818/667/17 Про визнання неправомірними дії головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ області щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору, а також скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору - 26.07.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 4 липня 2017 року (головуючий суддя - Павлічек В.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (головуючий суддя Калиновський В.А., судді - Калитка О.М., Кононенко З.О.) у справі за адміністративним позовом Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання неправомірними дій та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - Сумське ОУ ПФУ) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило: визнати неправомірними дії головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області Тимофєєвої Т.І. щодо винесення постанови від 25 квітня 2017 року ВП № 52700112 про стягнення виконавчого збору у розмірі 5800 грн; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області Колоса Р.В. щодо винесення постанови від 25 квітня 2017 року ВП №53839959 про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 5800 грн; скасувати постанови від 25 квітня 2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 5800 грн та про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 5 800 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 4 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Сумське ОУ ПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області 20 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 52700112 з виконання виконавчого листа № 591/3397/16-а, виданого Зарічним районним судом м. Суми 17 жовтня 2016 року, яким Сумське ОУ ПФУ зобов'язано провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 пенсії державного службовця з 1 травня 2016 року, включивши до складу заробітної плати суми грошової компенсації за невикористану відпустку, розмір якої зазначено у довідці від 11 квітня 2016 року №03-05/545, із збереженням проценту нарахування пенсії, на момент виходу на пенсію та виплати її у повному обсязі. У пункті 3 цієї постанови вказано стягнути з позивача як з боржника у виконавчому провадженні виконавчий збір у розмірі 5800 грн.

У зв'язку з виконанням Сумським ОУ ПФУ рішення суду, головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області Тимофєєвою Т.І. 25 квітня 2017 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 52700112. Пунктом 2 цієї постанови визначено, що постанову про стягнення виконавчого збору від 25 квітня 2017 року та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 25 квітня 2017 року виведено в окремі виконавчі провадження.

25 квітня 2017 року відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 5800 грн та про відкриття виконавчого провадження ВП № 53839959 з виконання постанови № 52700112, виданої 25 квітня 2017 року ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 5800 грн.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Зазначена позиція підтримана Харківським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (1404-19) (далі - Закон №1404-VIII (1404-19) ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За змістом статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Водночас, частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, зокрема, якщо у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону не було стягнуто з боржника виконавчий збір, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій відповідача щодо винесення постанов від 25 квітня 2017 року: ВП № 52700112 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 5800 грн та ВП №53839959 про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 5 800 грн та, відповідно, відсутність підстав для скасування оскаржуваних постанов.

В касаційній скарзі Сумське ОУ ПФУ, як на підставу для скасування судових рішень попередніх інстанцій та задоволення позовних вимог вказує, що відповідачем при винесенні оскаржуваних постанов не враховано, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі, а відтак виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (пункт 1 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII).

Колегія суддів вказані доводи вважає безпідставними, оскільки у даному випадку у примусовому порядку виконується рішення зобов'язального характеру (про зобов'язання Сумського ОУ ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_4 з 1 травня 2016 року, включивши до складу заробітної плати суми грошової компенсації за невикористану відпустку, розмір якої зазначено у довідці від 11 квітня 2016 року № 03-05/545, із збереженням проценту нарахування пенсії, на момент виходу на пенсію та виплати її у повному обсязі), а не про стягнення періодичних платежів, а тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати виконавчого збору.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 4 липня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 4 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року - без змін.