810/2650/16 Про визнання протиправними та скасування окремих положень наказу командира військової частини польова пошта "Про результати позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності", стягннення з військової частини польова пошта грошових коштів - 25.07.2018 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду, прийняту 12 вересня 2016 року в складі головуючого судді - Басая О.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини-польова пошта В2968 (далі також - відповідач, Військова частина), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати пункт 3 Наказу командира військової частини польова пошта В 2968 (з основної діяльності) №393 від 03 грудня 2015 року "Про результати позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності" (далі оскаржуваний наказ);

стягнути з військової частини польова пошта В2968 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 15610,61 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що висновки, викладені у акті від 20 листопада 2015 року № 11-11/112 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини польова пошта B2968 за період з 01 січня 2015 року по 30 квітня 2015 року, які стали підставою для винесення оскаржуваного наказу, не відповідають дійсності, відтак дії командира військової частини польова пошта В2968 щодо притягнення ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності є неправомірними, оскільки він прийнятий необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також з порушенням встановленого законодавством порядку.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

5 лютого 2018 року касаційна скарга ОСОБА_2 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 07 лютого 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без зміни.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 24 грудня 2012 року по 15 березня 2016 року проходив військову службу на посаді командира ремонтної роти 1129 зенітного ракетного полку військової частини-польова пошта В 2968 у місті Біла Церква Київської області.

Пунктом 17 наказу командувача військ оперативного командування "Північ" № 31 від 15 березня 2016 року (по особовому складу) капітана ОСОБА_2, відповідно до пункту 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, звільнено з посади командира ремонтної роти 1129 зенітного ракетного полку та призначено на посаду командира ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти цього ж полку.

В подальшому, пунктом 22 наказу командувача військ оперативного командування "Північ" № 33 від 21 березня 2016 року ОСОБА_2 було звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я), а наказом командира військової частини польова пошта B2968 (по стройовій частині) № 217 від 25 липня 2016 року позивача з 25 липня 2016 року було виключено зі списків особового складу частини.

Судами також встановлено, що відповідно до доручення Держфінінспекції в Київській області № 10-25-17-17/7967 від 20 жовтня 2015 року, звернення Військової прокуратури Білоцерківського гарнізону № 2-3410 вих-15, частини 3 статті 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 № 2939-ХІІ, ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2015 № 357/14835/15-к та на підставі направлення № 179 від 27 жовтня 2015 року, виданого начальником Білоцерківської об'єднаної державної фінансової інспекції, провідним державним фінансовим інспектором Масликом С.В. проведена позапланова ревізія окремих питань фінансово - господарської діяльності військової частини польова пошта В2968 за період з 01 січня 2015 року по 30 квітня 2015 року.

За наслідками вказаної ревізії складено акт № 11-11/112 від 20 листопада 2015 року позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини польова пошта B2968 за період з 01 січня 2015 року по 30 квітня 2015 року (далі - акт ревізії).

Білоцерківська об'єднана державна фінансова інспекція направила командиру військової частини польова пошта В2968 полковнику ОСОБА_3 лист від 27 січня 2015 року вих. № 11-14/1873 "Про усунення порушень", в якому вимагала опрацювати матеріали ревізії та усунути в установленому законодавством порядку виявлені порушення законодавства, а також надати вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків разом з завіреними копіями підтверджуючих первинних документів, розпорядчих та інших документів до 20 грудня 2015 року.

Пунктом 3 наказу командира військової частини польова пошта В 2968 (з основної діяльності) № 393 від 03 грудня 2015 року "Про результати позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності" (далі - оскаржуваний наказ) доручено начальнику фінансово економічної служби майору ОСОБА_4, на підставі акта ревізії, нестачу військового майна служби паливо-мастильних матеріалів в сумі 10 349 (десять тисяч триста сорок дев'ять) гривень 22 копійки внести в книгу обліку нестач. В книгу грошових стягнень та нарахувань військової частини внести з кратністю "три" суму 31 047 (тридцять одна тисяча сорок сім) гривень 66 копійок. Вказану суму нестач стягнути з винної особи - капітана ОСОБА_2

Командир військової частини польова пошта В 2968, на виконання вимог листа № 11-14/1873 від 27 листопада 2015 року "Про усунення порушень", повідомив листом від 20 грудня 2015 року вих. №2386 Білоцерківську об'єднану державну фінансову інспекцію, що наказом командира частини № 393 від 03 грудня 2015 року "Про результати позапланової ревізії фінансово-економічної діяльності" винну особу - капітана ОСОБА_2 притягнуто до повної матеріальної відповідальності.

18 липня 2016 року позивача було ознайомлено з актом ревізії та оскаржуваним наказом, що підтверджується особистим підписом позивача на вказаних документах.

Вважаючи, що висновки акта ревізії не відповідають дійсності, притягнення до матеріальної відповідальності та стягнення коштів в сумі 31047,66 гривень є незаконним, пункт 3 оскаржуваного наказу протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 до первинних документів, а саме дорожніх листів № 1297 від 19 березня 2015 року та № 1298 від 19 березня 2015 року, книг обліку військового майна внесені недостовірні дані щодо фактичного використання зазначених автомобілів та відповідно використання автомобільного бензину А-76 в кількості 1 128 л, а отже, доведеними є висновки акту ревізії про порушення позивачем пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996, в результаті чого ним завдано збитків військовій частині польова пошта В2968 (Державі), утворивши недостачу військового майна.

Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права, та зазначає наступне.

Пунктом 1.2 Інструкції про порядок використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України № 10 від 10 січня 1995 року (у редакції наказу Міністерства оборони від 01 січня 2013 року № 70) (далі - Інструкція), встановлено, що ця інструкція визначає основні заходи щодо ефективного та економного використання моторесурсів, палива дизельного, бензину автомобільного, мастильних матеріалів, спеціальних рідин, спирту (далі - пального), планування та облік використання машин в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (далі - військових частинах), а також порядок і особливості використання машин у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.

Відповідно до пунктів 3.19 - 3.21 Інструкції, машини випускаються з парку за затвердженим напередодні командиром військової частини нарядом, із оформленими дорожніми листами, що мають підпис техніка (з безпеки дорожнього руху) - начальника контрольно-технічного пункту про справний технічний стан машини, відмітку медичного працівника про проходження медичного огляду і допуску водія до рейсу, запис чергового парку про показання спідометра та фактичний час випуску з парку, а також за наявністю у водія посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії, відмітки у військовому квитку про проходження стажування на відповідну марку машини, технічного талону транспортного засобу з відміткою про проходження обов'язкового технічного контролю, протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу (може розміщуватися у нижньому правому куті вітрового скла транспортного засобу), а також інших документів, необхідних у випадках перевезення різних вантажів.

Облік використання машин та виконаної роботи проводиться: у дорожньому та маршрутному листах, робочому листі агрегату, у книзі обліку роботи машин, витрат пального та мастильних матеріалів, у журналі обліку роботи автомобільної техніки (додаток 10), у Місячному плані експлуатації військової частини, у паспорті (формулярі) на машину (спеціальну установку, двигун).

Машини військових частин (підрозділів) Збройних Сил України використовуються за дорожнім листом, форма якого встановлена Тимчасовим керівництвом з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України № 690 від 24 грудня 2010 року.

Робота машини у процесі використання підтверджується записами у дорожньому листі. Після кожної поїздки або в день повернення машини водієм заповнюється розділ ІІ "Робота машини". Старший машини (особа, у чиє розпорядження виділялася машина) у графі 17 дорожнього листа робить запис про показання спідометра, час і місце відпуску машин та ставить особистий підпис. Якщо використання машини доручалося водію, запис у дорожньому листі про її роботу проводиться водієм. Після закінчення використання машини дорожній лист перевіряється, підписується командиром (старшим техніком) підрозділу або особою, призначеною командиром військової частини, і передається в автомобільну службу (технічну частину) військової частини (п. 3.25 Інструкції).

Судами попередніх інстанцій був досліджений дорожній лист № 1297 від 19 березня 2015 року, і як наслідок встановлено, що військовослужбовцями військової частини польова пошта В2968: старшим сержантом ОСОБА_5, старшим солдатом ОСОБА_6, в якості водіїв, та капітана ОСОБА_2, в якості старшого машини, на автомобілі ЗІЛ 131 номерний знак 4842 А5 20.03.2015 року та 26 березня 2015 року здійснено відрядження за маршрутом "Автопарк частини - м. Біла Церква - м. Київ - м. Чернігів - м. Київ - м. Біла Церква - автопарк частини". В графі "Правильність оформлення дорожнього листа перевірив" стоїть підпис капітана ОСОБА_2

Разом з тим, в матеріалах справи наявні копії витягів з наказів командира військової частини польова пошта В2968 (по стройовій частині) № 82 від 22 березня 2015 року та № 88 від 26 березня 2015 року, з яких убачається, що:

- старший сержант ОСОБА_5 з 22 березня 2015 року по 26 березня 2015 року знаходився в зоні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, на протязі 2015 року і до міста Чернігова не відряджався;

- старший солдат ОСОБА_6 з 22 березня 2015 року по 26 березня 2015 року знаходився в зоні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та на протязі 2015 року до міста Чернігова не відряджався.

Крім того, судами досліджено дорожній лист № 1298 від 19 березня 2015 року, з якого вбачається, що військовослужбовцями військової частини польова пошта В2968: старшим сержантом ОСОБА_7, старшим солдатом ОСОБА_6, в якості водіїв, та капітана ОСОБА_2, в якості старшого машини, на автомобілі ЗІЛ 131 номерний знак НОМЕР_1 20 березня 2015 року та 26 березня 2015 року здійснено відрядження за маршрутом "Автопарк частини - м. Біла Церква - м. Київ - м. Чернігів - м. Київ - м. Біла Церква - автопарк частини".

Водночас, судами встановлено, що на підставі направлення начальника медичної служби № 59 від 17 березня 2015 року наказано вважати таким, що вибув у військову частину А3122 м. Біла Церква Київської області старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_7, начальника майстерні ремонтного взводу озброєння ремонтної роти, що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини польова пошта В2968 (по стройовій частині) № 77 від 17 березня 2015 року. Прибув з військової частини А3122 м. Біла Церква Київської області і приступив до виконання службових обов'язків старший сержант ОСОБА_7 лише 31 березня 2015 року, що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини польова пошта В2968 (по стройовій частині) № 94 від 31 березня 2015 року.

З акту ревізії убачається, що пояснення щодо підтвердження перебування у відрядженні 20 березня 2015 року та 26 березня 2015 року згідно дорожніх листів № 1298 від 19 березня 2015 року та № 1297 від 19 березня 2015 року капітан ОСОБА_2 не надав.

Крім того, з копії витягу з наказу командира військової частини польова пошта В2968 (по стройовій частині) № 79 від 19 березня 2015 року убачається, що чергового частини - капітана ОСОБА_2 було залучено до несення служби у добовому наряді з 09:00 год. 20 березня по 09:00 год. 21 березня 2015 року.

Отже, з наведеного вбачається, що використання автомобілів ЗІЛ 131 з номерними знаками 4841А5 та 4842А5, відповідно до дорожніх листів № 1297 від 19 березня 2015 року та № 1298 від 19 березня 2015 року по маршруту "Автопарк частини - м. Біла Церква - м. Київ - м. Чернігів - м. Київ - м. Біла Церква - автопарк частини" фактично не здійснювалося.

Посадові особи, що допускають використання машин не за призначенням, витрату моторесурсів та пального понад установлені норми, притягуються до дисциплінарної, цивільно-правової та матеріальної відповідальності, відповідно до законодавства України (п. 8.2 Інструкції).

Абзацом п'ятим підпункту 2.6.1 пункту 2.6 Керівництва по роботі військових складів пального Збройних Сил України, затвердженого наказом заступника міністра оборони України по тилу - начальника тилу Збройних Сил України від 12 листопада 1998 року № 112 (далі - Керівництво № 112) встановлено, що записи у книгах (картках) обліку військового майна здійснюються тільки на підставі дійсних, законно і правильно оформлених первинних облікових документів.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Керівництва № 112 визначено, що відпускання (видавання) військового майна, крім боєприпасів на практичні (бойові) стрільби, зі складу військової частини підрозділам і окремим військовослужбовцям проводиться за накладними (форма 3-3) або відомостями (форма 8, додаток 1 до цього Керівництва № 112), які виписуються у відповідних службах забезпечення військової частини. За відомостями (форма 8, додаток 1 до цього Керівництва № 112) відпускаються: військове майно для регламентних робіт під час обслуговування озброєння та техніки; пальне під час заправлення техніки.

Видавання військового майна зі складу військової частини у тимчасове користування на термін більше місяця оформлюється накладною (форма 3-3). Особи, які одержали та видали військове майно у тимчасове користування, несуть відповідальність за його збереження та своєчасне повернення (абз. четвертий, п'ятий пп.3.2.5 п.3.2 Керівництва № 112).

Згідно з підпунктами 4.1.1.11 - 4.1.1.13 пункту 4.1 Керівництва № 112, пальне, отримане на складі (пункті заправлення) військової частини підрозділом, який проводить самостійне заправлення техніки, обліковується в цьому підрозділі в книзі обліку (форма 26, додаток 1 до цього Керівництва № 112). Пальне, видане для заправлення техніки, списується з пункту заправлення підрозділу на підставі відомостей (форма 8, додаток 1 до цього Керівництва № 112).

Робота техніки і витрати пального обліковуються у цьому підрозділі у книзі обліку роботи машин, витрати пального і масел (форма 38, додаток 1 до цього Керівництва № 112) на підставі даних оформлених дорожніх листів (форма 16, додаток 1 до цього Керівництва № 112) і робочих листів агрегатів (форма 17, додаток 1 до цього Керівництва № 112).

Командир підрозділу, який проводить самостійне заправлення техніки, щомісячно подає начальнику служби пально-мастильних матеріалів військової частини донесення про наявність та рух військового майна (форма 24, додаток 1 до цього Керівництва № 112), яке складається на підставі записів у книгах обліку (форми 26, 38, додаток 1 до цього Керівництва № 112).

Перевірку наявності пального на пункті заправлення і в баках машин підрозділу, який проводить самостійне заправлення техніки, здійснює командир підрозділу чи його заступник з технічної частини (старший технік, технік).

Згідно з підпунктом 2.14 пункту 2.6 Керівництва № 112, відповідальність за організацію зберігання виконаних облікових документів несуть начальники органів військового управління і відповідних служб, а в підрозділах - командири підрозділів.

Облік військового майна у Збройних Силах України ведеться з метою отримання даних про його наявність, втрату, нестачу, рух, вартість та якісний (технічний) стан, необхідних для організації матеріально-технічного забезпечення військових частин, встановлення належного контролю за умовами зберігання, законністю, доцільністю та ефективністю використання (витрачання), а також з метою підготовки даних для складання облікових і звітних документів та державної статистичної звітності .

Облік майна у військових представництвах Міністерства оборони України ведеться з метою отримання даних про його наявність, а також контролю ефективності його використання (витрачання), умов зберігання та недопущення безпідставних витрат (втрат) (пп.1.5 п.1 Керівництва № 112).

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року (550-2006-п) України, винні особи - це особи, які відповідно до покладених на них обов'язків та законодавства були відповідальні за фінансово-господарські операції, проведені з порушенням законодавства, та/або дії (бездіяльність) яких призвели до такого порушення.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, визначені "Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі" затвердженим постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР (243/95-ВР) (далі - Положення).

Пунктом 13 Положення встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Згідно з пунктом 14 Положення, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 17 Положення, командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.

У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Доводи позивача про порушення відповідачем строку, передбаченого абзацом п'ятим пункту 17 Положення, для винесення оскаржуваного наказу як підставу для його скасування Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки а ні Положенням, а ні іншими нормативно-правовими актами України непередбачено такої підстави для скасування наказу про стягнення з винної особи відповідної суми.

Відповідно до пункту 23 Положення, командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Утримання грошового нарахування за наказом про відшкодування заподіяної шкоди провадиться щомісячно у розмірі 20 відсотків, а у разі відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок розкрадання, умисного пошкодження військового майна, - у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку) (пункт 25 Положення).

Отже, аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 до первинних документів, а саме дорожніх листів № 1297 від 19 березня 2015 року та № 1298 від 19 березня 2015 року, книг обліку військового майна внесені недостовірні дані щодо фактичного використання зазначених автомобілів та відповідно використання автомобільного бензину А-76 в кількості 1 128 л, а отже, доведеними є висновки акту ревізії про порушення позивачем пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996, в результаті чого ним завдано збитків військовій частині польова пошта В2968 (Державі), утворивши недостачу військового майна,а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Щодо доводів позивача про наявність у дорожніх листах № 1297 від 19 березня 2015 року та № 1298 від 19 березня 2015 року підписів інших посадових осіб, на яких покладено обов'язок вживати необхідні заходи для організації і підтримання належного порядку в обліку військового майна, суди правильно зазначили, що встановлення порушень, вчинених цими особами може бути здійснено в іншому судовому та/або досудовому провадженні в законом встановленому порядку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.