235/2930/17 Про визнання дій ОУПФУ протиправними та зобов'язання поновити виплату пенсії за віком внутрішньо переміщеній особі - 05.09.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.10.2017р. (суддя - Величко О.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р. (судді - Ханова Р.Ф., Василенко Л.А., Гайдар А.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання поновити виплату пенсії,

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати їй пенсії починаючи з 01.08.2016р., визнати протиправним та скасувати рішення про призупинення (припинення) виплати їй пенсії, зобов'язати відповідача поновити їй виплату пенсії та утриматись від вчинення дій щодо призупинення виплати її пенсії в подальшому.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Красноармійському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як внутрішньо переміщена особа. Вперше їй було припинено виплату пенсії з 01.03.2016р., проте на підставі рішення суду відповідачем здійснено її перерахунок і виплату за період з 01.04.2016р. по 01.09.2016р., тобто по дату закінчення дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З 01.09.2016р. виплату пенсії повторно припинено у зв'язку із скасуванням вказаної вище довідки.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.10.2017р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано відповідача нарахувати позивачу пенсію за віком починаючи з 01.08.2017р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції, позовні вимоги частково задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано відповідача поновити нарахування і виплату позивачу пенсії починаючи з 01.09.2016р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги та доповнень посилається на те, що припиняючи позивачу виплату пенсії управління Пенсійного фонду діяло відповідно до положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014р. (1706-18) №1706, Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №509 (509-2014-п) , та постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05.11.2014р. №637 (637-2014-п) , оскільки за даними електронного обміну інформації між Управлінням праці та соціального захисту населення і відповідачем позивач, як внутрішньо переміщена особа, не значиться, а тому правових підстав для нарахування та виплати їй пенсії немає.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалась.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 07.11.2014р. прийнято постанову № 595 "Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей", якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 цього Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Красноармійському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як внутрішньо переміщена особа, та отримує пенсію за віком.

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області від 16.01.2015р. №1441/006783 позивач перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме - з міста Макіївка Донецької області до с. Леніно Красноармійського району Донецької області.

З 01.03.2016р. нарахування і виплату позивачу пенсії припинено, що стало підставою для звернення до суду із позовом.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05.12.2016р. визнано протиправним та скасовано розпорядження Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про припинення виплати позивачу пенсії згідно статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язано управління Пенсійного фонду поновити позивачу виплату пенсії за віком з 01.03.2016р.

Постановою старшого державного виконавця Покровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 13.04.2017р. ВП №53608082 закінчено виконавче провадження у зв'язку із повним виконанням постанови суду.

Згідно листа відповідача від 28.03.2017р. та довідки від 04.07.2017р. №4480 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії позивачу у квітні 2017 року виплачено заборгованість пенсії за період з 01.03.2016р. по 31.07.2016р.

Згідно листа Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16.05.2017р. вбачається, що розпорядженням Красноармійського районного управління соціального захисту від 16.08.2016р. скасовано позивачу дію довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, а тому виплата пенсії здійснювалась відповідачем по 01.09.2016р. При цьому повідомлено, що оскільки позивач станом на 01.05.2017р. за поновленням статусу внутрішньо переміщеної особи не зверталась, то правових підстав для виплати їй пенсії немає.

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області від 28.02.2017р. довідка внутрішньо переміщеної особи позивачу скасована розпорядженням від 16.08.2016р. відповідно до пункту 3 частини 1, абзацу 8, 11 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" у зв'язку із поверненням особи до покинутого місця постійного проживання.

Судами встановлено, що виплату пенсії позивачу припинено з 01.09.2016р.

При цьому судами також встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідачем не приймалося.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав, виключний перелік яких наведений у частині 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на практику Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що такі дії відповідача мають дискримінаційний характер, оскільки обмеження права позивача на отримання пенсії відбулось за ознакою місця проживання.

Крім того, суд виходив з того, що право приймати закони, а також зміни до них, належить виключно Верховній Раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй.

Задовольняючи позовні вимоги з 01.08.2017р. суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем нараховано позивачу пенсію по липень 2017 року включно, позивачем статус внутрішньо переміщеної особи не підтверджено, а поновлення пенсії здійснюється на підставі відповідного рішення та за умови дотримання певної процедури.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про часткове задоволення позову апеляційний суд виходив з того, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення та виключно з підстав, передбачених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", при цьому відповідного рішення про припинення виплати позивачу пенсії відповідачем не приймалось, а правових підстав згідно вимог закону відповідачем не застосовано та не доведено.

Апеляційний суд виходив з того, що постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №509 (509-2014-п) "Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи" та від 05.11.2014р. №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" є нормативно-правовими актами, які не регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення та не можуть визначати порядок здійснення виплати пенсії за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням з огляду на положення статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому припиняючи виплату позивачу пенсії відповідач діяв протиправно, не у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача утриматись в подальшому вчиняти дії, спрямовані на припинення виплати позивачу пенсії, апеляційний суд виходив з того, що на теперішній час неможливо встановити факт порушення управлінням Пенсійного фонду права позивача на пенсію у майбутньому.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки припинення відповідачем виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності передбачених законом для цього підстав, рішення про припинення виплати пенсії на підставі переліку, наведеного у статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідачем не приймалось, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, зміна фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 (365-2016-п) є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р. - без змін.