826/836/15 Про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду ГВФО ПАТ "Банк" щодо невключення належних фізичній особі сум до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду ГВФО, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню коштів за договорами банківського вкладу (депозиту), зобов'язання Уповноваженої особи Фонду ГВФО додатково включити належні особі суми до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами - 20.12.2018 Прийняття

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2015р. (суддя - Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015р. (судді - Горбань Н.І., Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі за його позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича (далі - Уповноважена особа Фонду) щодо невключення його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 04.07.2014р. №43769, укладеного між ним та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі - ПАТ "КБ "Український фінансовий світ";

зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) додаткову інформацію щодо нього, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду;

зобов'язати Фонд включити його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є вкладником у розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не включення його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позбавило його можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована вкладнику законом.

Посилається на відсутність законних підстав для відмови йому у виплаті гарантованої суми коштів за договором депозиту та не включення його до реєстру вкладників.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2015р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняте нове про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами невірно витлумачено та застосовано норми пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України. Договір його банківського вкладу не передбачає та не встановлює жодних переваг та пільг для нього відносно інших кредиторів банку, при цьому суди визнали факт отримання переваг (пільг) "власником великого рахунку", а не ним, переваги жодним чином його не стосуються.

Крім того, посилається на те, що комісією насправді не проводилась перевірка правочинів, а їх віднесення до категорії нікчемних відбувалося без їх фактичної перевірки, на підставі загальної ситуації у ПАТ "КБ "Український фінансовий світ". Наказ від 18.11.2014р. №6 про визнання правочину нікчемним прийнято відповідачем з перевищенням повноважень, в порушення вимог законодавства, а тому він є незаконним (не має жодної юридичної сили) та не несе за собою жодних юридичних наслідків.

Також посилається на помилковість висновків судів про те, що кошти на його рахунок надходили внаслідок "дроблення" рахунку іншого клієнта шляхом перерахування у безготівковій валюті, оскільки відповідно до квитанції про внесення грошових коштів від 04.07.2014р. № TR.58067.529.436 кошти на його рахунок внесені ним особисто через касу банківського відділення.

Відповідачі своїм правом подати відзиви на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.07.2014р. між позивачем та ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Вигідний альянс" №43769.

Відповідно до умов п. 1.1 цього Договору банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 190000 грн у тимчасове строкове користування на строк до 04.10.2014р. та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.

04.07.2014р. грошові кошти в сумі 190000 грн внесено на депозитний рахунок позивача НОМЕР_1, що підтверджується квитанцією №.58067.529.436, призначення платежу "надходження коштів за депозитною угодою №43769 від 04.07.2014р.

14.08.2014р. на підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014р. №491 "Про віднесення ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Банку", яким з 15.08.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банку Гончарова Сергія Івановича.

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014р. №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "КБ Український фінансовий світ".

На підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014р. №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ Український фінансовий світ" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014р. та призначено Гончарова С.І. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на 1 рік з 13.11.2014р. по 12.11.2015р.

Наказом Уповноваженої особи від 30.10.2014р. №34 створено Комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів).

10.11.2014р. Комісією проведено засідання щодо визнання нікчемними вкладів, оформленого відповідним протоколом та визначено нікчемними правочини згідно Додатку №1.

Під порядковим номером №1384 у зазначеному Додатку №1 значиться договір банківського вкладу позивача №43769 та рахунок НОМЕР_1.

На засіданні Виконавчої дирекції Фонду від 18.11.2014р., оформлене протоколом №237/14, вирішено погодити рішення Уповноваженої особи про тимчасове обмеження (блокування) виплати по деяким записам у базі даних про вкладників ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", що були внесені з 01.07.2014р. по 16.07.2014р. з метою недопущення можливого протиправного відшкодування виплат по зазначеним записам за рахунок Фонду.

На підставі зроблених Комісією висновків Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ від 18.11.2014р. № 6, яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно переліку, який додається до наказу.

Листом від 11.12.2014р. №001/763 Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про те, що договір банківського вкладу між ним та ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" від 04.07.2014р. №43769 та операції з внесення і перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.

Судами встановлено, що договір банківського вкладу позивача визнано нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим його не включено до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приймаючи наказ про визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку діяла в межах наданих їй повноважень та на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Суди виходили з того, що наказ про визнання договору банківського вкладу позивача нікчемним прийнятий з урахуванням висновків Комісії щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), на якій встановлено, що кошти на банківський рахунок позивача надійшли внаслідок "дроблення" ("розбивки") "великого вкладу" іншого клієнта з метою створення у майбутньому штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування грошових коштів за рахунок держави.

Суди дійшли висновку про наявність в Уповноваженої особи Фонду всіх законодавчо визначених підстав для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними, в тому числі банківського договору позивача, з урахуванням встановлених Комісією фактичних обставин.

Такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними з наступних мотивів.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди вказали на відсутність підстав для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а також на відсутність протиправної бездіяльності з боку Уповноваженої особи Фонду та правомірність видання наказу про визнання договору банківського вкладу позивача нікчемним, посилаючись при цьому на висновки Комісії, яка передувала виданню наказу та встановленню того факту, що кошти на його депозитний рахунок надійшли внаслідок "розбивки" "великого вкладу" іншого клієнта банку, а також зроблено висновок про спеціальне створення у майбутньому штучного зобов'язання Фонду на відшкодування гарантованої суми вкладу за рахунок держави.

Поряд з тим, такі висновки судів не відповідають вказаним обставинам, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивачем грошові кошти в сумі 190000 грн були внесені ним особисто через касу відділення ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", що підтверджується відповідною квитанцією.

При цьому судами не надано належної оцінки тому факту, що договір банківського вкладу був укладений між позивачем та ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" на початку липня 2014 року, в той час коли прийняття рішення про віднесення цього банку до категорії неплатоспроможних і призначення Уповноваженої особи Фонду відбулось 14.08.2014р., що на час вчинення вказаного правочину позивачу не могло бути відомо і силу частини третьої статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

У частині першій статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підстави нікчемності правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку визначено частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Водночас наказ Уповноваженої особи Фонду від 18.11.2014р. №6 в частині визнання нікчемними правочину (договору), укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", не містить підстав нікчемності правочину, що передбачені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суди першої та апеляційної інстанцій, погоджуючись із висновками Комісії з визнання правочинів нікчемними про те, що договір банківського вкладу позивача порушує публічний порядок та грубо порушує вимоги законодавчих актів України, не обґрунтували свій висновок яким чином укладення такого правочину призвело до порушення публічного порядку та призвело до неплатоспроможності банку або неможливості виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами.

При цьому судами не спростовано того факту, що грошові кошти не були перераховані на банківський рахунок позивача у безготівковій формі, а були зараховані ним на свій банківський вклад шляхом звернення через касу банківського відділення, що підтверджується відповідною квитанцією банку.

Згідно пункту 3 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

В свою чергу в ході розгляду справи не спростовано наявності у позивача у спірних правовідносинах статусу вкладника у розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів", а також факт внесення коштів на депозитний рахунок згідно квитанції.

Посилання відповідача в обгрунтування своїх заперечень на пункт 7 частини 3 статті 38 цього Закону також є безпідставним, оскільки відповідачем не зазначено які переваги чи пільги отримав саме позивач внаслідок укладення договору банківського вкладу, а доводи відповідача свідчать про можливість отримання таких переваг (пільг) третьою особою, однак такі обставини не були предметом дослідження у даній справі.

Крім того, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи Уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 цього Закону.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Такий правовий висновок у аналогічних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №826/1476/15.

Наявність чи відсутність передбачених законом підстав для невиплати чи невключення до переліку вкладників, зокрема чи пов'язує відповідач такі обставини з наявністю підстав передбачених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", підлягає перевірці та встановленню в рамках розгляду даної справи на підставі дослідження відповідних доказів.

Крім того, в порушення вимог статті 159 КАС України суди попередніх інстанцій, посилаючись на те, що за заявою Уповноваженої особи Фонду проводиться перевірка в рамках кримінального провадження по виявленню фактів шахрайства чи інших протиправних дій з боку вкладників стосовно банку, не з'ясовано чи проводиться таке провадження щодо позивача та чи завершене таке провадження на час вирішення справи по суті та його результати.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.