За позовом Публічного акціонерного товариства "Рекламний комбінат"

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 15 000 грн. 00 коп.

Суддя Бережнюк В.В.

Представники:

Від позивача : Глаголєв П.О.

Від відповідача : ОСОБА_3

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 03 серпня 2011 року до 17 серпня 2011 року.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Рекламний комбінат" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 15 000 грн. 00 коп. В обґрунтування вимог зазначає, що відповідачу було помилково перераховано кошти в сумі 200 000 грн. 00 коп. платіжним дорученням № 520 від 12.04.2005 року, які повернуті останнім частково в сумі 185 00 грн. 00 коп. Станом на день подання позовної заяви неповернутими залишились грошові кошти в сумі 15 000 грн. 00 коп. Позивач подав лист від 17.08.2011 р., в якому зазначив, що станом на 17.08.2011 року відповідачем заборгованість не сплачена та становить 15 000 грн. 00 коп.

В судовому засіданні 17.08.2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Просить позов задоволити.

Відповідач надав відзив на позов, та додаткові пояснення до відзиву у яких зазначив, що позовні вимоги не визнає повністю, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем не існує заборгованості по помилково перерахованих коштам, що підтверджується підписаними між Публічним акціонерним товариством "Рекламний комбінат" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 актами звірки взаємних розрахунків від 30.11.2009 року та 04.12.2009 року. Водночас в даному відзиві та додаткових поясненнях до відзиву Відповідач просить застосувати строки позовної давності. Вважає, що Публічне акціонерне товариство "Рекламний комбінат" пропустило строк позовної давності по стягненню неповернутої суми в розмірі 15 000 грн. 00 коп., оскільки за підрахунками відповідача термін для пред'явлення позову закінчився 29.01.2010 року. З цих підстав просить в позові відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.08.2011 року підтримав доводи викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях до відзиву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 12 квітня 2005 року позивачем було помилково перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 200 000 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 520 від 12.04.2005 року (арк.с.9).

Відповідачем було здійснено часткове повернення коштів на загальну суму 185 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 520 від 12.04.2005 року, № 1623 від 23.05.2011 року, № 1655 від 07.06.2005 року, 1665 від 10.06.2005 року, № 104420 від 29.09.2005 року, № 104424 від 30.09.2005 року, № 104527 від 21.10.2005 року, № 104654 від 16.11.2005 року, № 115 від 29.01.2007 року (арк.с.10-18).

Таким чином неповернутими залишись 15 000 грн. 00 коп.

15.06.2011 року позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою щодо сплати заборгованості в сумі 15 000 грн. 00 коп. (арк.с.19-20).

Відповідачем була надана відповідь від 12.07.2011 року, згідно якої останній не визнає заборгованості, зазначаючи, що між Публічним акціонерним товариством "Рекламний комбінат" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 були підписані акти звірки взаємних розрахунків від 30.11.2009 року та 04.12.2009 року, за якими станом на 01.01.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

За умовами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Разом з тим, частиною другою статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Це стосується і положень про позовну давність.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною першою статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України (435-15) , якщо інші строки не встановлено цим Кодексом (435-15) .

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач в позовній заяві стверджує, що 12.04.2005 року останнім помилково перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 200 000 грн. 00 коп., згідно платіжного доручення № 520 від 12.04.2005 року, які були повернуті позивачу частково в сумі 185 000 грн. 00 коп.

З аналізу наведених вище правових норм та матеріалів справи вбачається, що позивач 12.04.2005 року міг довідатися та довідався про помилковість перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 200 000 грн. 00 коп. Таким чином у даному випадку строк позовної давності почав свій перебіг з дня, наступного за днем, коли позивач перерахував кошти відповідачу, а саме з 13.04.2005 року, а не з моменту отримання відповідачем листа-вимоги про повернення грошових коштів.

Відповідно трирічний термін для звернення ПАТ "Рекламний комбінат" до суду з вимогою про захист свого порушеного права закінчився 13.04.2008 року.

Позовна заява Публічного акціонерного товариства "Рекламний комбінат" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 15000 грн. 00 коп. датована 08.06.2011 року, та надійшла до суду лише 14.07.2011 року. Отже, вбачається, що позивачем пропущено термін для пред'явлення позову.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В силу частини 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідачем по справі заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, а позивачем не наведено обставин пропущення даного строку з поважних причин, господарський суд прийшов до висновку, що Публічному акціонерному товариству "Рекламний комбінат" в позові до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 слід відмовити.

Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В позові відмовити.

повне рішення підписано 26 серпня 2011 року