813/1640/16 Про визнання незаконним та скасування рішення атестаційної комісії, визнання протиправними та скасування наказу про звільнення з правоохоронних органів, поновлення на посаді в органах поліції та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - 26.07.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року (головуючий суддя - Клименко О.М., судді - Гавдик З.В., Гулкевич І.З.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року (головуючий суддя - Ліщинський А.М., судді - Довга О.І., Запотічний І.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національна поліція України про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУНП у місті Києві), Атестаційної комісії № 4 ГУНП у місті Києві, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №4 ГУНП у місті Києві, оформлене протоколом від 18 січня 2016 року ОП №15.00000810.0007460, прийняте стосовно ОСОБА_1, яким визначено, що він займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у місті Києві від 04 березня 2016 року № 204 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII (580-19) );

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з особливих доручень управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у місті Києві;

- стягнути з ГУНП у місті Києві на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) Атестаційної комісії №4 ГУНП у місті Києві, оформлене протоколом від 18 січня 2016 року ОП №15.00000810.0007460, прийняте стосовно ОСОБА_1, яким визначено, що він займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП у місті Києві від 04 березня 2016 року № 204 о/с про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.

- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з особливих доручень управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у місті Києві;

- стягнуто з ГУНП у місті Києві на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 47 589,12 грн.;

- допущено до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУНП у місті Києві звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження ними служби в Національній поліції України регулюються нормами Закону №580-VIII (580-19) , пунктами 8, 9, 12 розділу XI якого передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 1993 року.

Наказом ГУНП у місті Києві від 07 листопада 2015 року №55 о/с ОСОБА_1 призначено в порядку переатестування, як такого, що прибув з МВС України на посаду старшого інспектора з особливих доручень управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у місті Києві, з присвоєнням йому спеціального звання "підполковник поліції".

18 січня 2016 року за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди Атестаційна комісія № 4 ГУНП у місті Києві прийняла рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність (протокол ОП №15.00000810.0007460 від 18 січня 2016 року).

Наказом ГУНП у місті Києві від 04 березня 2016 року № 204 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через службову невідповідність).

Підстава: рішення Атестаційної комісії № 4 ГУНП у місті Києві від 18 січня 2016 року ОП №15.00000810.0007460.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Інститут атестування поліцейських передбачено Законом №580-VIII (580-19) , відповідно до частини першої статті 57 якого, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції) слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою.

Тобто, кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону №580-VIII підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, атестацію позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що на думку відповідачів, не суперечить приписам частини першої статті 57 Закону №580-VIII.

Разом з тим, приписи частини першої статті 57 вказаного Закону не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини другої статті 57 Закону №580-VIII, в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.

Крім того, пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII (580-19) передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

При вирішенні спору у цій справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказ, яким позивача призначено на посаду старшого інспектора з особливих доручень управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у місті Києві в порядку переатестування, з присвоєнням спеціального звання "підполковник поліції", не містить жодних застережень про тимчасовість призначення на посаду, а тому питання про відповідність позивача вимогам до поліцейських було вирішено ще у листопаді 2015 року, у момент видання наказу про прийняття його на службу.

Враховуючи те, що нормами пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII (580-19) не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що атестування ОСОБА_1 проведено неправомірно та за відсутності визначених законом підстав.

Крім того, метою проведення атестації (для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність) є вирішення питання про можливість у той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби через службову невідповідність, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Аналізуючи матеріали атестування позивача, судами попередніх інстанцій зазначено, що зміст атестаційного листа ОСОБА_1, складеного його безпосереднім начальником, свідчить про те, що позивачу надано позитивну характеристику. В цьому ж атестаційному листі зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Разом з тим, аналізуючи надані документи та перевіряючи обставини справи, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не довів, що під час прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційною комісією враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції і за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що атестаційна комісія, в порушення вимог статті 57 Закону №580-VIII та пункту 16 розділу IV Інструкції, не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо. А тому, з урахуванням вищевикладеного, вказане рішення та прийнятий на його підставі наказ про звільнення підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення від 18 січня 2016 року ОП №15.00000810.0007460 про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та наказу від 04 березня 2016 року № 204 о/с про його звільнення з посади старшого інспектора з особливих доручень управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у місті Києві.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1

При цьому, колегія суддів критично ставиться до посилань скаржника щодо недотримання судами попередніх інстанцій правової позиції, висловленої у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 Кодексу законів про працю України, яку виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248- IV "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" (3248-15) .

Аналогічна правова позиція з цього приводу висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року - без змін.