5067.1-2010 Про визнання недійсними рішення про надання товариству з обмеженою відповідальністю земельної ділянки для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру та договору оренди зазначеної земельної ділянки - 31.08.2011 Прийняття

Обставини справи: Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення звернулася до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення 25-ї сесії 24-го скликання Кореїзської селищної ради № 1145 від 18.05.2004 року "Про надання ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельної ділянки для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10" та ТОВ "Торгівельний дім "Океан" за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10 площею 0,1195га на 49 років для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру відповідно до статті 19 Конституції України, статей 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 16 та 203 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям спірного рішення всупереч вимогам чинного земельного природоохоронного законодавства, що порушує права та інтереси позивача; спірна земельна ділянка знаходиться в межах Місхорського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а відтак відноситься до земель природоохоронного та історико-культурного призначення, цільове використання яких повинно відповідати частині 1 статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, вказавши, що межі Місхорського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва не встановлено, а право землекористування не оформлено належним чином; спірне рішення є законним та таким, що прийнято в межах наданих відповідачу повноважень.

рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2009р. у позові відмовлено з огляду на прийняття рішення відповідачем у межах його повноважень та відповідно до чинного законодавства, відсутність належних доказів створення Місхорського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва та визначення його території.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.10р. рішення місцевого суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Постановою Вищого Господарського суду України від 06.07.2010р. касаційну скаргу Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення задоволено частково; постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2010р. та рішення Господарського суду АР Крим від 27.10.2009р. скасовано та справа направлена на новий розгляд.

На підставі резолюції Голови господарського суду АРК Луцяка М.І. справа прийнята до свого провадження суддею Колосовою Г.Г.

Третя особа №2 у поясненнях від 09.11.2010 р. повідомила про те, що земельна ділянка, що орендується відповідачем №2 знаходиться на території парка - пам’ятки садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", в звязку з чим позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Третя особа №1 у поясненнях по справі від 08.11.2010 р. повідомила про те, що земельна ділянка, яка орендована відповідачем №2 за спірним договором, належить до земель природно – заповідного фонду. Однак всупереч положенням ст. 150 Земельного кодексу України погодження Верховної Ради України на вилучення вищевказаної земельної ділянки відсутнє, що за думкою третьої особи №1, унеможливлює надання в оренду вказаної земельної ділянки.

Відповідачем №2 було заявлено клопотання про закриття провадження по справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Вказане обґрунтовував тим, що передумовою виникнення права на користування земельною ділянкою, здійснення інших дій щодо оформлення цього права згідно чинного земельного законодавства України - є рішення органу місцевого самоврядування, як суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, згідно з рішенням Конституційного суду України від 01.04.2010 року (v010p710-10) у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України положення пункту 1 стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності. На момент розгляду даної справи судом набуло чинності рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року (v010p710-10) , яке є обов'язковим до виконання на території України.

На підставі вказаного відповідач №2 вважає, що дана справа не підсудна господарському суду АР Крим і провадження по справі необхідно припинити.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання в зв’язку з наступним.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Частиною 3 статті 140, частиною 1 статті 144 Конституції України закріплено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Пунктом "в" статті 5 Земельного кодексу України визначено, що земельне законодавство базується на принципі невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Отже, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у її власності, рада відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Тобто, при здійсненні повноважень власника землі рада суб'єктом владних повноважень не виступає і владних управлінських функцій не виконує, а є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпорядження землею.

Вказану позицію підтримано Верховним судом України у постанові від 27.04.2010 р. по справі №21-2328во09.

При таких обставинах, дана справа підвідомча господарським судам.

Також відповідачем №2 було надано копію адміністративного позову від 23.10.2009 р. про визнання недійсним рішення Кореїзської селищної ради №1145 від 18.05.2004 р.

Прокурор просив позовні вимоги задовольнити по підставам, вказаним у поясненнях від 08.12.2010 р.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2010р. провадження у справі було зупинено та призначена судова землевпорядна експертиза, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз (95000, м.Сімферополь, вул.Чехова, 55-А)

22.07.2011р. до канцелярії суду надійшов експертний висновок № 4059 від 20.06.2011р. у зазначеній справі з матеріалами контрольної справи.

У зв’язку з надходженням до Господарського суду АР Крим висновку судового експерта № 4059 від 20.06.2011р., суд ухвалою від 01.08.2011 р. провадження по справі поновив.

Відповідач №2 заявою від 17.08.2011 р. просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення №1145 від 18.05.2004 р. в зв’язку з пропуском строку позовної давності. Відповідач №2 вважає, що право на позов про визнання рішення №1145 від 18.05.2004 р. недійсним у позивача виникло в травні 2004 р. Позивач же звернувся з позовом тільки 20.11.2009 р., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Також відповідачем №2 було надано пояснення від 17.08.2011 р., відповідно до яких він повідомив про те, що підставою для надання в оренду спірної земельної ділянки було те, що відповідач №2 є власником нежитлової будівлі ресторану "Місхор" з ділянкою 378,4 кв. м. за адресою: с.м.т. Кореїз, вул.. Місхорський парк, 10. Таким чином, відповідач №2 вважає, що земельна ділянка площею 0,1195 га., що розташована за адресою: с.м.т. Кореїз, вул.. Місхорський парк, 10 була надана відповідачу №2 в порядку ст.. 120 Земельного кодексу України (2768-14) .

17.08.2011 р. представником позивача було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 календарних днів.

Судом вказане клопотання було задоволено та ухвалою від 17.08.2011 р. строк розгляду справи було продовжено до 02.09.2011 р.

Позивач заявою від 22.08.2011 р., в порядку ст.. 22 ГПК України (1798-12) , зменшив розмір позовних вимог та просив суд визнати недійсними пункти 2, 3, 4, 5, п. п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 п. 6 рішення 25-ї сесії 24-го скликання Кореїзської селищної ради № 1145 від 18.05.2004 року "Про передачу ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельної ділянки для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру за адресою: смт. Кореїз. вул. Місхорський парк, 10". Також просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 02.04.2009 р., укладений між Кореїзською селищною радою та ТОВ "Торгівельний дім "Океан" за адресою: емт. Кореїз. вул. Місхорський парк, 10, площею 0,1195 га на 49 років для реконструкції та улаштування культурно - розважального центру.

Вказане обґрунтував тим, що пунктом 1 спірного рішення 25-ї сесії 24-го скликання Кореїзської селищної ради № 1145 від 18.05.2004 року "Про передачу ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельної ділянки для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10" було вирішено: "припинити право користування МПП "КВЛ" земельною ділянкою площею 0,1195 га. Внести зміни в Державний акт серії ІІ-КМ № 001571 від 20.10.1997 р."

Оскільки пункт 1 зазначеного рішення Кореїзської селищної ради стосується сторонньої юридичної особи та не впливає на сутність спору, то позивач не має наміру та підстав для визнання недійсним п. 1 рішення Кореїзської селищної ради № 1145 від 18.05.2004 р.

Суд прийняв до розгляду вказану заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Позивач у письмових поясненнях від 22.08.2011 р. повідомив суду про те, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Оскільки, позовна заява стосується визнання недійсним рішення Кореїзської селищної ради № 1145 від 18.05.2004 р. "Про надання ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельної ділянки для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10" та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.04.2009 р. між Кореїзською селищною радою та ТОВ "Торгівельний дім "Океан" за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10, площею 0,1195 га на 49 років для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру", та направлена на захист прав позивача який відповідно до покладених на нього завдань створений з метою вдосконалення управління територіями Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення і згідно з Охоронним зобов'язанням № ППСПИ/з-6- 1 є землекористувачем та має під охороною заповідний об'єкт парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський" площею 23 га, позивач вважає, що заява щодо пропущення позивачем строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Позивач та прокурор на задоволенні зменшених позовних вимог наполягали.

Відповідач №1 явку представника в судове засідання не забезпечив, заявою від 30.08.2011 р. просив суд справу розглянути за наявними у неї матеріалами у відсутності свого представника.

Також відповідач №1 надіслав поштою до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якої просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач №2 проти задоволення позовних заперечував.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судові засідання фіксувалися за допомогою технічних засобів, а саме програмно – апаратного комплексу "Діловодство суду".

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача №2 та прокурора, суд –

Частиною 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Кореїзською селищною радою 18.05.2004 р. було винесено рішення 25-ої сесії 24-го скликання № 1145 "Про надання ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельної ділянки для реконструкції та улаштування культурно - розважального центру за адресою: смт.Кореїз, вул.Місхорський парк, 10". ( т. 1, а. с. 20 ).

Відповідно до п. 2 вказаного рішення було затверджено проект землеустрію по відводу земельної ділянки відповідачу №2 загальною площею 0,1195 га. для реконструкції та улаштування культурно - розважального центру за адресою: смт.Кореїз, вул.Місхорський парк, 10.

Відповідно до п. 3 вказаного рішення було вирішено передати відповідачу №2 земельну ділянку загальною площею 0,1995 га., що знаходиться за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10 в оренду строком на 49 років для реконструкції та улаштування культурно - розважального центру з земель громадського харчування МПП "КВЛ".

У виконання вказаного рішення між відповідачем №1 ( орендодавець ) та відповідачем №2 ( орендар ) був укладений договір оренди земельної ділянки. ( т. 1, а. с. 66 – 69 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування строком на 49 років земельну ділянку, що знаходиться за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10, площею 0,1195 га. для реконструкції та улаштування культурно - розважального центру.

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору вищевказана земельна ділянка передається в оренду у відповідності до Земельного кодексу України (2768-14) , Законів України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) , "Про оренду землі" (161-14) та на підставі рішення Кореїзської селищної ради 25-ої сесії 24-го скликання № 1145 від 18.05.2004 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення прийняте всупереч вимогам чинного земельного природоохоронного законодавства, що порушує права та інтереси позивача; спірна земельна ділянка знаходиться в межах Місхорського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а відтак відноситься до земель природоохоронного та історико-культурного призначення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа Республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим від 12.09.2008 року за № 9204/10-24 постановою Ради міністрів УРСР від 29.01.1960 року № 105 пам’ятник садово-паркового мистецтва Місхорський парк був об’явлений об’єктом природно-заповідного фонду.

З прийняттям постанови Радою міністрів УРСР від 22.07.1983 року № 311 (311-83-п) "Про класифікацію та галузь територій і об’єктів природного-заповідного фонду Української РСР" вищевказана постанова втратила свою законну силу.

Постановою Державного комітету Української РСР по екології і раціональному природокористуванню від 30.08.1990 року № 18 затверджено перелік державних парків-пам’яток садово-паркового мистецтва республіканського значення. До переліку також включений Місхорський парк. рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 2278-2/02 від 20.02.2002 р. (rb2278002-02) вказано встановити межі селища Кореїз загальною площею 355 га, у тому числі 23 га – землі природоохоронного значення (Місхорський парк). ( т. 1, а. с. 22 ).

Відповідно до п. 3 постанови Верховної ради України від 16.06.1992р. "Про введення в дію Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (2457-12) визначено у зв'язку з прийняттям Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) вважати раніше створені парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва республіканського значення -парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

За актом приймання-передачі парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, майна та матеріальних цінностей від Ялтинського об'єднання санаторно-курортних установ профспілок Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на баланс Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 08.04.98 р., парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення площею 108,9 га, у тому числі Місхорський - 21,3 га, з 08 квітня 1998 року знаходиться в управлянні Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та прийнятий Держадміністрацією парків під відповідальну охорону і забезпечення цільового використання відповідно до вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) . ( т. 1, а. с. 40 – 42 ).

Також в матеріалах справи наявне охоронне зобов’язання №ППСПИ/з – 6 -1 від 26.05.2008 р., відповідно до якого землекористувач - Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення взяла під свою охорону парк - пам’ятку садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", площею 23 га, який є об’єктом природно – заповідного фонду України ( т. 1, а. с. 25 ).

Відповідно до вказаного охоронного зобов'язання на території парку забороняється будь-яка діяльність, що загрожує його збереженню та призводить до його деградації первинного стану, а саме зміна меж, відведення та виділення земельних ділянок парку для інших цілей, використання їх під будь-яке будівництво, а також для розміщення торгових точок, ларьків, кіосків, тентів та ін., в порушення вимог чинного законодавства.

Судом по справі була призначена судова землевпорядна експертиза та на вирішення експерта було поставлено наступне питання: чи знаходиться спірна земельна ділянка площею 0,1195 га. в межах Місхорського парку – пам’ятки садово – паркового мистецтва?

По результатам проведення експертизи було складено експертний висновок № 4059 від 20.06.2011р., відповідно до якого вбачається, що земельна ділянка, що була передана відповідачем №1 в оренду відповідачу №2 за рішенням №1145 від 18.05.2004 р. розташована в межах земель Місхорського парка – пам’ятки садового - паркового мистецтва загальнодержавного значення, в тому числі в межах земель, визначених звітом "Розробка проектів організації території, охорони та використання парків – пам’яток садово – паркового мистецтва Масандрівський, Лівадійський і Місхорський".

При цьому у вказаному експертному висновку зауважено, що спірна земельна ділянка також відноситься до земель природно – заповідного фонду.

Згідно до ст. 44 Земельного кодексу України, землі зайняті парками - пам'ятками садово-паркового мистецтва відносяться до складу земель природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться зокрема землі природно-заповідного фонду. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Однак у супереч вищевказаних норм питання про вилучення із земель Місхорського парку пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення у користування ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельної ділянки площею 0,01195 га за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10 в оренду на 49 років для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру Верховною Радою України не погоджувалося.

Оскільки відповідне погодження на надання в оренду спірної земельної ділянки ТОВ "Торговий Дім "Океан" відсутнє, то вказане робить неможливим надання її в оренду за спірним рішенням.

Відповідачі по справі вказують на те, що відповідно до установчого договору від 2003 р. товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Океан"" затвердженого протоколом № 7 зборів учасників від 18 лютого 2003р. у якості вкладу до статутного фонду товариства мале приватне підприємство "КВЛ" внесло належну йому будівлю колишнього ресторану "Місхор", яка знаходиться за адресою: смт. Кореїз, Місхорсккий парк, 10.

Як частка статутного фонду ТОВ "ТД "Океан"" будівля колишнього ресторану "Місхор" була зареєстрована за ТОВ "ТД "Океан"".

При винесенні рішення № 1145 від 18.05.2004р. і укладанні договору оренди земельної ділянки з ТОВ "ТД "Океан"" розташованої за адресою: смт. Кореїз, Місхорський парк, 10. Кореїзська селищна рада виходила з того що згідно ст. 120 ЗК України і ст. 377 ЦК України з переходом права власності на земельну ділянку к ТОВ "ТД "Океан"" перейшло право на отримання в оренду земельної ділянки під будівлею, власником якої є ТОВ "ТД "Океан"".

Після укладення договору оренди земельної ділянки ТОВ "ТД "Океан"" запроектувало на зазначеній земельній ділянці культурно-розважальний комплекс та почало його будівництво, для чого було знесено стару будівлю.

Під час складання проекту відводу земельної ділянки ТОВ "ТД "Океан"" було укладено акт обстеження і погодження зовнішніх меж земельної ділянки за адресою: смт. Кореїз, вул. Мисхорський парк, 10, проектована до відведення ТОВ "ТД "Океан"" для реконструкції та обслуговування культурно-розважального центру відповідно до якого межи земельної ділянки були погоджені з директором адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місьхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, про що свідчить печатка і особистий підпис на акті Ільченко А.Г.

За висновком проведеної земельної експертизи земельна ділянка, яка передана ТОВ "ТД "Океан"" в оренду відноситься до земель парків-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Відповідачі вказують на те, що не зважаючи на те, що спірна земельна ділянка за висновком експерта належить до земель парків-пам'ятки садово-паркового мистецтва, це не скасовує дії ст. 120 ЗК України, згідно до якої у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Вказані доводи відповідачів суд до уваги не приймає в зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Земельного кодексу України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Нормою, що визначає порядок вилучення особливо цінних земель до яких відносяться і землі природно-заповідного фонду, є саме ст. 150 Земельного кодексу України.

Тобто вказана норма є спеціальною, а тому у даному випадку відсутні підстави для застосування положень ст.. 120 Земельного кодексу України (2768-14) , без врахування приписів ст.. 150 Земельного кодексу України (2768-14) .

Тобто при наданні в оренду земельної ділянки на підставі ст.. 120 Земельного кодексу України (2768-14) , відповідач №1 повинен був враховувати приписи ст.. 150 вказаного Кодексу та отримати відповідне погодження.

Заперечуючи проти позову відповідачі посилалися також на відсутність у позивача документів про встановлення меж Місхорського парку в натурі та державного акту на вищевказану земельну ділянку.

Саме з цих підстав було відмовлено у позові при первісному розгляді даної справи.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Правовий статус парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення як об'єкта природно-заповідного фонду України визначено частиною 5 статті 5 та статтею 37 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", зі змісту яких (у редакції на час виникнення спірних / правовідносин) вбачається, що оголошення об'єкта парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення може не спричиняти вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

Водночас ділянки суші та водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду, статтею 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" віднесено до земель природно-заповідного фонду.

Таким чином, наявність у певної ділянки суші статусу земель природно-заповідного фонду з огляду на належність її об'єкту природно-заповідного фонду, не пов'язана з наявністю у парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення правовстановлюючих чи правооформлюючих документів щодо таких його прав на земельну ділянку, які передбачені розділом III Земельного кодексу України (2768-14) ; законодавством обумовлено можливість перебування земель, що належать до парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в законному користуванні інших землекористувачів, що, однак, не змінює встановленого законодавством правового статусу таких земель та їх цільового призначення з відповідними обмеженнями у використанні.

Відповідач №2 заявою від 17.08.2011 р. просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення №1145 від 18.05.2004 р. в зв’язку з пропуском строку позовної давності. Відповідач №2 вважає, що право на позов про визнання рішення №1145 від 18.05.2004 р. у позивача виникло в травні 2004 р. Позивач же звернувся з позовом тільки 20.11.2009 р., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Суд зазначає, що позов заявлений про визнання недійсним рішення Кореїзської селищної ради № 1145 від 18.05.2004 р. "Про надання ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельної ділянки для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10" і направлений на захист прав позивача, який відповідно до покладених на нього завдань створений з метою вдосконалення управління територіями Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення і згідно з Охоронним зобов'язанням № ППСПИ/з-6- 1 є землекористувачем та має під охороною заповідний об'єкт парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський" площею 23 га.

Отже за наявності відповідних порушень при передачі земель парку – пам’ятки у користування, позивач здійснює охорону вказаного об’єкту шляхом та способом, встановленим Законом.

Крім того, суд зазначає, що погодження меж земельної ділянки здійснено колишнім директором Адміністрації парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандрівський", "Лівадійський" на підтвердження чого стоїть печатка саме цієї установи, яка є самостійною юридичною особою та не доказує обізнаності саме Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, яка є позивачем по справі, стосовно прийняття Кореїзською селищною радою спірного рішення № 1145 від 18.05.2004 р. "Про надання ТОВ "Торгівельний дім "Океан" спірної земельної ділянки.

При таких обставинах позовні вимоги стосовно визнання недійсними пунктів 2, 3, 4, 5, п. п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 п. 6 рішення 25-ї сесії 24-го скликання Кореїзської селищної ради № 1145 від 18.05.2004 року "Про передачу ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельної ділянки для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру за адресою: смт. Кореїз. вул. Місхорський парк, 10" підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 02.04.2009 р., укладений між Кореїзською селищною радою та ТОВ "Торгівельний дім "Океан" за адресою: смт. Кореїз. вул. Місхорський парк, 10, площею 0,1195 га на 49 років для реконструкції та улаштування культурно - розважального центру.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вже було вказано вище пунктом 6.1 спірного договору оренди передбачено, що вищевказана земельна ділянка передається в оренду, зокрема, на підставі рішення Кореїзської селищної ради 25-ої сесії 24-го скликання № 1145 від 18.05.2004 р.

Оскільки рішення Кореїзської селищної ради 25-ої сесії 24-го скликання № 1145 від 18.05.2004 р. визнане судом недійсним, то позовні вимоги в частині визнання недійсним спірного договору оренди також підлягають задоволенню.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05.09.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними пункти 2, 3, 4, 5, п. п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 п. 6 рішення 25-ї сесії 24-го скликання Кореїзської селищної ради № 1145 від 18.05.2004 року "Про передачу ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельної ділянки для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру за адресою: смт. Кореїз. вул. Місхорський парк, 10".

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 02.04.2009 р., укладений між Кореїзською селищною радою та ТОВ "Торгівельний дім "Океан" за адресою: с.м.т. Кореїз. вул. Місхорський парк, 10, площею 0,1195 га на 49 років для реконструкції та улаштування культурно - розважального центру.

4. Стягнути з Кореїзьської селищної ради, (98670, м. Ялта, смт. Кореїз, вул..Севастопольське шоссе, 27, ідентифікаційний код 04367542 ) на користь Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, м.Ялта, вул..Масандрівський парк, 40-а, ідентифікаційний код 33223992 ) державне мито у розмірі 42,50 грн.

5. Стягнути з Кореїзьської селищної ради, (98670, м. Ялта, смт. Кореїз, вул..Севастопольське шоссе, 27, ідентифікаційний код 04367542 ) на користь Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, м.Ялта, вул..Масандрівський парк, 40-а, ідентифікаційний код 33223992 ) витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Океан" (98600, м. Ялта, вул..Некрасова, 2/4, ЗКПО 31763744 ) на користь Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, м.Ялта, вул..Масандрівський парк, 40-а, ідентифікаційний код 33223992 ) державне мито у розмірі 42,50 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Океан" (98600, м. Ялта, вул..Некрасова, 2/4, ЗКПО 31763744 ) на користь Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, м.Ялта, вул..Масандрівський парк, 40-а, ідентифікаційний код 33223992 ) витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.