815/228/17 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 21.12.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року у складі судді Єфіменка К.С. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у складі Димерлія О.О., Єщенка О.В., Федусика А.Г. у справі №815/228/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроперспектива ЮМТ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроперспектива ЮМТ" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати з мотивів безпідставності тридцяти рішень про коригування митної вартості товарів: від 01 грудня 2016 року №100270001/2016/000577/2 та №100270001/2016/000578/2, від 06 грудня 2016 року №100270001/2016/000583/2, від 07 грудня 2016 року №100270001/2016/000584/2, від 09 грудня 2016 року №100270001/2016/000586/2, від 09 грудня 2016 року №100270001/2016/000587/2, від 15 грудня 2016 року №100270001/2016/000592/2, від 16 грудня 2016 року №100270001/2016/000593/2, від 18 грудня 2016 року №100270001/2016/000594/2, від 19 грудня 2016 року №100270001/2016/000595/2 та №100270001/2016/000596/2, від 20 грудня 2016 року №100270001/2016/000597/2, від 22 грудня 2016 року №100270001/2016/000598/1, та №100270001/2016/000599/2, від 23 грудня 2016 року №100270001/2016/000603/2, №100270001/2016/000602/2, №100270001/2016/000604/2 та №100270001/2016/000605/2, від 26 грудня 2016 року №100270001/2016/000607/2, від 27 грудня 2016 року №100270001/2016/000608/2, від 28 грудня 2016 року №100270001/2016/000610/2, №100270001/2016/000612/1, №100270001/2016/000611/2 та №100270001/2016/000613/1, від 29 грудня 2016 року №100270001/2016/000615/1, №100270001/2016/000614/2, №100270001/2016/000616/2, від 11 січня 2017 року № 100270001/2017/000017/2, від 02 лютого 2017 року № 100270001/2017/000054/1 та № 100270001/2017/000058/1, а також тридцять прийнятих на підставі цих рішень карток відмови у митному оформленні товарів.

В обґрунтування позову зазначено, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, позов задоволено, скасовано вищезазначені тридцять рішень про коригування митної вартості товарів та прийняті на їх підставі тридцять карток відмови у митному оформленні товарів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

У листопаді 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 9 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Мороз Л.Л.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №815/228/17 з суду першої інстанції.

22 березня 2018 року справу №815/228/17 передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: положень статей 52, 53, 54, 55, 58 Митного кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

Заперечення чи відзив на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач імпортував товар (продовольчі товари, взуття), придбаний на умовах зовнішньоекономічних контрактів, укладених з контрагентом походженням з Китаю, та на умовах інвойсів на конкретні поставки.

Умови поставки - CIF-Одеса, "Інкотермс"-2010.

З метою митного оформлення імпортованих товарів позивачем до митного органу протягом грудня 2016 року - лютого 2017 року подано тридцять митних декларацій, в яких митна вартість товарів визначена за першим методом.

До митних декларацій долучено необхідний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Без конкретизації правових підстав та обставин, у зв'язку з якими заявлену митну вартість не може бути визначено, митним органом витребувано додаткові документи, через неможливість надання яких відповідач скоригував її у бік збільшення за резервним методом на основі наявної в митного органу інформації.

Підставами, що покладені в основу прийняття спірних рішень (ідентичні) про коригування митної вартості товарів, зазначено загальне твердження про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування, які є аналогічними за своїм змістом та полягають у наступному: неналежність прайс-листа; передбачена контрактними умова поставки можливість як попередньої оплати, так і післяплати; неподання страхових документів у випадках окремих поставок та відсутність номерів інвойсів в страхових документах.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, сукупністю яких повністю підтверджено складові митної вартості товару.

Крім того, судами оцінено і повністю спростовано кожен з доводів митного органу з числа покладених в основу спірних рішень, оцінено як безпідставне витребування відповідачем додаткових документів від Товариства - без зазначення того, яким чином та які саме складові митної вартості зможуть підтвердити витребувані документи.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів попередніх інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд виходить з того, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" (z0883-12) - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Крім того, Суд зазначає, що у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.