За позовом Приватного підприємства " Управляюча компанія "Метрополія"

до Приватного акціонерного товариства "ДЕКС"

про визнання пунктів договору недійсними

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 за дов.

від відповідачів ОСОБА_2 за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені вимоги про визнання недійсними пунктів договору №14-СП субпідряду на виконання передпроектних робіт від 04.03.09р., а саме п.8.3. в частині слів «та за умови отримання коштів за відповідні роботи від замовника робіт»та п. 9.4. повністю з посиланням на ст. ст. 203, 215, 530, 837, ч.2 ст. 838 ЦК України.

15.05.12р. через канцелярію суду позивачем подані додаткові пояснення щодо строку позовної давності.

Відповідач проти позову заперечує, свої обґрунтування виклав у відзиві на позовну заяву, в якому вказує на безпідставніть позовних вимог просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

04.03.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір субпідряду № 14-СП на виконання передпроектних робіт від 04.03.09р., згідно п.1.1. цей договір укладено на виконання договору № 139-ПР/9/КБ на виконання передпроектних робіт з вибору та погодження трас заходів ПЛ 330 кв Чорнобильська АЕС -Сєвєрна на ВРП 330 кВ ПС 750 кВ «Київська» від 16 січня 2009 року, укладеного між Акціонерним товариством закритого типу «Декс»та Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго», в особі Центральної електроенергетичної системи. Замовником всіх робіт є Державне підприємство Національна енергетична компанія «Укренерго», в особі Центральної електроенергетичної системи.

Відповідно до п 1.2. підрядник зобов'язується згідно з завданням на проектування виконати передпроектні роботи в частині землеустрою, а саме:

камеральна розробка та погодження варіантів напрямків трас ПЛ 330 кВ Чорнобильська АЕС - Сєвєрна на ВРП 330 кВ ПС 750 кВ "Київська" з нанесенням на плани землекористувачів;

отримання відповідних висновків і погоджень землекористувачів, землевласників та зацікавлених організацій щодо місця розташування траси заходів ПЛ-330 кВ Чорнобильська АЕС - Сєвєрна на ВРП 330 кВ ПС 750 кВ "Київська";

оформлення Актів вибору земельних ділянок для розміщення заходів ПЛ-330 кВ Чорнобильська АЕС - Сєвєрна на ВРП 330 кВ ПС 750 кВ "Київська";

а генпідрядник зобов'язується прийняти виконані підрядником передпроектні роботи та оплатити їх на умовах цього Договору.

Пунктом 8.3. договору визначено, що «розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних Актів приймання-передачі виконаних робіт та їх вартості з пропорційним вирахуванням сплаченого авансу, протягом 10 банківських днів з дати підписання відповідного Акту приймання-передачі, та за умови отримання коштів за відповідні роботи від замовника робіт».

Пункт п.9.4. викладено в наступній редакції, «Генпідрядник не несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань за даним договором у випадку не отримання або не своєчасного отримання фінансування від замовника».

Позовні вимоги про визнання вказаних пунктів договору недійсними позивач ґрунтує на тому, що відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Позивач зазначає, що положення п.8.3 в частині слів «та за умови отримання коштів за відповідні роботи від Замовника робіт» та п.9.4. суперечать ст. ст. 530, 837, 838, 887 ЦК України.

В письмових поясненнях позивач зазначає, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

У статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.2 ст. 838 ЦК України).

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правовою природою між сторонами було укладено договір підряду з дотриманням всіх вимог законодавства щодо даного виду договорів, встановлено предмет, визначено ціну, порядок виконання та приймання робіт, що повністю відповідає вимогам ст. 180 ГК України. Стаття 317 ГК України, зазначає, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України (435-15) про договір підряду.

Пунктом 8.3. договору сторони погодили строк виконання зобов»язань, по оплаті за виконані роботи та зазначили подію з настанням якої виникає обов»язок щодо виконання зобов»язання, а саме: протягом 10 банківських днів після підписання відповідного акту приймання передачі, що не суперечить приписам ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 9.4. договору сторони домовились про обмеження відповідальності Генпідрядника за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання за договором у випадку неотримання або несвоєчасного отримання коштів від замовника.

Відповідно до ст. 637 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладенні договору позивач, не заперечував проти його умов, зокрема, п. 8.3, та 9.4. договору, протокол розбіжностей сторонами не складався. Таким чином, при укладенні вказаного договору волевиявлення позивача відповідало його внутрішній волі, він усвідомлював значення своїх дій у розумінні ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 33 ГК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено обставин пов'язаних з недійсністю пунктів договору.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, -

В задоволенні позову відмовити повністю.