9901/843/18 Про визнання протиправним та скасування подання Вищої ради правосуддя з рекомендацією до Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади; скасування рішення Вищої ради правосуддя про звільнення особи з посади судді районного суду міста - 23.01.2019 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення від 20 липня 2018 року №1273/ко-18, скасування рішення від 25 вересня 2018 року №2981/о/15-18, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

20 жовтня 2018 року (згідно відмітки відділення поштового зв'язку на конверті) ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою (яка надійшла до суду 24 жовтня 2018 року) до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання подання ВККСУ від 20 липня 2018 року №1273/ко-18 з рекомендацією до Вищої ради правосуддя про звільнення судді ОСОБА_2 з посади протиправним та його скасування; скасування рішення Вищої ради правосуддя від 25 вересня 2018 року про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Малиновського районного суду м.Одеси на підставі підпункту 4 пункту 16-1 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) відповідно до подання з рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року №1273/ко-18; поновлення ОСОБА_2 на посаді судді Малиновського районного суду м.Одеси.

ІІ. КЛОПОТАННЯ СТОРІН ТА ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Відповідно до частини 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановлено у статті 266 КАС України, згідно з пунктами 2 та 3 частини 1 якої її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій, бездіяльності та актів, зокрема, Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів (частина 2 статті 266 КАС України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 жовтня 2018 року визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду даної справи - Пасічник С.С. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Бившева Л.І., Васильєва І.А., Хохуляк В.В., Юрченко В.П.

Ухвалою від 29 жовтня 2018 року Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі, призначивши її розгляд в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження на 22 листопада 2018 року.

В судовому засіданні 22 листопада 2018 року задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі як відповідача Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (далі - ВККСУ, Комісія) й оголошено перерву до 19 грудня 2018 року

В судовому ж засіданні 19 грудня 2018 року ОСОБА_2 було подано клопотання про поновлення йому строку звернення до суду з позовом до ВККСУ й ухвалою Суду від 19 грудня 2018 року такий строк позивачеві поновлено та оголошено перерву до 23 січня 2019 року.

Відповідно до поданої позивачем заяви від 22 січня 2019 року він уточнив позовні вимоги й просив суд: скасувати рішення Комісії від 20 липня 2018 року №1273/ко-18 про визначення судді Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 таким, що не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, відмову йому у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", визнання судді ОСОБА_2 таким, що не відповідає займаній посаді, та внесення до ВРП подання про його звільнення з посади судді Малиновського районного суду міста Одеси; визнати рішення ВККСУ від 20 липня 2018 року №1273/ко-18 з рекомендацією до ВРП про звільнення з посади судді Малиновського районного суду м.Одеси ОСОБА_2 протиправним; скасувати рішення Ради від 25 вересня 2018 року про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Малиновського районного суду м.Одеси на підставі підпункту 4 пункту 16-1 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) відповідно до подання з рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року №1273/ко-18; поновити його на посаді судді Малиновського районного суду м.Одеси; зобов'язати ВККСУ допустити ОСОБА_2 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧІВ.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що 25 вересня 2018 року при прийнятті оскаржуваного рішення Радою порушено статті 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Звільнення судді, якого обрано безстроково, у зв'язку з непроходженням кваліфікаційного оцінювання не відповідає Європейській Хартії про закон "Про статус суддів" (2862-12) , в якій не передбачено підстав для звільнення судді з посади за результатами кваліфікаційного оцінювання; висновку Консультативної ради європейських суддів №17/2014 "Про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу до незалежності судової влади" (Страсбург, 24 жовтня 2014 року); Основоположним принципам щодо незалежності правосуддя, які схвалені резолюціями 40/32 та 40/46 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року.

В порушення положень статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ), яка забороняє звільнення працівника з ініціативи власника у період перебування особи у відпустці, та незважаючи на клопотання ОСОБА_2 про відкладення засідання Ради на жовтень 2018 року, рішення ВРП від 25 вересня 2018 року прийнято у період перебування позивача у відпустці, що, в свою чергу, позбавило його можливості взяти участь у засіданні Ради, надати пояснення, докази та бути заслуханим дисциплінарним органом, а відтак мало місце грубе порушення права ОСОБА_2 на захист.

Статтями 55 та 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798) передбачені підстави звільнення суддів за загальними та особливими обставинами, серед яких звільнення судді з посади за результатами кваліфікаційного оцінювання у ВККСУ не передбачено, як і не надано ВРП повноважень та не встановлено процесуальний порядок звільнення суддів в зв'язку з невідповідністю займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності, а отже, приймаючи рішення від 25 вересня 2018 року, Рада вийшла за межі передбачених законодавством повноважень, в зв'язку з чим таке рішення є незаконним.

Згідно з наданою головою Малиновського районного суду м.Одеси службовою характеристикою за період служби ОСОБА_2 зарекомендував себе як кваліфікований суддя, показники якості розгляду справ яким відповідають середньостатистичним як по суду, так і по регіону; неодноразово заохочувався керівництвом Малиновського районного суду м.Одеси, має позитивні відгуки серед колег, дотримується суддівської етики та високої культури спілкування, постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, у 2012 та 2016 роках проходив підготовку в Одеському регіональному відділенні Національної школи суддів України, а також приймав участь у короткострокових семінарах, в зв'язку з чим позивачем ставиться під сумнів правомірність та справедливість результатів кваліфікаційного оцінювання ВККСУ від 20 липня 2018 року про його невідповідність займаній посаді за критеріями компетентності.

За результатами складання анонімного письмового тестування позивач отримав - 58,5 бала, за виконання ж практичного завдання - 55 балів, при цьому Комісія встановила мінімально допустимим балом іспиту 50 відсотків від максимально можливого бала, а відтак, на думку ОСОБА_2, він фактично пройшов кваліфікаційне оцінювання.

Крім того ОСОБА_2 не був ознайомлений з результатами кваліфікаційного оцінювання у ВККСУ й не отримував копії прийнятого нею рішення від 20 липня 2018 року №1273/ко-18.

Відповідач (ВРП) в письмовому відзиві від 14 листопада 2018 року №43306/0/9-18 на позовну заяву просив залишити останню без задоволення та вказував, що така підстава для звільнення судді як виявлення за результатами оцінювання його невідповідності займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання безпосередньо передбачені в розділі XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) .

Суддя ОСОБА_2 був повідомлений про дату, час і місце розгляду питання про його звільнення з посади судді, проте на засідання Ради не з'явився, в зв'язку з чим остання 11 вересня 2018 року відклала розгляд питання про звільнення ОСОБА_2 з посади судді на 25 вересня 2018 року; разом з тим відповідно до статті 56 Закону №1798 неявка судді в засідання 25 вересня 2018 року незалежно від причин не перешкоджала розгляду питання звільнення за його відсутності.

Оскаржуване рішення ВРП від 25 вересня 2018 року №2981/0/15-18 ухвалено у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті) повноважним складом Ради та підписано всіма її членами, які брали участь у його прийнятті, а також містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді й мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, а відтак передбачені частиною 2 статті 57 Закону №1798 підстави для його скасування відсутні.

Крім того, на думку Ради, враховуючи відсутність правового регулювання механізму поновлення на посаді судді в разі його незаконного звільнення, це повинен зробити суд за наслідками визнання незаконним акту про його звільнення з посади.

ОСОБА_2 у відповіді від 26 листопада 2018 року на відзив ВРП зазначив про свою незгоду з останнім, навівши ті ж доводи, що й в позовній заяві, а також вказавши, що проти прийняття оскаржуваного рішення про звільнення позивача з посади судді проголосували троє членів ВРП, що свідчить про виникнення суперечностей при розгляді вказаного питання та неодноголосне його вирішення.

Відповідач (ВККСУ) у відзиві від 13 грудня 2018 року №19-7436/18 на позовну заяву просив в її задоволенні відмовити, зазначаючи, що Комісія, діючи в межах наданих законодавством повноважень, встановила, що суддя Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 за виконання практичного завдання отримав менше 50 відсотків від максимально можливого бала, визначеного рішенням Комісії від 02 березня 2018 року №33/зп-18, а отже не склав іспиту і не може бути допущеним до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", а відтак не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності, що, в свою чергу, є підставою для внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади.

Кваліфікаційне оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді є особливою процедурою, що визначена Перехідними положеннями Конституції України (254к/96-ВР) , і проводиться в рамках судової реформи з урахуванням рекомендацій Венеціанської комісії.

Позивачем не наведено доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності передбачених частиною 3 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402) підстав для оскарження та скасування рішення Комісії.

У відповіді від 02 січня 2019 року на відзив ВККСУ ОСОБА_2, крім доводів, вже висловлених в позовній заяві (зокрема, щодо одержання ним за результатами анонімного письмового тестування й виконання практичного завдання сумарно більш високого балу, ніж мінімально допустимий бал для допуску до другого етапу оцінювання), також зазначив, що в оскаржуваному рішенні Комісії від 20 липня 2018 року №1273/ко-18 фактично викладено рекомендацію Раді про звільнення судді ОСОБА_2 з посади, що, в свою чергу, свідчить про використання ВККСУ своїх повноважень не у спосіб, визначений законом, оскільки її рішення про невідповідність судді займаній посаді є підставою для внесення у подальшому подання до ВРП з рекомендацією про звільнення судді з посади, а відтак рішення про визнання особи такою, що не підтвердила відповідність займаній посаді судді, не може поглинати собою подання до ВРП про рекомендацію звільнення такого судді.

В оскаржуваному рішенні Комісії наведений лише перелік засобів встановлення відповідності судді займаній посаді (результати тестування і виконання практичного завдання), а також вказані бали позивача за кожним з критеріїв, однак відсутні мотиви для прийняття рішення щодо кожного з вказаних критеріїв та аргументи Комісії на користь прийняття чи відхилення доводів позивача й виставлення саме такої кількості балів.

Позивач та його представник в судовому засіданні висловили свої доводи та міркування стовно обставин справи та вимог позовної заяви (з врахуванням уточнень), які просили задовольнити.

Представники відповідачів (ВРП та ВККСУ) проти доводів та вимог позовної заяви (та уточнень до неї) заперечили, вважаючи їх безпідставними (з огляду на наведені у відзивах на позовну заяву поясненнях), й просили відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Також представник ВККСУ додатково зазначила, що повідомлення про проведення 20 липня 2018 року її засідання, на якому вирішуватиметься питання про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_2, у відповідності до Регламенту ВККСУ розміщувалось на офіційному веб-сайті Комісії, а за отриманням копії оскаржуваного рішення від 20 липня 2018 року №1273/ко-18 ОСОБА_2 не звертався.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

ОСОБА_2 Указом Президента України від 15 лютого 2007 року №113/2007 (113/2007) призначений на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси строком на п'ять років, а постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2012 року №4455-VI (4455-17) обраний суддею зазначеного суду безстроково.

Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року №8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, й судді Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_2, а також встановлено черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту; другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди.

02 березня 2018 року ВККСУ рішенням №33/зп-18 визначила графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та встановила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання; кількість практичних завдань для виконання суддями - 1; виконання практичного завдання здійснюватиметься із використанням комп'ютерної техніки.

Суддя Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 складав іспит 02 квітня 2018 року й за результатами складання анонімного письмового тестування отримав - 58,5 бала, за виконання практичного завдання - 55 балів (результати іспиту затверджено рішенням ВККСУ від 31 травня 2018 року №120/зп-18).

Рішенням від 20 липня 2018 року №1273/ко-18 Комісія визначила, що суддя Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 не склав іспиту; відмовила йому у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року №8/зп-18; визнала суддю ОСОБА_2 таким, що не відповідає займаній посаді, та вирішила внести до ВРП подання про його звільнення з посади судді Малиновського районного суду міста Одеси.

Рішення ВККСУ мотивовано тим, що відповідно до вимог підпунктів 5.1.1.1 та 5.1.1.2 пункту 5 глави 6 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року №143/зп-16, максимально можливий бал за показником рівня знань у сфері права становить 90 балів, за показником рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів.

Суддя ОСОБА_2 за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 58,5 бала, за виконання практичного завдання - 55 балів, тобто менше 50 відсотків від максимально можливого бала, а тому не склав іспиту та не може бути допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє і проведення співбесіди".

Рішення Комісії від 20 липня 2018 року №1273/ко-18 було надіслано Раді із супровідним листом від 22 серпня 2018 року №21-4664/18.

Розгляд питання звільнення ОСОБА_2 з посади судді було включено до порядку денного ВРП на 11 вересня 2018 року, про що повідомлено позивача.

ОСОБА_2 на засідання Ради не з'явився, надіславши клопотання від 10 вересня 2018 року про відкладення, в обґрунтування якого зазначав, що перебуває у відпустці.

11 вересня 2018 року ВРП відклала розгляд питання про звільнення ОСОБА_2 з посади судді на 25 вересня 2018 року, проте в зазначений день позивач на її засідання також не з'явився, заявивши клопотання від 24 вересня 2018 року про відкладення, за змістом аналогічне клопотанню від 10 вересня 2018 року.

25 вересня 2018 року, розглянувши подання з рекомендацією ВККСУ про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади, Рада, беручи до уваги положення статті 56 Закону №1798 (за змістом якої неявка судді, стосовно якого розглядається питання про звільнення, на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності), прийняла рішення №2981/о/15-18 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Малиновського районного суду міста Одеси на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) ".

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Частина 2 статті 19 Конституції України:

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 131 Конституції України (в редакції Закону України від 02 червня 2016 року №1401-VIII (1401-19) ):

- в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Аналогічні положення закріплені й в пункті 6 частини 1 статті 3 Закону №1798.

Підпункт 4 пункту 16-1 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) :

- з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) , має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Пункт 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402:

- відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) , оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом;

- виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Стаття 83 Закону №1402:

- кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями;

- критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність;

- кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації;

- підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: 1) заява судді (кандидата на посаду судді) про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі; 2) рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом;

- порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Частини 1 та 2 статті 85 Закону №1402:

- Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди;

- рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України;

- іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією;

- порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України;

- тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації;

- Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

Стаття 88 Закону №1402:

- Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді;

- суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) ;

- рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Частини 1, 3, 5, 7, 8 статті 101 Закону №1402:

- рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії;

- рішення колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюється більшістю голосів;

- рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні;

- рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом;

- рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Рішенням ВККСУ від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення), а рішенням від 04 листопада 2016 року №144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).

Пункти 1 та 2 Розділу І Порядку:

- іспит - це встановлений Законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/ або кандидата на посаду судді;

- іспит проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання.

Пункт 14 Розділу ІІІ Положення:

- іспит проводиться з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією;

- іспит складається з двох стадій: 1) складення анонімного письмового тестування; 2) виконання практичного завдання;

- рішення про черговість стадій проведення іспиту ухвалює Комісія. Якщо не ухвалене інше рішення, першою стадією іспиту є складення анонімного письмового тестування;

- для цілей проведення іспиту Комісія на підставі відповідних рішень:

1) визначає мінімально допустимі бали анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання;

2) затверджує деперсоніфіковані (кодовані) та персоніфіковані (декодовані) результати анонімного письмового тестування та практичного завдання;

3) визначає мінімально допустимий бал іспиту та затверджує його результати.

Пункт 1 глави 1 Розділу ІІ Положення:

- критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Пункт 1 глави 2 Розділу ІІ Положення:

- відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня.

За змістом пунктів 2 та 3 глави 2 Розділу ІІ Положення рівень знань у сфері права, у тому числі рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється на підставі результатів складення анонімного письмового тестування під час іспиту; уміння ж та навички проведення судових засідань та ухвалення судових рішень оцінюються на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту, а також за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.

Пункти 1 і 4 глави 6 Розділу ІІ Положення:

- встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання;

- рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності професійної етики та доброчесності.

Підпункт 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення:

- критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) - 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права - 90 балів; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів; ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді - 80 балів; діяльність щодо підвищення фахового рівня - 10 балів; особиста компетентність - 100 балів; соціальна компетентність - 100 балів.

Пункти 6.1 - 6.4 глави 6 розділу ІІ Положення:

- мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні;

- мінімально допустимий бал визначається для: анонімного письмового тестування; виконання практичного завдання; іспиту;

- мінімально допустимі бали при складенні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням Комісії за критеріальним методом відповідно до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів;

- мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту;

- мінімально допустимий бал іспиту визначається рішенням Комісії за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.

Пункти 7 - 9 глави 6 розділу ІІ Положення:

- суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами складення анонімного письмового тестування набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до виконання практичного завдання, припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді;

- суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту;

- суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу "Іспит" набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу "Дослідження досьє та співбесіда", припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.

Пункт 1 розділу V Положення:

- організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності судді займаній посаді здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Пункт 9 розділу V Положення:

- мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

Пункт 10 розділу V Положення:

- за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

Частини 2, 4, 5, 6 статті 30 Закону №1798:

- засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Вищої ради правосуддя або Дисциплінарної палати відповідно;

- інформація про дату, час і місце проведення засідання Вищої ради правосуддя, а також проект порядку денного засідання, крім випадків, передбачених регламентом Вищої ради правосуддя, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя;

- особа, питання щодо якої має розглядатися Вищою радою правосуддя, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом;

- особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Частини 1, 3, 4, 6 статті 34 Закону №1798:

- рішення Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом;

- рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті), бути присутніми у якому іншим особам, крім членів Вищої ради правосуддя, які мають право голосу при ухваленні рішення, забороняється;

- рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється відкритим голосуванням, якщо інше не визначено цим Законом;

- резолютивна частина рішення Вищої ради правосуддя, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.

Пункт 12 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1798:

- питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) , розглядаються на засіданні Вищої ради правосуддя в пленарному складі на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Частина 3 статті 56 Закону №1798:

- суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

Стаття 57 Закону №1798:

- рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини 6 статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом;

- рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків;

- рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 5 частини 6 статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених частиною другою цієї статті, або у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя, на якому було ухвалене рішення.

Частини 1 та 2 статті 2 КАС України:

- завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень;

- у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VI. ОЦІНКА СУДУ.

Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, дійшов таких висновків.

Як вже вказувалось, суддя ОСОБА_2 у межах іспиту, який проводився у рамках кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих судів, обраних безстроково, за виконання тестових завдань отримав 58,5 бали (з максимально можливих 90), а за результатами виконання практичного завдання 55 балів, що є менше від 50 відсотків максимального бала, який можна отримати на цій стадії - 120 балів.

На переконання ОСОБА_2, беручи до уваги те, що сума отриманих ним балів - 113,5 є більшою від 50 відсотків максимального бала, який можна отримати у межах етапу "Іспит" за сумою цих його стадій ((90+120) : 2 = 105), Комісія повинна була допустити його до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

Проте, надаючи оцінку цим доводам, Суд зазначає таке.

За змістом пункту 8 глави 6 розділу ІІ Положення обов'язковою умовою, за якої суддя (кандидат на посаду судді) допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання є набрання ним мінімально допустимого бала іспиту.

У пункті ж 9 розділу V Положення зазначено, що мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

Однак критерії, за яких суддя визнається таким, що набрав мінімально допустимий бал іспиту визначені у рішенні ВККСУ від 02 березня 2018 року №33/зп-18, в пункті 2 якого визначено мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання

Отже Комісія для цілей проведення іспиту, встановила як мінімально допустимий бал для іспиту загалом, так і для анонімного письмового тестування й практичного завдання, як дві необхідні умови набрання мінімально допустимого бала в межах цього іспиту.

Так мінімально допустимим балом іспиту є отримання за кожен з його етапів бала, який становить 50 і більше відсотків від максимально можливого бала, встановленого для цих етапів, тобто 45 балів за результатами анонімного письмового тестування та не менше 60 балів - за виконання практичного завдання.

Беручи до уваги, що позивач за результатами виконання практичного завдання набрав менше від 50 відсотків максимального бала, який можна отримати на цій стадії, він не може вважатися таким, що набрав мінімально допустимий бал іспиту.

Водночас рівень знань у сфері права та рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні є самостійними (самодостатніми) показниками визначення рівня професійної компетентності судді, кожен з яких відповідно до пунктів 2 та 3 глави 2 розділу ІІ Положення має на меті проявити і оцінити різні аспекти професійної підготовки і кваліфікації судді.

Під час кваліфікаційного оцінювання Комісія вирішує питання відповідності судді займаній посаді, тому така особа повинна підтвердити свою відповідність за усіма критеріями та відповідними їм показниками у тій послідовності, яку встановила Комісія.

За правилами ж пункту 9 глави 6 розділу ІІ Положення суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу "Іспит" набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу "Дослідження досьє та проведення співбесіди", припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.

При цьому в прийнятому рішенні ВККСУ дійшла висновку, що суддя Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 не відповідає займаній посаді саме за критерієм професійної компетентності.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені вище норми законодавства, Верховний Суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, не набравши необхідної мінімальної кількості балів за результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді ("Іспит"), не міг бути допущений до наступного етапу такого кваліфікаційного оцінювання.

Аналогічна позиція викладена і в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 31 жовтня 2018 року у справі №9901/580/18 (провадження №11-902заі18) та від 05 грудня 2018 року у справі №9901/589/18 (провадження №11-895заі18).

В подальшому ж, як вже зазначалось, розглянувши внесене Комісією подання, ВРП 25 вересня 2018 року прийняла рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Малиновського районного суду міста Одеси на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) .

При цьому рішення від 20 липня 2018 року №1273/ко-18 та від 25 вересня 2018 року №2981/о/15-18 прийняті ВККСУ та ВРП у відповідності до вимог законодавства й передбачених статтею 88 Закону №1402 та статтею 57 Закону №1798 підстав для їх скасування не встановлено, а відтак позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Водночас висловлення рекомендації ВРП щодо звільнення суддів, у тому числі у спірному рішенні ВККСУ, ґрунтується на Прикінцевих і перехідних положеннях Закону №1402, втім на цьому етапі ВККСУ, з огляду на свій законодавчо визначений правовий статус, не вирішує і не може вирішувати питання подальшого виконання суддею професійних обов'язків, що є компетенцією ВРП і рішення саме цього органу може мати юридичні наслідки для судді, який за рішенням ВККСУ не підтвердив відповідності займаній посаді за наслідками кваліфікаційного оцінювання.

Що ж до тверджень позивача про те, що оскаржуване рішення ВРП прийнято останньою за його відсутності, незважаючи на заявлене клопотання про відкладення розгляду питання про його звільнення, чим ОСОБА_2 позбавлено можливості взяти участь у засіданні Ради, надати пояснення, докази та бути заслуханим дисциплінарним органом, то, як вже зазначалось в цьому рішенні, перше засідання по розгляду питання звільнення ОСОБА_2 з посади судді було призначено на 11 вересня 2018 року й в подальшому з врахуванням заявленого ним клопотання - відкладено на 25 вересня 2018 року; з огляду ж на неявку судді у встановлений день, Рада при прийнятті рішення від 25 вересня 2018 року №2981/о/15-18 застосувала положення статті 56 Закону №1798, за змістом якої неявка судді, стосовно якого розглядається питання про звільнення, на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він не був ознайомлений з результатами кваліфікаційного оцінювання у ВККСУ й не отримував копії прийнятого нею рішення від 20 липня 2018 року №1273/ко-18 спростовуються як положеннями підпунктів 3.1.8 та 4.12.9 Регламенту ВККСУ, затвердженого рішенням Комісії 13 жовтня 2016 року №81/зп-16, згідно з якими особа, стосовно якої має розглядатися питання, повідомляється про дату, час і місце проведення засідання Комісії не пізніше як за 10 днів до засідання Комісії (палати, колегії) шляхом розміщення інформації про це на офіційному веб-сайті Комісії, а також за потреби шляхом направлення повідомлення засобами поштового зв'язку, електронної пошти та/або факсу (телефаксу) (за наявності) й копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи, так і змістом розміщеного на офіційному веб-сайті Комісії повідомлення про порядок денний її засідання 20 липня 2018 року о 15 год. 30 хв., в якому першим питанням зазначено визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", зокрема, щодо ОСОБА_2

Водночас зазначені обставини, як такі, не впливають на правильність прийнятого Комісією за оцінкою результатів кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_2 рішення від 20 липня 2018 року №1273/ко-18.

Доводи ж ОСОБА_2 про те, що, приймаючи рішення про його звільнення з посади в період перебування у відпустці, ВРП порушила приписи статті 40 КЗпП України, яка забороняє звільнення працівника з ініціативи власника у період перебування особи у відпустці, не заслуговують на увагу, оскільки звільнення судді з посади та прийняття в зв'язку з цим Радою відповідного рішення відбувається за особливою процедурою, врегульованою спеціальними нормами законодавства.

Решта ж позовних вимог (щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді судді Малиновського районного суду м.Одеси та зобов'язання ВККСУ допустити його до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди") є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 20 липня 2018 року №1273/ко-18 і скасування рішення Ради від 25 вересня 2018 року №2981/о/15-18, а відтак також не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246, 255, 257, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення від 20 липня 2018 року №1273/ко-18, скасування рішення від 25 вересня 2018 року №2981/о/15-18, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.