За позовом Приватного підприємства «Європацукор»

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» та Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Північно-Західне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про визнання недійсним договору в частині стягнення страхового відшкодування.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 285 від 29.05.2012 р.

від відповідача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»: ОСОБА_4, довіреність № 3 ЗОВ від 03.01.2012 р.

від відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Рівненської області було подано позовні вимоги Приватного підприємства «Європацукор»(далі -позивач) до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА»(далі -відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(далі -відповідач 2) про визнання недійсним договору в частині та стягнення страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача п. 8.4. Договору № 181-10/12-0712-11 «Добровільного страхування майна»від 30.09.2010 р., на підставі якого відповідачем 1 було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, суперечить нормам чинного законодавства України, обмежує право позивача на отримання страхового відшкодування, а тому повинен бути визнаний недійсним. Також позивач просить стягнути з відповідача 1 суму страхового відшкодування в розмірі 132 565,99 грн.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5019/460/12.

24.04.2012 р. відповідачем 2 подано до суду письмове клопотання від 20.04.2012 р. № 1699 про передачу справи № 5019/460/12 за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.04.2012 р. направлена справа № 5019/460/12 за підсудністю до господарського суду міста Києва (супровідний лист № 01-20/559/12 від 04.05.2012 р.).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2012 р. прийнято справу до свого провадження та присвоєно їй № 8653, розгляд справи призначено на 30.05.2012 р.

У судове засідання 30.05.2012 р. представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали від 10.05.2012 р. про призначення справи до розгляду № 8653. Вимоги ухвали від 10.05.2012 р. про призначення справи до розгляду № 8653 позивач виконав.

Представник відповідача 1 у судове засідання 30.05.2012 р. не з'явився.

30.05.2012 р. представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що представники відповідачів в судове засідання 30.05.2012 р. не з'явилися, розгляд справи відкладено на 21.06.2012 р.

21.06.2012 р. у судове засідання представник позивача з'явився. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання 21.06.2012 р. з'явився, проти позову заперечував в повному обсязі.

Представник відповідача 2 у судове засідання 21.06.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

30.09.2010 р. між Приватним підприємством «Європацукор» (далі -страхувальник, позивач), Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега»(далі -страховик, відповідач 1) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Північно-Західне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі -відповідач 2, вигодонабувач) було укладено Договір добровільного страхування майна № 181-10/12-0712-11 (далі - Договір), відповідно до умов якого страховик прийняв на себе зобов'язання при настанні страхового випадку відшкодувати страхувальнику матеріальні збитки, а страхувальник, в свою чергу, зобов'язаний сплачувати страхові платежі у встановленому договором порядку та строк.

Предметом Договору є об'єкт страхування, а саме цілісний майновий комплекс цукрового заводу, що розташований за адресою: Хмельницька обл., Городоцький район, вул. Заводська площа, б. 7, до складу якого входять будівлі та споруди, зазначені в таблиці 1 додатку № 1 до Договору.

Позивачем було здійснено страховий платіж, встановлений п. 3.4. Договору, в розмірі 50 371,66 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 521 від 19.03.2012 р.

20.09.2011 р. сталася пожежа однієї секції головного корпусу цукрового складу, який є об'єктом страхування, згідно з додатком № 1 до Договору.

В результаті вказаного випадку було складено Акт про пожежу від 20.09.2011 р. із зазначенням розміру прямих та побічних збитків від пожежі.

Відповідно до локального кошторису № 2-1-1 від 23.09.2011 р., вартість ремонту пошкодженого майна складає 397 680,00 грн.

Листом вих. № 6115 від 29.09.2011 р. відповідач 1 повідомив позивача про відсутність юридичних підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки відповідно до п. 8.4 Договору обов'язок страховика (тобто відповідача 1) щодо виплати страхового відшкодування виникає лише в разі повного фізичного знищення майна (якщо матеріальний збиток перевищує 40% дійсної вартості за Договором, зазначеної в п. 2.1 цього Договору).

Не погоджуючись з відмовою відповідача 1 у виплаті страхового відшкодування, позивач направив на його адресу лист № 201/10 від 07.10.2011 р., яким просив повторно розглянути заяву позивача на виплату страхового відшкодування за Договором. Розглянувши зазначений лист відповідач повторно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи відмову відповідача 1 у виплаті позивачу страхового відшкодування позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом, в якому просить суд визнати недійсним п. 8.4 Договору та стягнути з відповідача 1 на свою користь суму страхового відшкодування в розмірі 132 565,99 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про страхування» передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Як вбачається з ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 3.6. Договору встановлено франшизу в розмірі 1 % від страхової суми, а саме 265 114,01 грн.

З огляду на вищезазначене, розмір страхового відшкодування, який підлягає сплаті, складає 132 565,99 грн. (397 680,00 грн. -вартість ремонту пошкодженого майна, відповідно до кошторису № 2-2-1 від 23.09.2011 р.; за вирахуванням 265 114,01 грн. -розмір франшизи, передбачений Договором.)

У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що, п. 8.4. Договору протирічить нормам чинного законодавства України та Правилам добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, затвердженим рішенням Правління відповідача 1 (протокол № 54 від 26.12.2006 р.), у відповідності з якими укладався Договір.

Позивачем додані до позовної заяви Правила добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ (далі - Правила).

Відповідно до п. 3.1. Правил страховий ризик -зазначена в Договорі страхування подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, що призвела до прямих майнових збитків Страхувальника внаслідок знищення, пошкодження чи втрати застрахованого майна.

Згідно з п. 3.2. Правил страховим випадком є передбачена Договором страхування подія, яка не залежить від волі та бажання страхувальника, яка може призвести до часткового або повного знищення, пошкодження чи втрати майна, яка відбулась (настання страхового ризику), і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику, в межах страхової суми, передбаченої Договором страхування.

Відповідно до п. 3.4.1.1. Правил пожежа (включаючи задимлення, що її супроводжує, виділення сажі і корозійного газу), крім її виникнення внаслідок навмисного або ненавмисного знищення або пошкодження (підпалу) майна третім особами є страховим випадком.

У Правилах наявний перелік, відповідно до якого розмір збитків, що виник внаслідок страхового випадку, визначається:

- при знищенні майна у розмірі страхової суми за вирахуванням вартості залишків гідних для реалізації, та зносу за період з дати укладання Договору страхування до дати настання страхового випадку, якщо це передбачено Договором;

- при пошкодженні майна у розмірі фактичних відновлюваних витрат, які поніс страхувальник на відновлення майна до стану, що існував на дату виникнення страхового випадку, але не більше страхової суми. (п.п. 12.3., 12.3.1, 12.3.2. Правил).

При укладанні Договору сторони мають керуватися положеннями Правил добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ. Даними правилами встановлено, що обов'язок виплати страхового відшкодування не може обмежуватись виплатою коштів (страхового відшкодування) лише у випадку повного знищення майна.

Оскільки пожежа в приміщенні, яке зазначено в Договорі, є страховим випадком, обов'язок виплати страхового відшкодування має поширюватись на випадок, якщо майно не лише знищено, але і пошкоджено, відповідно до Правил.

Договір містить положення про пошкодження майна, але п. 8.4. Договору, який встановлює обов'язок страховика сплати на користь страхувальника страхове відшкодування, не містить обов'язку сплати страховиком страхового відшкодування в разі пошкодження майна, тільки в разі його повного знищення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

П. 7.1 Договору встановлено, що розмір страхового відшкодування визначається при пошкодженні, знищенні або втраті майна, виходячи з фактичного розміру збитків, завданих майну в результаті страхового випадку зазначеного в Договорі, на підставі даних огляду та документів, згідно Розділу 9 Договору, що підтверджують розмір спричиненого збитку.

Пунктами 7.1.1., 7.1.2., 7.1.3. Договору наведені тлумачення значення термінів «пошкодження», «знищення», «втрата», які застосовуються в даному Договорі.

Таким чином, страхувальник, відповідно до п. 8.4. Договору фактично позбавлений права на отримання страхового відшкодування за даним страховим випадком, що суперечить іншим нормам Договору, чинному законодавству України та Правилам.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 982 Цивільного кодексу України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

З огляду на вищенаведене, страхувальником (позивачем) фактично виконані всі умови Договору та чинного законодавства, а саме своєчасно внесений страховий платіж, в свою чергу страховиком (відповідачем 1) не здійснено виплату страхового відшкодування, оскільки згідно п. 8.4. Договору зобов'язання на виплату страхового відшкодування у страховика виникає у випадку повного фізичного знищення майна.

Таким чином, суд встановив, що фактично пункт 8.4 Договору суперечить іншим положенням Договору, а саме п. 7.1 та 7.2, а також Правилам.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що п. 8.4. Договору суттєво обмежує право страхувальника на отримання страхового відшкодування, оскільки вказаний пункт Договору встановлює обов'язок виплатити страхове відшкодування лише у випадку повного знищення майна та не передбачає жодних обов'язків страховика виплатити страхувальнику страхове відшкодування при його пошкодженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо визнання недійсним п. 8.4 Договору добровільного страхування майна № 181-10/12-0712-11 від 30.09.2010 р. та стягнення з відповідача 1 на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 132 565,99 грн. підлягають задоволенню. Дана правова позиція також підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011 р. у справі № 16/154-09(31/80-09).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82- 85 ГПК України, суд

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним п. 8.4 Договору добровільного страхування майна № 181-10/12-0712-11 від 30.09.2010 р.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»(04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17-А, ідентифікаційний код: 21626809) на користь Приватного підприємства «Європацукор»(45300, Волинська область, смт. Іваничі, вул. Заводська, 18, ідентифікаційний код: 31979894) суму страхового відшкодування в розмірі 132 565 (сто тридцять дві тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 725 (три тисячі сімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 25.06.2012 р.