37/400 Про стягнення боргу за користування електроенергіею - 24.02.2009 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва позов був задоволений частково. Стягнуто з ВАТ "Київводоканал" на користь позивача 27973420,12 грн. основного боргу, 187043,60 грн. 3% річних, 291853,56 грн. – інфляційних витрат, 600000,00 грн. – штрафу, 25500,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, за клопотанням відповідача суд розстрочив виконання рішення суду на 6 місяців.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представником позивача відзив на апеляційну скаргу суду не надано.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановив наступне:

10.01.1991 року між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго" та Бортницькою станцією аерації було укладено договрі № 678 на використання електричної енергії.

Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.02.1995 року № 31, 31.08.1995 року № 177 та 29.09.1995 року № 176 підприємство Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго" реорганізовано у філіал АК "Київенерго", яка є правонаступником майна, прав та зобов’язань.

Наказом ВАТ Акціонерна компанія "Київводоканал" від 18.12.2001 року № 207 Бортницьку станцію аерації ліквідовано шляхом приєднання до департаменту експлуатації каналізаційного господарства ВАТ Акціонерна компанія "Київодоканал", яка є правонаступником її майнових прав.

Відповідно до умов вказаного договору позивач відпускає відповідачу електричну енергію, а останній зобов’язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п. 7 договору розрахунки за електроенергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються платіжною вимогою шляхом безакцептного списання з розрахункового (поточного) рахунку абонента по тарифам Прейскуранта № 09-01 згідно з тарифними групами кожної точки обліку (додатки №№ 3.1, 3.2, 3.3).

Вказаний договір вступив в силу з дня його підписання, його укладено строком до 31.12.1991 року, а п. 17 договору встановлено, що договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї зі сторін про відмову від договору або - щодо його перегляду.

Таким чином, договір не припинив своєї дії на час розгляду справи й до нього на підставі п. 4, 9 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (435-15) застосовуються його правила щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів, незалежно від дати їх укладення.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач покладені на нього обов’язки виконав в повному обсязі.

Відповідачем також обов’язок по оплаті наданих позивачем послуг виконувався.

Проте в період з 01.03.2008 року по 01.09.2008 року у відповідача виникла заборгованість по оплаті послуг по постачанню електроенергії в розмірі 27973420,12 грн.

Пунктом 5.5. спірного договору встановлено, що абонент за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії та потужності (безпідставну повну чи часткову відмову, ухилення від сплати, тощо) сплачує енергопостачальній організації штраф в розмірі п'яти відсотків суми, оплату якої затримано. Штраф стягується в односторонньому порядку платіжною вимогою енергопостачальної організації.

Позивач в позовній заяві ставить вимогу про стягнення у відповідності до положень ст. 625 ЦК України - три відсотки річних в розмірі 187043,60 грн., а також інфляційну складову боргу в розмірі 291853,56 грн. та штрафу у відповідності до вище зазначеної норми законодавства в розмірі 1398671,01 грн. (5% від суми боргу).

Відповідач, не визнаючи заявлені позивачем суми до стягнення, зазначає, що АЕК "Київенерго" здійснює нарахування за спожиту електроенергію за вищими тарифами, а ніж передбачені умовами договору, здійснює нарахування за спожиту реактивну електроенергію, яка умовами договору не передбачена; умовами договору передбачено інший порядок розрахунків між сторонами, ніж той, що використовується позивачем, зокрема, оплата наданих послуг повинна здійснюватись шляхом списання коштів з рахунку відповідача, проте фактично позивач направляє розрахункові документи.

Згідно частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє. користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

В силу частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно умов договору сторони зобов'язувались керуватись Правилами користування електричної енергії Міністерства енергетики та електрифікації СРСР.

Проте Правилами користування електричної енергії Міністерства енергетики та електрифікації СРСР втратили чинність, в свою чергу постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (z0417-96) затверджені Правила користування електричною енергією.

Відповідно до 6.11, 6. 13 Правил остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період мають бути враховані суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до вищевказаних Правил, споживач надав відповідачу звіти про використану активну електроенергію, в свою чергу позивач, як електропостачальна організація, на підставі даних звітів за результатами розрахункового періоду оформляв акти приймання-передачі товарної продукції, в яких визначала фактичний обсяг спожитої відповідачем електричної енергії, її вартість, а також виставляв відповідачу рахунки фактури на оплату поставленої електричної енергії.

Відповідач розрахункові документи отримував, що ним визнається та не оспорюється, проте вартість спожитої електричної енергії відповідач оплачував лише частково.

З наданих споживачем звітів вбачається, що за період з 01.03.2008 року по 01.09.2008 року відповідачем було спожито активної електричної енергії на суму 41098103,22 грн.

Як зазначалося вище, відповідач вказує на те, що позивачем було нарахована сума за спожиту електроенергія за вищими тарифами ніж передбачено укладеним між сторонами договором.

Проте, колегією суддів дане твердження не приймається до уваги, виходячи з наступного.

Як вбачається, з матеріалів справи при здійсненні нарахування вартості спожитої відповідачем активної електричної енергії застосовувались тарифи, які встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 лютого 2008 року № 307 (v0307227-08) "Щодо затвердження на березень 2008 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України", постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 21 квітня 2008 року № 535 (v0535227-08) "Щодо затвердження на травень 2008 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України", постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 23 травня 2008 року № 636 (v0636227-08) "Щодо затвердження на червень 2008 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України", постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 20 червня 2008 року № 762 (v0762227-08) "Щодо затвердження на липень 2008 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України" та постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 23 липня 2008 року № 828 (v0828227-08) "Щодо затвердження на серпень 2008 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України".

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 серпня 1998 року № 1052 (v1052227-98) "Про Порядок визначення класів споживачів" затверджено Порядок визначення класів споживачів, диференційованих за ступенями напруги на межі балансового розподілу електропостачальних систем.

Відповідно до пункту 3, 4 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕ від 13.08.1998 року № 1052 (v1052227-98) до 1 класу відносяться споживачі, які:

1) отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точні продажу електричної енергії із ступенем напруги 27,5 кВ та вище;

2) приєднані до шин електростанцій (за винятком ГЕС, які виробляють електроенергію періодично), а також до шин підстанцій електричної мережі напругою 220 кВ і вище, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу;

3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт/год. та більше на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, зазначених вище.

Якщо споживач отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії.

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, а тому йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії.

Таким чином при визначенні вартості поставленої активної енергії позивач правомірно застосовував тарифи на електроенергію як для споживача 1 - го так і для споживача 2- го класу.

При цьому, позивачем вірно визначений за кожний місяці, середньо розрахунковий тариф в залежності від кількості точок продажу електричної енергії (згідно звіту відповідача) та класу споживача у відповідній точці.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною сьомою статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Пунктом 6.6 Правил користування електричною енергією зазначено, що оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

У відповідності до п. 7 в договору сторони встановили, що вивіряння розрахунків здійснюється по фактичній величині поставки електроенергії на 24-00 29 числа розрахункового періоду на підставі засобів обліку.

Таким чином у відповідача згідно виставлених рахунків, актів приймання-передачі товарної продукції, які були виставлені позивачем, а також у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема статті 275 Господарського кодексу України, ЗУ "Про електроенергетику (575/97-ВР) ", Правил користування електричною енергією та Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами та договору № 678 виник обов'язок сплати вартість спожитої активної електричної енергії, а також плата за перетікання реактивної енергії, проте відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Отже, позовні вимоги АЕК "Київенерго" про стягнення основної суми боргу за постачання електроенергії в розмірі 27973420,12 грн. підлягає задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні витрати в розмірі 291853,56 грн. та 3 % річних в розмірі 187043,60 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, оскільки відповідач дійсно прострочив виконання зобов’язання перед позивачем, то з нього підлягає стягненню на користь позивача 3% річних в розмірі 187043,60 грн. та 291853,56 грн. - інфляційні витрати за весь час прострочення платежу.

Крім того, як зазначалося вище, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5% від суми боргу за несвоєчасне виконання зобов’язань, у відповідності до умов договору.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України (436-15) , іншими законами або договором.

Так у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості електричної енергії, а тому позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахований відповідачу штраф за порушення зобов'язань.

Зокрема, відповідно до розрахунку позивача розмір штрафу становить 1398671,01 грн. (27973420,12 грн. х 5 %).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно зменшено суму штрафу до 600000 грн., враховуючи тяжке фінансове становище відповідача та заявлене останнім клопотання, а також правомірно розстрочене виконання рішення суду першої інстанції.

Крім того, позивач не оскаржував рішення суду першої інстанції ні в повному обсязі, ні в частині зменшення суми штрафу та розстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з’ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги АЕК "Київенерго", а тому апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" не підлягає задоволенню.