822/1832/18 Про визнання неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру області, оформлені листами, зобов'язання Головного управління Держгеокадастру області надати громадянам дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площою до 2,000 га кожному згідно викопіювань, які були долучені до звернень для ведення особистого селянського господарства - 25.01.2019 Прийняття

на окрему ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року (у складі судді Петричковича А.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року (у складі колегії суддів: Залімського І.Г., Сушка О.О., Смілянця Е.С.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 звернулись до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просили суд:

визнати неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області оформлені листами від 05 лютого 2018 року за № 0-769/0-773/0/95-18 та від 15 березня 2018 року № О-3364/0-2699/0/95-18;

зобов'язати Головне управління Держагеокадастру у Хмельницькій області надати громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею до 2,000 га кожному згідно викопіювань, які були долучені до звернень для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Новосілецької сільської ради за межами населених пунктів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року позов задоволено частково:

визнано протиправним вирішення Головним управління Держгеокадастру у Хмельницькій області заяви ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 від 05 січня 2018 року та від 02 березня 2018 року, відповідно листами Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області за № О-769/0-773/0/95-18 від 05 лютого 2018 року та № О-3364/0-2699/0/95-18 від 15 березня 2018 року;

зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно вирішити по суті заяви ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 від 02 березня 2018 року про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі.

В решті вимог відмовлено.

Окремою ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року, зобов'язано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру ( 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3) вжити заходи щодо усунення порушень закону начальником Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_7, які були встановлені під час розгляду справи, з метою усунення причин та умов, що сприяли встановленим судом порушенням. Про вжиті заходи повідомити Хмельницький окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що неналежне виконання начальником Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_7 посадових обов'язків призвело до порушення прав позивачів, у зв'язку із цим наявні підстави для постановлення окремої ухвали та направлення її до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру для вжиття заходів щодо усунення порушень закону начальником Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_7, які були встановлені під час розгляду даної справи, з метою усунення причин та умов, що сприяли встановленим судом порушенням.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з окремою ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені рішення судів попередніх інстанцій.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана до суду 04 грудня 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Анцупову Т.О. та Гриціва М.І.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 822/1832/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 25 січня 2019 року.

Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області подано клопотання про участь у касаційному розгляді адміністративної справи у судовому засіданні представника та про зупинення виконання окремої ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року, в задоволенні яких було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач мотивує необґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій щодо порушення ОСОБА_7 вимог закону в частині прийняття відмови у формі листа, надання дозволів на розробку документації із землеустрою іншим громадянам на земельні ділянки на які претендували позивачі, порушення прав позивачів. Також відповідач посилається на практику Верховного Суду у справах № 804/3703/16, № 809/1653/15, 810/4267/16 та № 803/2875/15, яка, на думку відповідача, свідчить про іншу позицію ніж та, що висловлена в окремій ухвалі у цій справі.

Від інших учасників справи відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону окрема ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в провадженні Хмельницького окружного адміністративного перебувала адміністративна справа № 822/1832/18 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року позов задоволено частково.

В ході розгляду вказаної справи Хмельницьким окружним адміністративним судом встановлено, що дії вчинені начальником Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_7 при вирішенні заяв ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, грубо порушують Конституцію України (254к/96-ВР) , Земельний кодекс України (2768-14) , Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 № 308, та права цих і інших громадян.

У зв'язку із виявленням вказаних порушень, Хмельницьким окружним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу від 06 вересня 2018 року, якою зобов'язав Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру вжити заходи щодо усунення порушень закону начальником Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_7, які були встановлені під час розгляду справи, з метою усунення причин та умов, що сприяли встановленим судом порушенням. Про вжиті заходи повідомити Хмельницький окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Згідно з частиною першою статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до частини четвертої статті 249 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Суд зазначає, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність їх винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

Слід зазначити, що суд має право, але не зобов'язаний, постановляти окрему ухвалу. Проте, виходячи з особливого статусу суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов'язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.

Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо).

Перевіривши висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для постановлення оскаржуваної окремої ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, посадова особа: 1) зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) не надавати перевагу одним особам перед іншими без законних на те підстав при прийнятті рішень; 3) не вказувати в рішеннях і листах, як у цьому випадку, недостовірну інформацію; 4) приймати рішення у спосіб і порядку, визначеному Конституцією та законами України, відповідно до покладених завдань на Держгеокадастр, визначених Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, з дотриманням вимог Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що начальник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_7 листами від 05 лютого 2018 року № О-769/0-773/0/95-18 та від 15 березня 2018 року № О-3364/0-2699/0/95-18 відмовив у задоволенні заяв позивачів від 05 січня 2018 року та від 02 березня 2018 року, в яких вони просили згідно Земельного кодексу України (2768-14) надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Новосілецької сільської ради за межами населеного пункту. Підставою відмови зазначено, земельні ділянки не входять у перелік земельних ділянок, оприлюднених на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, які можуть бути передані у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації у І-му кварталі 2018 року на території Хмельницької області, місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам нормативно-правових актів.

Однак, судами попередніх інстанцій, також було встановлено наступне.

Згідно письмової інформації за підписом начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_7 від 05 вересня 2018 року № 9-22-0.332-5747/2-18, на земельні ділянки, на які просили позивачі надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою, надано дозволи іншим громадянам, а саме: ОСОБА_9 (наказ від 01 серпня 2018 року № 22-4781-СГ); ОСОБА_10 (наказ від 01 серпня 2018 року № 22-4789-СГ); ОСОБА_11 (наказ від 20 липня 2018 року № 22-4416-СГ).

Відповідно до наказу відповідача від 01 червня 2018 року № 22-3270-СГ, затверджено документацію про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_12, на яку подавала клопотання позивач ОСОБА_4 ще 05 січня 2018 року та 02 березня 2018 року.

У зв'язку із цим, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області фактично надає перевагу одним громадянам перед іншими, адже, не вирішуючи заяви позивачів по суті, надає іншим громадянам дозволи на розроблення проектів землеустрою та у власність, і не вказує ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 такої підстави, що ці земельні ділянки не входять у перелік земельних ділянок, оприлюднених на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, які можуть бути передані у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації у І-му кварталі 2018 року на території Хмельницької області, і що місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам нормативно-правових актів. Це не спростовує і прийняття рішень по заявах ОСОБА_9 від 25 червня 2018 року на 2 га, ОСОБА_10 від 05 липня 2018 року на 0,5 га з урахуванням рішення Новосілецької сільської ради від 16 листопада 2001 року № 23 та від 21 жовтня 2011 року № 3, ОСОБА_11 від 05 липня 2018 року на 1,5 га з урахуванням рішення Новосілецької сільської ради від 27 березня 2001 року № 12, а тільки підтверджує встановлене судом, і те, що відповідач не володіє реальною інформацією щодо земельних ділянок, при цьому приймає різні рішення щодо земельних ділянок.

Тому, суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що вказані дії начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вказують на недотримання вимог закону, вони порушують права громадян, наслідком чого є численні звернення громадян та їх скарги до різних органів, що підтверджує лист Деражнянської районної державної адміністрації від 24 липня 2018 року № Ко/118-10, звернення громадян села Літки, і встановлені судом першої інстанції обставини у цій справі. Такі порушення є системними, адже позивачі в 2017-2018 роках неодноразово (у цій справі 2-ва рази) звертались до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявами, в яких, відповідно до Земельного кодексу України (2768-14) , просили надати дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для особистого селянського господарства за межами населеного пункту, на які начальник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надавав аналогічні відповіді.

Відповідно до пункту 9 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308 (далі - Положення № 308), Головне управління очолює начальник, який є Головним державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання законодавства України про охорону земель у Хмельницькій області.

Згідно підпунктів 1, 2 пункту 10 Положення № 308 начальник Головного управління: здійснює керівництво Головним управлінням, є відповідальним за організацію та результати його діяльності; організовує та забезпечує виконання Головним управлінням Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України, доручень Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказів Держгеокадастру, доручень Голови Держгеокадастру та його заступників, розпоряджень голови місцевої державної адміністрації.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року визначено (далі - Положення), що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з підпунктом 25-1 пункту 4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань в тому числі організовує та здійснює державний нагляд (контроль): а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель.

Відповідно до підпункту 2 пункту 11 Положення, голова Держгеокадастру в межах повноважень, передбачених законом, організовує та контролює виконання в апараті Держгеокадастру та його територіальних органах Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики з питань, що належать до компетенції Держгеокадастру. Згідно з підпунктом 16 цього ж пункту, вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців і працівників апарату Держгеокадастру, керівників територіальних органів Держгеокадастру, присвоює їм ранги державних службовців (якщо інше не передбачено законом).

У цій справі, суд також враховує позицію висловлену Верховним Судом у пункті 14 постанови від 19 червня 2018 року у справі № 822/2307/17 (провадження № К/9901/25543/18), який зазначив, що не заслуговують на увагу твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, про те, що, ухвалюючи рішення, суд мав можливість усунути порушення Головного управління, у разі їх доведення, не виносячи окремої ухвали, шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вчинити певні дії для відновлення можливих порушених прав.

Суд не дає оцінку доводів касаційної скарги щодо форми відповіді відповідача на клопотання позивачів, оскільки зазначене не було підставою для винесення судом першої інстанції окремої ухвали у цій справі.

Щодо посилань відповідача в касаційній скарзі на практику Верховного Суду, то суд зазначає наступне. У цій справі підставою для винесення окремої ухвали стало те, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області фактично надає перевагу одним громадянам перед іншими, адже, не вирішуючи заяви позивачів по суті, надає іншим громадянам дозволи на розроблення проектів землеустрою та у власність, і не вказує ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 такої підстави, що ці земельні ділянки не входять у перелік земельних ділянок, оприлюднених на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, які можуть бути передані у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації у І-му кварталі 2018 року на території Хмельницької області, і що місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам нормативно-правових актів.

Тоді, як у справі № 804/3703/16 спір стосується відсутності відповіді органу виконавчої влади на клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а також те чи є такі дії перепоною для подальшого відведення земельної ділянки у власність.

Посилання відповідача на рішення Верховного Суду у справах № 809/1653/15, 810/4267/16 та № 803/2875/15 є безпідставним, оскільки у цих справах суд хоча і скасував окремі ухвали судів попередніх інстанцій, однак вони стосуються податкових спорів та постановленні з урахуванням обставин у конкретній справі, відмінних обставинам цієї справи.

З урахуванням викладеного колегія суддів, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що неналежне виконання начальником Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_7 посадових обов'язків призвело до порушення прав позивачів, у зв'язку із цим наявні підстави для постановлення окремої ухвали та направлення її до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру для вжиття заходів щодо усунення порушень закону начальником Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_7, які були встановлені під час розгляду даної справи, з метою усунення причин та умов, що сприяли встановленим судом порушенням.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив окрему ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про наявність порушень вимог закону начальником Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_7 при розгляді заяв ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5

Згідно з частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій прийняли рішення при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.