36/5005/4773/2012 Про стягнення заборгованості за договором поставки товару - 11.09.2012 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента» (надалі -Відповідач1), публічного акціонерного товариства «Роганська картонна фабрика» (надалі -Відповідач2) про стягнення 996 265,47 грн., з яких 377 188,48 грн. -заборгованості, 6 067,16 грн. -інфляційних втрат, 37 162,18 грн. - пені, 560 491,72 грн. -процентів за користування товарним кредитом за договором поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010, договором поруки №170 ПОР від 08.04.2010.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача2 судові витрати, які складаються з суми судового збору та витрат на оплату послуг адвоката в сумі 50 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2012 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

12.06.2012 Позивач надав уточнення позовних вимог, відповідно до якого Позивачем була уточнена прохальна частина, а саме зазначено, що ціна позову 996 265,47 грн. складається в тому числі і з 15 355,94 грн. - 3% річних.

10.09.2012 Позивач надав уточнення позовних вимог, відповідно до якого Позивачем була збільшена сума судових витрат на оплату послуг адвоката до 83 000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем2 вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме -порушення строків оплати за поставлений товар. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 з додатком №1 (специфікації), додаткову угоду №2 до Договору, договір поруки №170 ПОР від 08.04.2010, договір про надання юридичних послуг від 20.04.2012 з додатковими угодами №1, №3, акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, претензії вих. №1204/12-04 від 12.04.2012, вих. №2802/12-02 від 28.02.2012, видаткові накладні за період з 01.02.2011 по 07.05.2012, рахунки на оплату за період з 04.01.2011 по 15.05.2012, виписки банку, довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Позивач керуючись п.п. 5.1., 8.2. договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010, п.п.3.1, 4.1.1. договору поруки №170ПОР від 08.04.2010, нормами Господарського (436-15) та Цивільного кодексів України (435-15) просить стягнути з Відповідача1, Відповідача2 солідарно суму поруки 1000,00 грн., стягнути з Відповідача2 суму основного боргу 377 188,48 грн., інфляційні втрати в сумі 6 067,16 грн., три відсотки річних - 15 355,94 грн., пені - 37 162,18 грн., проценти за користування товарним кредитом -560 491,72 грн.

Відповідач1 в судові засідання не з'являвся, надав клопотання вих. №1009-2 від 10.09.2012 про розгляд справи без участі представника Відповідача1.

Відповідач2 позовні вимоги не визнає. Надав суду відзив на позовну заяву вих. б/н б/д. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач2 посилається на те, що Позивачем на направлялись вимоги на сплату заборгованості за договором поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010, відповідно Відповідач2 вважає, що зобов'язання з оплати продукції не настали, не були порушені, а тому нарахування на їх суму пені та 3% річних є передчасними. Щодо стягнення витрат з оплати послуг адвоката, Відповідач2 посилається на відсутність в матеріалах справи доказів нарахування та сплати Позивачем витрат за надання послуг адвокатом. В зв'язку з цим ці витрати не можуть бути відшкодовані за рахунок Відповідача2.

12.06.2012 Публічне акціонерне товариство «Роганська картонна фабрика» (Відповідач2) звернулось до господарського суду з зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» (Позивач), товариство з обмеженою відповідальністю «Рента»про визнання недійсним договору поруки №170 ПОР від 08.04.2010.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2012 зустрічний позов прийнятий судом для спільного розгляду з первісним позовом.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що договір укладено з порушенням ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України оскільки в договорі поставки № 170-ВП-Н-О від 08.04.2010 року відсутнє посилання на забезпечення зобов'язань, також спірний договір порушує права та інтереси Позивача за зустрічним позовом.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2012 було призначено судову технічну експертизу документів (оригіналів договорів № 170-ВП-Н-О від 08.04.2010, що є в наявності у позивача та відповідача-2), проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 17) та провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 провадження у справі було поновлено з 06.09.2012

Розгляд справи неодноразово відкладався, та в судових засіданнях оголошувалась перерва за наявності відповідних клопотань, та в зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази до матеріалів справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.09.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -

08 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон" (продавець) та відкритим акціонерним товариством "Роганська картонна фабрика", яке змінило найменування на публічне акціонерне товариство "Роганська картонна фабрика" (покупець) був укладений договір поставки №170-ВП-Н-О (надалі -Договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується зоб передати, а покупець прийняти та сплатити продукцію (матеріали для флексографічного друку) іменовану в подальшому Товар у кількості, номенклатурі, ціні та в строки згідно з умовами даного договору та Додатками до нього, які є невід'ємною частиною Договору, які іменуються Специфікаціями.

Кожна Специфікація є невід'ємною частиною договору. Кожна наступна Специфікація не відмінює та не призупиняє дію попередніх Специфікацій ні в цілому, ні в частині, якщо тільки в ній не вказано інше (п.2.1 договору).

Сторонами узгоджені та підписані Специфікації до договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011 року, або до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.11.1 договору).

На виконання умов договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон" здійснило поставку товару публічному акціонерному товариству "Роганська картонна фабрика" на загальну суму 2 437 641,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Товар за вищезазначеними накладними отриманий представником товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон" за довіреностями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач2 за первісним позовом свої зобов'язання за договором щодо сплати суми коштів за поставлений товар виконав частково на суму 2 060 452,52 грн., що підтверджено виписками банку.

Таким чином, сума заборгованості Відповідача2 перед Позивачем складає 377 188,48 грн.

Доводи Відповідача2 за первісним позовом в частині відсутності заборгованості не приймаються судом до уваги, оскільки Відповідач2 у відзиві на позов не ставить під сумнів правильність наведеного розрахунку, а тільки зазначає що згідно доданих до матеріалів справи накладних та актів звіряння взаємних розрахунків, за період з 1 січня 2011р. по дату подання позовної заяви Позивачем було поставлено товару на суму 2 531 120,00 грн., а Відповідачем відповідно сплачено 2 539895,00 грн. При цьому, Відповідач не наводить свій розрахунок та не оспорює розрахунок наданий до справи Позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

З огляду на відзив Відповідача2, твердження щодо відсутності заборгованості за договором у розмірі 377 188,48 грн. не доведено у встановленому законом порядку. Доказів сплати суми боргу не надано.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські обов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач просить стягнути заборгованість за поставлений товар по договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 року в розмірі 377 188,48 грн.

З огляду на приписи пункту 1.1 договору строк оплати поставленого товару по договору поставки в розмірі 377 188,48 грн., є таким, що настав.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення на користь Позивача заборгованості у розмірі 377 188,48 грн.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон" зазначає, що товар поставлявся Відповідачу-2 на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу на 21 календарних днів.

Відповідно до п.8.2 Договору за прострочення сплати коштів в строк передбачений п.5.1 Договору Позивач має право нарахувати проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3 відсотка. Сплата відсотків здійснюється в строк на протязі трьох днів після їх нарахування продавцем.

Так, Відповідачу-2 нараховані проценти за користування товарним кредитом у сумі 560 491,72 грн. Про необхідність сплати зазначених відсотків Позивач повідомляв Відповідача-2 28 лютого 2012 року, про що направляв на адресу Відповідача2 вимогу.

Враховуючи пояснення представника публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика", в судовому засіданні встановлено, що в текстах договору № 170-ВП-Н-О від 08.04.2010, що є в наявності у Позивача та Відповідача2 за первісним позовом по-різному викладений пункт 8.2 договору. Так, в редакції позивача за первісним позовом зазначений пункт передбачає нарахування відсотків у розмірі 0,3 % за кожний день прострочення заборгованості, а в редакції відповідача-2 за первісним позовом ні.

03.07.2012 Позивачем за первісним позовом надано клопотання про призначення технічної експертизи документів (договорів № 170-ВП-Н-О від 08.04.2010, що є в наявності у позивача та відповідача-2) по справі разом з переліком питань, які необхідно поставити експерту.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність питань, які потребують спеціальних знань, в зв'язку з чим було призначено судову технічну експертизу документів (договорів № 170-ВП-Н-О від 08.04.2010, що є в наявності у Позивача та Відповідача2).

Враховуючи висновок судової технічної експертизи документів №2995-12 від 09.08.2012 проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз можна дійти висновку, що в договорі №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 (в редакції Відповідача2) були замінені перший і другий аркуш; документ виготовлений з використанням технічного монтажу з допомогою комп'ютерної техніки (внесення змін в первинний зміст електронного документу з подальшим його роздрукуванням); три аркуші договору виготовлені не одночасно.

Крім того, за візуальним оглядом та дослідженням договору встановлені явні сліди розкріплення, про що свідчить відсутність вузької смужки паперу, якою були с кріплені аркуші договору та частина відтиску круглої печатки ТОВ «Торговий дім «Марафон»

За таких обставин, суд дійшов висновку, що договір №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 (у редакції Відповідача2) не може бути прийнятий до уваги, оскільки є неналежним доказом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На протязі 2010-2011 рр. Відповідач2 за первісним позовом несвоєчасно виконував зобов'язання щодо сплати коштів за поставлений товар, тому Позивач нарахував Відповідачу2 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу у розмірі 37 162,18 грн.

Також, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України Відповідачу2 нараховані інфляційні втрати у розмірі 6 067,16 грн. та три відсотка річних у розмірі 15 355,94 грн.

Оскільки прострочення виконання зобов'язання має місце, підлягає задоволенню вимога про стягнення на користь Позивача інфляційних втрат у розмірі 6 067,16 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 15 355,94 грн.

В той же час, як вбачається з тексту позовної заяви, Позивач визначив розмір вимог до Відповідача2 в сумі 995 265,47 грн. Проте в прохальній частині Позивач, не врахувавши стягнення солідарно з Відповідача1 та Відповідача2 1000,00 грн. за договором поруки, визначив загальну суму позовних вимог до Відповідача2 996 265,94 грн. Відтак в частині стягнення з Відповідача 1000,00 грн. заборгованості за договором поставки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Доводи Відповідача стосовно того, що момент виникнення грошового зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару є невстановленим спростовуються наступним.

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити продукцію іменовану в подальшому Товар у кількості, номенклатурі, ціні та в строки згідно з умовами даного договору та Додатками до нього, які є невід'ємною частиною Договору, які іменуються Специфікаціями.

Тобто, сторони домовились, що Покупець зобов'язується прийняти та сплатити продукцію в строки згідно з умовами даного договору та Додатками до нього, які іменуються Специфікаціями.

Згідно п.5.1 Договору товар поставляється за умови передплати.

Отже, доводи Відповідача2 відносно того, що договір містить 4 положення, які по різному регулюють питання строку виконання грошового зобов'язання зі сплати товару є невірними, оскільки виходячи із змісту п.1.1 Договору чітко вбачається, що якщо специфікаціями не обумовлений строк оплати за поставлений товар, то Покупець оплачує товар на умовах визначених Договором.

Відповідно до п.5.3 Договору оплата здійснюється Покупцем на підставі Договору та рахунків-фактур, виставлених Постачальником на вартість партії товару.

Слід зазначити, що п.5.3 Договору регулює порядок здійснення оплати, а п.1.1 та п.5.1 Договору містить умови про строк сплати за товар, тому зазначені правила не містять різних положень щодо строку виконання грошового зобов'язання.

Відповідач2 долучив до клопотання про зупинення провадження у справі №36/5005/4773/2012 копію позовної заяви про визнання недійсним окремих положень договору. Як вбачається з тексту позовної заяви, Відповідач2 просить визнати недійсним пункт 8.2. договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 (який є підставою позовних вимог в справі, що розглядається), відповідно до якого у випадку поруршення Покупцем термінів оплати, згідно цього Договору він оплачує Продавцю штраф та неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за прострочення оплати, також у відповідності з п.5.1. даного договору, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки по ставці 0,3% за кожний день". Відповідач вважає, що даною умовою договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання Покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушенням.

Суд вважає за можливе надати оцінку підставам визнання п.8.2. договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 недійсним, зазначеним Відповідачем2 у відповідній позовній заяві, в процесі розгляду даної справи, а відтак, суд відмовив в задоволенні клопотання Відповідача2 про зупинення провадження у справі.

Так, Відповідно до п.8.2 Договору у випадку порушення Покупцем термінів оплати, згідно цього Договору він оплачує Продавцю штраф та неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за прострочення оплати, також у відповідності з п.5.1 даного договору, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки по ставці 0,3% за кожний день. Сплата відсотків здійснюється в строк на протязі трьох днів після їх нарахування Продавцем, відповідно з п.5.9 Договору.

Нарахування відсотків по ставці 0,3% за кожний день на суму заборгованості є відсотками за користування товарним кредитом.

Визначення продажу товару в кредит містить ст. 694 ЦК України.

Зі змісту наведеної норми можна дійти висновку, що необхідними ознаками товарного кредиту, які розкривають його правову природу є: передання товарів у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та нарахування протягом цього строку процентів. Для розуміння передачі товарів на умовах товарного кредиту необхідна одночасна наявність вказаних двох ознак, при цьому слід вважати, що проценти за користування товарним кредитом не мають характеру санкції за цивільне правопорушення.

Передбачені у п.8.2 Договору проценти не є штрафом та пенею, тобто не є неустойкою, а є процентами за користування товарним кредитом, сплата яких носить обов'язковий характер, а тому по своїй правовій природі вони являються додатковим грошовим зобов'язанням за договором.

За таких обставин, зміст грошового зобов'язання за договором поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 складається із зобов'язання сплатити кошти за отриманий товар та процентів за користування товарним кредитом.

До того ж, як вбачається з інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011 №01-06/1642/2011 (v1642600-11) «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 (v_249600-11) «Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», висновоьк про те, що передбачені пунктами договору штрафні санкції (пеня та проценти за прострочену заборгованість за товарним кредитом) фактично відноситься до одного виду юридичної відповідальності та не можуть стягуватись одночасно, грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права (постанова від 30.05.2011 №42/252).

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначені Відповідачем2 підстави визнання п.8.2. договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 недійсним є необгрунтованими.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 Цивільного кодексу України).

08 квітня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рента" (поручитель) був укладений договір поруки №170-ПОР, відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання відкритим акціонерним товариством "Роганська картонна фабрика" (надалі боржник) за зобов'язаннями перед кредитором за договором поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 року (надалі -основний договір), а саме під зобов'язаннями за цим договором є: зобов'язання боржника перед кредитором по сплаті за поставлену продукцію у кількості, асортименті, по ціні та в строки передбачені п.1.1, п.4.5, п.5.1 основного договору; зобов'язання боржника перед кредитором по сплаті пені і штрафних санкцій відповідно до розділу 8.2 основного договору.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.2.1 договору поручитель відповідає солідарно за зобов'язаннями боржника перед кредитором, що витікають з основного договору. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності не повинен перевищувати розміру забезпечуваного зобов'язання, зазначеного в п.3 цього договору. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань божником, згідно основного договору у сумі, що дорівнює 1 000 грн. (п.3.1 договору).

При порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за основним договором, поручитель зобов'язаний виконати за боржника зобов'язання у 10-ти денний строк з дня винесення вимоги, передбаченого п.3 дійсного договору (п.4.1.1 договору поруки).

Договір поруки набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту виконання зобов'язань за основним договором (п.7.1 договору поруки).

Відповідач-2 звернулося до господарського суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента" про визнання недійсним договору поруки №170 ПОР від 08.04.2010 року..

Слід врахувати, що згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається, укладення поряд із основним договором окремого договору поруки між кредитором і поручителем не суперечить Цивільному кодексу України (435-15) .

Отже, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається між поручителем і кредитором, та такий договір встановлює одностороннє зобов'язання, відповідно до якого кредитор має право вимагати від поручителя, щоб той виконав свій основний договірний обов'язок у відповідності до умов договору поруки, а поручитель зобов'язаний провести таке виконання.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Виходячи із положень ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України поручитель може поручитися за виконання основного зобов'язання в повному обсязі або частково. Порука у повному обсязі існує за умови, що поручитель взяв на себе обов'язок виконати зобов'язання за боржника повністю, без жодних обмежень, включаючи відшкодування збитків, заподіяних кредитору невиконанням боржника, а також сплату неустойки (штрафу, пені), якщо така передбачена законом або договором.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що сторони при укладенні договору можуть врегулювати свої відносини на власний розсуд та встановити розмір відповідальності за поручителя перед кредитором за виконання зобов'язань боржником як у повному обсязі так і певній його частині.

В даному випадку, при укладанні спірного договору, сторони передбачили розмір відповідальність поручителя перед кредитором за виконання зобов'язань боржником згідно основних договорів у сумі 1 000 грн. (п.3.1 договорів поруки), та всі істотні умови договору, передбачені для договорів даного виду.

За таких обставин, відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним, тому в задоволені зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути з відповідача-2, в тому числі, витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 83 000 грн.

Відповідно до п.10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року (з подальшими змінами та доповненнями) №02-5/78 (v5_78800-98) "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвокатів здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон" (замовник) та адвокатом Гончаренко І.Б. (виконавець) був укладений договір про надання юридичних послуг; 22.04.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон" (замовник) та адвокатом Гончаренко І.Б. (виконавець) була укладена додаткова угода №3, відповідно до умов якої в межах договору про надання юридичних послуг від 20.04.2012 року виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання замовнику юридичних послуг щодо стягнення з публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" заборгованості перед замовником за поставлені товари за договором поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 року; 23.04.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон" видало Гончаренко І.Б. довіреність на представлення інтересів; 23.04.2012 року адвокатом Гончаренко І.Б. виставлено рахунок №ЮА-11042012 на суму 93 000 грн.; згідно платіжного доручення №396 від 23.04.2012 року позивачем сплачено адвокату Гончаренко І.Б. суму 93 000 грн. за юридичні послуги згідно рахунку ЮА-11042012 від 23.04.2012 року; 14.05.2012 року, 27.06.2012 року, 30.07.2012 та 07.09.2012р. між позивачем та адвокатом підписані акти прийому-передачі (надання послуг) на суму 10 500 грн., 3 500 грн., 3 500 грн. та 4 500 грн відповідно.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, суд враховує, що заявлений до стягнення розмір витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у даній справі про стягнення заборгованості за поставлений товар, є явно завищеним.

З урахуванням обставин цієї справи, з огляду на розумну необхідність витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката для даної справи, час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів, суд вважає за необхідне обмежити розмір цих витрат та стягнути на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката у сумі 43 000 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір (пропорційно розміру задоволених вимог) в сумі 19 925,31 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 43 000 грн. покладаються на Відповідача2, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82- 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» задовольнити частково.

Стягнути з солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Рента" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 31792822) та публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" (62481, Харківська область, Харківський район, смт. Рогань, вул. Леніна, 57, код ЄДРПОУ 00278830) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, 16, код ЄДРПОУ 34314692) 1 000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 копійок) заборгованості.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" (62481, Харківська область, Харківський район, смт. Рогань, вул. Леніна, 57, код ЄДРПОУ 00278830) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, 16, код ЄДРПОУ 34314692) заборгованість в розмірі 376 188,48 грн. (триста сімдесят шість тисяч сто вісімдесят вісім гривень 48 копійок), проценти за користування товарним кредитом -560 491,72 грн. (п'ятсот шістдесят тисяч чотириста дев'яносто одна гривня 72 копійки), 3% річних - 15 355,94 грн. (п'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень 94 копійки), інфляційних втрат - 6 067,16 грн. (шість тисяч шістдесят сім гривень 16 копійок), пені -37 162,18 грн. (тридцять сім тисяч сто шістдесят дві гривні 18 копійок), судовий збір в розмірі 19 925,31 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 31 копійка), витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 43 000 грн. (сорок три тисячі гривень 00 копійок).