.10.2008 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Тернопільській області винесено припис № 2-1/2578, яким Тернопільську міську раду зобов’язано, зокрема, в термін до 10.11.2008 року ліквідувати виявлене стихійне сміттєзвалище твердих побутових відходів (п. "и"ч.1 ст. 21 Закону України "Про відходи").

На підставі проведеної перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, Тернопільський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Тернопільської області із позовом у даній справі про стягнення з Тернопільської міської ради шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок розміщення на території міста Тернополя несанкціонованого сміттєзвалища твердих побутових відходів в розмірі 10543,50 грн., розрахунок якої проведено на підставі Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 року № 171 (z0285-98) .

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, колегією встановлено, що згідно п. п. "а", "б"ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відходи"правопорушеннями у сфері поводження з відходами є порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків, самовільне розміщення чи видалення відходів.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом (1264-12) та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до цієї ж статті, а також ст. 43 Закону України "Про відходи"підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та законодавства про відходи, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Підставою цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності за заподіяння шкоди, в тому числі внаслідок порушення законодавства про відходи, є склад цивільного (господарського) правопорушення, яке включає в себе протиправну поведінку заподіювача шкоди, наявність негативних наслідків (шкоди), причинновий зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також вину правопорушника. Наявність усіх цих елементів в їх сукупності і повинен був довести позивач у даній справі.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтями 30, 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів"передбачено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів, в тому числі формування систем та вимог поводження з відходами, а також здійснення контролю у сфері поводження з відходами, здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Згідно ст. ст. 9, 12 Закону України "Про відходи"територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об’єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи), а місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування ведуть облік безхазяйних відходів і несуть відповідальність за комплексне використання таких відходів, додержання умов поводження з ними та запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище і здоров'я людей.

В силу вимог статті 21 цього ж Закону органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території, ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.

Проаналізувавши матеріали справи та наявні у ній докази, колегією встановлено, що Тернопільської міською радою на виконання покладених на неї обов’язків та в межах наданих законодавством повноважень у сфері поводження з відходами вчинялися заходи щодо здійснення контролю по виявленню стихійних несанкціонованих сміттєзвалищ, що підтверджується, зокрема, актом обстеження санітарного стану території м. Тернополя на предмет виявлення несанкціонованих сміттєзвалищ від 16.06.2008 року, яким зафіксовано та відмічено ряд ділянок з очевидним порушенням природоохоронного законодавства, зокрема Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) .

До даного переліку включено територію міста Тернополя по вул. Шептицького (район АЗС). Комісією, яка здійснювала таке обстеження, прийнято рішення про першочергову ліквідацію сміттієзвалища по вул. Шептицького за кошти місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища, попереджено відповідальних осіб за земельні ділянки, на яких виникли несанкціоновані сміттєзвалища, про необхідність їх належного санітарного утримання, посилено контроль за своєчасною ліквідацією виявлених порушень, доручено спеціалізованим організаціям виконання робіт з ліквідації виявлених стихійних сміттєзвалищ.

Окрім того, про вжиття відповідачем заходів по виявленню несанкціонованих сміттєзвалищ на території м. Тернополя та на вул. Шептицького, зокрема, на виконання приписів ст. 21 Закону України "Про відходи'як до проведення позивачем перевірки так і після її проведення, свідчать листи-звернення Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради № 2239/07 від 04.09.2008 року, № 2261/07 від 09.09.2008 року, № 2710/07 від 20.10.2008 року, адресовані відповідним контролюючим органам, в тому числі правоохоронним.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання припису державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Дзюби В.Б. від 10.10.2008 року № 2-1/2578 та з урахуванням запланованих Управлінням житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради заходів, виявлене стихійне сміттєзвалище твердих побутових відходів на вул. Шептицького ліквідовано силами КП "ТМ ШЕД"із залученням спеціалізованої техніки 30.10.2008 року, тобто в термін, зазначений в цьому приписі. Наведене підтверджується актом обстеження санітарного стану водоохоронної зони на вул. Шептицького від 30.10.2008 року, складеним посадовими особами відділу екологічної безпеки управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради, і не заперечується позивачем в апеляційній скарзі.

Також, 15.12.2008 року між Управлінням житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради (замовник) та КП "ТМ ШЕД"(підрядник) укладено договір № 480 на виконання підрядних робіт, згідно якого замовником доручено, а підрядником прийнято на себе зобов’язання по виконанню робіт щодо рекультивації земель, порушених внаслідок несанкціонованого складування відходів (капітальний ремонт на вул. Шептицького).

Матеріалами справи, зокрема, кошторисом витрат міського фонду охорони навколишнього природного середовища на 2008 рік (з урахуванням змін до нього), актами приймання виконаних робіт № 275 від 17.12.2008 року, № 276 за грудень 2008 року, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, підтверджується здійснення ряду заходів, пов’язаних з подальшою ліквідацією несанкціонованого сміттєзвалища, що розміщене в місті Тернополі по вул. Шептицького.

Враховуючи викладені обставини справи, слід погодитись з висновком місцевого господарського суду про те, що протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) Тернопільської міської ради та її вина у виникненні на території міста Тернополя несанкціонованого сміттєзвалища матеріалами справи не підтверджується, оскільки надані відповідачем докази та встановлені судом обставини справи в сукупності підтверджують факт здійснення відповідачем контролю щодо поводження з відходами на території м. Тернополя, запобігання їх негативному впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людей, вжиття відповідачем заходів, спрямованих на запобігання, зменшення обсягів утворення несанкціонованих звалищ відходів, їх ліквідації та відвернення негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини на території м. Тернополя, в тому числі стосовно виявленого сміттєзвалища, що знаходилось по вул. Шептицького. Відтак, склад цивільного правопорушення, як підстава для відшкодування відповідачем шкоди, відсутній.

У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що скаржником у справі не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 34 ГПК України, порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища та законодавства про відходи, зокрема, неналежне виконання останнім покладених на нього обов’язків у сфері поводження з відходами щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, і заподіяння внаслідок цього шкоди навколишньому природному середовищу в розмірі 10 543, 50 грн., а тому вважає, що у задоволенні позовних вимог відмовлено підставно.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 07.04.2009 року відповідає матеріалам та дійсним обставинам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника висновків суду першої інстанції не спростовують і не розцінюються колегією як такі, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, а тому до уваги не приймаються.