466/3828/17 Про визнання дій Державної казначейської служби України протиправними та зобов'язання вчинити дії - 25.07.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 28 вересня 2017 року (суддя Баєва О.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2017 року (судді Старунський Д.М., Багрій В.М., Кушнерик М.П.),

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - ГУ ДКС), управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова (далі - УДКС) з вимогами:

визнати протиправними дії відповідачів щодо невиконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2015 року у справі № 466/2894/15-а на підставі виконавчого листа від 1 лютого 2016 року про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 24 100,74 грн.;

зобов'язати відповідачів негайно вчинити дії по виконанню рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2015 року у справі № 466/2894/15-а згідно з виконавчим листом від 1 лютого 2016 року про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 24100,74 грн. шляхом списання коштів з рахунків боржників;

зобов'язати ДКС нарахувати компенсацію ОСОБА_1 в розмірі 3% річних від суми у 24100,74 грн. за порушення строку перерахування коштів за виконавчим листом у справі № 466/2894/15-а, виданого Шевченківським районним судом м. Львова 1 лютого 2016 року на підставі рішення цього суду від 12 жовтня 2015 року за період з 1 серпня 2016 року по 18 квітня 2017 року і негайно виплатити нараховану компенсацію на особистий рахунок ОСОБА_1

Позовні вимоги мотивує, зокрема, тим, що відсутність у бюджеті коштів не може бути підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Шевченківський районний суд м. Львова постановою від 28 вересня 2017 року відмовив у задоволенні адміністративного позову повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 7 грудня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачі у межах своїх повноважень здійснили всі необхідні дії для виконання судового рішення.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення і постановити нове, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги мотивує, зокрема, тим, що посилання на відсутність бюджетних коштів та/або встановлення конкретних розмірів виплати коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України", не може бути підставою для відмови у виконанні рішення суду, а також у виплаті компенсації, визначеної частиною першою статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

ГУ ДКС у своєму відзиві зазначило, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими, відповідно підстав для задоволення касаційної скарги немає. Зокрема відповідач зазначив, що при виконанні виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Львова від 1 лютого 2016 року № 466/2894/15-а вжило всіх заходів з метою належного його виконання відповідно до пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (845-2011-п) (далі - Порядок № 845). З огляду на значну кількість судових рішень, які підлягають виконанню за рахунок бюджетних коштів, а також зважаючи на недостатнє державне фінансування бюджетної програми забезпечення виконання рішень суду, виплату заборгованості за вказаним виконавчим листом позивач отримає в порядку черговості виконання інших судових рішень, зареєстрованих раніше.

УДКС у відзиві теж зазначило про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, навівши мотиви, подібні до тих, які зазначено вище.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

У справі встановлено, що на виконанні ДКС перебуває виконавчий лист, виданий Шевченківським районним судом м. Львова 1 лютого 2016 року на підставі рішення суду від 12 жовтня 2015 року у справі №466/2894/15-а, про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 24100,74 грн., стягнених як нарахований податок на грошове забезпечення судді у відставці.

Суди встановили, що ДКС не має можливості виконати згадане рішення суду, за яким видано виконавчий лист від 1 лютого 2016 року №466/2894/15-а, через недостатність бюджетних коштів, у зв'язку з чим його поставили на чергу для отримання коштів за № 11315.

Так, ДКС роз'яснило, що зазначений виконавчий лист прийнято на облік для виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою", однак на виконання цієї бюджетної програми Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (1801-19) передбачено лише 500 млн. грн., тоді як на виконанні перебувають рішення судів про стягнення коштів, загальна сума яких перевищує 3 млрд. грн. і ці рішення судів надійшли раніше, аніж виконавчий лист від 1 лютого 2016 року у справі №466/2894/15-а. Відповідач зазначив, що позивачу буде виплачено належну йому заборгованість в міру надходження бюджетних коштів і в порядку черговості. Водночас, виплати позивачеві заборгованість за вказаним виконавчим документом поза чергою чи понад бюджетні асигнування, виділені на бюджетну програму КПКВК 3504040, ДКС не може, позаяк це буде порушенням бюджетної дисципліни і призведе до порушення прав інших стягувачів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими Законами України.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (чинного на дату видачі виконавчого листа і звернення його до виконання; далі - Закон № 606-XIV (606-14) ) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Положення аналогічного змісту містить частина друга статті 6 чинного Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (1404-19) (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ).

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , та особливості їх виконання встановлює Закон України від 5 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) (далі - Закон № 4901-VI (4901-17) ).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною четвертою статті 3 Закону Закону № 4901-VI (4901-17) встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку № 845 безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

З урахуванням наведеного правового регулювання спірних відносин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що виплата належних позивачеві грошових коштів на підставі виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Львова від 1 лютого 2016 року, має здійснюватися у порядку черговості, а також в межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань.

Суди встановили, що ДКС вживала заходів з метою належного виконання виконавчих листів, у тому числі виконавчого листа, за яким стягувачем є позивач (зокрема, неодноразово зверталася з листами до Міністерства фінансів України з проханням врахувати дійсний стан фінансування бюджетної програми забезпечення "Заходи щодо виконання рішень суду" і з урахуванням цих потреб врахувати пропозиції щодо необхідності додаткових коштів на згадану програму), втім невиплата коштів за цим виконавчим документом зумовлена не бездіяльністю відповідача (як суб'єкта владних повноважень), а відсутністю належного асигнування відповідної бюджетної програми, що не належить до компетенції відповідача.

Тому за встановлених в цій справі обставин правильним є висновок судів про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідачів як суб'єктів владних повноважень, відповідно про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що висновки судів попередніх інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.