5011-72/5818-2012 Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - 14.06.2012 Прийняття

Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері звернувся до Господарського суду міста Києва в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-РЕГІОН" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-РЕГІОН" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3033 га, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 3457438,28 грн., яка знаходиться на вул. Братиславській у Деснянському районі м. Києва та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-РЕГІОН" привести земельну ділянку площею 0,3033 га, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 3457438,28 грн., яка знаходиться на вул. Братиславській у Деснянському районі м. Києва у придатний для використання стан. Позовні вимоги обґрунтовані самовільним зайняттям відповідачем земельної ділянки площею 0,3033 га, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 3457438,28 грн., яка знаходиться на вул. Братиславській у Деснянському районі м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.05.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, пояснивши, що не використовує спірну земельну ділянку, а проведена перевірка була здійснена з порушенням вимог законодавства, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-РЕГІОН" не було повідомлене про її проведення, зокрема, під час проведення якої не був присутнім його законний представник.

07.06.2012 р. через загальний відділ діловодства прокурор подав уточнення до позовної заяви у зв'язку з невірним зазначенням номера акту перевірки головного управління земельних ресурсів вказаного за № 189/03 від 20.04.2012 р., в якому просить вважати вірним акт перевірки № 199/03 від 24.04.2012 р.

Суд прийняв подане уточнення до розгляду.

У даному судовому засіданні представники прокуратури та позивача підтримали заявлені вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками судового процесу.

У судовому засіданні 14.06.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, Господарський суд міста Києва, -

Земельну ділянку по вул. Братиславській у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 62:024:011) площею 0,3033 га згідно з рішенням Київської міської ради №154/875 від 08.06.2000 р. передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Кло»у довгострокову оренду на 5 років для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції. Договір оренди земельної ділянки №3027 від 29.11.2001 р. зареєстровано в Головному управлінні земельних ресурсів 26.12.2001 р. за №62-6-00025. Термін дії зазначеного договору оренди земельної ділянки закінчився, договір скасований.

20.04.2012 р. Головним управлінням земельних ресурсів була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства (копія акта № 199/03 від 24.04.2012 р. - у матеріалах справи) якою встановлено, що на момент проведення перевірки земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування автозаправної станції в порушення вимог ст. 126 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті проведеної прокуратурою перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки на вул. Братиславській у Деснянському районі м. Києва встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-РЕГІОН" використовує земельну ділянку по вул. Братиславській, 48 у Деснянському районі м. Києва на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 18.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 18.07.2007 за №3400, та використовує прилеглу земельну ділянку на вул. Братиславській у Дарницькому районі м. Києва площею 0,3033 га, для експлуатації та обслуговування автозаправної станції в порушення вимог ст. 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) .

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, Київської та Севастопольської міської Ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

За вказаних підстав суд вважає, що прокурор вірно визначив Київську міську раду в якості органу, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які є предметом розгляду даного спору.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено умови надання земельних ділянок комунальної власності у користування.

Згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування із земель державної або комунальної власності звертається із відповідним клопотанням до сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Стаття 125 Земельного кодексу України визначає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Тож, згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд відзначає, що землею, яка перебуває у комунальній власності міста Києва, розпоряджається Київська міська рада шляхом прийняття відповідних рішень про надання зацікавленій особі у користування земельної ділянки.

Як встановлено судом, Київська міська рада рішення про передачу у власність чи користування, в тому числі на умовах оренди, земельної ділянки між будинками по вул. Братиславській, 48 у Деснянському районі м. Києва на користь відповідача не приймала.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Також, згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. (v0006600-11) відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнового права та інтересів, якими є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними (ч. 1). Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ч. 2). Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ч. 3).

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (стаття 5 зі змінами відповідно до редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель»від 23.02.2012 р. N 4444-VI).

Згідно з Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008 р. (224-2008-п) (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки), Держкомзем є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, одним з основних завдань якого є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно п. 7 вказаного Положення Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.06.2008 № 123 (z0624-08) затверджено Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі.

Одним з основних завдань головного управління є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (п. 3 Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі).

Згідно з підпунктом 37 пункту 4.3 Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) та інших законів.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) (ст. 10) відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Порядок проведення перевірок з питань використання земель та складання відповідних актів перевірок встановлюється Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. № 312 (z1223-03) .

Відповідно до п. 4.2. зазначеного Порядку при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості вживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; встановлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Згідно з п. 4.3. наведеного Порядку при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; встановлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам внаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Після перевірки Головним управлінням земельних ресурсів земельної ділянки площею 0,3033 га, розташованої по вул. Братиславській, 48 у Деснянському районі м. Києва, та встановлення факту відсутності будь-яких правовстановлюючих документів на користування, оренду чи володіння вказаною земельною ділянкою, відповідачем не було звільнено земельну ділянку, що і стало підставою для звернення з позовом до суду, вказана земельна ділянка станом на момент вирішення спору не звільнена та не повернута, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору не надано, докази того, що орган, уповноважений на розпорядження землями територіальної громади міста Києва -Київська міська рада в порядку ст. ст. 9, 116, 125, 126 Земельного кодексу України приймала рішення про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-РЕГІОН" зазначеної вище земельної ділянки відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач фактично використовує земельну ділянку площею 0,3033 га, розташованої по вул. Братиславській, 48 у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування автозаправної станції без відповідних правовстановлюючих документів, які повинні бути видані відповідним органом місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), та за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, а отже відповідач всупереч вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України самовільно займає земельну ділянку площею 0,3033 га, розташованої по вул. Братиславській, 48 у Деснянському районі м. Києва, що згідно статті 212 Земельного кодексу України є підставами для зобов'язання відповідача звільнити наведену вище земельну ділянку та привести її у придатний стан.

З огляду на викладене, вимоги прокурора, заявлені у позові в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-РЕГІОН" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3033 га, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 3457438,28 грн., яка знаходиться на вул. Братиславській у Деснянському районі м. Києва та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-РЕГІОН" привести земельну ділянку площею 0,3033 га, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 3457438,28 грн., яка знаходиться на вул. Братиславській у Деснянському районі м. Києва у придатний для використання стан -є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-РЕГІОН" (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4, код 34532275) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3033 га, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 3457438,28 грн., яка знаходиться на вул. Братиславській у Деснянському районі м. Києва

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-РЕГІОН" (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4, код 34532275) привести земельну ділянку площею 0,3033 га, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 3457438,28 грн., яка знаходиться на вул. Братиславській у Деснянському районі м. Києва у придатний для використання стан.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-РЕГІОН" (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4, код 34532275) в доход Державного бюджету України 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.