805/3240/16-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким застосовано пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності - 29.01.2019 Прийняття

У вересні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Бетонмаш" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 вересня 2016 року №0000231203, яким застосовано пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 610 164 грн 79 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

29 вересня 2016 року постановою Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Бабіча С.І. позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2016 року №0000231203, яке винесене щодо Приватного акціонерного товариства "Бетонмаш".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з того, що позивач перебуває на обліку та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції. При цьому суд першої інстанції вказує на те, що стаття 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не пов'язує наявність або відсутність форс-мажорних обставин з підставами звільнення платників податків від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

23 листопада 2016 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачу виданий сертифікат, із засвідченням настання обставин непереборної сили, який розповсюджується на реалізацію пунктів 100.4-100.5 статті 100 Податкового кодексу України, який в свою чергу передбачає процедуру розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов'язань, а не процедуру звільнення від такої сплати, або взагалі підставу для не нарахування останньому штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань. Наявність у позивача Сертифікату, на думку суду апеляційної інстанції, не є підставою для несплати податкових зобов'язань, та не є обставинами, що звільняють платника податку від відповідальності за несплату узгоджених грошових зобов'язань, а засвідчує лише факт, який повинен братись до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/або відстрочення сплати таких зобов'язань через обставину непереборної сили.

08 грудня 2016 року Товариством до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій позивач просить переглянути постанову суду апеляційної інстанції, скасувати її та прийняти нову постанову, якою залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги, позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94), статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669), статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник вказує, що посилання суду апеляційної інстанції на Регламент роботи Торгово-промислової палати України в обґрунтування необхідності отримання Сертифікату на кожний договір є безпідставним, оскільки норми Регламенту не є спеціальними та не можуть суперечити чинному законодавству.

08 грудня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання скаржника про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції.

12 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Цвіркун Ю.І.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано із Донецького окружного адміністративного суду справу № 805/3240/16-а. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання судового рішення з мотивів його безпідставності.

03 січня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких податковий орган спростовує її доводи, просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

23 травня 2017 року справа № 805/3240/16-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22 лютого 2018 року справа № 805/3240/16-а разом з матеріалами касаційної скарги надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Бетонмаш" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00240052), місцезнаходження: 84105, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Солоділова, буд. 1 та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

У серпні 2016 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку платника податків з питань, серед іншого, дотримання валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічних контрактів за відповідні періоди з 2014-2016 років, за результатами якої складено акт від 29 серпня 2016 року № 4640/12-03-00240052 (далі - акт перевірки).

09 вересня 2016 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000231203 за порушення статті 1 Закону № 185/94, з врахуванням пункту третього постанови Правління Національного банку України від 16 листопада 2012 року № 475 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" (z1921-12) , пункту першого постанови Правління Національного банку України від 03 червня 2015 року № 354 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", пункту першого постанови Правління Національного банку України від 03 вересня 2015 року № 581 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", пункту першого постанови Правління Національного банку України від 04 грудня 2015 року № 863 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" та пункту першого постанови Правління Національного банку України від 03 березня 2016 року № 140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" та підставі статті 4 цього Закону до позивача застосовано пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 610 164 грн 79 коп.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством та контрагентами укладено договори № 172/14-9309 від 16 вересня 2013 року (Товариство з обмеженою відповідальністю "Флай"), № 29/14-9591 від 07 лютого 2014 року (Stella solutions limited), № 957/215/14-9409 від 29 листопада 2013 року (Відкрите акціонерне товариство "Туймазинский завод автобетоновозов"), № 180/14-10317 від 09 листопада 2015 року (Товариство з обмеженою відповідальністю "Магистраль"), № 100/14-3275/394 від 18 вересня 2014 року (Відкрите акціонерне товариство "Туймазинский завод автобетоновозов").

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, доводиться податковим органом внаслідок встановлення несвоєчасного зарахування на валютні рахунки Товариства в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей за вказаними зовнішньоекономічними контрактами у 2015-2016 роках. Факт несвоєчасного зарахування коштів не є спірним у цій справі. Спірним є застосування пені з урахуванням того, що підприємство знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції.

За змістом статті 1 Закону № 185/94 виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Протягом 2015-2016 років Національним банком України прийнято постанови від 03 червня 2015 року № 354 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", від 03 вересня 2015 року № 581 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", від 04 грудня 2015 № 863 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", від 03 березня 2016 року № 140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", якими на відповідні періоди зменшувався граничний строк здійснення розрахунку у валюті до 90 днів.

Відповідно до статті 4 Закону № 185/94 порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

' 'br' Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (405/2014) введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VІІ (1669-18) , який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

' 'br' Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1053-2014-р) до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено місто Слов'янськ Донецької області.

Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05 листопада 2014 (1079-2014-р) року.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (1275-2015-р) .

Вказаним Розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено місто Слов'янськ Донецької області, де зареєстрований позивач.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що позивач є суб'єктом господарювання, який звільняється від відповідальності за порушення вимог валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки самого лише факту здійснення його діяльності на території проведення антитерористичної операції достатньо для визнання його таким.

Верховний Суд вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що відсутність у позивача відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України на кожний окремий контракт виключає звільнення останнього від відповідальності, передбаченої частиною першої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", враховуючи таке.

Статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено сертифікат Торгово-промислової палати України як єдиний належний та достатній документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.

Нормами статей 614, 617 Цивільного кодексу України, які кореспондуються із нормами статті 218 Господарського кодексу України, встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, аналізуючи приписи Закону № 1669, слід зробити висновок про те, що невиконання зобов'язання особою може бути підтверджено обставинами непереборної сили, що звільняє таку особу від відповідальності, однак вказані зобов'язання випливають з інших правовідносин, а не тих, які є сферою регламентації Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) .

Норма, передбачена статтею 10 закону № 1669, є загальною і поширюється на інші види невиконаних зобов'язань, а відтак не може бути застосовано до спірних правовідносин з огляду на те, що вони регулюються спеціальною нормою, а саме - статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", яка прямо передбачає застосування відповідальності за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті до резидентів, що порушили терміни розрахунків, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.

Статтею - 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано сертифікат № 2982 про настання обставин непереборної сили, відповідно до якого на підставі підпунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України, Донецька торгово-промислова палата засвідчує позивачу настання форс-мажорних обставин з 01 травня 2014 року при здійсненні господарської діяльності та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Відтак, хоча з метою застосування статті 4 Закону № 185/94 наявність сертифікату і не обов'язковою, проте такий сертифікат позивачем був наданий, а факт наявності форс-мажорних обставин засвідчений та є загальновідомим.

Суд касаційної інстанції враховує також правову позицію Великої Палати, викладену у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 805/2078/15-а, відповідно до якої в межах спірних правовідносин Торгово-промислова палата України не здійснює публічно-владні управлінські функції, а засвідчення форс-мажорних обставин є статутним завданням цієї організації, а не делегованим повноваженням. До того ж видача Торгово-промисловою палатою України сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є послугою, яка в розумінні статті 178 Господарського кодексу України є публічним зобов'язанням.

Відтак, враховуючи обставини, які повно та всебічно встановлені судами попередніх інстанцій, а також помилкову оцінку суду апеляційної інстанції щодо значення сертифікату з метою застосування статті 4 Закону № 185/94, Верховний Суд приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.