5011-70/4217-2012 Про визнання недійсними договорів страхування - 18.06.2012 Прийняття

Державне підприємство "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" звернулось з позовом до Господарського суду м. Києва про визнання недійсними Договорів страхування майна № 01/1, 01/2, 01/3, 01/04, 01/5, 01/6, укладених 01.01.2002 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення норм ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», ст.`19 Закону України «Про страхування» між позивачем та відповідачем 01.03.2002 року було укладено доповнення №1 до договорів страхування майна від 01.01.2002р. № 01/1, № 01/2, №01/3, № 01/4, №01/5, №01/6, яким сторони погодили, що оплатою страхувальником (позивачем) страховику (відповідачу) страхового платежу за вказаними договорами на суму 234 081,17 грн. є вексель. Крім того, представником позивача разом з позовною заявою подано заяву про поновлення строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.04.12 р. порушено провадження по справі № 5011-70/4217-2012 та розгляд справи призначено на 23.04.12 р.

20.04.2012 р. через канцелярію суду представником відповідача подано відзив, на позовну заяву № 16-Z від 20.04.2012 р. та заяву про застосування позовної давності та наслідків її спливу № 18-Z від 20.04.2012 р.

20.04.2012р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 04.04.12 через канцелярію суду подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 23.04.12 р. з'явились представники сторін та надали оригінали документів для огляду.

23.04.12 р. в судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України до 21.05.12 р. для підготовки представником відповідача відзиву на позовну заяву, оскільки заперечуючи проти позовних вимог у відзиві № 16-Z від 20.04.2012 р. позивач помилково послався на договори страхування від 14.03.2001р. та доповнення до договорів страхування від 15.06.2001 року, які не є предметом даного спору.

24.04.2012 р. відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що в силу норм ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину вцілому, відповідач вказує, що недійсність спірного доповнення не означає недійсність договорів страхування та не звільняє позивача від обов'язку сплати страхового платежу. Крім того, відповідач зазначає, що вимога позивача про визнання договорів страхування недійсними заявлена з пропуском позовної давності, підстави для поновлення пропущеного строку позовної давності відсутні, що у зв'язку з чим, просить суд на підставі ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України відмовити у задоволенні позову. У відповідності до ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності та наслідків її спливу.

У судове засідання 21.05.12 р. представники сторін з'явились. Представник позивача заявив клопотання про призначення колегіального розгляду справи № 5011-70/4217-2012 у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Ухвалою суду від 21.05.12 призначено колегіальний розгляд справи та передано матеріали справи керівництву суду для визначення складу суду.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 21.05.2012 року визначено склад суду для розгляду справи № 5011-70/4217-2012 - Капцова Т.П. (головуюча), Баранов Д.О., Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.05.2012 р. колегією суддів у складі головуючого судді Капцової Т.П., суддів Баранова Д.О., Бондарчук В.В. прийнято справу № 5011-70/4217-2012 до свого провадження та призначено розгляд справи на 11.06.12.

07.06.2012 р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач доповнює позовні вимоги вимогою про визнання недійсним Доповнення № 1 від 01.03.2002 р. до договорів страхування майна № 01/1, 01/2, 01/3, 01/04, 01/5, 01/6.

11.06.12 у судове засідання з'явилися представники позивача представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений ухвалою суду від 21.05.12.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.06.2012 р. розгляд справи відкладено на 18.06.2012 р.

12.06.2012 р. представником позивача через канцелярію суду подано заяву, відповідно до якої позивач просить змінити предмет позову, а саме визнати недійсним Доповнення № 1 від 01.03.2012 року до договорів страхування майна №№ 01/1, 01/2, 01/3, 01/04, 01/5, 01/6 від 01.01.2002 р., укладених між ТДВ «Перша страхова компанія»та ДП «Крона».

У судове засідання 18.06.2012 р. представники позивача з'явились, представник відповідача не з'явився, про поважні причини своєї неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся ухвалою суду від 11.06.12.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомленням про вручення поштових відправлень відповідачу, 23.04.2012 р. та 21.05.2012 р. представник відповідача брав участь у судових засіданнях, ухвали від 04.04.2012 року, від 21.05.2012 р. та від 11.06.2012 р. надсилалися відповідачу за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у зв'язку з чим, відповідач вважається обізнаним про слухання даної справи та повідомленим про час та місце розгляду справи.

За таких підстав, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності представника відповідача повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 18.06.2012 року представник позивача підтримав заяву про зміну предмета позову подану через канцелярію суду 12.06.12.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України (1798-12) ), до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заявляючи про зміну предмета позову позивачем не змінено підстав позову, що відповідає вимогам ч.4 ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, суд на підставі приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України приймає заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду, і тому спір підлягає розгляду межах цієї заяви. Позивачем надано докази надсилання вказаної заяви на адресу відповідача 11.06.12.

В судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги про визнання недійсним Доповнення № 1 від 01.03.2012 року до договорів страхування майна № № 01/1, 01/2, 01/3, 01/04, 01/5, 01/6 від 01.01.2002 р., укладених між ТДВ «Перша страхова компанія» та ДП «Крона», з підстав наведених у позові.

Відповідно до ст. 82 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

18.06.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення справи по суті Господарський суд м. Києва,-

01.01.2002 р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Перша страхова компанія" (страховик) та Державним підприємством «Крона»(страхувальник) укладено Договори страхування майна № 01/1, № 01/2, № 01/3, № 01/04, № 01/5, № 01/6 (далі -Договори).

Згідно п. 1 Договорів, страховик гарантує страхувальнику відшкодування збитків, які понесе останній внаслідок втрати, знищення або пошкодження застрахованого об'єкта від вогневих ризиків, ризиків стихійних явищ та ризиків інших, ніж вогневі ризики стихійних явищ, при сплаті страхувальником встановленого страхового платежу страховику у відповідності з передбаченими цим Договором умовами.

Відповідно до п. 2.1. Договорів, по цих договорах застрахованими вважаються законні майнові інтереси страхувальника.

Згідно п. 2.2. Договору № 01/1, страхова сума по Договору становить 224270,00 грн. страхова сума по Договору № 01/2 становить 189 211,50 грн. ( п. 2.2. Договору № 01/2), страхова сума по Договору № 01/3 становить 257 650,00 грн. (п.2.2. Договору № 01/3), страхова сума по Договору № 01/04 становить 194 931,00 грн. (п. 2.2. Договору №01/04), загальна страхова сума по Договору № 01/5 становить 190 892,00 грн. (п. 2.2. Договору № 01/5), страхова сума по Договору № 01/6 становить 207 873,88 ( п. 2.2. Договору № 01/6).

Пунктом 4.2. Договору № 01/1 визначено, що загальний страховий платіж становить 42 611,30 грн. Загальний страховий платіж за Договором № 01/2 становить 35 950,18 грн. ( п. 4.2. Договору № 01/2), загальний страховий платіж за Договором № 01/3 становить 48 953,50 грн. (п. 4.2. Договору № 01/3), загальний страховий платіж за Договором 01/04 становить 37 036,89 грн. (п.4.2. Договору № 01/04), загальний страховий платіж за Договором № 01/5становить 36 269,48 грн. (п. 4.2. Договору № 01/5), загальний страховий платіж за Договором № 01/6 становить 33 259,82 грн. (п.4.2. Договору № 01/6).

Пунктом 4.2. вказаних Договорів встановлено, що платіж сплачується одноразово, безготівковим розрахунком на р/рахунок страховика.

01.03.2002 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Перша страхова компанія" та Державним підприємством «Крона»підписано Доповнення № 1 до договорів страхування майна № 01/1, № 01/2, № 01/3, № 01/04, № 01/5, № 01/6 (далі -Доповнення).

Згідно п. 6 Доповнення, умови вказаних договорів, що суперечать цьому доповненню вважаються такими, що втратили силу. Це доповнення вступає в силу з моменту підписання (п. 7 Доповнення).

Пунктом 8 Доповнення передбачено, що це доповнення є невід'ємною частиною вказаних договорів.

Відповідно до п. 1 Доповнення, загальний страховий платіж по вказаним договорам складає 234 081,17 грн.

Пунктом 2 Доповнення визначено, що сторони прийшли до згоди, що оплатою страхувальником страховику страхового платежу за вказаними договорами на суму 234 081,17 грн. є вексель, емітентом якого є замовник, на суму 234 081,17 грн.

Відповідно до п. 3 Доповнення, передача векселя здійснюється шляхом підписання повноважними представниками сторін акту приймання-передачі векселя.

Згідно п. 5 Доповнення, дія вказаних договорів розпочинається з 00 годин дня наступного за днем підписання акту приймання-передачі вказаного векселя та закінчується через 365 днів. При виплаті страхового відшкодування в розмірі загальної страхової суми дія договорів закінчується з моменту остаточного розрахунку, в інших випадках -згідно чинного законодавства.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до наказу Державного комітету лісового господарства України № 162 від 07.05.2007 р. Державне підприємство «Крона» перейменовано в Державне підприємство «Торговий дім «Крона», а наказом Державного комітету лісового господарства України № 284 від 10.11.2008 р. Державне підприємство «Торговий дім «Крона» перейменовано в Державне підприємство "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг", що відображено в Статуті Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрліспонсалтинг», затвердженому наказом Державного комітету лісового господарства від 13.11.08 № 290.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 2 Доповнення, Державне підприємство "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" 01.03.2002 року видало Товариству з додатковою відповідальністю "Перша страхова компанія" простий вексель № 3221972612 на суму 234 081,17 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі векселя до договорів страхування від 01.03.2002 р. та бланком простого векселя № 3221972612, належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи. Строк платежу за векселем по пред'явленню. Вексель підписаний директором та головним бухгалтером векселедавця - Державного підприємства "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг".

Звернувшись до господарського суду з цим позовом, позивач посилаючись на невідповідність Доповнення від 01.03.2012 року до договорів страхування майна №№ 01/1, 01/2, 01/3, 01/04, 01/5, 01/6 від 01.01.2002 р., укладеного між позивачем та відповідачем, вимогам ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», ст.ст. 19 Закону України «Про страхування» просить визнати його недійсним.

Колегія суддів зазначає, що загальні підстави і наслідки недійсності угод, встановлені статтею 48 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963), що був чинним на момент укладення оспорюваного Доповнення та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, в обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що спірне Доповнення № 1 від 01.03.2002р. до договорів страхування майна №№ 01/1, 01/2, 01/3, 01/04, 01/5, 01/6 від 01.01.2002 р., всупереч вимогам ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», ст.19 Закону України «Про страхування», передбачало оплату позивачем страхового платежу за вказаними договорами страхування на суму 234 081,17 грн. векселем.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на час укладення оспорюваного договору), страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно частини 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на час укладення оспорюваного Доповнення), договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на час укладення оспорюваного Доповнення), страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Згідно частини 1 ст. 19 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на час укладення оспорюваного Доповнення), страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент -у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя.

Таким чином, на час укладення спірного Доповнення до договорів страхування майна, ст.19 Закону України «Про страхування» було визначено, що страхувальники мають право вносити страхові платежі на території України лише в грошовій одиниці України.

Грошовою одиницею України, відповідно до статті 99 Конституції України, є гривня.

Одночасно з цим, відповідно до статті 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (в редакції чинній на час укладення оспорюваного договору) векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (в редакції чинній на час укладення оспорюваного Доповнення), визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Страхові послуги, з огляду на норми ст. 28 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на час укладення оспорюваного Доповнення), можна вважати фактично наданими за умови, зокрема, коли строк дії договору страхування закінчився або страховиком виконані зобов'язання перед страхувальником у повному обсязі.

Виходячи з наведеного вище, вексель не є грошовою одиницею України, а являє собою цінний папір. Оплата цінними паперами (зокрема, векселями) згідно з договорами страхування не допускається.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що станом на дату укладення оспорюваного Доповнення, здійснення розрахунків за послуги страхування векселями суперечило чинному законодавству, зокрема, ст.21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» та ст.19 Закону України «Про страхування» та ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Відповідно до ч. 1 статті 48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно ст. 59 ЦК УРСР, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Судом досліджене клопотання відповідача по застосування до спірних відносин сторін строку позовної давності, в тому числі докази того коли позивач довідався або міг довідатися про своє порушене право, і дійшов до наступного висновку.

Будь-яке порушене право підлягає захисту, з урахуванням строку позовної давності про застосування якого клопочуть учасники судового процесу.

Законодавець встановлює, що коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача про захист якого він просить відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності.

Якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності, а у випадку визнання причин пропуску цього строку поважними - порушене право має бути захищене.

З введенням нового Цивільного кодексу України (435-15) від 16.01.2003р. суд застосовує строк позовної давності тільки за заявою сторони у спорі (частина 4 ст. 267 ЦК України). Така заява стане підставою для відмови у позові, коли суд не визнає причину пропуску строку поважною.

Виходячи із змісту вказаної правової норми, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов'язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій.

До поважних причин також слід віднести причини, за якими сторона проявляла належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не могла своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежать та не знаходилися під його контролем.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи право якої порушено (позовна давність) становить три роки.

Згідно із ст. 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Із матеріалів справи вбачається, що про порушення свого права позивачу стало відомо з Акту від 17.11.11 №10-30/1808 ревізії Контрольно-ревізійного управління в місті Києві фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» за період з 01.01.09 по 31.08.11, якою було встановлено, що видача у 2001, 2002, 2003 та 2006 роках простих векселів здійснювалася з порушення чинного законодавства.

Колегією суддів встановлено, що право позивача порушено, а строк позовної давності щодо визнання недійсним доповнення до договорів страхування пропущений за поважними причинами. Позивачем подано заяву про поновлення строку позовної давності. Маючи на це право, викладене у статті 267 ЦК України, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк позовної давності, оскільки про порушення свого права позивач дізнався в ході ревізії Контрольно-ревізійного управління в місті Києві фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» за період з 01.01.09 по 31.08.11.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги щодо визнання недійсним Доповнення № 1 від 01.03.2012 року до договорів страхування майна №№ 01/1, 01/2, 01/3, 01/04, 01/5, 01/6 від 01.01.2002 р., укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія» та Державним підприємством «Крона»підлягають задоволенню.

За таких підстав, договори страхування майна від 01.01.2002р. № 01/1, № 01/2, №01/3, № 01/4, №01/5, №01/6 не набрали чинності, оскільки згідно зі ст.18 Закону України «Про страхування», у редакції чинній на укладення Доповнення № 1 від 01.03.2012 року, та відповідно до п.5.1 договорів страхування майна від 01.01.2002р. № 01/1, № 01/2, №01/3, № 01/4, №01/5, №01/6, останні набирають чинності з моменту внесення (сплати) страхового платежу. Доказів внесення (сплати) страхових платежів за вказаними договорами страхування майна суду не надано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст. 267 Цивільного кодексу України, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

1. Поновити Державному підприємству "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" строк позовної давності.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним Доповнення № 1 від 01.03.2002 р. до договорів страхування майна від 01.01.2002р.№№ 01/1, 01/2, 01/3, 01/04, 01/5, 01/6, укладених між Товариством з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія» та Державним підприємством «Крона».

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Перша страхова компанія" (04071, м.Київ, вул.Нижній Вал, буд. 21, ідентифікаційний код 31244392) на користь Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» (04176, м.Київ, вул.Електриків, буд.29, ідентифікаційний код 00994207) 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн.- судового збору.

5. Повернути Державному підприємству «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» (04176, м.Київ, вул.Електриків, буд.29, ідентифікаційний код 00994207) з державного бюджету України переплачену суму судового збору у розмірі 21 (двадцять одну) грн.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.06.2012 року

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.