805/3894/17-а Про скасування наказу податкового органу про проведення перевірки - 04.09.2018 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року (суддя Зінченко О.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (судді Сіваченко І.В., Шишов О.О., Блохін А.А.) у справі №805/3894/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування наказу про проведення перевірки,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому з урахуваннях уточнень просило суд визнати протиправним та скасувати Наказ №1866 від 30 серпня 2017 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", з мотивів недотримання вимог законодавства в частині направлення контролюючим органом запиту в порядку підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також вимог щодо завчасного повідомлення платника про призначення перевірки.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року адміністративний позов задоволено, скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 30 серпня 2017 року № 1866 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" з підстав не доведення відповідачем факту направлення Товариству запиту в порядку підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також факту завчасного повідомлення Товариства про призначення перевірки із надісланням копії спірного наказу.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції у цій справі шляхом викладу висновків суду щодо наявності мораторію на проведення податкових перевірок позивача з огляду на факт знаходження його виробничих потужностей на території, включеній до затвердженого Кабінетом Міністрів України Переліку населених пунктів, на яких здійснювалась АТО. В решті судове рішення суду першої інстанції залишене без змін.

У червні 2018 року відповідач, не погодившись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а саме положення статті 75 Податкового кодексу України (щодо права податкових органів на проведення перевірок платників), посилаючись на статті 42, 79 Податкового кодексу України зазначає, що законодавство не покладає на нього обов'язку контролю за врученням повідомлень про призначення податкових перевірок, посилається на факт переміщення органів управління позивача з тимчасово окупованих територій на підконтрольну Україні територію як на підставу дотримання ним законодавства України. Окремо зазначає, що норми Законів України №1669-7 та №1726-8 не передбачали внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) щодо права контролюючого органу на проведення податкових перевірок, відтак в цій частині мотиви суду апеляційної інстанції є хибними. Просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

У відзиві Товариства на касаційну скаргу відтворено доводи позову та його апеляційної скарги щодо безпідставності призначеної спірним наказом перевірки, наголошено на тому, що її призначення суперечить положенням Законів України №1669-7 та №1726-8.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Товариство (код ЄДРПОУ 31831942) зареєстроване як юридична особа та з 16 вересня 2016 року перебуває на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків.

30 серпня 2017 року виконуючим обов'язки начальника Офісу прийнято наказ №1866 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині сплати військового збору за період з липня 2015 року по грудень 2016 року, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, тривалістю 15 робочих днів з 05 вересня 2017 року.

Зазначений наказ разом із повідомленням про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №65 від 30 серпня 2017 року отриманий позивачем 07 вересня 2017 року.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи та не є спірними між сторонами.

Зазначене судами попередніх інстанцій покладене в основу протиправності спірного наказу в якості самостійної підстави.

Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на положення підпункту 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України в його системному тлумаченні з абзацом другим пункту 78.4. статті 78 та положеннями статті 42 цього кодексу щодо обов'язкового підтвердження дати вручення повідомлення податкового органу платнику шляхом отримання відповідних зворотного поштового повідомлення про вручення чи квитанції про доставку у текстовому форматі.

Суд також погоджується з висновками судів про недоведеність відповідачем своєчасного направлення на адресу Товариства запиту в порядку підпункту 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, оскільки докази його направлення надані лише під час апеляційного розгляду без обґрунтування неможливості їх надання до суду першої інстанції, що відповідає вимогам частини четвертої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо застосування до спірних правовідносин норм Законів України №1669-VII (1669-18) та №1726-VIII (1726-19) Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Закону № 1669-VII органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Аналіз викладеної норми доводить, що предметом заборони є перевірки щодо здійснення уповноваженими законами органами державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, до яких податкові правовідносини не належать, як з огляду на положення статей 1, 3, 4 Господарського кодексу України, так і з положень пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1726-VIII (1726-19) установлено, що на період проведення антитерористичної операції забороняється проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України суб'єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення.

Зазначене положення пов'язує заборону проведення перевірки із провадженням суб'єктом господарювання своєї діяльності в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення.

Суд зазначає, що положення Закону №1726-VIII (1726-19) не можуть бути підставами правового регулювання спірних правовідносин, з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Оскільки норми наведеного закону не відповідають встановленим Податковим кодексом України (2755-17) засадам, його положення не можуть застосовуватися у межах спірних правовідносин, з огляду на положення загально-правового принципу конкуренції загальної та спеціальної норми права.

Відтак, за своїм правовим навантаженням норми Закону №1726-VIII (1726-19) не регулюють спірні правовідносини.

В межах розгляду даної справи має місце неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до зміни мотивувальної частини судового рішення, яке відповідає закону, зазначене є підставою для зміни мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №805/3894/17-а змінити в мотивувальній частині, в іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року залишити без змін, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року залишити в силі.