У судовому засіданні 31.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дніпровське Публічне акціонерне товариство "Гідроспецбуд"звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Метробуд"про стягнення 229 951 грн. 43 коп. пені за несвоєчасне виконання умов мирової угоди в частині строків оплати, за період з 20.06.2009 по 02.06.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 порушено провадження у справі № 61/379, розгляд справи призначено на 31.08.2011.

Через відділ діловодства від позивача надійшли письмові уточнення щодо предмету позову, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача 130 088 грн. 57 коп. пені.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, (аналогічна позиція викладена в пункті 17 листа Вищого Господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 (v2351600-06) ).

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд, -

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва по справі № 17/36 затверджено мирову угоду, укладену між Дніпровським закритим акціонерним товариством "Гідроспецбуд"та Закритим акціонерним товариством "Метробуд"про стягнення 1428513 грн. 00 коп., а провадження у справі на підставі п. 7 ст. 80 ГПК України припинено.

Відповідно до умов зазначеної мирової угоди (п.3) відповідач зобов’язався сплатити на користь позивача заборгованість по договору № 8 від 07.08.2007 в загальній сумі 988 343 грн. 39 коп. відповідно до графіку:

1. до 20 квітня 2009 –250 000 грн. 00 коп.;

2. до 20 травня 2009 –250 000 грн. 00 коп.;

3. до 20 червня 2009 –53 343 грн. 39 коп.;

4. до 20 липня 2009 –72 500 грн. 00 коп.,

5. до 20 серпня 2009 –72500 грн. 00 коп.;

6. до 20 вересня 2009 –72 500 грн. 00 коп.;

7. до 20 жовтня 2009 –72 500 грн. 00 коп.;

8. до 20 листопада 2009 –72500 грн. 00 коп.,

9. до 20 грудня 2009 –72 500 грн. 00 коп.

Як вбачається з пункту 7 мирової угоди, встановлена відповідальність відповідача у разі порушення строків проведення розрахунків відповідно до графіку погашення заборгованості, визначеного умовами мирової угоди, а саме, відповідач зобов’язався сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення до повного погашення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по мировій угоді в розмірі 130 088 грн. 57 коп. за період з 03.08.2010 по 02.06.2011.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем було невірно проведено розрахунок пені та зазначив про застосування до вимог про стягнення пені позовної давності. Крім того, відповідачем було надано свій контрозрахунок суми пені, відповідно до якого пеня становить 37 836 грн. 01 коп.

В судовому засіданні 31.08.2011 відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність в один рік, яка застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із банківських виписок та платіжних доручень, відповідачем були несвоєчасно виконані умови мирової угоди, в частині строків оплати (п.3), а саме:

перший платіж, який повинен бути сплачений до 20 квітня 2009 було сплачено 20.05.2009 в сумі 100 000 грн. 00 коп., 02.06.2009 в сумі 100 000 грн. 00 коп., 23.06.2009 в сумі 50 000 грн. 00 коп.;

другий платіж сплачено 14.08.2009 в сумі 100 000 грн. 00 коп., 08.09.2009 в сумі 50 000 грн. 00 коп., 13.05.2010 в сумі 100 000 грн. 00 коп.;

третій платіж сплачено 13.05.2010 в сумі 20 000 грн. 00 коп., 01.07.2010 в сумі 33 343 грн. 39 коп.;

четвертий платіж сплачено 01.07.2010 в сумі 6 656 грн. 61 коп., 06.08.2010 в сумі 65 843 грн. 39 коп.;

п’ятий платіж сплачено 06.08.2010 в сумі 54 156 грн. 61 коп., 20.08.2010 в сумі 18 343 грн. 39 коп.,

шостий платіж сплачено 20.08.2010 в сумі 61 656 грн. 61 коп., 24.09.2010 в сумі 10 843 грн. 39 коп.;

сьомий платіж сплачено 24.09.2010 в сумі 72 500 грн. 00 коп.;

восьмий платіж сплачено 24.09.2010 в сумі 16 656 грн. 61 коп., 19.10.2010 в сумі 50 000 грн. 00 коп., 08.11.2010 в сумі 5 843 грн. 39 коп.;

дев’ятий платіж сплачено 08.11.2010 в сумі 44 156 грн. 61 коп., 01.06.2011 в сумі 28 343 грн. 39 коп.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України мирова угода може стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмету позову .

Відповідно до роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 мирова угода не може вирішувати питання про права і обов’язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому.

Таким чином, у мировій угоді не допускається встановлення санкцій за невиконання умов мирової угоди, а отже позовні вимоги суд вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 44 ГПК України, позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, покладаються на позивача (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

1. В позові відмовити.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 02.09.2011