Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах 

Верховного Суду України у складі:

головуючого         Кривенди О.В.,

суддів:             Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., 

                    Самсіна І.Л., 

за участю:          секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,

представників:      позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                    відповідача - Белінської О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ВРЮ від 18 листопада 2015 року № 897/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_3 з посади у зв'язку з порушенням присяги судді" (далі - Спірне рішення).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 червня 2016 року зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000902.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_3 звернулася із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС (2747-15) ), у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2016 року та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду справи.

У заяві ОСОБА_3 посилається на те, що суд безпідставно зупинив провадження у справі та не навів мотивів прийняття такого рішення. Зазначає, що суд вийшов за межі предмету оскарження Спірного рішення не з метою захисту прав фізичної особи, яка в порядку статті 2 КАС (2747-15) звернулася за захистом своїх прав, а з метою погіршити її становище.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заяву про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України та навели доводи на її обґрунтування.

Представник ВРЮ, вважаючи оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим, просила відмовити у задоволенні заяви про його перегляд.

Перевіривши наведені у заяві та доповненні до неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Питання зупинення та поновлення провадження у справі врегульовані статтею 156 КАС (2747-15) .

Так, у пункті 3 частини першої цієї статті передбачено, що суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Зупиняючи провадження у справі, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що підставою для прийняття Спірного рішення стало винесення позивачем ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою осіб, які були учасниками масових акцій протесту, зокрема, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Постановлення суддею ОСОБА_3 судового рішення стосовно ОСОБА_5 стало підставою для порушення кримінального провадження за підозрою її у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 375 Кримінального кодексу України. Тому, на думку суду, адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 неможливо розглянути до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні щодо неї.

Проте, як видно зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, ОСОБА_3 не погоджується з висновками ВРЮ про наявність в її діях як судді Деснянського районного суду міста Києва ознак (проявів) проступку, що був розцінений як порушення присяги судді.

Обставини, покладені в основу обґрунтування позову, як видно з їх характеру, мають індивідуальний характер, стосуються дій і рішень ВРЮ, які ОСОБА_3 із посиланням на конкретні норми права розцінює як такі, що призвели до порушення її прав і свобод.

В оскаржуваній ухвалі не мотивований зв'язок між очікуваними висновками рішення суду в кримінальному провадженні за наслідками розгляду та предметом спору в адміністративній справі; не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог не можна розглянути справу без такого, що набрало законної сили, судового рішення у кримінальному провадженні.

Зіставлення змісту наведених суджень із розумінням положень пункту 3 частини першої статті 156 КАС (2747-15) переконує колегію суддів в тому, що ухвала Вищого адміністративного суду України про зупинення провадження не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до цього ж суду.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , частиною шостою статті 171-1, статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Заяву ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2016 року скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.