16/5025/350/12 Про визнання недійсною Угоди про соціальне партнерство - 25.05.2012 Прийняття

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною Угоди про соціальне партнерство від 07.02.2008 р. Вважає, що дана Угода не відповідає актам цивільного, земельного законодавства, є недійсною, та підлягає скасуванню.

Повноважний представник позивача в судове засідання 25.05.2012р. прибув, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Вказує, що відповідно до п.2.1. даної Угоди позивач, здійснює реалізацію на території Капустянської сільської ради власного проекту товарного виробництва сільськогосподарської продукції, використовуючи 1 500 га земель та здійснювати інвестування в сферу соціального розвитку населених пунктів Капустянської сільсько ради.

Позивач вважає, що угода про соціальне партнерство від 07.02.2008 р. є договором оренди землі, що передбачає використання землі та внесення плати за таке використання, що суперечить чинному законодавству. Посилаючись на ст.ст. 203, 210, 215, 792 ЦК України, ст.93 ЗК України, Закон України "Про оренду землі" (161-14) просить визнати недійсною угоду про соціальне партнерство. Крім того, представники позивача в судовому засіданні повідомили, що між позивачем та жителями сіл на території Капустянської сільської ради були укладені договори оренди землі загальною площею 1 500 га.

Відповідач-1 повноважного представника в судове засідання не направив, проте у письмовому клопотанні від 10.04.2012р. просив суд розглядати справу за відсутності представника від Новоушицької райдержадміністрації на підставі поданих документів.

У направленому суду письмовому відзиві від 10.04.2012р. №15-12/756/2012 із позовними вимогами не погоджується, зважаючи на наступне: згідно ст.6 ЦК сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Положеннями статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, що встановлені статтею 203 ЦК України.

Вважає, що, оскільки на момент вчинення Угоди про соціальне партнерство уповноважені сторонами особи мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників були вільними, зміст Угоди не суперечить вимогам чинного законодавства та спрямований на реальне настання правових наслідків твердження Позивача про те, що Угода про соціальне партнерство суперечить вимогам ЦК України (435-15) вважає хибними та безпідставними.

Твердження позивача про те, що укладаючи Угоду про соціальне партнерство районна державна адміністрація діяла з порушенням наданих їй повноважень також вважає безпідставним.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація у спільних інтересах територіальних громад об'єднує на договірній основі бюджетні кошти з коштами підприємств, установ, організацій та населення для будівництва, розширення, реконструкції, ремонту та утримання ...шляхів, ..., закладів охорони здоров'я, торгівлі, освіти, культури, соціального забезпечення житлово-комунальних об'єктів.

Також в межах наданих законом повноважень діяла Капустянська сільська рада. Відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчого комітету сільської ради належать власні повноваження, одним із яких є залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Відповідач-2 повноважного представника до суду не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, про причини неявки повноважного представника та не подання доказів не повідомив.

Позивач у додатковому поясненні від 25.05.202012р. заперечує проти наданих відповідачем-1 заперечень із наступних підстав. Позивач не заперечує щодо наявності компетенції в органах місцевого самоврядування по укладенню господарсько-правових договорів, що передбачено законодавством, що регулює їх діяльність, тому вважає помилковою позицію відповідача-1 з приводу визнання позивачем недійсності Угоди про соціальне партнерство з підстав відсутності у відповідача-1 дієздатності.

Позивачем наголошується саме на порушенні відповідачем чинного законодавства, власне, при укладенні даної Угоди про соціальне партнерство, оскільки: ТОВ "СТІОМІ-Холдінг" на території Капустянської сільської ради Новоушицького району орендує земельні ділянки, що належать громадянам та Новоушицькій РДА в кількості 1500 га., право використання яких здійснюється на підставі укладених та зареєстрованих договорів оренди землі, у відповідності до п. 34 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Таким чином, вважає, що оспорювана угода про соціальне партнерство, що передбачає збільшення плати за землю, яка вказана в укладених та зареєстрованих договорах оренди, не оформлена у вигляді додаткових угод до договорів оренди та щодо них не проведена державна реєстрація органами Держземагенства, як це зроблено щодо зареєстрованих основних договорів (договори оренди землі).

Тому, позивач вважає, що угода про соціальне партнерство укладена з порушенням ч. 1 ст. 203 ЦК України як така, що суперечить цивільному законодавству з приводу дотримання форми правочину та внесення до нього змін та земельному законодавству з приводу непроведення державної реєстрації, змін та доповнень до укладених та зареєстрованих договорів оренди.

Таким чином, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

На підтвердження зазначеного позивачем додано до матеріалів справи довідку про оренду та використання земельних ділянок та копії договорів оренди землі від 26.03.2007року між пайовиками, які судом долучені до матеріалів справи.

Розглядом наявних у справі доказів встановлено:

07.02.2008р. між ТОВ "СТІОМІ-Холдінг" (товариство) та Новоушицької райдержадміністрацією (райдержадміністрація) та Капустянською сільською радою (сільська рада) було укладено угоду про соціальне партнерство, предметом якої є розвиток інфраструктури та об'єктів соціальної сфери населених пунктів сільської ради (п.п.1.1 Угоди).

Згідно п.п.1.2, 2.1 угоди передбачено, що сторони за цією Угодою зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти в сфері розвитку населених пунктів Капустянської сільської ради для досягнення покращення добробуту та інфраструктури.

Товариство, яке здійснює реалізацію на території Капустянської сільської ради власного проекту товарного виробництва сільськогосподарської продукції, використовуючи 1 500 га земель (оренда земельних часток (паїв) договору, які складено з громадянами, не витребувані паї, землі державної, а комунальної власності) зобов'язується здійснювати інвестування в сферу соціального розвитку населених пунктів Капустянської сільської ради. Товариство зобов'язується інвестувати кошти в сумі 22 500 грн. з розрахунку 15 гривень за 1 га орендованих земель. Кошти направляються на рахунок сільської ради до 01.10 поточного року. Товариство має право отримувати інформацію щодо використання коштів за призначенням.

Вказаною Угодою сторони передбачили, що райдержадміністрація та сільська рада зобов'язуються: у межах наданих повноважень сприяти товариству у реалізації ним власного проекту товарного виробництва на території даної сільської ради. Надати товариству необхідну інформаційну допомогу для виконання взятих ним відповідно до даної Угоди зобов`язань. (п.п. 2.2 Угоди.)

Згідно п.п.2.3 Угоди передбачено, що сільська рада: визначає об'єкти, на які будуть спрямовані кошти отримані за даною Угодою. Розробляє Положення про порядок використання коштів з подальшим затвердженням на сесії сільської ради. За вимогою товариства надає інформацію стосовно використання коштів виключно за призначенням.

П.п.3.1,3.2 Угоди передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за цією Угодою сторони несуть відповідальність, передбачену цією Угодою та чинним законодавством України. Сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань, якщо доведуть, що це сталося не з їх вини, а внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, які виникли після набрання чинності цієї Угоди та перешкоджали виконанню її умов, що неможливо було проконтролювати або усунути сторонами.

Вказаною Угодою передбачено, що ця Угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до 01.01.2012 року або повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Угода може бути розірвана достроково лише за згодою сторін або в судовому порядку. Зміни чи доповнення до цієї Угоди вносяться тільки за згодою письмовій формі, що оформляється додатковою угодою. Сторони не мають права передавати свої права за цією Угодою третій стороні без згоди іншої сторони. (п.п.5.1-5.4 Угоди).

Згідно платіжного доручення №1433 від 28.02.2012р. ТОВ "СТІОМІ-Холдінг" сплатило Капустянській сільські раді кошти в сумі 10 405,38 грн. як орендна плата за землю.

Позивач звернувся із позовом, згідно якого просить суд визнати недійсною Угоду про соціальне партнерство від 07.02.2008 р. посилаючись на те, що спірна угода є удаваним правочином (договором оренди), який підлягає державній реєстрації згідно ч.1 ст. 210 ЦК України та ч.1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі".

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке:

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами було укладено трьохсторонню Угоду про соціальне партнерство від 07.02.2008р., яка за правовою природою містить елементи різних договорів: інвестиційного договору, договору про надання послуг, товарного виробництва, тощо.

Угодою від 07.02.2008р. на кожну із сторін договору було покладено ряд обов'язків по об`єднанню зусиль спільно діяти в сфері розвитку населених пунктів Капустянської сільської ради для досягнення покращення добробуту та інфраструктури, що і є предметом даного договору.

Досліджуючи спірну Угоду від 07.02.2008р. судом встановлено, що чинним законодавством України не передбачено особливого порядку набуття чинності цієї угоди, як от держаної реєстрації, нотаріального посвідчення тощо. Відтак, сторони по Угоді досягли всіх істотних умов, підстави вважати угоду недійсною суду відсутні.

Ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що дійсність правочину може заперечувати заінтересована особа; однак в такому разі позивачу слід довести, в чому саме полягає порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача саме укладенням спірного правочину. Натомість, таких доказів суду також не було подано.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом встановлено, що на момент укладання спірної Угоди сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників були вільними, зміст Угоди не суперечить вимогам чинного законодавства та спрямований на реальне настання правових наслідків.

Згідно п.5, 6 ч.1 ст. 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація у спільних інтересах територіальних громад об'єднує на договірній основі бюджетні кошти з коштами підприємств, установ, організацій та населення для будівництва, розширення, реконструкції, ремонту та утримання виробничих підприємств, транспорту, мереж тепло-, водо-, газо-, енергозабезпечення, шляхів, зв'язку, служб з обслуговування населення, закладів охорони здоров'я, торгівлі, освіти, культури, соціального забезпечення житлово-комунальних об'єктів, в тому числі їх придбання для задоволення потреб населення та фінансує здійснення цих заходів; здійснює в установленому порядку регулювання інвестиційної діяльності.

Згідно п.5, 6 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчого комітету сільської ради належать власні повноваження, зокрема залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища; об'єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад.

За таких обставин, Новоушицька районна державна адміністрація та Капустянська сільська рада як сторони спірної Угоди діяли в межах наданих їм повноважень при її укладанні, доказів на підтвердження нікчемності спірної Угоди суду не було подано.

Правову позицію щодо дійсності такого правочину викладено у постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2012р. по справі №25/101, предметом спору по якій є стягнення заборгованості по Угоді про соціальне партнерство.

Доводи позивача стосовно недійсності Угоди від 07.02.2008р. в силу того, що дана угода є договором оренди землі, а передбачене у ньому інвестування коштів в сумі 22 500,00 грн. є не що інше як орендна плата за використання землі, судом оцінюються критично, оскільки передбачене п.2.1 Угоди інвестування коштів в сумі 22 500,00 грн. із розрахунку 15 грн. за 1 га орендованих земель, є зобов'язанням ТОВ "Стіомі-Холдінг" перед органами місцевого самоврядування і направлене в сферу соціального розвитку населених пунктів Отроківської сільської ради.

Розрахунок такої оплати вчинено із урахуванням орендованих товариством земель. При цьому, судом враховується, що позивачем також були укладені договори оренди земель на загальну площу 1 500 га із мешканцями сіл, що проживають на території Капустянської сільської ради (всього 883 договори), де і визначено розмір орендної плати по кожному договору за використання земельних ділянок, їх оренду. Дані договори є чинними і у встановленому законом порядку недійсними не визнані та не розірвані.

Нормами ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч.5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Натомість суду не подано доказів на підтвердження того, в чому полягає порушення законних прав та інтересів саме позивача спірним правочином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо недійсності Угоди від 07.02.2008р. про соціальне партнерство, відтак у позові необхідно відмовити.

При зверненні з позовом до суду позивачем відповідно до квитанції 1198.606.3 від 26.03.2012 р. сплачено судовий збір у розмірі 1 094 грн. Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставки судового збору, зокрема за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати, що становить 1 073,00 грн. П.1 ч.1. ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається позивачу в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем внесено судовий збір у розмірі 1 094 грн. при необхідному 1 073 грн., суд вважає за необхідне повернути позивачу внесений у більшому розмірі судовий збір в розмірі 21,00 грн., про що видати довідку.

Оплата судових витрат на відповідачів не покладається у відповідності до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг", м. Київ до 1. Новоушицької районної державної адміністрації, смт. Нова Ушиця; 2. Капустянської сільської ради, с.Капустяни Новоушицького району Хмельницької області про визнання недійсною Угоди про соціальне партнерство від 07.02.2008 р. відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг", м. Київ (вул. Введенська, 29/58, код ЄДРПОУ 32827667) внесену в більшому розмірі суму судового збору в розмірі 21,00 грн. (двадцять одна гривня 00 коп.), що сплачений згідно квитанції 1198.606.3 від 26.03.2012 р. на загальну суму 1 094 грн.