П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого: Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,
Самсіна I.Л., Терлецького О.О.,
при секретарі судового засідання Журіній О.О.,
за участю представників:
позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
Прокуратури Київської області - Гнатенко Н.А.,
розглянувши скаргу прокуратури Київської області про перегляд
за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду
України від 30 листопада 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до
Прокуратури Київської області про стягнення грошової допомоги,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2003 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Прокуратури
Київської області про стягнення грошової допомоги, передбаченої ч.
15 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
,
вважаючи, що має право на її отримання відповідно до ч. 18 ст.
50-1 вищевказаного Закону, однак йому необгрунтовано відмовлено в
її нарахуванні та виплаті. Посилався на те, що він з 1964 року по
1996 рік працював на прокурорсько-слідчих посадах в органах
прокуратури, а з 21 липня 1996 року його звільнено з прокурорської
посади у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 5 травня
2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва
від 23 вересня 2003 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Постановлено
стягнути на його користь із Прокуратури Київської області грошову
допомогу в розмірі 8432 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30
листопада 2005 року касаційну скаргу Прокуратури Київської області
залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м.
Києва від 5 травня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва
від 23 вересня 2003 року - без змін.
У скарзі Прокуратури Київської області про перегляд судових
рішень за винятковими обставинами поставлено питання про
скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 30
листопада 2005 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 23
вересня 2003 року і рішення Печерського районного суду м. Києва
від 5 травня 2003 року та прийняття нової постанови про відмову в
задоволенні позову, з посиланням на неоднакове застосування судом
касаційної інстанції ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
. Скаржник вважає, що при вирішенні даного
спору суди неправильно застосували норми матеріального права.
Конфліктним рішенням, у якому, на думку скаржника, інакше
застосовано конфліктну норму права, визначено рішення Судової
палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 березня
2005 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Київської
області про стягнення грошової допомоги.
Скарга Прокуратури Київської області підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України виявлено неоднакове застосування судом
касаційної інстанції ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
. Конфліктним відносно оскарженого рішення
є рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України від 17 березня 2005 року, яким ОСОБА_3 відмовлено за
аналогічним позовом до Прокуратури Київської області про стягнення
грошової допомоги.
Предметом спору в обох справах виступає право осіб, коло яких
визначено ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
, на грошову допомогу, передбачену ч. 15 ст. 50-1 цього
Закону.
Колегія суддів вважає, що оскаржені у справі рішення є
незаконними і підлягають скасуванню у зв'язку з неправильним
застосуванням судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій
норм матеріального права.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
ОСОБА_1 було звільнено з органів прокуратури 21 лютого 1996 року у
зв'язку з виходом на пенсію за віком відповідно до ст. 50-1 Закону
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
(в редакції від 5 листопада
1991 року). Грошову допомогу при виході на пенсію він отримав на
підставі Указу Президента України № 414/95 від 2 червня 1995
( 414/95 ) (414/95)
року "Про заходи щодо підвищення соціального захисту
працівників прокуратури" в розмірі 10 посадових окладів.
Вперше спеціальним законом питання пенсійного забезпечення
прокурорів і слідчих було врегульовано ст. 50-1 Закону України
"Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
(в редакції Закону від 26 листопада
1993 року № 3662-12 ( 3662-12 ) (3662-12)
). Законом України від 12 липня
2001 року № 2663-III ( 2663-14 ) (2663-14)
до ст. 50-1 Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
були внесені зміни.
Відповідно до ч. 15 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
, яка набула чинності з 26 липня 2001 року, прокурорам
і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по
інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у
розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен
повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у
науково-навчальних закладах прокуратури.
Згідно з ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів
з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим
Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за
інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у
науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію,
за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.
Разом із тим, системний аналіз змісту ст. 50-1 Закону України
"Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, вимоги Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та чинного законодавства не дають підстав для
поширення вказаного положення ч. 18 ст. 50-1 Закону, зокрема на ч.
15 ст. 50-1 Закону щодо виплати грошової допомоги при виході на
пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в
часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують
відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за
конституційним зверненням Національного банку України щодо
офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
(справа про зворотну дію в часі законів та інших
нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року зазначено, що
дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона
починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з
утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той
закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони
настали або мали місце.
Задовольняючи позов, суд неправильно застосував до
правовідносин, що виникли між позивачем і відповідачем, ч. 18 ст.
50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
щодо виплати
грошової допомоги працівникам, які звільнилися до введення в дію
Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України
"Про прокуратуру" ( 3662-12 ) (3662-12)
, оскільки зі змісту закону
вбачається, що зазначена грошова допомога виплачується особам,
котрі виходять на пенсію після вступу в законну силу Закону, що
передбачає право на таку допомогу.
Таку практику застосування судами положень ч. 15 та ч. 18 ст.
50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
визнала
правильною і Судова палата у Цивільних справах Верховного Суду
України, про що свідчить конфліктне відносно оскарженого судове
рішення.
Зважаючи на те, що судовими інстанціями обставини справи
встановлені повно й правильно, однак неправильно застосовані норми
матеріального права, відповідно до правил ч. 3 ст. 243 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з
ухваленням постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 243 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу Прокуратури Київської області задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 5 травня 2003
року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2003 року
та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 листопада
2005 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області
про стягнення грошової допомоги відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України.
Головуючий: Кривенко В.В.
Судді: Гусак М.Б.
Маринченко В.Л.
Самсін I.Л.
Терлецький О.О.