5011-9/323-2012 Про стягнення заборгованості за контрактами купівлі-продажу - 31.05.2012 Прийняття

Заатен - Уніон ГмбХ (SAATEN - UNION GmbH) (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі - Холдінг" (далі по тексту -відповідач) про стягнення 1220639, 63 Євро, з яких 962 505, 00 Євро - основного боргу, 251 734,63 Євро штрафних санкцій за поставлений згідно Контрактів купівлі-продажу №1003/08, №10003-2/08 від 10.03.2008 року, №3103/08 від 30.03.2012р., №404/08 від 04.04.2008р. товар (насіння кукурудзи) та 6400,00 Євро за поставлену техніку (машинка для протруювання зерна) згідно інвойсу №20080514as001 від 14.05.2008р., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Контрактів купівлі-продажу №1003/08, №10003-2/08 від 10.03.2008 року, №3103/08 від 30.03.2012р., №404/08 від 04.04.2008р. та інвойсу №20080514as001 від 14.05.2008р., в частині повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/323-2012, розгляд справи призначено на 14.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2012 року розгляд справи відкладено на 28.02.2012 року, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, невиконанням сторонами вимог суду щодо надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

В судовому засіданні 28.02.2012 року суд прийшов до висновку про необхідність призначення у справі колегіального складу суду, в зв'язку зі складністю справи.

29.02.2012 року суддя Бондаренко Г.П. звернулася до В.о. Голови Господарського суду міста Києва з відповідною заявою про визначення складу колегії для розгляду справи №5011-9/323-2012.

Розпорядженням від 29.02.2012 року В.о. Голови Господарського суду міста Києва призначено колегію суддів для розгляду справи №5011-9/323-2012 у наступному складі: головуючий суддя Бондаренко Г.П.; суддя Балац С.В.; суддя Власов Ю.Л.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2012 року справу №5011-9/323-2012 прийнято до провадження колегією суддів та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.03.2012 року.

В порядку ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 21.03.2012р. оголошувалась перерва до 12.04.2012 року, а в судовому засіданні 12.04.2012 року оголошувалась перерва до 25.04.2012 року, у зв'язку з клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, необхідністю надання представниками сторін у справі додаткових пояснень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №05-6-9/116 від 17.04.2012р. відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви, поданої ТОВ "Стіомі-Холдинг" на підставі ст. ст. 22, 60, п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, враховуючи подання зустрічного позову після початку розгляду справи по суті та зазначено про можливість відповідача звернення до суду з вказаним позовом в рамках окремого провадження.

В судовому засіданні 25.04.2012 року оголошено перерву до 15.05.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України, про що представників сторін повідомлено під розписку. Ухвалою суду від 15.05.2012 року за заявою відповідача продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 ГПК України.

Розпорядженням від 15.05.2012 року Голови Господарського суду міста Києва справу №5011-9/323-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко Г.П.; суддя Балац С.В.; суддя Смирнова Ю.М., у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року справу №5011-9/323-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Бондаренко Г.П.; суддя Балац С.В.; суддя Смирнова Ю.М.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 15.05.2012 року оголошувалась перерва до 22.05.2012 року, а в судовому засіданні 22.05.2012 року перерва до 31.05.2012 року, про що представників сторін було повідомлено під розписку.

31.05.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано додаткові пояснення по справі, в яких заперечено проти задоволення позовних вимог. Вказані письмові пояснення підтримано представником відповідача в судовому засіданні.

В судовому засіданні 31.05.2012 року представником позивача надано усні пояснення по справі, в яких підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

10 травня 2008 року між Заатен - Уніон ГмбХ (SAATEN - UNION GmbH) (далі по тексту -Позивач; Продавець за Контрактами) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»(далі по тексту -Відповідач; Покупець за Контрактами) укладено Контракт купівлі-продажу №1003/08 (далі по тексту -Контракт-1). У відповідності до п. 1.1., Продавець продав, а Покупець придбав насіння кукурудзи врожаю 2007 року згідно стандартів країни походження та Специфікації до даного контракту. За умови визнання державних органів.

Контрактом-1 передбачено наступні умови: поставка насіння сільськогосподарських культур здійснюється автомобільним транспортом на базисі FCA Німеччина -Расштатт, Німеччина -Райхенберг Линдфлюр, Угорщина -Бобольна, Угорщина -Котрольги. Місце відвантаження буде повідомлено Продавцем додатково (п. 2.1.); строк поставки: до 1 травня 2008р. (п. 2.2.); вказаний Покупцем перевізник має повноваження від Покупця на доставку насіння. Точна адреса кожної поставки та митний термінал повідомляється Продавцем додатково шляхом факсимільного повідомлення (п. 2.3.); Продавець зобов'язаний передати Покупцю разом з Товаром наступні документи на Товар: - інвойс -2 екземпляри, CMR -4 екземпляри, пакувальний лист -2 екземпляр, сертифікат походження, фітосанітарний сертифікат, сертифікат якості насіння, експортну декларацію країни відправника (п. 2.5.); на насіння сільськогосподарських культур встановлюється ціна в євро згідно специфікації до даного контракту (п. 5.1.); загальна сума контракту складає 248050, (двісті сорок вісім тисяч п'ятдесят) Євро (п. 5.2.); умови оплати: - 20% від загальної вартості Контракту Покупець сплачує після поставки товару на підставі рахунку-фактури, надано Покупцем, - 30% віл загальної вартості Контракту Покупець сплачує до 31.07.08, - 50% від загальної вартості Контракту Покупець сплачує до 31.12.08 (п. 5.3.).

Також, 10 травня 2008 року між Позивачем та Відповідачем укладено Контракт купівлі-продажу №1003-2/08 (далі по тексту -Контракт-2), у відповідності до п. 1.1. якого, Продавець продав, а Покупець придбав насіння кукурудзи врожаю 2007 року згідно стандартів країни походження та Специфікації до даного контракту. За умови визнання державних органів.

Контрактом-2 передбачено наступні умови: поставка насіння сільськогосподарських культур здійснюється автомобільним транспортом на базисі DDU село Солобківці, Хмельницька область, Україна та FCA Бенсхаузен, Німеччина. Місце відвантаження буде повідомлено Продавцем додатково (п. 2.1.); строк поставки: до 1 травня 2008р. (п. 2.2.); вказаний Покупцем перевізник має повноваження від Покупця на доставку насіння. Точна адреса кожної поставки та митний термінал повідомляється Продавцем додатково шляхом факсимільного повідомлення (п. 2.3.); Продавець зобов'язаний передати Покупцю разом з Товаром наступні документи на Товар: - інвойс -2 екземпляри, CMR -4 екземпляри, пакувальний лист -2 екземпляр, сертифікат походження, фітосанітарний сертифікат (акт фітосанітарного контролю), сертифікат якості насіння, експортну декларацію країни відправника (п. 2.5.); на насіння сільськогосподарських культур встановлюється ціна в євро згідно специфікації до даного контракту (п. 5.1.); загальна сума контракту складає 757500, (сімсот п'ятдесят сім тисяч п'ятсот) Євро (п. 5.2.); умови оплати: - 20% від загальної вартості Контракту Покупець сплачує після поставки товару на підставі рахунку-фактури, надано Покупцем, - 30% віл загальної вартості Контракту Покупець сплачує до 31.07.08, - 50% від загальної вартості Контракту Покупець сплачує до 31.12.08 (п. 5.3.).

30 травня 2008 року між Позивачем та Відповідачем укладено Контракт купівлі-продажу №3103/08 (далі по тексту -Контракт-3), у відповідності до п. 1.1. якого, Продавець продав, а Покупець придбав насіння кукурудзи врожаю 2007 року згідно стандартів країни походження та Специфікації до даного контракту. За умови визнання державних органів.

Контрактом-3 передбачено наступні умови: поставка насіння сільськогосподарських культур здійснюється автомобільним транспортом на базисі FCA Німеччина -Бенсхаузен, Угорщина -Бобольна, Угорщина -Котвольги (INCOTERMS 2000). Місце відвантаження буде повідомлено Продавцем додатково (п. 2.1.); строк поставки: до 1 травня 2008р. (п. 2.2.); вказаний Покупцем перевізник має повноваження від Покупця на доставку насіння. Точна адреса кожної поставки та митний термінал повідомляється Продавцем додатково шляхом факсимільного повідомлення (п. 2.3.); Продавець зобов'язаний передати Покупцю разом з Товаром наступні документи на Товар: - інвойс -2 екземпляри, CMR -4 екземпляри, пакувальний лист -2 екземпляр, сертифікат походження, фітосанітарний сертифікат, сертифікат якості насіння, експортну декларацію країни відправника (п. 2.5.); на насіння сільськогосподарських культур встановлюється ціна в євро згідно специфікації до даного контракту (п. 5.1.); загальна сума контракту складає 302500,00 (триста дві тисячі п'ятсот) Євро (п. 5.2.); умови оплати: - 20% від загальної вартості Контракту Покупець сплачує після поставки товару на підставі рахунку-фактури, надано Покупцем, - 30% віл загальної вартості Контракту Покупець сплачує до 31.07.08, - 50% від загальної вартості Контракту Покупець сплачує до 31.12.08 (п. 5.3.).

04 квітня 2008 року між Позивачем та Відповідачем укладено Контракт купівлі-продажу №404/08 (далі по тексту -Контракт-4), у відповідності до п. 1.1. якого, Продавець продав, а Покупець придбав насіння кукурудзи врожаю 2007 року згідно стандартів країни походження та Специфікації до даного контракту. За умови визнання державних органів.

Контрактом-4 передбачено наступні умови: поставка насіння сільськогосподарських культур здійснюється автомобільним транспортом на базисі FCA Франція - Caussade. Місце відвантаження буде повідомлено Продавцем додатково (п. 2.1.); строк поставки: до 1 травня 2008р. (п. 2.2.); вказаний Покупцем перевізник має повноваження від Покупця на доставку насіння. Точна адреса кожної поставки та митний термінал повідомляється Продавцем додатково шляхом факсимільного повідомлення (п. 2.3.); Продавець зобов'язаний передати Покупцю разом з Товаром наступні документи на Товар: - інвойс -2 екземпляри, CMR -4 екземпляри, пакувальний лист -2 екземпляр, сертифікат походження, фітосанітарний сертифікат, сертифікат якості насіння, експортну декларацію країни відправника (п. 2.5.); на насіння сільськогосподарських культур встановлюється ціна в євро згідно специфікації до даного контракту (п. 5.1.); загальна сума контракту складає 175800,00 (сто сімдесят п'ять тисяч вісімсот) Євро (п. 5.2.); умови оплати: - 20% від загальної вартості Контракту Покупець сплачує після поставки товару на підставі рахунку-фактури, надано Покупцем, - 30% віл загальної вартості Контракту Покупець сплачує до 31.07.08, - 50% від загальної вартості Контракту Покупець сплачує до 31.12.08 (п. 5.3.).

Додатковими угодами №1 до Контрактів-1,2,3,4 сторонами внесено зміни до п. 2.2. Контрактів, а саме п. 2.2. викладено в наступній редакції: «Строки поставки до 1 червня 2008р.».

Пунктам 7.1., 7.2. Контрактів передбачено, що всі спори, які виникають по даному договору, сторони намагаються вирішити шляхом переговорів. У разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, він підлягає розгляду в Арбітражному інституті при Торговій палаті Лондон, Англія, у відповідності до регламенту даного суду.

Позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії Контрактів-1, 2,3,4, Специфікацій до Контрактів та Додаткових угод №1.

Як на те посилається Позивач у позовній заяві, в травні 2008 року Позивачем поставлено Відповідачу машину для протруювання зерна типу WN7, 1988 року випуску, виробництва Willi Niklas GmbH, Німеччина, серійний номер 1140, загальною вартістю 6400,00 Євро. Поставку зазначеного обладнання здійснено на підставі рахунку-фактури (інвойсу) №20080514as001 від 14.05.2008р., міжнародної товарно -транспортної накладної (CMR) №0060389 від 14.05.2008р. Однак станом на момент подання позовної заяви, кошти у розмірі 6400,00 Євро Відповідач не оплатив.

Також, Позивачем зазначається, що у квітні-березні 2008 року на підставі Контрактів-1, 2, 3, 4 поставлено тридцять дві партії насіння на загальну суму 1428855, 00 Євро, який частково оплачено Відповідачем на суму 466350, 00 Євро, заборгованість станом на момент подання позовної заяви та розгляду справи складає 962505,00 Євро.

На підтвердження поставлення товару Відповідачу за Контрактами, Позивачем до матеріалів справи додано засвідчені, перекладені копії рахунків-фактур (інвойсів), міжнародних товарно - транспортних накладних, вантажно-митних декларацій за період з 14.04.2008 року по 14.05.2008 року.

На підтвердження поставлення техніки (машинки для протруювання зерна) до матеріалів справи додано копії рахунку-фактури (інвойс) № 20080514as001 від 14.05.2008р. на суму 6400, 00 Євро, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №0060389 від 14.05.2008р. та вантажна митна декларація б/н від 15.05.2008р.

У позовній заяві, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 1220639, 63 Євро (962 505, 00 Євро основного боргу, 251734,63 Євро штрафних санкцій) за поставлений згідно Контрактів купівлі-продажу №1003/08, №10003-2/08 від 10.03.2008 року, №3103/08 від 30.03.2012р., №404/08 від 04.04.2008р. товар (насіння кукурудзи) та 6400,00 Євро поставлену техніку (машинка для протруювання зерна) згідно інвойсу №20080514as001 від 14.05.2008р., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Обґрунтовуючи звернення з позовною заявою саме до Господарського суду міста Києва, Позивач зазначає, що передбачене п. 7.2. Контрактів арбітражне застереження відсилає до неіснуючої арбітражної установи та не може бути виконане.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідачем у справі, 25.04.2012 року подавалось клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що відповідач бажає використати своє право на розгляд даного спору в комерційному арбітражі згідно п. 7.2. Контрактів.

Позивач проти поданого клопотання заперечував з посиланням на те, що відповідач втратив право на передачу даного спору до арбітражу, оскільки подав таке клопотання після подання своєї першої заяви щодо суті спору та з посиланням на відсутність арбітражної установи, визначеної арбітражним застереженням.

У відповідності до п. 3 ст. 2 Конвенції «Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень», суд, якщо до нього поступає позов з питання по якому сторони уклали угоду, передбачену даною статтею, має за проханням однієї із сторін, направити сторони в арбітраж, якщо не знайде, що зазначена угода є недійсною, втратила силу чи не може бути виконана.

У пункті 5 роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» від 31.05.2002 р. N04-5/608 (v_608600-02) зазначено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

При цьому господарським судам слід враховувати, що звернення до арбітражу - це право, а не обов'язок сторони (стаття 12 ГПК), яке реалізовується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"), а підсудність суду справи з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Враховуючи вищевикладене та надання Позивачем доказів на підтвердження відсутності арбітражної установи визначеної п. 7.2. Контрактів -Арбітражний інститут при Торговій палаті, Лондон, Англія ( належним чином перекладену відповідь Торгової палати м. Лондона) та не надання доказів щодо існування такої установи Відповідачем, суд приходить до висновку, що арбітражна угода, викладена сторонами у п. 7.2 Контрактів, не може бути виконана,а отже у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України.

У відповідності до ст. ст. 123, 124 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи -відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про те, що Позивачем правомірно передано спір на розгляд саме до Господарського суду міста Києва.

При цьому, у позовної заяві Позивач посилається на те, що до вирішення спору має застосовуватись законодавством Німеччини, оскільки до спірних правовідносин підлягає застосуванню право країни продавця товару (Позивача), як сторони, що здійснює вирішальне для змісту договору виконання та вказує на застосування до спірних правовідносин в частині застосування позовної давності положень ст.ст. 195, 199 Цивільного кодексу Німеччини.

Однак, суд приходить до висновку, що дані висновки Позивача є помилковими, виходячи з наступного.

Статтею 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Як випливає зі змісту Контрактів, укладених між сторонами, сторонами не здійснено вибір права, яким регулюються правовідносини, що склалися між сторонами за спірними контрактами.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Частина 5 статті 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, що Визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.

У відповідності до ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.

У відповідності до ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами 3, 4 ст. 4 ГПК України передбачено, що якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Отже, суд приходить до висновку про те, що до матеріальних правовідносин між сторонами мають застосовуватися положення Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 11 квітня 1980 року (995_003) (Конвенція купівлі-продажу товару), учасниками якої є Україна та Федеративна Республіка Німеччина.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про міжнародне приватне право», правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню. Суд, незалежно від права, що підлягає застосуванню відповідно до цього Закону, може застосовувати імперативні норми права іншої держави, які мають тісний зв'язок з відповідними правовідносинами, за винятком, встановленим частиною першою цієї статті. При цьому суд повинен брати до уваги призначення та характер таких норм, а також наслідки їх застосування або не застосування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин, які не врегульовані нормами Конвенції купівлі-продажу товарів (995_003) , законодавства України в частині імперативних норм.

В частині правовідносин щодо регулювання ввезення на митну територію України товару, зокрема такого виду товару, як насіння застосовуються імперативні норми Закон України «Про карантин рослин» (3348-12) та Закону України «Про насіння і садивний матеріал» (411-15) , а також ввезення товару на митну територію України регулюється імперативними нормами Митного кодексу України (92-15) .

У відзиві на позовну заяву та наданих в судовому засіданні усних поясненнях Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що Позивачем пропущено строк позовної давності; Контракти купівлі-продажу №1003/08, №10003-2/08 від 10.03.2008 року, №3103/08 від 30.03.2012р., №404/08 від 04.04.2008р. є неукладеними, у зв'язку з недосягненням сторонами істотних умов; відсутністю доказів на підтвердження поставлення Позивачем Відповідачу товару. Відповідач також заперечує заявлені позовні вимоги тим, що товар, який є предметом Контрактів, не міг та не може бути використаний відповідачем за призначенням, враховуючи заборону його використання на території України щодо деяких сортів рослин, не внесених до відповідного Реєстру.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені Заатен - Уніон ГмбХ (SAATEN - UNION GmbH) позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Заатен - Уніон ГмбХ (SAATEN - UNION GmbH) є юридичною особою за законодавством Німеччини, реєстраційний номер товариства -HRB120551, що підтверджується доданою Позивачем до матеріалів справи належним чином засвідченою копією роздруківки з Торговельного реєстру «В»суду першої інстанції Ганновера.

Як вже зазначалось судом вище, між Позивачем та Відповідачем укладено Контракти купівлі-продажу №1003/08, №10003-2/08 від 10.03.2008 року, №3103/08 від 30.03.2012р., №404/08 від 04.04.2008р., у відповідності до умов яких передбачається продаж Позивачем та придбання Відповідачем насіння кукурудзи врожаю 2007 року згідно стандартів країни походження та Специфікації до контрактів.

Поставка Позивачем Відповідачу товару підпадає під регулювання Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 11 квітня 1980 року (995_003) , сторонами якої є Україна (дата приєднання Україною - 23.08.1989р.; дата набуття чинності для України -01.02.1991р.) та Федеративна Республіка Німеччина (дата приєднання ФРН -21.12.1989р.; дата набуття чинності для ФРН -01.01.1991р.).

У відповідності до ст. 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах: a) коли ці держави є Договірними державами; або b) коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право Договірної держави.

Статтею 4 Конвенції передбачено, що ця Конвенція регулює тільки укладення договорів купівлі-продажу та ті права й зобов'язання продавця і покупця, які випливають з такого договору. Зокрема, оскільки інше безпосередньо не передбачено Конвенцією, вона не стосується: a) дійсності самого договору, чи яких-небудь його положень, чи будь-якого звичаю; b) наслідків, які може мати договір щодо права власності на проданий товар.

У відповідності до ст. 35 Конвенції, продавець повинен поставити товар, який за кількістю, якістю й описанням відповідає вимогам договору і який затарований чи упакований так як це вимагається за договором.

Положеннями укладених між сторонами Контрактів, а саме п. 2.1. передбачено два види умов за якими відбувається поставка: FCA та DDU.

У відповідності до ІНКОТЕРМС «Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати»(редакція 2000 року), термін "франко-перевізник" (FCA) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором (А1).

Продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності зі статтею А.4. (А8).

Термін "поставка без сплати мита" (DDU) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких "мит" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Обов'язки щодо такого "мита" покладаються на покупця, так само як будь-які витрати і ризики, що виникнуть у зв'язку з тим, що він не здійснить своєчасно митного очищення товару для імпорту.

Продавець зобов'язаний, за власний рахунок, надати покупцю делівері-ордер і/або звичайний транспортний документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення), яких може потребувати покупець для прийняття поставки товару у відповідності зі статтями А.4/Б.4. (А8).

Пунктами 2.3. Контрактів передбачено, що вказаний Покупцем перевізник має повноваження від Покупця на доставку насіння. Точна адреса кожної поставки та митний термінал повідомляється Продавцем додатково шляхом факсимільного повідомлення.

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження передання товару уповноваженому перевізнику Відповідача, як і доказів того, що відповідачем було визначено такого перевізника у відповідності до п. 2.3. Договору чи отримання товару уповноваженою особою Відповідача чи інші докази отримання товару самим позивачем (зокрема, печатка підприємства на накладних). На долучених до матеріалів справи товарно-транспортних документах відсутні будь-які докази на підтвердження прийняття товару Відповідачем чи уповноваженою ним особою (печатки/штампи підприємства, підписи уповноважених осіб тощо).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Незважаючи не неодноразовий розгляд справи в судовому засіданні, в якому приймали участь представники позивача, вказані вище докази позивачем не були надані.

У пункті 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Отже, суд приходить до висновку про те, що Позивачем наявними матеріалами справи не доведено факт поставки товару за Контрактами саме Відповідачеві або уповноваженій ним особі, кошти за який просить стягнути з Відповідача.

Також, суд звертає увагу на те, що пунктами п. 2.5. Контрактів передбачено перелік документів на товар, який має бути передано Позивачем Відповідачу, зокрема, це: - інвойс -2 екземпляри, CMR -4 екземпляри, пакувальний лист -2 екземпляр, сертифікат походження, фітосанітарний сертифікат, сертифікат якості насіння, експортну декларацію країни відправника.

У відповідності до ст. 30 Конвенції, продавець зобов'язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції.

Статтею 34 Конвенції передбачено, що якщо продавець зобов'язаний передати документи, що стосуються товару, він повинен зробити це в строк, у місці й у формі, що передбачені за договором. Якщо продавець передав документи раніше зазначеного строку, він може до закінчення цього строку усунути будь-яку невідповідність у документах за умови, що здійснення ним цього права не завдає покупцю нерозумних незручностей чи нерозумних витрат. Покупець, однак, зберігає право вимагати відшкодування збитків відповідно до цієї Конвенції (995_003) .

У відповідності до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Позивачем до матеріалів справи не додано доказів на підтвердження передання Відповідачу документів, передбачених п. 2.5. Контрактів.

При цьому суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень ст. 24 Закону України «Про насіння і садивний матеріал», насіння і садивний матеріал можуть ввозитися в Україну за умови, якщо: насіння і садивний матеріал належать до сорту, який занесено до Реєстру сортів рослин України або за результатами державного випробування визнано перспективним; державна інспекція з карантину рослин видала дозвіл на їх ввезення; насіння і садивний матеріал мають сертифікат походження; насіння і садивний матеріал мають фітосанітарний сертифікат, виданий державними органами з карантину рослин країни-експортера; насіння і садивний матеріал призначені для селекційних і дослідних робіт, експонування; насіння і садивний матеріал супроводжуються сертифікатом, що засвідчує їх якість.

Статтею 36 Закону України «Про карантин рослин», об'єкти регулювання переміщуються територією України за наявності карантинного сертифіката у випадках: вивезення та/або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону; транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

Якщо імпортний або транзитний вантаж з об'єктами регулювання був імпортований у кілька країн та у зв'язку з цим було видано кілька фітосанітарних сертифікатів на реекспорт, такі вантажі, крім оригіналу або завіреної копії фітосанітарного сертифіката, виданого в країні походження, повинні супроводжуватися оригіналом фітосанітарного сертифіката на реекспорт (ст. 36 Закону України «Про карантин рослин»).

Відсутність доказів на підтвердження передання Позивачем документів передбачених п. 2.5. Контрактів, позбавляє Відповідача можливості використовувати товар (насіння) у відповідності до його призначення та мети, порушує вимоги вищезазначених положень законодавства.

Незважаючи не неодноразовий розгляд справи в судовому засіданні, в якому приймали участь представники позивача, вказані вище докази щодо поставки товарів разом з супровідними документами позивачем не були надані.

За таких обставин, позивачем не доведено свого належного виконання зобов'язань щодо передачі з товаром супровідних документів, а отже суд не може дійти до достовірного висновку про виконання позивачем своїх зобов'язань в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 6400, 00 Євро за поставку техніки (машинки для протруювання зерна) згідно інвойсу №20080514as0001 від 14.05.2008р. суд зазначає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 11 Конвенції передбачено, що не вимагається, щоб договір купівлі-продажу укладався чи підтверджувався в письмовій формі або підпорядковувався іншій вимозі щодо форми. Він може доводитися будь-якими засобами, включаючи свідчення.

У відповідності до ст. 29 Конвенції, договір вважається укладеним, коли акцепт оферти набуває чинності відповідно до положень цієї Конвенції. Статтею 29 Конвенції встановлено, що договір може бути змінений або припинений шляхом простої згоди сторін.

Однак, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 23 серпня 1989 року N 7978-XI (7978-11) Україна приєдналася до Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів з такою заявою: Українська Радянська Соціалістична Республіка згідно зі статтями 12 та 96 Конвенції заявляє, що будь-яке положення статті 11, статті 29 або частини II Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна або припинення угодою сторін чи оферта, акцепт або будь-яке інше вираження наміру здійснювалися не в письмовій, а в будь-якій формі, незастосовне, якщо хоча б одна із сторін має своє комерційне підприємство в Українській РСР ("Відомості Верховної Ради Української РСР", 1989, N 36, ст. 108).

Позивачем не надано доказі на підтвердження укладення між сторонами Договору (Контракту) щодо поставлення машини для протруювання зерна типу WN7, серійний номер 1140 вартістю 6400, 00 Євро. В інвойсі №20080514as001 від 14.05.2008р. здійснено посилання на Договір купівлі-продажу №505/08, однак жодних доказів на підтвердження його підписання між сторонами суду не надано. Як позивачем не надано і копії вказаного договору.

Посилання позивача на те, що вказаний інвойс є акцептом оферти, а отже договір є укладеним відповідно до норм ст. 23 Конвенції суд вважає безпідставним, виходячи з того, що названий документ не містить доказів прийняття товару саме Відповідачем та погодження ним істотних умов договору купівлі-продажу щодо предмету та ціни.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність посилань Позивача на те, що додані до позовної заяви на підтвердження поставки обладнання (машинки для протруювання зерна): інвойс №20080514as001 від 14.05.2008р. на суму 6400, 00 Євро, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №0060389 від 14.05.2008р. та вантажна митна декларація б/н від 15.05.2008р. свідчать про укладення між сторонами договору поставки, оскільки вказані документи не засвідчують акцептування оферти відповідачем у справі.

За таких обставин, суд вважає не доведеним позивачем факт укладення договору на поставку машинки для протруювання зерна, а також позивачем не доведено факт прийняття вказаного товару саме Відповідачем або його уповноваженою особою з огляду на відсутність у вказаних документах підпису уповноваженої особи Відповідача чи печатки Відповідача. Доказів проведення часткової оплати по вказаній поставці позивачем також не надано, а отже не можна стверджувати і про наступне схвалення даного правочину відповідачем у справі.

Отже, позивачем не доведено в цій частині заявлених позовних вимог факт укладення договору в належній формі з погодженням всіх істотних умов та факт поставки товару Відповідачеві.

Враховуючи вищевикладене та те, що Позивачем не надано доказів на підтвердження поставки та прийняття Відповідачем товару у заявлених до стягнення розмірах, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що посилання Відповідача на порушення Позивачем строку позовної давності, у відповідності до ст. ст. 257, 261 ЦК України, відхиляються судом як безпідставні, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У відповідності до п. 5.3. Контрактів, останній платіж, у розмірі 50% від загальної вартості Контракту Покупець сплачує 31.12.2008 року.

Отже, перебіг строку позовної давності починається з 01.01.2009 року та закінчується 31.12.2011р.

Позовна заява Заатен - Уніон ГмбХ (SAATEN - UNION GmbH), зареєстрована канцелярією Господарського суду міста Києва 05.01.2012 року, була направлена Позивачем по пошті 30.12.2011 року, що підтверджується поштовим штампом на конверті, а отже Позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суд за захистом порушеного права.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. У задоволенні позову відмовити.

2. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.