За позовом Публічного акціонерного товариства "Азот" м. Черкаси

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Києва

про визнання договору недійсним.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача не з’явився,

від відповідача Слюсар М.О.

СУТЬ СПОРУ :

у липні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Азот" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним і відповідачем укладено договір № 111-211-06/11-49 поставки природного газу від 28 січня 2011 р., згідно з яким відповідач зобов’язався поставити йому природний газ, а він –прийняти та оплатити цей товар на умовах договору.

Посилаючись на те, що вказаний договір укладений без погодження із засновником компанії відповідача, підписаний від імені останнього не уповноваженою особою, позивач на підставі ст. 203 ЦК України просив задовольнити позов та визнати цей договір недійсним.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку, надіслав поштою клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю його представника ОСОБА_1. в інших судових засіданнях. У задоволенні цього клопотання судом відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів неможливості представлення в судове засідання іншого повноважного представника.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 28 січня 2011 р. між сторонами у справі укладено договір № 111-211-06/11-49 поставки природного газу, згідно з яким відповідач зобов’язався поставити позивачу природний газ, а останній –прийняти та оплатити його вартість на умовах договору.

Зазначені обставини підтверджуються пояснення позивача у позовній заяві, представника відповідача у судовому засіданні, наявною у матеріалах справи копією вищевказаного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з правилами ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З тексту спірного договору вбачається, що від імені відповідача він підписаний представником ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності № 5/10 від 10 січня 2011 р.

З наданої відповідачем довіреності № 5/10 від 10 січня 2011 р., чинної до 31 грудня 2011 р., ОСОБА_2 уповноважений відповідачем підписувати від його імені, зокрема, договори реалізації (купівлі-продажу, постачання) природного газу.

Таким чином, під час укладення спірного договору з позивачем представник відповідача діяв в межах наданих йому повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Згідно з положеннями п. 6.7.5 статуту відповідача, зареєстрованого державним реєстратором Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації 25 січня 2011 р., виключно після письмового погодження із засновником (Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України") відповідачем вчиняється правочин, сума якого перевищує сто мільйонів гривень, крім договору реалізації природного газу.

Оскільки за своєю правовою природою спірний договір поставки є договором реалізації, за яким відбувається зміна власника природного газу, то вищевказані обмеження дієздатності відповідача не стосуються укладення цього договору.

Враховуючи, що спірний договір укладено з дотриманням вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України, права позивача у зв’язку з його укладенням з боку відповідача не порушені, то у позові відповідно до вимог ст.ст. 16, 215 ЦК України слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, суд

у позові Публічного акціонерного товариства "Азот" м. Черкаси відмовити.

рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.