751/7138/17 Про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 частини допомоги на оздоровлення - 20.12.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 листопада 2017 року (суддя Яременко І.В.) та касаційні скарги ОСОБА_1 та Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді: Літвіна Н.М., Парінов А.Б.) у справі № 751/7138/17 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплачувати з 10 червня 2017 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та з урахуванням до заробітку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно з довідкою апеляційного суду Чернігівської області від 12 червня 2017 року №7-12/77 та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що з 26 вересня 2000 року по 09 червня 2017 року працював на посаді судді в апеляційному суді Чернігівської області, згідно рішення Вищої ради правосуддя від 30 травня 2017 року був звільнений з посади за заявою про відставку. На даний час перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує довічне грошове утримання судді у відставці з 10 червня 2017 року у розмірі 80% заробітної плати за стаж на посаді судді 20 років 6 місяців 21 день. Вважає, що пенсійним органом не враховало весь стаж роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці. Відповідно до розрахунку апеляційного суду Чернігівської області від 12 червня 2017 року № 002 до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, його стаж роботи станом на 09 червня 2017 року становить 30 років 03 місяці 25 днів, що дає право на відставку та довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді. Крім того, він також звертався до відповідача із заявою про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 частини допомоги на оздоровлення, але відповідач листом повідомив про відсутність правових підстав для перерахунку. Вказані дії відповідача вважає незаконними, та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 листопада 2017 року, позов ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням до заробітку 1/12 частини допомоги на оздоровлення. 3обов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням до заробітку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення, відповідно до довідки апеляційного суду Чернігівської області № 7-12/77 від 12 червня 2017 року, починаючи з 10 червня 2017 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задоволено частково. Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2017 року - скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням до заробітку 1/12 частини допомоги на оздоровлення та зобов'язання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з урахуванням до заробітку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення відповідно до довідки апеляційного суду Чернігівської області №7-12/77 від 12 червня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. В іншій частині постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2017 року - залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить постанови судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач фактично не звертався до пенсійного органу із заявою про перерахунок, оскільки подана ним заява складена у довільній формі та не відповідає Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 25 січня 2008 року № 3-1 (z0200-08) . Наданий ОСОБА_1 лист № 1090/02/К-7 від 26 вересня 2017 року є лише відповіддю на звернення громадянина, яке є роз'ясненням довідкового характеру. При цьому довідка № 7-12/77 від 12 червня 2017 року не надавалась до управління у встановленому законом порядку, а була надана у вигляді копії як додаток до заяви, поданої в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) . Наголошено на тому, що позивач пішов у відставку після набуття чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) № 1402-VІІ, відповідно до приписів статті 137 якого зарахувати до стажу роботи позивача на посаді судді інші періоди роботи немає законних підстав.

ОСОБА_1, не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, також подав касаційну скаргу, в якій просив, з огляду на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року в частині скасування постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 листопада 2017 року, та залишити в силі в повному обсязі постанову суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивоване тим, що матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, з отримуваних позивачем сум виплат були фактично нараховані та сплачені страхові внески, а відтак вказані суми мають бути враховані в заробіток застрахованої особи, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Вказане узгоджується також з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постановах від 20 лютого 2012 року № 21-430а11 та від 06 листопада 2013 року № 21-350а13.

Учасники судового процесу правом подання відзивів на касаційні скарги не скористалися.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір, суди встановили, що позивач перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, з 12 червня 2017 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року (2453-17) , з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 (v004p710-16) року.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, з 15 травня 1984 року по 18 червня 1986 року позивач проходив службу в лавах ОСОБА_2, з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1990 року навчався в Харківському юридичному інституті за денної формою навчання, з 01 серпня 1990 року по 05 травня 1996 року працював на посадах слідчого та старшого слідчого в Управлінні внутрішніх справ м. Чернігова, з 20 листопада 1996 року по 25 вересня 2000 року - суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області, з 26 вересня 2000 року по 09 червня 2017 року - суддя Чернігівського обласного суду, апеляційного суду Чернігівської області.

Відповідно до довідки апеляційного суду Чернігівської області від 12 червня 2017 року № 002, стаж роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 09 червня 2017 року становить 30 років 03 місяці 25 днів.

Відповідно до протоколу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 6100 від 20 червня 2017 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% суддівської винагороди з 10 червня 2017 року, тобто лише з врахуванням стажу роботи на посаді судді -20 років 06 місяців 21 день.

16 серпня 2017 року та 12 вересня 2017 року позивач звертався до Управління із заявами про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% винагороди судді, з урахуванням 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно довідки апеляційного суду Чернігівської області № 7-12/77 від 12 червня 2017 року, але листом № 1090/02/к-7 від 30 серпня 2017 року та листом № 1130/02/к-7 від 26 вересня 2017 року позивачу було повідомлено про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання, з урахуванням половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, календарний період проходження строкової військової служби, стажу роботи на посадах слідчого та старшого слідчого в органах внутрішніх справ, складає 30 років 03 місяці 25 днів, то враховуючи положення частини 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII (192-19) , пункту 25 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) , щомісячне довічне утримання позивача має становити 90 відсотків заробітної плати судді. Крім того, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Частково скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що порядок обчислення довічного грошового утримання не регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , а чітко визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів", який є спеціальним і не пов'язує розмір складових суддівської винагороди, що враховуються при обчисленні щомісячного грошового утримання судді, із сплатою страхових внесків, у зв'язку з чим відповідач правомірно відмовив позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням допомоги на оздоровлення. Крім того, довідка апеляційного суду Чернігівської області від 12 червня 2017 року № 7-12/77 не відповідає вимогам Порядку №5-1.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 стосовно виплати щомісячного довічного грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% винагороди судді, колегія суддів зазначає наступне.

На момент звільнення ОСОБА_1 у відставку (09 червня 2017 року) та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) (далі - Закон №1402).

Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, суди вірно зазначили, що спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (2453-17) (далі - закон №2453).

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (2453-17) , в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI (2453-17) зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (2862-12) (далі - Закон № 2862-ХІІ (2862-12) ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (865-2005-п) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі - Указ №584/95), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що з 15 травня 1984 року по 18 червня 1986 року позивач проходив службу в лавах ОСОБА_2, з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1990 року навчався в Харківському юридичному інституті за денної формою навчання, з 01 серпня 1990 року по 05 травня 1996 року працював на посадах слідчого та старшого слідчого в Управлінні внутрішніх справ м. Чернігова, з 20 листопада 1996 року по 25 вересня 2000 року - суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області, з 26 вересня 2000 року по 09 червня 2017 року - суддя Чернігівського обласного суду, апеляційного суду Чернігівської області (а.с. 23-27).

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді (20 років 6 місяців 21 день), календарний період проходження строкової служби у Збройних силах (2 роки 1 місяць 3 дні), половину строку навчання у вищому учбовому закладі (1 рік 11 місяців), роботу на посаді слідчого (5 років 9 місяців 1 день). А відтак стаж роботи позивача, який дає право одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 30 років 3 місяці 21 день, що в свою чергу дає право на призначення ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.

З протоколу № 6100 від 20 червня 2017 року вбачається, що відповідачем у ньому відображені відповідні періоди, але останні безпідставно не були включені під час визначення розміру відсотку від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді, що враховується при виплаті щомісячного довічного грошового утримання (а.с.19).

З огляду на вищевикладене, на думку колегії суддів, суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та зобов'язання Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 10 червня 2017 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

При цьому судом касаційної інстанції не беруться до уваги посилання відповідача на те, що позивач звернувся до них із заявою довільного зразка та не у порядку, визначеному чинним законодавством, а відтак у пенсійного органу були відсутні правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з огляду на подання довідки із розрахунком стажу, оскільки протиправні дії щодо призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі меншому, ніж встановлено законом, а саме у розмірі 80 %, відповідачем було вчинено ще під час призначення останнього, а саме 20 червня 2017 року, при цьому довідка від 12 червня 2017 року № 002 та відповідні документи, які підтверджують стаж роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, подавались ще під час призначення останнього.

Відносно позовних вимог ОСОБА_1 щодо наявності правових підстав для врахування до заробітку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно з довідкою апеляційного суду Чернігівської області від 12 червня 2017 року №7-12/77, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов'язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

При цьому в рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п'ятий, шостий, сьомий пункту 7 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 133 Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Аналогічне правове регулювання закріплено в Законі України від 2 червня 2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Таким чином, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Посилання позивача на статтю 2 Закону України "Про оплату праці", пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закону України "Про судоустрій і статус суддів", визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

Також є безпідставним застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11, від 06 листопада 2013 року у справі № 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Посилання позивача на положення статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

За такого правового регулювання матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 (z0200-08) , в редакції станом на час звернення позивача із відповідними заявами до відповідача 16 серпня 2017 року та 12 вересня 2017 року, дійсно у разі звернення за порахунком щомісячного довічного грошового утримання має подаватись заява встановленого зразка.

В той же час, довідка від 12 червня 2017 року № 7-12/77 подавалась позивачем до пенсійного органу під час призначення щомісячного довічного грошового утримання, та відповідачем розглядалось питання щодо наявності підстав для включення 1/12 допомоги на оздоровлення до складу заробітної плати, з якої обчислюється матеріальна допомога.

З приводу посилань відповідача на те, що довідка від 12 червня 2017 року № 7-12/77 не відповідає встановленій формі, визначеній Порядком № 3-1, останні безпідставними, оскільки вказана довідка відповідає формі довідки, визначеній вказаним Порядком, в редакції до 16 червня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.