818/1186/17 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 04.09.2018 Прийняття

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2017 №UA805180/2017/000171/2;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.07.2017 №UA805180/2017/00184.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України (4495-17) безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 21.09.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, адміністративний позов задовольнив:

- визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2017 №UA805180/2017/000171/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.07.2017 № UA805180/2017/00184;

- вирішив питання про розподіл судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем під час митного оформлення товару було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не доведено неможливості застосування Товариством методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на правомірність прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 07.06.2017 між позивачем (покупець) та компанією Tairn Trade OU (Естонія) (продавець) укладено контракт №ЕЕ-070617, згідно з яким покупець придбав рослинну сировину, а саме пирій коріння, ялівець плоди, лаванда квіти, кріп трава, майран лист, розмарин лист, ортосифон лист, на умовах, вказаних у специфікаціях.

З метою митного оформлення зазначеного товару 25.07.2017 позивач звернувся до Митниці з митною декларацією №UA805180/2017/011272, відповідно до якої митна вартість товару визначена за основним методом (ціною контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до Митниці наступні документи: контракт №ЕЕ-070617 від 07.06.2017; специфікація №1 від 19.06.2017; специфікація №2 від 30.06.2017; інвойс №Т-02 від 05.07.2017; інвойс №Т-03 від 06.07.2017; пакувальний лист до інвойсу №Т-02 від 05.07.2017; пакувальний лист до інвойсу №Т-03 від 06.07.2017; сертифікат походження №337498 від 07.07.2017; сертифікат походження №337496 від 06.07.2017; CMR №0026746 від 05.07.2017; прайс-лист б/н від 01.06.2017; прайс-лист б/н від 30.06.2017; калькуляція ціни б/н від 05.07.2017; калькуляція ціни б/н від 06.07.2017; фітосанітарний сертифікат №EC/LV/420710 від 06.07.2017; фітосанітарний сертифікат №EC/LV/420711 від 07.07.2017; сертифікати якості на кожен товар від 06.06.2017 в кількості 7 шт.; сертифікати якості на товар від 30.06.2017; довідка про транспортні витрати від 07.07.2017 б/н.

Під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару у зв'язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, відповідач надіслав декларанту повідомлення, в якому останньому було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з частиною третьою статті 53 МК України.

Листом від 25.07.2017 № 240 Товариство повідомило Митницю, що ним надано всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів та зазначило, що отримане повідомлення митного органу не містить жодних зауважень стосовно розбіжностей в документах чи ознак їх підробки, у ньому не вказано про відсутність у поданих документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим вимога Митниці про надання додаткових документів без конкретизації причини такої вимоги є незаконною.

25.07.2017 відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняв картку відмови від 25.07.2017 №UA805180/2017/00184 та рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2017 № UA805180/2017/000171/2, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

При цьому в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що позивач надав Митниці для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, натомість відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою Товариством митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, колегія суддів звертає увагу, що митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вимоги частин третьої-четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Доводи скаржника про те, що надані позивачем прайс-листи не містять інформації щодо умов продажу товару, яка потрібна будь-якому покупцю, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що жодним чином не свідчать про заниження позивачем митної вартості товарів, враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено виключного необхідного переліку інформації, яку повинен містити прайс-лист.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що під час митного оформлення, проведення митної консультації та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем не висловлювалися зауваження до прайс-листів, а відтак, у силу абзацу другого частини другої статті 77 КАС України, Митниця не може посилатися на вказані обставини, враховуючи те, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) ДФС України щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України (4495-17) не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2017 №UA805180/2017/000171/2, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій вірно дійшли висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 - без змін.