25/7 Про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - 28.05.2012 Прийняття

м. Горлівка про стягнення 732998147 грн. 45 коп., у тому числі заборгованості за спожитий протягом січня - грудня 2010 р. природний газ в сумі 721419373 грн. 99 коп., пені в сумі 3808392 грн. 23 коп., індексу інфляції в сумі 5529903 грн. 32 коп., 3% річних в сумі 2240477 грн. 91 коп. були задоволені частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол»

основний борг в сумі 74840452,99 грн., індекс інфляції в сумі 5529903,32 грн., 3% річних в сумі 2240477 грн. 91 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

В частині стягнення основного боргу в сумі 646578921 грн. 00 коп. провадження по справі було припинено за відсутністю предмету спору.

Постановою апеляційного господарського суду Донецької області від 26.12.2011 р. у справі № 25/7, рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2011 р. у справі

№ 25/7 скасовано частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол»

основний борг в сумі 74840452,99 грн., інфляційні нарахування в сумі 5529903,32 грн., 3% річних в сумі 2240477 грн. 91 коп., пеня в сумі 380839,22 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою в сумі 12750,00 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3427553,01 грн. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2012 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2011 р. та рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2011 р. по справі № 25/7 було скасовано. Справу № 25/7 направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

В постанові Вищого господарського суду України від 21.02.2012 р. зазначено, що нормами чинного в Україні законодавства встановлено, що зменшуючи розмір штрафних санкцій, суд повинен встановити та дослідити у сукупності такі обставини як: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Вирішуючи спір на підставі наданих сторонами доказів суд повинен надавати правову оцінку як фінансовому стану відповідача так і враховувати фінансове становище та інтереси позивача.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Позивач, Дочірня компанія Газ «України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м. Горлівка про стягнення 732998147 грн.45 коп., у тому числі заборгованості за спожитий протягом січня - грудня 2010 р. природний газ в сумі 721419373 грн. 99 коп., пені в сумі 3808392 грн. 23 коп., індексу інфляції в сумі 5529903 грн. 32 коп., 3% річних в сумі 2240477 грн. 91 коп. (загальна сума позову зазначена відповідно до заяви позивача про збільшення позовних вимог (вих. № 31/10-819 від 27.01.2011), яка судом згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийнята до розгляду - ухвала суду від 01.02.2011 р.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок ціни позову, договір поставки природного газу № 06/09-2052 від 23.12.2009 р., додаткову угоду № 1 від 10.03.2010 р. до договору поставки природного газу № 06/09-2052 від 23.12.2009 р., додаткову угоду № 3 від 31.05.2010 р. до договору поставки природного газу № 06/09-2052 від 23.12.2009 р., протокол розбіжностей від 22.06.2010 р. до додаткової угоди № 3 від 31.05.2010 р. до договору поставки природного газу № 06/09-2052 від 23.12.2009 р., додаткову угоду № 4 від 01.06.2010 р. до договору поставки природного газу № 06/09-2052 від 23.12.2009 р., додаткову угоду № 5 від 25.06.2010 р. до договору поставки природного газу № 06/09-2052 від 23.12.2009 р., додаткову угоду № 6/1 від 20.07.2010 р. до договору поставки природного газу № 06/09-2052 від 23.12.2009 р., додаткову угоду № 6 від 21.07.2010 р. до договору поставки природного газу № 06/09-2052 від 23.12.2009 р., додаткову угоду № 7 від 06.08.2010 р. до договору поставки природного газу № 06/09-2052 від 23.12.2009 р., акти прийому-передачі природного газу від 31.01.2010 р. за січень 2010 р., від 28.02.2010 р. за лютий 2010 р., від 31.03.2010 р. за березень 2010 р., від 30.06.2010 р. за червень 2010 р., від 31.07.2010 р. за липень 2010 р., від 31.08.2010 р. за серпень 2010 р., від 30.09.2010 р. за вересень 2010 р., від 31.10.2010 р. за жовтень 2010 р., від 30.11.2010 р. за листопад 2010 р., від 06.12.2010 р., від 06.12.2010 р., від 31.12.2010 р. за грудень 2010 р.

Позивач у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог, надав пояснення від 02.04.2012 р. № 31/10-2307, в яких зазначив, що загальний розмір заборгованості ДК «Газ України» перед НАК «Нафтогаз України» за спожитий протягом 1998 - 2010 років природний газ становить більше 31 млрд. 740 тис. грн. Невиконання грошових зобов'язань за отриманий природний газ перед НАК «Нафтогаз України» в подальшому призведе до невиконання грошових зобов'язань перед іноземними постачальниками. Несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою зупинення постачання природного газу на територію України. Також зазначає, що відповідач є промисловим споживачем, юридичною особою, яка володіє значними обіговими коштами та майном. Вказує, що важкий фінансовий стан ПАТ «Концерн Стирол» обумовлений власною господарською діяльністю підприємства, що не є винятковою обставиною для зменшення неустойки в розумінні ст. 83 ГПК України. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 08.05.2012 р. надав пояснення в яких посилається на важкий фінансовий стан підприємства. Зазначив що за результатами фінансової звітності за період 2009 р. по перший квартал 2012 р. загальний розмір збитків складає 2092480 грн. Також відповідач посилається на несвоєчасне надання позивачем підписаних актів прийому-передачі природного газу, в зв'язку з чим останній був позбавлений можливості своєчасно здійснювати розрахунки за продукцію. Вказав, що стягнення додатково суми пені в розмірі 3808392,23 грн. може призвести до збільшення тяжкого фінансового стану підприємства. Зазначив про часткове погашення заборгованості перед позивачем на загальну суму 646578921,00 грн. Просив суд зменшити розмір пені.

В судовому засіданні 10.05.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 18.05.2012 р. до 09 год. 45 хв.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.05.2012 р. було продовжено розгляд справи до 28.05.2012 р.

Відповідачем заявлені клопотання № 14/02-1/9 від 09.04.2012 р. та № 14/2-1/9 від 08.05.2012 р. про зупинення провадження по справі до розгляду справи № 5011-42/3626-2012 за позовом ПАТ «Концерн Стирол» до ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання договору від 23.12.2009 р. № 06/09-2052 недійсним.

Відповідачем також було заявлене клопотання від 18.05.2012 р. про зупинення провадження по справі в зв'язку з реорганізацією позивача.

Позивач проти задоволення вказаних клопотань заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

23.12.2009 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерного компанії «Нафтогаз України» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Концерн Стирол» - після перейменування Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» (Покупець) був укладений договір поставки природного газу № 06/09-2052, відповідно до якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти від Постачальника та оплатити природний газ в обсязі, узгодженому в договорі (стаття 2 договору «Кількість та якість газу»).

Постачальник передає за цим Договором газ імпортованого походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК «Нафтогаз України» та Постачальником (п. 1.2 договору).

Згідно п. п. 4.2, 4.4 договору право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.

Сторонами були підписані додаткові угоди № 1 від 10.03.2010, № 3 від 31.05.2010 з протоколом розбіжностей від 22.06.2010, № 4 від 01.06.2010, № 5 від 25.06.2010, № 6/1 від 20.07.2010, № 6 від 21.07.2010, № 7 від 06.08.2010, відповідно до яких внесли доповнення та зміни до основного договору.

На виконання умов зазначеного договору позивач протягом періоду січень 2010 р. -грудень 2010 р. передав відповідачу природний газ.

Факт отримання відповідачем природного газу підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2010 р. за січень 2010 р., від 28.02.2010 р. за лютий 2010 р., від 31.03.2010 р. за березень 2010 р., від 30.06.2010 р. за червень 2010 р., від 31.07.2010 р. за липень 2010 р., від 31.08.2010 р. за серпень 2010 р., від 30.09.2010 р. за вересень 2010 р., від 31.10.2010 р. за жовтень 2010 р., від 30.11.2010 р. за листопад 2010 р., від 06.12.2010 р., від 06.12.2010 р., від 31.12.2010 р. за грудень 2010 р.

Вказані акти прийому-передачі природного газу підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень та погоджені газорозподільною організацією.

У відповідності з п. 6.1. договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10-го числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) відповідач зобов'язання по оплаті переданого та отриманого природного газу виконав частково.

Загальна сума заборгованості становить 721419373,99 грн.

Після звернення позивача з позовом до суду (позовна заява була направлена до суду 29.12.2010 р.) відповідач 31.01.2011 р., 17.02.2011 р., 21.02.2011 р. та 22.02.2011 р. частково перерахував позивачу суму заборгованості в розмірі 646578921,00грн.

Позивач факт часткового погашення відповідачем заборгованості в сумі 646578921,00 грн. підтверджує.

Таким чином, на момент прийняття рішення по справі загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 74840452,99 грн.

У зв'язку з цим, в частині стягнення основної заборгованості в сумі 646578921,00 грн. провадження по справі підлягає припиненню по п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Вимоги позивача про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню в сумі 74840452,99 грн.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 7.2. договору закріплює, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 7.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 3808392 грн.23 коп. за період з 11.11.2010 р. по 29.12.2010 р. (за 48 днів).

Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996, розмір пені на правильність розрахунку судом перевірений.

Відповідач, з посиланням на важке фінансове становище підприємства, на значне погашення основної заборгованості та на несвоєчасне надання позивачем актів прийому-передачі природного газу, необхідних для здійснення відповідачем кінцевого розрахунку, просить суд зменшити розмір пені.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 (v0018600-11) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Про важкий фінансовий стан відповідача у даній справі свідчать звіти про фінансові результати за 2009 р., 2010 р., за 2011 р., за 2012 р., бухгалтерська довідка про наявність дебіторської заборгованості.

Відповідачем була погашена основна заборгованість на значну суму. На фоні залишку суми заборгованості відповідача перед позивачем, розмір заявленої до стягнення пені занадто великий. Тобто насиченість позову грошовими вимогами є занадто важкою для відповідача, та унеможливлює його стале функціонування.

При цьому, позивач, окрім пені, заявив до стягнення з відповідача 3% річних та індекс інфляції, які також становлять значну суму.

Враховуючи фінансовий стан відповідача, фінансовий стан позивача, значний розмір пені, 3% річних та індексу інфляції, заявлених позивачем до стягнення, суд, скористувався правом, наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені, належний до стягнення з відповідача, на 20% (до 3046713,78 грн.).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3808392,23 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 3046713,78 грн., а у стягненні пені в сумі 761678,45 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції за період лютий 2010 р. - грудень 2010 р. та 3% річних за період з 11.02.2009 р. по 27.01.2011 р. (за 350 днів).

Відповідно до розрахунку індекс інфляції становить 5529903 грн. 32 коп., 3% річних - 2240477 грн.91 коп.

Нарахування індексу інфляції та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.

Суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.

Відповідачем були заявлені клопотання № 14/02-1/9 від 09.04.2012 р. та № 14/2-1/9 від 08.05.2012 р. про зупинення провадження по справі до розгляду справи № 5011-42/3626-2012 за позовом ПАТ «Концерн Стирол» до ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання договору від 23.12.2009 р. № 06/09-2052 недійсним.

Суд відмовляє у задоволенні цих клопотань з урахуванням тих підстав, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину -правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час вирішення даної справи, відповідачем не надано судових рішень, що набрали законної сили, якими б були визнані недійсними оспорювані угоди. Отже, суд не вбачає наявності перешкод для прийняття рішення на цей час.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права на звернення до суду з вимогами про визнання правочину недійсним та в разі отримання позитивних рішень по заявлених позовах на перегляд судового рішення по справі № 25/7 за нововиявленими обставинами.

Суд також відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання від 18.05.2012 р. про зупинення провадження по справі в зв'язку з реорганізацією позивача, в зв'язку з тим, що вказана обставина документально не підтверджена.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 551, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216- 218, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85, п. 1-1 ст. 80, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд

Позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м. Горлівка про стягнення 732998147 грн.45 коп., у тому числі заборгованості за спожитий протягом січня - грудня 2010 р. природний газ в сумі 721419373 грн. 99 коп., пені в сумі 3808392 грн. 23 коп., індексу інфляції в сумі 5529903 грн. 32 коп., 3% річних в сумі 2240477 грн. 91 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (84610, м. Горлівка Донецької області, вул. Горлівської дивізії, 10, код ЄДРПОУ 05761614) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг в сумі 74840452 грн.99 коп., індекс інфляції в сумі 5529903 грн.32 коп., 3% річних в сумі 2240477 грн. 91 коп., пеню в сумі 3046713,78 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.00 коп.