17/153 Про зобов'язання виконати наряд та про сплату штрафних санкцій відповідно до договору про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - 14.04.2010 Прийняття

Державний коміт України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду з первісним позовом в якому просить зобов'язати відповідача виконати наряд Держкомрезерву України № 0.64/473 від 28.07.2009р. та стягнути з відповідача 174949,42 грн. штрафних санкцій, в тому числі 171576,65 грн. штрафу в розмірі 100% вартості не відвантажених у строк матеріальних цінностей та 3372,77 грн. пені. Вимоги мотивує тим, що у відповідача знаходяться на відповідальному зберіганні матеріальні цінності державного резерву, що підтверджується приймальним актом зберігальним зобов’язанням форми Р-16, які є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні Держкомрезерву України. 28.07.2009р. позивачем був виданий наряд № 0.64/473 на відпуск матеріальних цінностей державного матеріального резерву, а саме зерна жита групи А в кількості 180,607 тонн. Однак відповідач не виконав розпорядження позивача, що підтверджується листом ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів"від 25.08.2009р. №741. За такі дії відповідача встановлена відповідальність в ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідач у письмових запереченнях та у судовому засіданні проти первісного позову заперечив, зазначив, що на основі договору про відповідальне зберігання матеріальних цінностей держрезерву від 14.07.1999р. дійсно приняв на зберігання зерно жита групи А в кількості 180,607 тонн, що підтверджується приймальним актом форми Р-16 без дати, частину з якого в кількості 10,169 тонн було списано згідно акту зачистки №6 від 05.08.2004р..

Також вказує, що зупинка відвантаження жита у зв’язку з невиконанням позивачем зобов’язань по відшкодуванню витрат на зберігання матеріальних цінностей державного резерву, право на яке передбачене ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв"та ст. 946 Цивільного кодексу України. Відповідач вважає, що має право на притримання зерна жита на підставі ст. 594 ЦК України, оскільки позивач не погасив борг по оплаті витрат на зберігання зерна в сумі 16159,94 грн., 10571,51 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 925,84 грн., які стягнуто з позивача рішенням господарського суду м.Києва по справі № 15/640 від 22.01.2008р. (змінено постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008р.), яке набрало законної сили. Просить в позові відмовити (а.с.66).

В процесі розгляду спору відповідач подав зустрічний позов до позивача про стягнення 37614,66 грн. вартості зберігання зерна за період з липня 2007р. по жовтень 2009р.. Також просить стягнути 6706,40 грн. інфляційних та 3% річних в сумі нарахованих на суму заборгованості не сплачену Держкомрезервом на виконання договору про відповідальне зберігання матеріальних цінностей держрезерву від 14.07.1999р. згідно рішення господарського суду м.Києва по справі № 15/640 від 22.01.2008р..

Свої вимоги в частині стягнення 37614,66 грн. заборгованості мотивує тим, що рішенням господарського суду м.Києва по справі № 15/640 від 22.01.2008р. встановлено, що термін дії укладеного між сторонами договору від 14.07.1999р. про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву закінчився з видачею Держкомрезервом розпорядження наряду № 297/6 від 01.04.2007р., проте зерно продовжує зберігатися на сертифікованому складі ВАТ "Срненський КХП"без визначення вартості такого зберігання. Враховуючи відсутність між сторонами договору та погодженого розміру плати за зберігання зерна ВАТ "Срненський КХП"при розрахунку вартості такого зберігання застосовує норми ст. 14 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні"та підзаконних актів прийнятих на їх виконання.

В частині стягнення 10571,51 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 925,84 грн. посилається на ст. 173- 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Держкомрезерв України відзиву на зустрічний позов не подав, в судовому засіданні представник Держкомрезерву проти зустрічного позову заперечив, вказуючи, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв"та Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002р. № 532 (532-2002-п) , відшкодування таких витрат здійснюється на підставі договору. Однак такого договору між стронами не було укладено.

Розглянувши документи і матеріали справи, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

По первісному позову.

На відповідальному зберіганні ВАТ "Срненський КХП"знаходяться матеріальні цінності державного матеріального резерву України, а саме зерно жита групи А в кількості 170,498 тонн, які відповідно до ст. 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв'є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні Держкомрезерву України . Факт закладки зерна підтверджено приймальним актом форми Р-16 без номеру та без дати (а.с.7,8).

Оформлення закладання зерна до державного резерву складанням приймальних актів - збережувальних зобов'язань за встановленою формою Р-16 передбачено п. 2.2 Інструкції "Про порядок оформлення операцій з хлібопродуктами держрезерву на пунктах відповідального зберігання", затвердженої наказом Держкомітету України по матеріальних резервах від 27.03.1996р. № 41 та Інструкцією № 55 від 15.02.1978р. "Про порядок ведення обліку та оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки" (v0055400-78) , затвердженої наказом Державного комітету заготовок Ради Міністрів СРСР № 84.

Відповідно до пункту 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.97р. №1129 (1129-97-п) (надалі –Порядок), матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

В приймальному акті форми Р-16 зазначено, про передачу на зберігання 951,693 тонн зерна, в первісному позові позивач вказує про зберігання 180,607 тонн зерна, в той же час рішенням господарського суду м.Києва по справі № 15/640 від 22.01.2008р., в якому брали участь ті самі сторони (а.с.37-40) встановлено факт зберігання ВАТ "Срненський КХП"матеріальних цінностей держрезерву –зерна жита групи А в кількості 170,498 тонн. Зменшення кількості зерна з 180,607 тонн до 170,498 тонн відбулося згідно акту зачистки № 6 від 05.08.2004р.

Виходячи з норми ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, даний факт не потребує доказування, отже суд виходить з того, що на зберіганні ВАТ "Срненський КХП"на момент подачі первісного позову перебувало зерна жита групи А в кількості 170,498 тонн.

Відносини по зберіганню зерна виникли на основі договору від 14.07.1999р. про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, термін дії якого закінчився з видачею Держкомрезервом розпорядження наряду № 297/6 від 01.04.2007р., після чого зерно продовжувало зберігатися на сертифікованому складі ВАТ "Срненський КХП". Дані обставини також встановлені рішенням господарського суду м.Києва по справі № 15/640 від 22.01.2008р. і не потребують доказування.

Таким чином між сторонами виникли відносини по зберіганню, які врегулюлвані нормами глави 66 Цивільного кодексу України (435-15) та спеціальними нормами Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР)

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв", державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом (51/97-ВР) . Водночас, статтею 2 названого Закону визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву –це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника або одержувача без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, є державною власністю і не підлягають відчуженню. Відповідно до статті 12 цього Закону, державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним.

Згідно статті 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Зберігач зобов’язаний на першу вимогу поклажедавця повернути річ (ст. 953 ЦК України).

Позивачем за первісним позовом 28.07.2009р. був виданий наряд № 0.64/473 від 28.07.2009р. на переміщення матеріальних цінностей –зерна жита групи А в кількості 180,607 тонн на ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів"(а.с.9).

Відповідач по первісному позову відмовився виконати наряд мотивуючи відмову тим, що йому не відшкодовані суми витрат на його зберігання в сумі 46072,05 грн. (лист № 135р від 01.09.2009р., а.с.11,12).

В ході розгляду справи, на виконання наряду № 0.64/473 від 28.07.2009р., ВАТ "Срненський КХП" за період з 10.03.2010р. по 12.03.2010р. передав ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" 132,833 тонн зерна, що підтверджується відповідними накладними та довіреністю (а.с.109-111).

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України притримання є одним із видів забезпечення зобов’язання. Статтею 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до статті 594 вказаного Кодексу, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові, або особі вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, Закон України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) не містить положень, які передбачають право на притримання майна відповідальним зберігачем.

Отже притримання зерна відповідачем є неправомірним. На момент прийняття рішення ВАТ "Срненський КХП"не передав зерна в кількості 37,665 тонн (170,498 тонн - 132,833 тонн), відповідно первісний позов в частині зобов’язання відповідача виконати наряд № 0.64/473 від 28.07.2009р. підлягає задоволенню частково, саме в частині виконання наряду про передачу зерна жита групи А в кількості 37,665 тонн.

Відповідно до п. 9 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", за несвоєчасне виконання розпорядження центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, про відвантаження матеріальних цінностей державного резерву підприємства установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 100 відсотків вартості не відвантажених у строк матеріальних цінностей і пеню за кожний день прострочення до повного виконання розпорядження.

Згідно з ціновою довідкою № 0.81/1084 від 28.09.2009р., вартість одної тони жита групи А станом на 28.07.2009р., яку визначено у відповідності до Порядку та згідно з листом Міністерства економіки України № 53-19/108 від 28.01.2000р., складає 950 грн. (а.с.13).

Таким чином, штраф буде складати 161 973,10 грн. ( 170,498 тонн х 950 грн.).

Також підлягає перерахунку і пеня, яка має бути стягнута з відповідача за період з 25.08.2009р. по 28.09.2009р., яка буде складати 3183,99 грн. = (161973,10 х 20.5%) : 365 дів х 35 днів .

Підсумовуючи вищевикладене, первісний позов слід задоволити частково - в частині зобов’язання ВАТ "Сарненський КХП"виконати наряд про передачу зерна жита групи А в кількості 37,665 тонн, стягнення з ВАТ "Сарненський КХП"- 161 973,10 грн. штрафу та 3183,99грн. пені.

По зустрічному позову.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду м.Києва по справі № 15/640 від 22.01.2008р. (змінено постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008р.), яке набрало законної сили, вирішено стягнути з Держкомрезерву України на користь ВАТ "Сарненський КХП"- 16159,94 грн. основного боргу, 10571,51 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 925,84 грн..

Відносини по зберіганню зерна виникли на основі договору від 14.07.1999р. про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, термін дії якого закінчився з видачею Держкомрезервом розпорядження наряду № 297/6 від 01.04.2007р., після чого зерно в кількості 170,498 тонн продовжувало зберігатися на сертифікованому складі ВАТ "Срненський КХП". Дані обставини встановлені рішенням господарського суду м.Києва по справі № 15/640 від 22.01.2008р. і не потребують доказування.

Зерно жита групи А в кількості 170,498 тонн продовжувало зберігатися на складі ВАТ "Срненський КХП"на момент подачі зустрічного позову до його часткового відвантаження у березні 2010 року, про що зазначено вище у даному рішенні.

Згідно п. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 (532-2002-п) , відшкодування витрат, пов’язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно додатку, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Отже для відшкодування позивачу витрат, пов’язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством позивачу необхідно було укласти відповідний договір за формою встановленою в додатку до вказаного Порядку (532-2002-п) . Проте договір на відшкодування витрат, пов’язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву між сторонами укладено не було, відповідно підстав для стягнення з відповідача витрат, пов’язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву в сумі 37614,66 грн. за період з 01 липня 2007 по 31 жовтня 2009 немає.

Крім цього, слід також зазначити, що рішенням господарського суду м.Києва по справі № 15/640 від 22.01.2008р. встановлено, що термін дії договору від 14.07.1999р. про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, закінчився з видачею Держкомрезервом розпорядження наряду № 297/6 від 01.04.2007р..

Отже зберігання зерна після видачі Держкомрезервом розпорядження наряду № 297/6 від 01.04.2007р. здійснювалося ВАТ "Срненський КХП"за власною ініціативою.

За наведених обставин позовні вимоги по зустрічному позову про стягнення з Держкомрезерву України 37614,66 грн. вартості зберігання зерна є безпідставними і задоволенню не підлягають.

В частині стягнення з Деркомрезерву України 6706,40 грн. інфляційних за період з липня 2007р. по вересень 2009р. зустрічний позов підлягає задоволенню повністю, а в частині стягнення 3 % річних в сумі 1136,95 грн. за період 01.07.2007р. по 02.11.2009р. зустрічний позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

рішенням господарського суду м.Києва по справі № 15/640 від 22.01.2008р. (змінено постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008р.), яке набрало законної сили, вирішено стягнути з Держкомрезерву України на користь ВАТ "Сарненський КХП"- 16159,94 грн. основного боргу, 10571,51 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 925,84 грн.. З вказаних рішень судів вбачається, що суми інфляційних та річних стягнуті станом на 01.07.2007р.

Згідно з пунктом 1 ч.2, ч.5 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини, також вони можуть виникати з рішення суду.

Підставою нарахування інфляційних та річних є невиконання Держкомрезервом України зобов’язань по оплаті за зберігання на основі договору від 14.07.1999р. про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Не дивлячись на те, що термін дії вказаного договру закінчився з видачею Держкомрезервом розпорядження наряду № 297/6 від 01.04.2007р., відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що Держкомрезерв України остаточно виконав свої зобов'язання по договору від 14.07.1999р. на основі рішення суду лише 09.10.2009р., що підтверджується платіжною вимогою № 53/6-4 від 09.10.2009р. (а.с.124).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На основі ст. 625 ЦК України, вимоги позивача по зустрічному позову про стягнення 6706,40 грн. інфляційних за період з липня 2007р. по вересень 2009р. правомірні і підлягають задоволенню.

Оскільки Держкомрезерв України остаточно виконав свої зобов'язання по договору від 14.07.1999р. згідно рішення суду 09.10.2009р., то на основі ст. 625 ЦК України, вимоги позивача по зустрічному позову про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково за період з 01.07.2007р. по 08.10.2009р. (831 день) в сумі 1103,74 грн. розрахованих за формулою вказаною в розрахунку позивачем за зустрічним позовом, а не за період за період з 01.07.2007р. по 02.11.2009р., як вказано в розрахунку (а.с.56) .

Враховуючи вищевикладене зустрічний позов підлягає задволенню частково в частині стягнення 6706,40 грн. інфляційних та 3 % річних в сумі 1103,74 грн.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд –

1. Первісний позов задоволити частково. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство "Сарненський комбінат хлібопродуктів"(34500 Рівненська область, м.Сарни, вул.Заводська, 2, код 00955704) виконати наряд Державного комітету України з державного матеріального резерву № 0.64/473 від 28.07.2009р. в частині передачі Державному підприємству "Радивилівський комбінат хлібопродуктів"зерна жита групи А в кількості 37,665 тонн.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів"(34500 Рівненська область, м.Сарни, вул.Заводська, 2, код 00955704) в доход державного бюджету України на реєстраційний рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву : Одержувач коштів ГУДКУ код ЄДРПОУ 26077968; рахунок 31117106700011; Банк одержувача: ГУ ДКУ у м.Києві, МФО 820019, код КЕКД –21081100) - 161 973 грн. 10 коп. штрафу та 3183 грн. 99 коп. пені.

3. В задоволенні решти вимог по первісному позову відмовити.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів"(34500 Рівненська область, м.Сарни, вул.Заводська, 2, код 00955704) в доход державного бюджету України - 1736 грн. 57 коп. державного мита.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів"(34500 Рівненська область, м.Сарни, вул.Заводська, 2, код 00955704) в доход державного бюджету України - 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Зустрічний позов задоволити частково. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м.Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів"(34500 Рівненська область, м.Сарни, вул.Заводська, 2, код 00955704) - 6706 грн. 40 коп. інфляційних, 3 % річних в сумі 1103 грн. 74 коп., 78 грн. 10 коп. витрат по держмиту та 40 грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.