Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача : представник – Бондаренко О.О. ( за довіреністю)

від відповідача: представник – Ткач І.В. ( за довіреністю)

від 3-ї особи: представник – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємство з іноземною інвестицією ТОВ "Уінденерго Лтд

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.12.2008

у справі № 6/432 (суддя

за позовом Виробничо-енергетичне об"єднання "Вітроенергопром"

до Підприємство з іноземною інвестицією ТОВ "Уінденерго Лтд

третя особа позивача

третя особа відповідача Національне космічне агентство України

про зобов"язання здійснити поставку за договором та стягнення 8556448,95 грн.

В жовтні 2008року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва зпозовом в якому просить зобов’язати відповідача здійснити поставку ліцензійної вітротурбіни типу Т600-48, договірною вартістю 7 763 548,8 грн. на умовах додаткової угоди №17 від 12.09.2007р. до договору №182-П від 31.05.2002р. Стягнути суму пені за додатковою угодою №17 від 12.09.2007р. до договору №182-П від 31.05.2002р. в розмірі 249 451,73 грн., суму штрафу за прострочення поставки в розмірі 543448,42 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.12.2008р. позов задоволено повністю. Зобов’язано відповідача здійснити поставку ліцензійної вітротурбіни типу Т 600-48 договірною вартістю 7763548,8 грн. на умовах додаткової угоди № 7 від 12.09.2007р. до договору № 182-П від 31.05.2002р.

Відповідач не погодившись з рішенням, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення, та прийняти нове яким в позові відмовити.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення винесено з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню. Апелянт зазначає, що Наказ Національного космічного агентства України від 20.05.2008р. № 158 є обов’язковим для виконання та унеможливлює виконання відповідачем зобов’язання з поставки вітротурбіни позивачу, а отже стягнення пені та штрафу за невиконання зобов’язання є необґрунтованим.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2008р. – без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія встановила наступне:

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 137 від 03.02.1997 р. "Про Комплексну програму будівництва вітрових електростанцій" (137-97-п) позивачем здійснюються заходи щодо будівництва Новоазовської вітрової електростанції, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік через головного розпорядника цих коштів (а.с.133)

04.12.2001р. між Міністерством промислової політики України, Державним науково-промисловим підприємством "Укренергомаш", підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Уінденерго Лтд", державним підприємством "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", виробничо-енергетичним об'єднанням "Вітроенергопром" та військовою частиною А-2677 Міністерства оборони України було укладено генеральну угоду щодо механізму виконання "Програми робіт по організації виробництва на українських заводах вітрових електричних установок потужністю 600 кВт і будівництва на їх основі ВЕС в Україні" (далі - Генеральна угода). (а.с.12)

Відповідно до Додаткової угоди № 1 до Генеральної угоди приєдналося Національне космічне агентство України.(а.с.16)

31.05.2002 р. на виконання Генеральної угоди між позивачем та відповідачем було укладено договір № 182-П (далі - Договір) (а.с.18).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що відповідач поставляє, а позивач приймає та оплачує 12 комплектів вітротурбин типу "ТУРБОУИНДС Т600-48", комплекти додаткового та допоміжного обладнання, а також комплекти запасних частин відповідно до кількості, наведеної у відповідних додатках, що є невід'ємною частиною Договору.

Конкретні умови поставки встановлюються додатковими угодами до Договору, що передбачено п. 1.5 Договору.

12.09.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угода № 17 до Договору (далі - Додаткова угода) (а.с.26).

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди відповідач (продавець) зобов'язався поставити одну ліцензійну вітрову електричну установку (далі - ВЕУ) Т 600-48 для 26 пускової черги Новоазовської вітрової електростанції, а позивач (покупець) - прийняти і сплатити ВЕУ. Поставка ВЕУ повинна здійснюватись окремими частинами комплекту.

У пункті 3 Додаткової угоди сторони узгодили, що поставка вітротурбіни буде здійснена частинами на умовах Інкотермс-2000, а саме: перевезення сплачено до місця призначення - "Новоазовська вітрова електростанція, селище Безіменне Новоазовського району Донецької області".

В матеріалах справи міститься графік поставки складових частин ліцензійної ВЕУ (а.с.30), який підписаний покупцем та продавцем і скріплений печатками.

Згідно з графіком поставки до Додаткової угоди встановлені наступні строки поставки складових частин ліцензійної ВЕУ: перша частина (башта) - 06.06.2008 р.; друга частина (гондола, ступиця, комплект монтажних частин, шафа розподільча, шафа управління, щит ввідний, комплект кабелів) - 13.06.2008р.; третя частина (комплект лопатей) - 16.06.2008 р.

Згідно з п. 8 Додаткової угоди покупець сплачує продавцю попередню оплату в розмірі не більш 80% вартості вітротурбини, вказаної в п. 2. Додаткової угоди, у разі наявності на його казначейському рахунку коштів для здійснення попередньої оплати на підставі відповідних рахунків продавця. Остаточні розрахунки за поставку кожної частини комплекту ВЕУ здійснюються покупцем протягом 10 банківських днів з моменту здійснення (дати підписання товарно-транспортних документів) такої поставки за умови оформлення протоколу узгодження договірної ціни в порядку, передбаченому в абз. 5 п. 2 Додаткової угоди.

16.10.2007 р. наказом Національного космічного агентства України № 306 (а.с.31), згідно з переліком завдань з реалізації Комплексної програми будівництва вітрових електростанцій за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України на 2007 р., на придбання вітрового обладнання для будівництва 26-ї черги Новоазовської ВЕС були передбачені бюджетні кошти у сумі 5548300 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Додатковою угодою, сплативши відповідачу передплату за вітротурбину, що підтверджується рахунками та платіжними дорученнями (а.с.35-47).

Всього позивачем відповідно до виділеного фінансування на вказані цілі у 2007 р. через органи Державного казначейства України було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 5548300 гри. бюджетних (державних) коштів, що складає 71,47 % від вартості вітротурбіни.

Відповідач належним чином зобов'язання не виконав та в обумовлені графіком строки поставку вітротурбіни не провів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Частиною 1 статті 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню ; у цей строк (термін).

14.07.2008 р. позивач направив відповідачу претензію № 01/3705 (а.с.49) з вимогою здійснити поставку вітротурбини на умовах Договору та додаткової угоди, а також сплатити пеню за несвоєчасну поставку в сумі 71271,92 грн.

30.07.2008 р. листом № 718 (а.с.51) відповідач відмовився здійснити поставку, мотивуючи це тим, що зобов'язання здійснити поставку припинилось з моменту видачі наказу Національного космічного агентства України № 158 від 20.05.2008 р., оскільки він є обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає (а.с.139).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дане твердження відповідача не можна брати до уваги, оскільки воно є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір та інші правочини, в силу п. 1 ч . 2 ст. 11 ЦК України, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В свою чергу договір є підставою для виникнення зобов'язань, виконання яких має відбуватися насамперед відповідно до умов договору, визначених і погоджених сторонами на свій розсуд, оскільки у цій сфері цивільних відносин діє принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України).

Звільнення особи від цивільного обов'язку або його виконання може мати місце тільки у випадках, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 4 ст. 14 ЦК України).

Зобов'язання згідно зі ст. 607 ЦК України припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає. Йдеться про випадки, коли неможливість виконання зобов'язання фізичною чи юридичною особою зумовлена наявністю об'єктивних причин, що не залежать від волі сторін і не є наслідком їх дій, за які вони не відповідають. Фізична неможливість виконання зобов'язання, як правило, має місце у разу загибелі з випадкових причин або через дію непереборної сили індивідуально-визначеної речі, що є предметом зобов'язання.

У той же час, предметом Додаткової угоди є річ, яка визначена родовими ознаками, тобто є замінною річчю.

Юридична неможливість виконання зобов'язання має місце тоді, коли вона викликана заборонами та обмеженнями, введеними шляхом прийняття органами публічної влади відповідних правових актів.

Однак, наказ Національного космічного агентства України № 158 від 20.05.2008 р. не є актом цивільного законодавства у розумінні ст. 4 ЦК України, який є підставою для звільнення відповідача від цивільного обов'язку.

Згідно з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До матеріалів справи не було надано, відповідачем, доказів зміни або розірвання Додаткової угоди.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно били застосовані ст. 230, ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України про стягнення штрафних санкцій. У випадку, якщо порушено зобов’язання, у якому хоча б одна сторона є суб’єктом ведення господарської діяльності, і зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, штрафна санкція застосовується за порушення строків виконання зобов’язання, за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків зазначеної вартості.

Відповідно до абзацу 2 п. 9 Додаткової угоди за невиконання продавцем своїх зобов'язань ( несвоєчасної поставки ліцензійної ВЕУ в цілому або її складових частин) за цією додатковою угодою він сплачує покупцю пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості невиконаного обов'язку за цією додатковою угодою за кожен день прострочення.

Відповідач належним чином зобов’язання не виконав й в обумовлений графіком строк поставку вітротурбіни не здійснив.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вірного розрахунок позивачем розміру пені за період з 07.06.2008 по 22.09.2008 р. в сумі 249451,73 грн., та штрафу в розмірі 543448,42 грн. (а.с.11).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що договором та додатковими угодами не передбачено стягнення штрафу тому, на його думку, він стягненню не підлягає.

Колегія вважає ці доводи помилковими, та не може прийняти до уваги з огляду на наступне.

Згідно п. 9.1. Договору № 182-П (а.с.23) сторони за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань по існуючому договору несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції в розмірі 7 відсотків підлягають стягненню оскільки порушення зобов’язання фінансується за рахунок державного бюджету України.

Отже враховуючи вищевикладене суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

В резолютивній частині рішення від 01.12.2008р. суд помилково зазначив невірну адресу Підприємства з іноземною інвестицією товариство з обмеженою відповідальністю "Уінденерго ЛТД" (03180, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4).

13.01.2009р. Господарським судом м. Києва був виданий Наказ про стягнення з боржника, який знаходиться за адресою (03180, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4), що не відповідає Довідці ЄДРПОУ № 3223, відповідно до якої Підприємство з іноземною інвестицією товариство з обмеженою відповідальністю "Уінденерго ЛТД" знаходиться за юридичною адресою (04205 м. Київ, пр-т Оболонський, 23-а) ( а.с.92).

За таких обставин Господарський суд м. Києва в Наказі від 13.01.2009р. помилково зазначив невірну адресу боржника, тому Наказ від 13.01.2009р. слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ "Уінденерго ЛТД"

залишити без задоволення.

2. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2008 р. у справі № 6/432 змінити, а саме, виправити адресу Підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ "Уінденерго ЛТД" замість адреси (03180, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4), зазначити юридичну адресу (04205 м. Київ, пр-т Оболонський, 23-а), в іншій частині рішення залишити без змін.

3. Визнати Наказ Господарського суду м. Києва від 13.01.2009року №6/432 таким, що не підлягає виконанню.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати новий наказ, із зазначенням правильної юридичної адреси Підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ "Уінденерго ЛТД".

5. Матеріали справи № 6/432 повернути Господарському суду м. Києва.