За позовом Публічного акціонерного товариства "Західенерго" м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Титан-Т" м.Хмельницький

про стягнення 22820,00грн. штрафних санкцій

Суддя Баула Л.П.

Представники сторін:

позивач: не з’явився

відповідач: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №72 від 16.05.11року

Суть спору: ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.06.2011року порушено провадження у справі за позовом ПАТ "Західенерго", м. Львів до ТОВ науково-виробничої фірми "Титан-Т", м. Хмельницький про стягнення 22820,00грн. штрафних санкцій.

Позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем договору поставки №П-0111/2010 від 23.11.2010р., додатку №1 до договору - специфікації, акту №1 прийому-передачі продукції від 01.02.2011р., які зумовили нарахування пені за порушення терміну поставки. Втім, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив.

Повноважний представник позивача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали господарського суду від 21.06.2011 року не виконав, правове обґрунтування заявлених позовних вимог та відповідних пояснень стосовно обставин справи на розгляд суду не надав.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує. У поданому на розгляд суду відзиві на позов вказує, що 23.11.2010р. між сторонами було укладено договір поставки №П-0411/2010 і відповідно до п.7.2. даного договору за порушення строків поставки товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення за кожний день прострочення. Посилається на ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) . Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому частиною третьою ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, законодавець визначив вище перераховані ознаки пені імперативно, не надавши сторонам зобов'язання можливості їх змінювати. За договором зобов'язання відповідача носять майновий характер, що виражається у вигляді поставки товару. В той же час грошові зобов'язання покладені саме на позивача, що виражається у вигляді сплати відповідачу грошових коштів за поставлений товар.

Зазначає, що в п. 7.2. Договору передбачено механізм нарахування пені, який не відповідає частині третій ст. 549 ЦК України, а саме - нарахування пені на суму несвоєчасно виконаного негрошового зобов'язання. Стверджує, що системний аналіз положень діючого законодавства, що регулює питання стягнення з боржника пені, свідчить про те, що платником пені може виступати лише особа, що несе грошові зобов'язання перед своїм контрагентом. Звертає увагу суду на те, що відповідач не несе перед позивачем будь-яких грошових зобов'язань за договором поставки у зв'язку з чим стягнення з відповідача на користь позивача суми 22820,00грн. пені за прострочення поставки товару є безпідставним. Зазначає, що вказана правова позиція також викладена в постанові ВГСУ №53/294 від 03.02.2010р..

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Відповідно до Договору поставки № П-0411/2010 від 23.11.2010, укладеного між позивачем (Покупець) та відповідачем (Постачальник), відповідач зобов'язувався здійснити поставку товарів, визначених в Специфікації до Договору, а саме: пересувна електротехнічна лабораторія ЕТЛ-35К та додаткове обладнання, яке буде експлуатуватися поза межами ЕТЛ-35К: комплект МРU - 101, пристрій ММR-600, пристрій МRP-200, установка "Тангенс-3М", установка УИМ-90, переносний мегаомметр МІС-2500, мультіметр АРРА109, переносний ком'ютер ноутбук, пристрій УПА 10, прилад комбінований DТ9205А, мегаомметр ЕСО210/ЗГ для "Бурштинської ТЕС ВАТ "Західенерго". Бурштинська ТЕС с відокремленим підрозділом, що входить до складу ПАТ "Західенерго".

Згідно п. 5.1. Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання в термін не пізніше 40 днів від дати підписання Договору здійснити поставку зазначеного вище обладнання.

Відповідач здійснив поставку обладнання з порушенням п. 5.1. Договору, що підтверджується Актом № 1 прийому-передачі продукції по Договору від 01.02.2011р..

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення терміну поставки обладнання, виконання робіт і послуг Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Договір підписаний Сторонами 23.11.2010 року. Поставка мала відбутись до 03.01.2011 року, тобто прострочка поставки складає 28 днів.

Позивачем нараховано відповідачу за прострочення виконання зобов’язання по поставці обладнання на 28 днів, при вартості обладнання в сумі 815000,00 грн., пеню за період з 04.01.2011 року по 01.02.2011 року в сумі 22820,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача .

Заслухавши повноважних представників сторін, аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України ( ГК України (436-15) ) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України ( ЦК України (435-15) ) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому частиною третьою ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, за Договором зобов'язання Відповідача носять майновий характер, що виражається у вигляді поставки товару. В той же час грошові зобов'язання покладені саме на Позивача, що виражається у вигляді сплати Відповідачу грошових коштів за поставлений товар.

Отже, п. 7.2. Договору передбачено механізм нарахування пені, який не відповідає частині третій ст. 549 ЦК України, а саме - нарахування пені на суму несвоєчасно виконаного негрошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглянувши надані позивачем докази, давши юридичну оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають .

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України, належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 49, 82, 84 Господарсько-процесуального кодексу України,-

В позові Публічного акціонерного товариства "Західенерго", м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Титан-Т", м. Хмельницький про стягнення 22820,00грн. штрафних санкцій відмовити.

Копію рішення надіслати позивачу та відповідачу .