807/1340/16 Про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини про результати службового розслідування, зобов'язання звільнити з військової служби - 25.07.2018 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (суддя Луцович М.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (судді Шавель Р.М., Бруновська Н.В., Костів М.В.),

в с т а н о в и в :

у вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Командування військової частини польова пошта В4673 (А1556), у якій просив скасувати наказ командира Військової частини польова пошта В4673 №1026 від 25 серпня 2016 року "Про результати службового розслідування по факту самовільного залишення частини старшим лейтенантом ОСОБА_1 17.08.2016 року" та зобов'язати Командування Військової частини польова пошта В4673 (А1556) невідкладно звільнити старшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби за місцем знаходження військової частини польова пошта В4673 в м. Мукачеве.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що відповідно до наказу Командувача військ оперативного командування "Захід" від 6 червня 2016 року № 131 старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено у запас за п. "б" частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" за станом здоров'я, а отже у відповідача не було жодних правових підстав для проведення службового розслідування. Позивач вважає результати службового розслідування неправомірними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства; причини та умови, які сприяли цьому правопорушенню з'ясовано не в повному обсязі, тому спірний наказ про проведення службового розслідування просить скасувати як протиправний. Також позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити його з військової служби за станом здоров'я.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 27 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 листопада 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їхні рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач, зокрема, зазначив, що суди не дослідили і не надали належної правової оцінки обставинам стосовно організації звільнення з посади та ухиляння позивача від здачі посади.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу зазначив, що оскаржені рішення судів законні і обґрунтовані, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

З-поміж іншого відповідач зазначив, що оскільки ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину, письмовий контракт з ним не розірвали. Пропозицію, заявлену під час розгляду справи в суді, врегулювати спір добровільно, за умови що позивач з'явиться до частини та звільниться у встановленому порядку, позивач відхилив, так само як і надіслані раніше письмові повідомлення про повернення для виключення зі списків військової частини.

Рапорту на виключення зі списків військової частини на підставі здачі справ та посади скаржник не подав, обхідного аркуша також не здав. Свої зобов'язання він виконав лише 30 листопада 2017 року, з цієї дати його офіційно звільнили з лав Збройних Сил України.

У задоволенні касаційної скарги слід відмовити з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу у званні старшого лейтенанта та перебував на посаді командира медичної роти Військової частини польова пошта В4673.

Наказом Командувача військ оперативного командування "Захід" від 6 червня 2016 року № 131 звільнено старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1, командира медичної роти 128 окремої гірсько-піхотної бригади, з військової служби у запас за пп. "б" пунктом 1 (за станом здоров'я) частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

На цій підставі командир Військової частини польова пошта В4673 видав наказ від 25 липня 2016 року № 163, за яким позивачу надали п'ять днів з 25 липня 2016 року по 29 липня 2016 року для здачі справ та посади.

17 серпня 2016 року позивач самовільно залишив частину та був відсутній на службі.

За цим фактом командир Військової частини польова пошта В4673 видав наказ № 1002 від 19 серпня 2016 року "Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини старшим лейтенантом ОСОБА_1 17.08.2016р.".

Згідно з результатами службового розслідування, 17 серпня 2016 року позивач самовільно залишив частину та був відсутній на службі до 25 серпня 2016 року, що є порушенням статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

На підставі таких результатів відповідач прийняв наказ № 1026 від 25 серпня 2016 року, яким за порушення статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті Дисциплінарного статуту Збройних Сил України позивачу оголошено сувору догану. Матеріали службового розслідування направили військовому прокурору Покровського гарнізону Донецької області.

Відповідно до пунктів 4, 5 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (548-14) (далі - Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України) повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці строкової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення - і в межах гарнізону. Виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.

Відповідно до преамбули Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (551-14) (далі - Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України) цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до частини дев'ятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ (2232-12) ) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року (1153/2008) (далі - Положення), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 34 Положення контракт припиняється (розривається), зокрема, у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України).

За пунктом 240 Положення військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я. Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформляються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.

Згідно з пунктом 242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Відповідно до пункту 14.10 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10 квітня 2009 року (z0438-09) (далі - Інструкція), командири військових частин зобов'язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до військових комісаріатів за місцем проживання.

Відповідно до пункту 62 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командири підрозділів (начальники) приймають і здають посаду особисто на підставі наказу по військовій частині (кораблю). При прийманні та здаванні посади командиром підрозділу (начальником) обов'язково проводиться інвентаризація майна і техніки підрозділу (служби). За результатами проведеної інвентаризації складаються інвентаризаційні відомості та акт. Про прийняття і здавання посади командир підрозділу (начальник) подає рапорт у порядку підпорядкованості командирові військової частини (корабля). Особа, яка приймає посаду, до свого рапорту додає акт про прийняття підрозділу. В акті зазначаються дані про склад підрозділу за списком і наявний; стан бойової та мобілізаційної готовності; морально-психологічний стан особового складу, стан військової дисципліни, бойової підготовки; наявність і стан озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів; житлові і побутові умови військовослужбовців. Акт складається і підписується особою, яка приймає, та особою, яка здає посаду, а також начальниками служб військової частини, головою та членами внутрішньої перевірочної комісії. До акта додаються інвентаризаційні відомості про майно та техніку підрозділу (служби).

Установлюються такі терміни для прийняття і здавання посад: командира полку (корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) - не більше ніж 10 днів, заступника командира з тилу - не більше ніж 20 днів, командира батальйону та командира роти (корабля 3 і 4 рангу) - не більше ніж 5 днів, начальника служби, якому підпорядковані склади, - не більше ніж 15 днів.

Іншим посадовим особам термін прийняття і здавання посади встановлює старший командир (начальник). Закінченням прийняття (здавання) посади вважається дата затвердження старшим командиром (начальником) відповідного акта (п.63 вказаного Статуту).

Відповідно до пункту Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 260 від 11 червня 2008 року (z0638-08) , днем звільнення військовослужбовця з посади, яку він займає, уважається день закінчення здавання справ і складання обов'язків за посадою в межах строків, установлених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України і Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 року №300 (z0615-97) .

Якщо тривалість здавання справ і складання обов'язків за посадою не визначена, то вона встановлюється командиром військової частини, але не більше 10 днів. Строк здавання справ і складання обов'язків за посадою новопризначеній посадовій особі обчислюється з дня прибуття її у військову частину.

Згідно зі статтею 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці строкової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення - і в межах гарнізону. Виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.

Дисциплінарний статут Збройних Сил України встановлює, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України (стаття 1); у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (стаття 45); прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (стаття 48); після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення (стаття 86).

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Пунктом 1.5 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №82 від 14 квітня 2004 року, встановлено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження.

Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншій посадовій особі.

У разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування командиром (начальником) призначається комісія у складі групи фахівців на чолі з головою комісії, про що оголошується в наказі.

Згідно з пунктом 1.7 згаданої Інструкції до участі у проведенні розслідування не повинні залучатися особи, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особи, які особисто зацікавлені в його результатах.

З урахуванням наведеного суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що визначальним при звільнення позивача з військової служби є день закінчення здавання справ і складання обов'язків за посадою, що надалі передбачає проведення розрахунку, виключення зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

У зв'язку з цим суди констатували, що: з огляду з перебування основних засобів та сил в районі виконання завдань за призначенням Військової частини польова пошта В4673 в населеному пункті Калинове Донецької області, старшого лейтенанта ОСОБА_1 відрядили для підготовки здачі справ та посади, про що відповідач видав наказ № 163 від 25 липня 2016 року; цей наказ позивач виконав і до 17 серпня 2016 року перебував на територій військової частини в населеному пункті Калинове Донецької області;

позивач, який обіймав посаду командира медичної роти Військової частини польова пошта В4673, не вжив заходів для здавання справ (окрім здачі зброї) і складання обов'язків за посадою, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Окрім цього, посаду позивача передали ординатору госпітального відділення капітану медичної служби ОСОБА_4 створеною комісією, оскільки позивач ухилявся від проведення інвентаризації та здачі посади в належний спосіб.

Правомірність проведення службового розслідування майором медичної служби ОСОБА_2 підтверджується письмовим наказом командира № 182 від 18 серпня 2016 року, згідно з яким він виконував обов'язки начальника медичної служби Військової частини польова пошта В4673 і на день проведення службового розслідування був начальником щодо старшого лейтенанта ОСОБА_1 як за посадою, так і за званням відповідно до пунктів 28, 29, 60 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Суди ствердили, що підлеглі позивача службового розслідування не проводили, а лише давали пояснення з приводу обставин події.

Згідно матеріалів службового розслідування старший лейтенант ОСОБА_1 самовільно залишив межі військової частини, жодного рапорту відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зі скаргами або іншими поясненнями чи посилання на об'єктивні чи суб'єктивні причини від нього до командування не надходило. Під час проведення службового розслідування він не з'явився, не надав пояснень, чим унеможливив проведення з ним бесіди. Також позивач не подавав рапортів про направлення на лікування, скарг на здоров'я, клопотань про відлучення також не надходило.

З урахуванням наведених обставин суди погодилися з висновками службового розслідування, яким підтверджено факт наявності в діях позивача складу дисциплінарного правопорушення, на підставі якого командир військової частини прийняв спірний наказ.

За встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних відносин колегія суддів погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій, що позивач, будучи матеріально-відповідальною особою, не вжив належних заходів для передачі майна, що є необхідною умовою для виключення зі списків особового складу військової частини, так само як і здача посади, що передбачає особисту участь військовослужбовця.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що висновки судів попередніх інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.