Суддя Місюра Л.С.

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69096, м.

Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 26)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілфорд" (04112, м. Київ,

вул. Оранжерейна, 3; 69000, м. Запоріжжя, вул. Сонячне, шосе, 9)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача : Відкрите акціонерне товариство "Запорізький

арматурний завод" ( 69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 158-а ).

Про розірвання договору про постачання електричної енергії

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: ОСОБА_1. – дов. № 277 від 10.12.2010р.

Від відповідача : ОСОБА_2 –дов. від 08.06.2011р.

Від третьої особи : не з’явився

Розглянувши матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілфорд" м. Київ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Відкрите акціонерне товариство "Запорізький арматурний завод" м. Запоріжжя, суд

Позивач просить розірвати договір про постачання електричної енергії між ВАТ "Запоріжжяобленерго"та ТОВ "Вілфорд".

В позовної заяві позивач вказує наступне: між ВАТ "Запоріжжяобленерго"(далі-позивач) та ТОВ "Вілфорд"(далі - відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 4007 від 01.02.2007 року ( далі - Договір). Відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 р. № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за № 417/1442 (z0417-96) (у редакції постанови від 12.10.2006 року № 1325) (далі - ПКЕЕ) відносини між споживачами та субспоживачами регулювалися договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладався між ними на основі типового договору. Отже, діючі на момент укладення Договору ПКЕЕ, передбачали укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж лише між споживачем та субспоживачем. В свою чергу, згідно ПКЕЕ (z0417-96) (в редакції постанови від 04.02.2010 р. № 105 ( станом на 07.05.2010 р.), які чинні на момент подачі позовної заяви у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією, відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору. Отже, договір про спільне використання технологічних електричних мереж повинен бути укладений між власником мереж та електропередавальною організацією, а тому на сьогоднішній день маємо істотну зміну обставин, а саме, не укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж. Згідно додатку № 2 до Договору точка продажу електричної енергії Відповідачу встановлено на межі балансової належності електричних мереж між Позивачем та ВАТ "Запорізький арматурний завод", який є власником технологічних електричних мереж, 7 тобто, зазначену умову було передбачено відповідно до п. 1.6 ПКЕЕ (z0417-96) , що були чинні на день укладення договору, однак, цю обставину було істотно змінено згідно п. 1.7 ПКЕЕ (z0417-96) в редакції станом від 07.05.2010 р. Точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії, однак, зміна точки продажу можлива лише після укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж. Так, згідно з положеннями пункту 1.7 Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за № 417/1442 (z0417-96) (із змінами) (далі - ПКЕЕ) у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору. Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним цих ПКЕЕ (z0417-96) в укладені (переукладені) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими ПКЕЕ (z0417-96) випадках. Відповідно до п. 1.10 ПКЕЕ (z0417-96) встановлено, що електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами. Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір про спільне використання електричних мереж. Відповідно до абзацу першого п. 5.15 ПКЕЕ (z0417-96) відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж ( споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічний електричних мереж. Пунктом 2 постанови НКРЕ 17.10.2005 № 910 "Про внесення змін до Правил користування електричною енергією", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 за 1399/11679 (z1399-05) (із змінами), встановлено, що електропередавальні організації, які здійснюють діяльність на закріпленій території, зобов'язані врегулювати відносини згідно з вимогами абзацу другого пункту 1.10 ПКЕЕ (z0417-96) із власниками технологічних електричних мереж незалежно від розміру середньомісячного обсягу передачі електричної енергії протягом п'яти років від дати набрання чинності цією постановою, тобто до 29 листопада 2010 року. Однак, до теперішнього часу договір про спільне використання технічних електричних мереж між Позивачем та ВАТ "Запорізький арматурний завод"не укладено, а отже технічна можливість для постачання електричної енергії Відповідачу у Позивача відсутня. Пунктом 1.14 ПКЕЕ (z0417-96) спірні питання між споживачем та постачальником електричної енергії або електропередавальною організацією розглядаються в межах наданих законодавством повноважень НКРЕ, центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, Антимонопольним комітетом України, Держенергонаглядом та судом. Відповідно до роз'яснень НКРЕ від 09.12.2010 р. № 7888/11/17-10 у разі не укладання між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж договору про спільне використання технологічних електричних мереж (у зв'язку з бездіяльністю власника мереж), після 29.11.2010 електропередавальна організація має вжити вичерпних заходів щодо розірвання договору (договорів) про постачання електричної енергії із субспоживачем та припинення електропостачання субспоживачу у встановленому пунктом 7.5 ПКЕЕ (z0417-96) порядку у зв'язку з відсутністю технічної можливості електропостачання ( відсутність укладеного договору про спільне використання технологічних електричних мереж). Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Відповідно п. З ст. 188 Господарського кодексу України Позивачем в адресу Відповідача було направлено додаткову угоду № 4 до Договору про розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, який у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повинен повідомити другу сторону про результати її розгляду. Однак, відповіді у встановлений строк Позивачем не отримано. Про результати розгляду Відповідачем додаткової угоди повідомлено не було. Зважаючи на викладене вище, ч. 2 ст. 652 ЦК України встановлює, що у разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, де вказав наступне: протягом всього строку дії договору про постачання електричної енергії № 4007 від 01.02.07, що був укладений між Позивачем та Відповідачем, ТОВ "Вілфорд"сумлінно та належним чином виконувалися всі зобов'язання, передбачені договором, законами України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.96 (z0417-96) із змінами (далі за текстом - ПКЕЕ), в тому числі стосовно оплати вартості електричної енергії. Правовідносини між Відповідачем і Третьою особою також врегульовано належним чином, шляхом укладення договору про технічне забезпечення електропостачання користувача. Крім цього, п. 2.4 договору про постачання електричної енергії передбачено обов'язок сторін щодо укладення додаткових договорів, передбачених законодавством України та ПКЕЕ (z0417-96) , у разі наявності в процесі забезпечення споживача електричною енергією третьої сторони. Необхідність укладення договору про технічне забезпечення електропостачання прямо передбачена вимогами ПКЕЕ (z0417-96) , і такий договір № 41 від 22.10.10 було укладено між ТОВ "Вілфорд"та ВАТ "Запорізький арматурний завод". Необхідність укладення між Позивачем та третьою особою договору про спільне використання технологічних електричних мереж передбачено п. 1.7 ПКЕЕ (z0417-96) . Тобто, в даному випадку наявне порушення своїх договірних зобов'язань щодо укладення додаткових договорів саме Позивачем, в зв'язку з чим представнику ТОВ "Вілфорд" незрозуміло, чому внаслідок невиконання ВАТ "Запоріжжяобленерго"

вимог договору про постачання електричної енергії та законодавства України Відповідач має нести негативні наслідки розірвання договору. Слід зазначити, що у разі, якщо ВАТ "Запоріжжяобленерго"скористається своїм правом на припинення постачання електричної енергії, внаслідок розірвання або не укладення договорів, наявність яких передбачена ПКЕЕ (z0417-96) , відповідно до пп. 7 п 7.5 ПКЕЕ (z0417-96) , господарська діяльність Відповідача, а також осіб, в користуванні яких перебувають приміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. Сонячне шосе, 9 буде блокована, внаслідок чого вищезгадані особи зазнають значних збитків. Також, ТОВ "Вілфорд"у разі припинення електропостачання буде змушене нести витрати на повторне підключення до електричної мережі. При цьому, відповідно до пп. 4 п. 8.6 ПКЕЕ (z0417-96) постачальник електричної енергії не несе відповідальності за майнову шкоду та матеріальні збитки, заподіяні споживачу або третім особам внаслідок обмеження у постачанні електричної енергії, що виникло внаслідок припинення електропостачання, здійсненого в порядку, встановленому ПКЕЕ (z0417-96) . Тобто, ТОВ "Вілфорд"не матиме жодної можливості звернутися до Позивача з вимогою про відшкодування збитків. Крім цього, в своїй позовній заяві ВАТ "Запоріжжяобленерго"посилається як на підставу для розірвання договору на норми ст. 652 Цивільного кодексу України. ТОВ "Вілфорд"вважає такі посилання недоречними в зв'язку з тим, що ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік підстав, за одночасної наявності яких договір може бути розірвано за рішенням суду. Договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставинне настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. ТОВ "Вілфорд"не вбачає підстав для того, щоб вважати, що виконання ТОВ "Вілфорд"договору про постачання електричної енергії порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Також Відповідач не вбачає в діях Позивача спроб усунути причини, що зумовили зміну обставин. Позивач вважає причиною, що зумовила зміну обставин, відсутність договору між ВАТ "Запоріжжяобленерго"та ВАТ "Запорізький арматурний завод"про спільне використання технологічних електричних мереж. Проте, Постановою НКРЕ від 17.10.05 № 910 (z1399-05) "Про внесення змін до Правил користування електричною енергією"встановлений обов'язок саме електропередавальної організації щодо врегулювання відносин з власником технологічних електричних мереж, яким являється ВАТ "Запорізький арматурний завод". Враховуючи те, що п. 1.7 ПКЕЕ (z0417-96) встановлюється неможливість відмови основного споживача електропередавальній організації в укладенні договору про спільне використання технологічних електричних мереж, ТОВ "Вілфорд" не вбачає підстав вважати причинами зміни обставин, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення, відсутність такого договору. Ппросить суд відмовити ВАТ "Запоріжжяобленерго"в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа –ВАТ "Запорізький арматурний завод" м. Запоріжжя надала суду відзив на позов, де вказало наступне: Позивач мотивує розірвання Договору ст. 652 ЦК України, і вважає, що істотно змінилися обставини з моменту укладення Договору, які полягають на думку Позивача в тому, що до теперішнього часу між Позивачем та Третьою особою не укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж, у зв'язку з чим і подана Позовна заява. Третя особа, ознайомившись із Позовною заявою вважає, що вона не підлягає задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне: Згідно ч. 1 ст. 33 ПІК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін. Згідно ч.1 ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. З огляду на наведене, Позивач зобов'язаний в обґрунтування своїх позовних вимог довести письмовими доказами те, що Позивач приклав зусилля для підписання договору про спільне викорис тання технологічних електричних мереж, а з вини Третьої особи укладання цього договору не відбулось. Згідно п.1.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р., зареєстрованих в Мін'юсті України 02.08.1996 р. за № 417/1442 (z0417-96) (із всіма змінами та доповненнями станом на час розгляду справи) ( далі - Правила), договір про спільне використання технологічних електричних мереж домовленість двох сторін, що с документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією та основним споживачем під час передачі електроенергії технологічними електромережами. Тобто, цей договір –результат домовленості сторін. Типовий договір про спільне використання технологічних електричних мереж є в Додатку № 2 до Правил. Відповідно до ч. 4 п. 1.7. Правил, основний споживач не мас права відмовляти електропереда вальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладені договору про спільне використання технологічних електричних мереж. Із суті п.1.7. Правил виходить, що Позивач зобов'язаний був звернутись до Третьої особи із пропозицією укласти між Позивачем та Третьою особою договір про спільне використання технологіч них електричних мереж. Тобто, на Позивача покладене ініціювання укладання цього договору В свою чергу, Третя особа не має права відмовляти Позивачу в укладанні цього договору. З огляду на наведене, Позивач зобов'язаний у дану справу надати такі докази : супроводжувальний лист на адресу Третьої особи із додатком у вигляді двох екземплярів підписаних та скріплених печаткою Позивача договору про спільне використання технологічних електричних мереж та викладеною в цьому листі пропозицією Третій особі укласти цей договір; докази направлення на адресу Третьої особи такого супроводжувального листа; або будь-яке письмове звернення, направлене на адресу Третьої особи із пропозицією укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж ( ст. 641 ЦК України) із доказом поштової відправки такої пропозиції. Якщо Позивач не звертався до Третьої особи із пропозицією укласти договір або із проектом договору, то про яке звинувачення Третьої особи у ніби і о у відмові в укладанні договору про спільне використання технологічних електричних мереж може бути мова . В дійсності до теперішнього часу Позивач жодного разу не запропонував або будь-яким іншим чином не звернувся Третій особі с пропозицією укласти такий договір. На даний час не існує ані проекту Договору про спільне використання технологічних електрик-них мереж ані будь яких потуг його скласти з боку Позивача. В свою чергу Третя особа, на виконання п. 1.7. Правил уклала з Відповідачем Договір про технічне забезпечення електропостачання Користувача № 41 від 22.10.2010 р. (копія додається). Крім того, 21.10.2010 р. вих. № 205 Третя особа направила на адресу Позивача супроводжуваль ний лист із документами для погодження та складання договору про спільне використання технологічних електричних мереж (копія листа із доказами відправки додається). До теперішнього часу лист Третьої особи вих. № 205 від 21.10.2010 р. залишений Позивачем без розгляду, відповідь на цей лист Третя особа від Позивача не отримувала . І це при тому, що п.1.7. Правил передбачає ініціативу по укладанню цього договору виключно з боку Позивача, однак Позивач взагалі ніяких пропозицій на укладання цього договору не заявляв. З огляду на наведене, вина Третьої особи у не укладанні між Позивачем та Третьою особою договору про спільне використання технологічних електричних мереж, відсутня. Будь-які голослівні претензії Позивача, викладені в Позовній заяві з цього приводу до Третьої особи є незаконні та безпідставні. В порушення приписів ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України, Позивач належним чином не довів, що він прикладав чи прикладає будь-які зусилля зі свого боку по укладанню з Третьою особою договору про спільне використання технологічних електричних мереж, тощо. При таких обставинах, головний аргумент Позивача у розірванні Договору - відсутність укладеного між Позивачем та Третьою особою договору про спільне використання технологічних електричних мереж є надуманим, нікчемним, фактичним звинуваченням Позивачем самого себе не укладанні цього правочину з Третьою особою Крім того, згідно ч.3 ст. 652 ЦК України, в судовому порядку договір може бути розірваним на вимогу заінтересованої сторони за наявністю настання одночасно таких умов : в момент укладання договору сторони виходили з того, що зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик змін обставин несе заінтересована сторона. Третя особа вважає, що Договір не може бути розірваний у зв'язку з істотною зміною обставин, на чому наполягає в Позовній заяві Позивач, оскільки сам факт не укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж не є фактом істотної зміни обставин по укладанню Договору і в дійсності відсутнє одночасне настання умов, передбачених ч. З ст. 652 ЦК України, а саме: ані Позивач ані Відповідач при укладенні Договору не могли виходити з того та бути упевнені в тому, що в подальшому Позивач і Третя особа в обов'язковому порядку укладуть між собою Договір про спільне використання технологічних електричних мереж, тобто - вони не могли бути впевнені, що така обставина не настане. Тобто, в будь-якому разі вірогідність не укладення цього договору із різних причин існувала і буде існувати. Позивач, як заінтересована сторона не проявив себе як турботлива та обачлива особа, яка не змогла усунути цю обставину - не укладання Договору про спільне використання технологічних елек тричних мереж. По-перше, як вже зазначалось, Позивач не виконав приписи п.1.7. Правил, не проявив покладеної на нього ініціативи з укладення цього договору. По-друге, якщо б Позивач і звернувся до Третьої особи із пропозицією укласти такий договір, а Третя особа відмовилась би або не відповіла на пропозицію, то Позивач в силу ст. 188 ГК України мав би всі права на звернення з позовом до суду про спонукання Третьої особи до укладання договору. Тем більше, Позивач сам зазначає, що п.2 Постанови МКРЕ № 910 від 17.10.2005 р. (z1399-05) на укладання Договору про спільне використання технологічних електричних мереж відводилось п'ять років . Тобто, Позивач п'ять років ждав сам від себе укладання цього договору, а потім самим же створені проблеми вирішив вирішити за рахунок суду шляхом розірвання Договору. По-третє, подальше виконання Договору, на розірванні якого наполягає Позивач, ніяким чином не порушило б співвідношення майнових інтересів Позивача та Відповідача за Договором і не позбавило б Позивача того, що він розраховував отримати при укладенні Договору. В будь-якому випадку, Позивач в позові при посиланні на ст. 652 ЦК України як підставу для розірвання Договору не зазначає про будь-яке позбавлення його чогось. По-четверте, із суті Договору, на розірванні якого наполягає Позивач, не випливає, що ризик змін обставин несе Позивач. Як вбачається з огляду на наведене, не укладення до теперішнього часу між Позивачем та Третьою особою Договору про спільне використання технологічних електричних мереж не с в розумінні ст. 652 ЦК України тією істотною зміною обставин укладення Договору, настання яких зумовлено одночасним настанням чотирьох умов, які містить ч. З ст. 652 ЦК України. Тобто, підстави для застосування приписів ст. 652 ЦК України для розірвання Договору, відсутні . Просить відмовити позивачу в задоволені позову.

За клопотанням сторони строк розгляду справи був продовжений до 03.07.2011р. Розгляд справи відкладався .

22.06.2011р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Третя особа, повідомлена про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України (1798-12) , в судове засідання 22.06.2011р. не з’явилась, про причини не явки суд не повідомила.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника третьої особи.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи (в судовому засіданні 24.05.2011р.), суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Між ВАТ "Запоріжжяобленерго"(далі-позивач) та ТОВ "Вілфорд"(далі-відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 4007 від 01.02.2007 року ( далі –спірний договір).

В пункті 9.4 договору зазначено, що договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2007р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодного із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Оскільки жодна сторона за місяць до закінчення терміну дії договору не заявляла про припинення дії договору, договір вважається щорічно продовженим на кожний наступний календарний рік.

Відповідно до пункту 1.7 Правил користування електричною енергією (z0417-96) ( в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору ) у разі використання технологічних мереж основного споживача субспоживачем відносини між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж споживача, що укладається між ними на основі типового договору.

Постановою НКРЕ № 1449 від 25.12.2008р. (z0106-09) були внесені зміни до 1.7 Правил користування електричною енергією. Згідно вказаних змін, пункт 1.7 Правил користування електричною енергією був викладений в наступної редакції : "у разі використання технологічних мереж електропередавальною організацією, відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток № 2)".

Підставою для дострокового розірвання спірного договору позивач вказує те, що між позивачем та третьою особою –ВАТ "Запорізький арматурний завод" не укладений договір про спільне використання технічних електричних мереж.

Але, позивач не довів суду, що саме з вини відповідача не був укладений договір про спільне використання технічних електричних мереж між позивачем та третьою особою.

Також позивач не довів, що не укладання між позивачем та третьою особою договору про спільне використання технічних електричних мереж, являється підставою для дострокового розірвання спірного договору про постачання електричної енергії, укладеного між позивачем та відповідачем.

Слід відмітити, що зміни до пункту 1.7 Правил користування електричною енергією були внесені ще 25.12.2008р. Постановою НКРЕ № 1449 (z0106-09) . З вищевикладеного вбачається, що оскільки, починаючи з 25.12.2008р., не зважаючи на внесені зміни, позивач продовжував поставляти відповідача електричну енергію, то йому ні що не заважає поставляти і далі електричну енергію на підставі спірного договору.

Відповідно до ч. 2 статті 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь якою з сторін . У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Позивач не надав суду доказів направлення третьої особі по справі –ВАТ "Запорізький арматурний завод" проекту договору про спільне використання технічних електричних мереж.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що проект договору про спільне використання технічних електричних мереж позивач третьої особі по справі не направляв, в суд з позовом про укладання договору позивач не звертався.

Позивач направив третьої особі лише лист № 004-44/5940 від 14.09.2010р., в якому просив направити йому документи. Третя особа листом № 205 від 21.10.2010р. направила позивачу витребувані документи.

З вищевикладеного вбачається, що саме позивач не уклав з третьою особою договір про спільне використання технічних електричних мереж.

Відповідно до ч. 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З вищевикладеного вбачається, що договір може бути достроково розірваним, у тому числі за рішенням суду, лише у разі:

-істотного порушення умов договору, в даному випадку; відповідачем;

-в випадках, коли договором передбачені випадки, при настанні яких, договір може бути розірваний достроково;

-в випадках, коли законом передбачені випадки, при настанні яких, договір може бути розірваний достроково.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України істотним є таке порушенням стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Позивач в позовної заяві не вказує та не довів суду те, що відповідач порушив умови договору, та що таке порушення завдало позивачу шкоди і що в результаті такої шкоди, позивач був значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладанні договору.

Позивач не довів суду, що договором, або законом передбачені випадки дострокового розірвання договору, в тому числі з підстав зазначених позивачем.

Позивач не довів суду, що договором, або законом передбачено, що не укладення договору між позивачем та третьою особою являється підставою для дострокового розірвання договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Частинами 1 –2 статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Позивач не довів суду, що обставини змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Більш того, не укладання позивачем договору з третьою особою, не являється зміною обставин, які б могли уплинути на договірні відносини між позивачем та відповідачем.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 75, 82 –85 ГПК України (1798-12) , суд

В задоволені позову відмовити.

Повне рішення складено : 22.06.2011р.