815/6494/15 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість - 29.01.2019 Прийняття

В листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія і газ України" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 10 грудня 2015 року, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2015 року №0002232205, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2014 року в розмірі 849378 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

04 лютого 2016 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, адміністративний позов Товариства задоволений, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 16 жовтня 2015 року №0002232205, з мотивів недоведеності податковим органом податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, встановлення судами здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер внаслідок дослідження податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, оформлених належним чином, а також доказів використання товару у власній господарській діяльності, які надають право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

У травні 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

23 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №815/6494/15 з Одеського окружного адміністративного суду.

16 червня 2017 року справа №815/6494/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

01 березня 2018 року справа №815/6494/15 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/31144/18 передані до Верховного Суду.

Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в яких позивач вказує на законність та обґрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішенні відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зареєстровано 16 березня 2007 року виконавчим комітетом Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 34737717), основний вид господарської діяльності комбіноване виробництво теплової та електричної енергії, який здійснюється на підставі ліцензії серії АЕ № 179895, строком дії з 03 вересня 2009 року по 02 вересня 2019 року, виданої згідно рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 406 від 11 квітня 2013 року. Товариство знаходиться на обліку платників податків у Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

В період з 28 липня 2015 року по 30 серпня 2015 року, згідно наказу податкового органу від 22 липня 2015 року № 449 та повідомлення від 28 липня 2015 року №259/15-54-22-05 службовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Югспецекологія" за період з 01 квітня 2014 року по 31 травня 2014 року, за результатами якої складено акт № 1734-15-54-22-05/34737717 від 10 серпня 2015 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлене порушення Товариством вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень-травень 2014 року на суму 946 878,00 грн.

31 серпня 2015 року на підставі висновків акта перевірки керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001872205, яким зменшено Товариству розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 946878,00 грн., у тому числі по звітним періодам: квітень 2014 року - 231791,00 грн., травень 2014 року - 715 087,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, Товариство оскаржило його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС в Одеській області. за результатами розгляду скарги позивача Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято рішення № 10/15-32-10-02-07 від 10 вересня 2015 року, яким податкове повідомлення-рішення № 0001872205 від 31 серпня 2015 року скасовано в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 97 500,00 грн. за травень 2014 року, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

09 жовтня 2015 року Товариством подано повторну скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої прийнято рішення №22712/6/99-99-10-01-01-25 від 28 жовтня 2015 року, яким спірне податкове повідомлення-рішення з урахуванням рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 10/15-32-10-02-07 від 10 вересня 2015 року про результати розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

16 жовтня 2015 року з урахуванням рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 10/15-32-10-02-07 від 10 вересня 2015 року про результати розгляду первинної скарги, керівником податкового органу прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0002232205, яким зменшено Товариству розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період травень 2015 року на суму 849 378,00 грн.

Склад податкових правопорушень доводиться податковим органом висновком про не підтвердження факту придбання позивачем у свого контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Югспецекологія" мазуту М-100, оскільки надані до перевірки видаткові накладні мають дефект змісту та походження, не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88 (z0168-95) , а відтак не є первинними документами в розумінні наведених нормативно-правових актів. За позицією податкового органу, надані до перевірки товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати факт транспортування нафтопродуктів, оскільки не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.

Відповідач вказує на не підтвердження ланцюга постачання між Товариством та посередником Товариством з обмеженою відповідальністю "Югспецекологія" від підприємств-продавців Товариств з обмеженою відповідальністю "Мікатрейд" та Унігруп" з посиланням на акти про неможливість проведення зустрічних звірок з цими Товариствами, а також наголошує на відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Югспецекологія" необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме основних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів.

Дослідивши матеріали справи, суди попередніх інстанцій установили, що господарські операції між Товариством (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Югспецекологія" (Постачальник) (далі - власна назва, контрагент позивача) у перевіряємому періоді здійснювались на підставі договору поставки № 197/13 від 27 серпня 2013 року, за яким постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю нафтопродукти: тяжке рідке паливо партіями в асортименті та кількості, вказаними в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар. Під партією товару в цьому договорі мається на увазі кількість товару, вказана в одному акті-передачі, підписаному сторонами.

Факти поставки Товариству (позивачу у справі) та отримання ним у квітні, травні 2014 року товару (мазуту М-100) за цим договором від контрагента підтверджуються оформленими та підписаними сторонами: додатковими до договору постачання, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, протоколами випробувань мазуту, товарно-транспортними накладним, журналом реєстрації транспорту за квітень, травень 2014 року, документами бухгалтерського обліку підприємства зокрема журналами-ордерами і відомостями по рахунку 631 за квітень, травень 2014 року, журналами-ордерами і відомості по рахунку 203 "Паливо" за квітень, травень 2014 року, оборотно-сальдовими відомостями за квітень-травень 2014 року.

Досліджуючи акт перевірки, як доказ податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій встановили, що контролюючим органом встановлено факт сплати Товариством на адресу контрагента сум податку на додану вартість у ціні придбаного мазуту. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано судам попередніх інстанцій відповідні платіжні доручення.

Судами попередніх інстанцій також досліджені надані Товариством та долучені до матеріалів справи документи в підтвердження використання придбаного позивачем мазуту в оподатковуваних операціях позивача в межах власної господарської діяльності, а саме виробничі звіти про використання енергоресурсів за квітень, травень 2014 року, звіти форми 1-НКРЕ про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії за квітень, травень 2014 року, акти купівлі-продажу електроенергії ДП "Енергоринок" за квітень, травень 2014 року, акти приймання-передачі теплової енергії ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" за квітень-травень 2014 року.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Аналіз положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 1, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (z0168-95) , здійснений судами попередніх інстанцій, зумовив висновок про те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суди попередніх інстанцій за результатом дослідження акту перевірки, вказали на те, що він не містить зауважень щодо достатності та правильності оформлення Товариством податкових накладних, натомість актом перевірки зазначено, що всі податкові накладні, які підлягають реєстрації, включені до Єдиного державного реєстру податкових накладних.

Суди попередніх інстанцій спростували доводи податкового органу стосовно зауважень до реквізитів видаткових накладних та товарно-транспортних накладних тим, що сукупний аналіз наданих до суду первинних документів містять інформацію щодо обсягу та ціну товару, дати постачання товару, а також необхідні реквізити щодо вантажовідправника та вантажоотримувача товару, крім того, судом встановлено, що номери причепів зазначених в товарно-транспортних накладних співпадають з номерами причепів цистерн з паливом у протоколах випробувань.

Крім того, окремі недоліки в оформленні видаткових або товарно-транспортних накладних, за висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не можуть бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, якщо з інших доказів вбачається фактичне здійснення таких господарських операцій.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди попередніх інстанцій встановили, що вони відповідають положенням частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставами для бухгалтерського обліку господарських операцій, відображають їх реальний характер, а зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні до них відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, мають всі обов'язкові реквізити, та згідно з пунктом 201.6 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій також констатували, що податковим органом в ході проведення позапланової невиїзної перевірки позивача фактичність постачання мазуту позивачу від контрагента не перевірялась, реальність змін майнового стану Товариства за наслідками взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Югспецекологія" не встановлювалась та будь-яких заходів для цього не вживалось.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентом та свідчать про безпідставність зменшення податковим органом від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2014 року в розмірі 849378 грн спірним податковим повідомленням-рішенням.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Крім того, податковим органом не надано будь-яких доказів порушення податкового законодавства контрагентом позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Югспецекологія" при здійсненні господарської діяльності з позивачем в перевіряємому періоді.

Відтак, податковим органом на виконання вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили здійснення Товариством податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не доведено відсутності у позивача права на формування спірної суми податкового кредиту, та відповідно на підставі цієї суми - від'ємного значення з цього податку за травень 2014 року, що свідчить про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Посилання податкового органу на недійсність правочинів є неприйнятним, оскільки встановлення їх недійсності (нікчемності) знаходиться за межами компетенції податкового органу, ці доводи обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, а також враховано відсутність будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, або встановлення судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів.

Неприйнятним є довід відповідача про неможливість проведення звірки податковим органом з контрагентами контрагента позивача, з огляду на те, що зафіксовані актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливають на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Обґрунтування касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанцій - без змін.