За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю"Макіївпромтранс" м. Макіївка

до відповідача: Державного підприємства"Макіїввугілля" м. Макіївка

про стягнення 7 745 542, 03 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Макіїввантажтранс" м. Макіївка

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 ОСОБА_2. - за довіреностями

Від відповідача: не з’явились

Від третьої особи: ОСОБА_1. - за довіреністю

В засіданні, яке відбулось 05.07.2011р., згідно ст. 77 ГПК України

оголошувались перерви до 20.07.2011р., до 04.08.2011р., до 10.08.2011р. та до 15.08.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Макіївпромтранс" м. Макіївка, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, державного підприємства"Макіїввугілля" м. Макіївка, про стягнення 6 184 716, 11 грн. заборгованості, 1 191 987, 52 грн. інфляційних та 368 838, 21 грн. річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 102/17 від 02.01.2007р. щодо оплати вартості послуг, наданих відповідачу за період з квітня по червень 2009р.;

- правонаступництво позивача щодо державного підприємства"Макіїввантажтранс" згідно договору оренди № 7/2009 від 30.03.2009р. цілісного майнового комплексу ДП"Макіїввантажтранс";

- своє правонаступництво по відношенню до ДП"Макіїввантажтранс" за договором відступлення права вимоги від 01.07.2009р.;

- ст.ст. 15, 16, 509, 512- 516, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

У відзиві на позов від 04.07.2011р. № 12/64 відповідач не висловив чіткої позиції щодо позовних вимог і пропонував звірити розрахунки з позивачем.

За клопотанням позивача суд залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державне підприємство "Макіїввантажтранс" м. Макіївка, про що винесена ухвала від 14.06.2011р.

Представник третьої особи підтвердила факти, викладені у позові.

Позивач 05.07.2011р. подав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій з посиланням на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК (1798-12) ) просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 184 716, 11 грн. боргу, 1 253 834, 69 грн. інфляційних та 388 788, 78 грн. річних.

Позивач 19.07.2011р. подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій з посиланням на ст. 22 ГПК просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 184 716, 11 грн. боргу, 1 284 758, 27 грн. інфляційних та 396 412, 95 грн. річних.

Представник відповідача у засіданні суду, яке відбулось 10.08.2011р., вимоги позивача фактично визнав.

Суд зауважує, що згідно ч.3 ст. 43 ГПК визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги, для господарського суду є необов’язковим.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив:

Третя особа та відповідач уклали договір № 102/17 на транспортне обслуговування державним підприємством "Макїіввантажтранс" відособлених підрозділів державного підприємства "Макіїввугілля" від 02.01.2007р. (далі-договір № 102/17), за умовами якого транспорт (ДП"Макіїввантажтранс") здійснює транспортне обслуговування підприємства (ДП "Макіїввугілля") на умовах цього договору і як володілець під’їзного шляху на підставі ст.ст.73, 119 Статуту залізниць України сплачує Донецькій залізниці за підприємство, як контрагента під’їзного шляху, плату за користування вагонами Міністерства транспорту і зв’язку України, а підприємство зобов’язується оплатити транспортні послуги на умовах цього договору (п.1.1. договору). Більш детально обов’язки сторін за цим договором викладені у п.2.1 та п.2.2. цього договору.

Пунктом 4.1.9. договору № 102/17 встановлено, що всі платежі здійснюються шляхом попередньої оплати за послуги, які будуть надаватися, строк попередньої оплати - 3 дні до початку періоду надання послуг.

Договір № 102/17 був укладений строком на 1 рік і набрав чинності з моменту його підписання сторонами і вважається продовженим на наступні роки у разі відсутності заперечень з боку однієї з сторін (п.6.1. договору). Згідно цього пункту договору та додаткових угод строк дії договору був продовжений до 31.12.2009р.

Сторони договору № 102/17 та позивач 01.07.2009р. підписали додаткову угоду до цього договору і встановили, що у преамбулі цього договору ДП"Макіїввугілля" іменується у подальшому тексті договору"Підприємством", а ТОВ"Макіївпромтранс" - "Транспорт". Щодо того, які функції залишаються у подальшому у ДП "Макіїввантажтранс", ця додаткова угода не регламентує.

У подальшому позивач та відповідач (без третьої особи) уклали декілька додаткових угод до договору № 102/17, якими продовжували строк дії цього договору по 09.01.2011р.

Господарський суд Донецької області 25.01.2010р. виніс рішення у справі № 17/179пд, яким вніс зміни в умови договору № 102/17, встановивши відповідні тарифи за конкретні послуги, надавши рішенню суду зворотну дію у часі.

Міністерство вугільної промисловості України 03.03.2010р. видало наказ № 75 (v0075644-10) "Про припинення діяльності ДП "Макіїввантажтранс". Пунктом 1 цього наказу визначено"припинити діяльність ДП"Макіїввантажтранс", цілісний майновий комплекс якого передано в оренду шляхом приєднання до орендаря - ТОВ"Макіївпромтранс". Суду не надано доказів того, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є запис про припинення ДП "Макіїввантажтранс". Тому реорганізація ДП"Макіївантажтранс" матеріалами справи не підтверджена (див. ст. 33 та ч.11 ст. 37 Закону України"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", далі - Закон"Про державну реєстрацію").

Частиною 11 ст.37 Закону"Про державну реєстрацію" встановлено, що приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання, та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів. Доказів припинення третьої особи шляхом приєднання суду не надано.

Документи, надані позивачем, свідчать, що послуги відповідачу надавались третьої особою. Суд не вважає позивача правонаступником третьої особи за договором № 102/17, тому що:

- передавального балансу суду не надано (п. 3 наказу Міністерства);

- щодо ДП"Макіїввантажтранс" не внесено запису в Єдиний державний реєстр про припинення юридичної особи (ст.33 Закону "Про державну реєстрацію" ), тобто, ДП"Макіївважтранс" не є припиненим, а ТОВ"Макіївпромтранс" до цього припинення не є правонаступником цього підприємства;

- настання часу правонаступництва за Законами, які діяли до 01.07.2004р. застосовуються в частині, що не суперечить Закону"Про державну реєстрацію" (755-15) (п.3 Прикінцевих положень цього закону), тобто, до проведення запису у Єдиному державному реєстрі про припинення ДП"Макіїввантажтранс" ТОВ"Макіївпромтранс" не може бути його правонаступником згідно орендного законодавства;

- згідно п.12 договору відступлення вимоги від 01.07.2009р. строк його дії закінчився 31.12.2009р. (див. 1-й абзац ч.3 ст. 6, ст.ст. 512, 514 ЦК України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 306- 308 Господарського кодексу України, ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 37 Закону України"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та керуючись ст.ст. 27, 33, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

Позивачу у позові відмовити.

В судовому засіданні 15.08.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2011р.