Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.

при секретарі судового засідання Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ

до відповідача: Об'єднання кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський», м.Київ

про зобов'язання звільнити земельну ділянку площею близько 1,5 га (грошова оцінка якої 28 703 677,33 грн.), розташовану по вул. Сулеймана Стальського, 40 в Дніпровському районі міста Києва, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан

за участю уповноважених представників:

від Прокуратури -ОСОБА_1 (дов. №37-4355вих12 від 13.06.2012р.);

від Позивача -не з'явились;

від Відповідача -ОСОБА_2 (дов. №б/н від 20.09.2011р.).

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Дніпровського району міста Києва (надалі-Прокурор) звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі-Позивач) до Об'єднання кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський», м.Київ (надалі-Відповідач) про зобов'язання звільнити земельну ділянку площею близько 1,5 га (грошова оцінка якої 28 703 677,33 грн.), розташовану по вул. Сулеймана Стальського, 40 в Дніпровському районі міста Києва, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на факт самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки під розміщення, експлуатацію та обслуговування автомобільної стоянки, за відсутності документів, що посвідчують право власності або користування, що є порушенням вимог ст.ст. 9, 116, 125, 126 Земельного кодексу України.

Позивачем позовні вимоги прокурора підтримано та пояснено суду, що Київська міська рада не приймала рішення про передачу у власність або користування відповідачу спірної земельної ділянки та у відповідача немає законних підстав для користування нею.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позовні вимог є необґрунтованими та надуманими. Так, відповідач стверджує, що ОК «Дніпровський» виконав всі залежні від нього дії та надав необхідні документи для оформлення права користування земельними ділянками у відповідності зі ст. 125 Земельного кодексу України, але із невідомих причин Київрада зволікала із оформленням такого права. Внаслідок цього станом на сьогоднішній день права кооперативу на займані ним земельні ділянки не були оформлені документально. Не існує рішення Київради про відмову у виділення земельної ділянки Відповідачу, а також будь-якого повідомлення про те, що дане питання не буде далі розглядатися.

Відповідач стверджує, що використовує спірну земельну ділянку правомірно, на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради від 17.07.1978р. №1025/19, відповідно до якого Виконавчому комітету Дніпровської районної ради було відведено земельну ділянку площею близько 0,5 га для влаштування відкритої автостоянки по вул. Стальського. рішенням Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 28.01.1986р. №80 земельна ділянка площею 0,5 га була відведена товариству «Автолюбитель»для розширення автостоянки «дружба». На виконання рішення Виконавчого комітету Дніпровської районної ради №114 від 11.03.1980р. 19.07.1990р. районне товариство «автолюбитель» передало ОК «Дніпровський»спірну автостоянку.

Розпорядженням Дніпровської районної державної адміністрації від 28.11.2001р. №140 автостоянці «Дружба» була присвоєна поштова адреса: вулиця Стальського, 29.

Відповідачем також зазначено, що наявний в матеріалах справи акт належним чином не оформлено, зазначеним актом не встановлено факту самовільного заняття земельної ділянки.

Позивач у судове засідання, що відбулось 14.06.2012 року, не з'явився, проте через канцелярію суду подав 14.06.2012р. пояснення по справі, якими підтримав вимоги Прокурора, просить суд розглянути справи без представника Позивача.

Представники Прокуратури та Відповідач у судове засдіння 14.06.2012р. з'явилися, підтримали власні позиції.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданнях пояснення Позивача та Відповідача 1, суд

14.02.2012 року головним спеціалістом Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель міста Києва, затвердженого рішенням сесії Київської міської ради від 25.09.2003 року № 16/890, ст.ст. 187, 189 Земельного кодексу України, проведено перевірку та складено Акт обстеження земельної ділянки №321/04.

При цьому перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, зокрема, що у відповідності до бази даних автоматизованої системи ПК «Кадастр»земельна ділянка на вул. Сулеймана Стальського, 40 у Дніпровському районі м.Києва (обліковий номер 66:032:002, площа 14898,73 кв.м.) обліковується за об'єднаним кооперативом по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський», автостоянка «Дружба». Обстеженням, з виїздом на місце, встановлено використання вказаної земельної ділянки орієнтованою площею 1,5 га для розміщення, експлуатації і обслуговування автостоянки із кіоском охорони. Земельні ділянка огороджена і охороняється. Документи, що посвідчують право власності або право користування землею в тому числі на умовах оренди, у відповідності до вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, за зазначеним кооперативом у Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані (відсутні).

Згідно плану-схеми земельної ділянки, що є додатком до Акту № 321/04 від 14.02.2012 року, земельна ділянка, яка використовується відповідачем під автостоянку з кіоском охорони, ідентифікована як «Автостоянка «Дружба».

Щодо дій Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації з проведення перевірки відповідача щодо дотримання вимог земельного законодавства України, то у відповідності ст. 189 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 20 Закону України "Про охорону земель", Закону України "Про місцеве самоврядування України" (280/97-ВР) , органами місцевого самоврядування здійснюється самоврядний контроль за використанням та охороною земель.

рішенням сесії Київської міської ради від 25.09.2003 року № 16/890 затверджено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель міста Києва (надалі - Порядок).

Так, згідно п. 2. Порядку повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель покладено на Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 2.5. Порядку визначено, що самоврядний контроль за виконанням вимог земельного законодавства здійснюється шляхом, зокрема проведення перевірок.

Згідно пункту 3.2. Порядку Посадові особи Головного управління мають право, зокрема, складати акти перевірок дотримання вимог земельного законодавства та подавати в установленому порядку матеріали про результати перевірок до відповідних органів для притягнення винних осіб до відповідальності, а також подавати зібрані документи до Київської міської ради.

При здійсненні самоврядного контролю Головне управління перевіряє, зокрема, наявність правових підстав для використання земель, в тому числі документів, що посвідчують право власності або користування землею (п. 4.1. Порядку).

Відповідно до п. 6.1. Порядку Головне управління після виявлення порушень земельного законодавства складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та дає вказівку про необхідність усунення порушень земельного законодавства.

Дослідження судом акту перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства від 14.02.2012р. №321/04 свідчить про те, що він відповідає вимогам щодо порядку проведення самоврядного контролю та оформлення його результатів, та, з огляду на викладене, суд робить висновок про те, що наведений акт є належними доказом у справі, що спростовує позицію Відповідача у справі.

Господарський суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України (254к/96-ВР) . Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій" (858-15) , "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) , "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) та іншими законами, також Земельним кодексом України (2768-14) , прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини -це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках -районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Визначення терміну "самовільне зайняття земельних ділянок" наведене в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу Відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), в матеріалах справи відсутні.

Як зазначалось, Київської міською радою пояснено суду, що міська рада не приймала рішення про передачу у власність або користування відповідачу спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14.02.2012 року № 321/04.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння Об'єднаним кооперативом по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський»спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідач в обґрунтування законності зайняття ним спірної земельної ділянки посилається на рішення виконавчого комітету Київської міської ради від 17.07.1978р. №1025/19, відповідно до якого Виконавчому комітету Дніпровської районної ради було відведено земельну ділянку площею близько 0,5 га для влаштування відкритої автостоянки по вул. Стальського. рішенням Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 28.01.1986р. №80 земельна ділянка площею 0,5 га була відведена товариству «Автолюбитель» для розширення автостоянки «Дружба». На виконання рішення Виконавчого комітету Дніпровської районної ради №114 від 11.03.1980р. 19.07.1990р. районне товариство «Автолюбитель» передало ОК «Дніпровський»спірну автостоянку.

Розпорядженням Дніпровської районної державної адміністрації від 28.11.2001р. №140 автостоянці «Дружба»була присвоєна поштова адреса: вулиця Стальського, 29.

Як вже зазначалося судом, відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується держаним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельною ділянкою посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Отже, вищезазначені Відповідачем документи (рішення виконавчого комітету Київської міської ради від 17.07.1978р. №1025/19, рішенням Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 28.01.1986р. №80 та ін.. не є документами, що підтверджують право відповідача на користування спірною ділянкою в розумінні ст.126 ЗК України.

За таких обставин, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо правомірного використання ним спірної земельної ділянки.

Крім того, Відповідач самостійно підтверджує, що на сьогоднішній день права кооперативу на займані ним земельні ділянки не були оформлені документально.

Суд не приймає надані в матеріали справи копії рішень господарського суду міста Києва №16/310 від 05.11.2009р., №16/311 від 05.11.2009р., як доказ, що підтверджує правову позицію Відповідача, та якими останній зазначає, що судами вже розглядалися спори за позовом прокуратури Дніпровського району, про такий же предмет і з тих же підстав, оскільки судом встановлено, що предмет розгляду в цих справах є різними (різні адреси земельних ділянок).

Судом встановлено, що заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно спірну земельну ділянку не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на таке, враховуючи встановлені обставини справи, суд робить висновок про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на Відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

1.Позовні вимоги Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Об'єднання кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський», м.Київ про зобов'язання звільнити земельну ділянку площею близько 1,5 га (грошова оцінка якої 28 703 677,33 грн.), розташовану по вул. Сулеймана Стальського, 40 в Дніпровському районі міста Києва, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан -задовольнити.

2.Зобов'язати Об'єднання кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський»(02183, м.Київ, вул.. Стальського, 29, код ЄДРПОУ 22870782) звільнити земельну ділянку площею близько 1,5 га (грошова оцінка якої 28 703 677,33 грн.), розташовану по вул. Сулеймана Стальського, 40 в Дніпровському районі міста Києва, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

3.Стягнути з Фізичної Об'єднання кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський»(02183, м.Київ, вул. Стальського, 29, код ЄДРПОУ 22870782) на користь Державного бюджету України (р/р 31215206783001, одержувач - ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 1073,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засідання 14.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 19.06.2012р.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.