751/5321/17 Про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження - 26.07.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2017 року (головуючий суддя - Косач І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року (головуючий суддя Сорочко Є.О., судді - Земляна Г.В., Ісаєнко Ю.А.) у справі за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУ ПФУ) звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - УДВС ГТУЮ у Чернігівській області), в якому просило скасувати постанову від 3 серпня 2017 року ВП №52085601 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 78,48 грн.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Чернігівське ОУ ПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 7 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В.(суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області перебував виконавчий лист №751/4285/16-а, виданий 25 серпня 2016 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, яким Чернігівське ОУ ПФУ зобов'язано здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог статті 37-1 Закону України "Про державну службу", в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, у розмірі 81% від суми заробітної плати, з урахуванням усіх надбавок і доплат, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 (1013-2015-п) , починаючи з 1 квітня 2016 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

3 серпня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області Назаренко М.Б. відповідно до статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 78,48 грн. У розрахунок витрат виконавчого провадження включено: друк 1 аркуша (папір включено):0,50х8=4 грн; коверти: 2х0.34=0,68 грн; направлення рекомендованого листа - 2х11,40=22,80 грн; плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження - 1х51=51 грн.

Вважаючи постанову про стягнення з Чернігівського ОУ ПФУ, як боржника у виконавчому провадженні витрат виконавчого провадження у розмірі 78,48 грн протиправною, позивач вернувся до суду з позовом про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв у відповідності до вимог статей 42, 45 Закону України "Про виконавче провадження".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Статтею 42 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII (1404-19) ) визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" (z1300-16) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року №1300/29430 (z1300-16) (далі - Наказ №2830/5), зокрема, до частин першої, другої та дев'ятої розділу І до видів витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону №1404-VIII плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої, другої розділу ІІ Наказу №2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 29 грудня 2016 року №3917/5 "Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями" з 5 січня 2017 року плата за користування системою становить 51 грн за кожне відкрите виконавче провадження.

Отже, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що витрати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження заявлені відповідачем правомірно, натомість, позивачем не надано суду доказів добровільного виконання судового рішення до моменту звернення стягувача до відповідача.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено Наказом №2830/5, при цьому Закон №1404-VIII (1404-19) не покладає на державного або приватного виконавця обов'язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Чернігівського ОУ ПФУ про скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Твердження позивача щодо заборони використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , не може свідчити про протиправність оскаржуваної постанови.

Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року - без змін.