286/382/17 Про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - 26.07.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року (головуючий суддя Франовська К.С., судді - Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.) у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області (далі - УПСЗН Овруцької РДА Житомирської області) звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - УДВС ГТУЮ у Житомирській області), в якому просило визнати протиправними дії державного виконавця та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2017 року в частині стягнення з УПСЗН Овруцької РДА Житомирської області виконавчого збору у розмірі 12800 грн.

Позов обґрунтовано тим, що УПСЗН Овруцької РДА Житомирської області як територіальний орган виконавчої влади в силу положень частини п'ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" звільнене від сплати виконавчого збору, оскільки виконання рішення здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) .

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 1 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, УПСЗН Овруцької РДА Житомирської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області від 23 січня 2017 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №286/2540/14-а, виданого 12 січня 2015 року Овруцьким районним судом Житомирської області про зобов'язання УПСЗН Овруцької РДА Житомирської області провести ОСОБА_4 донарахування та виплату за період з січня 2014 року по квітень 2014 року щомісячної грошової допомоги, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 40% від мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік" (719-18) , щомісячно.

Пунктом 3 вказаної постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 12800 грн.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог УПСЗН Овруцької РДА Житомирської області, оскільки оскаржувана постанова винесена правомірно, в межах повноважень та на підставі чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню. Судами зазначено, що виконання виконавчого листа у справі № 286/2540/14а здійснювалось не у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) , а отже, пункт 3 частини п'ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" не може бути застосовано до регулювання правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем.

Зазначена позиція підтримана Житомирським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (1404-19) (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п'ятою цієї ж статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За змістом статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) ;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження". Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

За змістом частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який набрав чинності з 1 січня 2013 року, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року №440 (440-2014-п) з метою реалізації Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Відповідно до вказаного Порядку виконанню підлягають рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

Так, як судами встановлено, постанова Овруцького районного суду Житомирської області прийнята у 2014 році та набрала законної сили 4 листопада 2014 року, то в даному випадку, положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) до спірних відносин не застосовуються; крім того, виконавчий лист у справі №286/2540/14-а містить вимоги зобов'язального та разового характеру виконання, а не про стягнення коштів (періодичних платежів).

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про правомірність дій державного виконавця щодо зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2017 року про стягнення з УПСЗН Овруцької РДА Житомирської області (боржника) виконавчого збору та, відповідно, відсутність підстав для скасування даної постанови у цій частині, є обгрунтованим.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року - без змін.