818/1464/16 Про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС області про звільнення, поновлення особи на роботі на посаді головного державного інспектора, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити відповідні дії - 21.12.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року (головуючий суддя Спаскін О.А., судді - Перцова Т.С., Любчич Л.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області), в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області від 3 жовтня 2016 року № 43-о про звільнення її із займаної посади; зобов'язати ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, як правонаступника Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, продовжити дію трудового договору з ОСОБА_2; поновити позивача на посаді головного державного інспектора Білопільського відділення ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, як правонаступника Білопільського відділення Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, яка припинена шляхом реорганізації (приєднання); стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 3 жовтня 2016 року по день винесення рішення судом; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 5000 грн на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням та діями.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області від 3 жовтня 2016 року № 43-о про звільнення з посади ОСОБА_2 Поновлено позивача на посаді головного державного ревізора-інспектора Білопільського відділення ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області. Стягнуто з ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 6727,96 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 3217,72 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року залишити в силі. На думку позивача, суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував, що відповідач після поновлення позивача на посаді, у зв'язку з незаконним звільненням, в порушення вимог трудового законодавства, не продовжив дію трудового договору ОСОБА_2 (не перевів позивача до Білопільського відділення ДПІ у м. Сумах), а звільнив на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, не провівши аналіз продуктивності праці та кваліфікації з іншими працівниками Білопільського відділення ДПІ у м. Сумах.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області скористалася своїм правом та надіслала до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначила, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з січня 1983 року по 27 травня 2016 року ОСОБА_2 працювала у Сумській ОДПІ.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2015 №892 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" (892-2015-п) Сумську ОДПІ реорганізовано шляхом її приєднання до ДПІ у м. Сумах.

23 березня 2016 року ОСОБА_2 було попереджено про наступне вивільнення з 23 травня 2016 року у зв'язку зі зміною організаційної структури та штатної чисельності працівників Державної фіскальної служби.

Наказом Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області від 27 травня 2016 року №36-о позивача звільнено з посади головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі скороченням штатної чисельності та змінами істотних умов праці.

Позивачем вказаний наказ Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області було оскаржено до суду.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, визнано протиправним та скасовано наказ Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області від 27 травня 2016 року "Про звільнення працівника". Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області з 27 травня 2016 року; стягнуто з Сумської ОДПІ середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 травня по 27 липня 2016 року у загальній сумі 8139,32 грн.

На виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, Сумською ОДПІ 3 серпня 2016 року прийнято наказ №41-о, яким ОСОБА_2 з 27 травня 2016 року поновлено на посаді головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області.

Одночасно при ознайомленні з наказом про поновлення на посаді, 3 серпня 2016 року позивача попереджено про наступне звільнення із займаної посади 3 жовтня 2016 року згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Наказом Сумської ОДПІ від 3 жовтня 2016 року №43-о позивача звільнено з посади головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За приписами статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на дату поновлення ОСОБА_2 на посаді, Сумська ОДПІ знаходилася у стадії припинення. Організаційна структура та штатний розпис не затверджувалися, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2015 року № 892 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" (892-2015-п) Сумську ОДПІ реорганізовано шляхом приєднання її до ДПІ у м. Сумах. При цьому, всі працівники Білопільського відділення Сумської ОДПІ були переведені до Білопільського відділення ДПІ у м. Сумах.

Зазначена реорганізація відбулася шляхом: відокремлення всіх відділень (Білопільського, Краснопільського тощо) Сумської ОДПІ та подальшим приєднанням їх до ДПІ в м. Сумах, а сама Сумська ОДПІ була припинена. Тобто, Білопільське відділення Сумської ОДПІ фактично і залишилося Білопільським відділенням, але з підпорядкуванням та приєднанням до ДПІ у м. Сумах.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру 7 листопада 2016 року до реєстру внесений запис про припинення Сумської ОДПІ.

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається ряду відповідних категорії працівників, в тому числі працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному, підприємстві, в установі, організації.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ДПІ у м. Сумах №287 від 23 березня 2016 року "Про введення в дію Організаційної структури ДПІ у м. Сумах" введено в дію Організаційну структуру ДПІ у м. Сумах штатною чисельністю 210 одиниць, в тому числі Білопільське відділення 10 штатних одиниць.

Наказом ДПІ у м. Сумах №415 від 26 квітня 2016 року "Про введення в дію штатного розпису Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на 2016 рік" введено в дію штатний розпис Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на 2016 рік кількістю 210 штатних посад, в тому числі Білопільське відділення 10 посад.

Наказом ДПІ у м. Сумах №669 від 8 липня 2016 року "Про введення в дію Переліку змін №2 до Організаційної структури ДПІ у м. Сумах" введено в дію Організаційну структуру ДПІ у м. Сумах штатною чисельністю 144 одиниці, в тому числі Білопільське відділення 7 штатних одиниць.

Наказом ДПІ у м. Сумах №685 від 14 липня 2016 року "Про введення в дію переліку змін №3 до штатного розпису Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на 2016 рік" введено в дію перелік змін №3 до штатного розпису Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області 2016 рік кількістю 144 штатних посад, в тому числі Білопільське відділення 7 посад.

Таким чином, у ДПІ у м. Сумах відбулося скорочення чисельності та штату на 66 посад в тому числі і по Білопільському відділенню на 3 посади.

Зазначені зміни підпадають під ознаки підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у відповідності до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Порядок вивільнення працівників визначено у статті 49-2 КЗпП України, за приписами якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Отже, законодавець визначив такі умови (гарантії) для правомірності вивільнення працівників при скороченні чисельності або штату, як: персональне попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці; обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

За приписами статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 (v0009700-92) , зокрема, зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом Сумської ОДПІ від 3 серпня 2016 року №42-о поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської ОДПІ та попереджено про наступне вивільнення із займаної посади 3 жовтня 2016 року.

3 жовтня 2016 року позивачу запропоновано переведення на наявну вакантну посаду головного державного інспектора відділу адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, оскільки від переведення на вказану посаду ОСОБА_2 відмовилась, Сумською ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області 3 жовтня 2016 року прийнято наказ №43-о, яким позивача звільнено з посади головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської ОДПІ.

Згідно вимог КЗпП України (322-08) пропонуються тільки наявні вакансії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 3 серпня 2016 року, тобто з моменту попередження позивача про наступне вивільнення та до закінчення двомісячного терміну, а саме до 3 жовтня 2016 року, позивачу було запропоновано наявну вакантну посаду від призначення на яку вона відмовилася. Підстави пропонувати позивачу зайняті посади у відповідача відсутні.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення оскарженої постанови) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення і поновлення на посаді.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.