819/959/16 Про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу посадовими особами Управлінням Держпраці - 25.07.2018 Прийняття

за позовом Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду, прийняту 06 вересня 2016 року у складі головуючого судді Дерех Н.В., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, постановлену 14 березня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Ніколіна В.В., суддів: Гінди О.М., Качмара В.Я.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" (далі також - позивач, ПАТ "Галіція Дистилері") звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Держпраці у Тернопільській області (далі також - відповідач), в якому просило:

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управлінням Держпраці у Тернопільській області № ТЕ29/1/19-04-038/161 від 04 серпня 2016 року.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що постанова про накладення штрафу № ТЕ29/1/19-04-038/161 від 04 серпня 2016 року прийнята Управлінням Держпраці у Тернопільській області є необґрунтованою, прийнятою всупереч чинному законодавству та підлягає скасуванню з огляду на те, що позивачем при проведенні відрахування із компенсації за не використану відпустку та лікарняних в розмірі 7458 гривень 17 копійок було дотримано вимоги статті 129 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ). Просить врахувати, що гр. ОСОБА_3 будучи працівником ПАТ "Галіція Дистилері" наніс шкоду товариству, а тому товариство в погашення нанесеної шкоди провело відрахування в розмірі 7458 гривень 17 копійок із компенсації за не використані відпустки та лікарняних, які були нараховані гр. ОСОБА_3 при його звільненні.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 6 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

6 лютого 2018 року касаційна скарга ПАТ "Галіція Дистилері" надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 07 лютого 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги касаційної скарги позивач обґрунтовує тим, що при проведенні відрахування із компенсації за не використану відпустку та лікарняних в розмірі 7458 гривень 17 копійок було дотримано вимоги статті 129 КЗпП України. Просить врахувати, що гр. ОСОБА_3 будучи працівником ПАТ "Галіція Дистилері" наніс шкоду товариству, а тому товариство в погашення нанесеної шкоди провело відрахування в розмірі 7458 гривень 17 копійок із компенсації за не використані відпустки та лікарняних, які були нараховані гр. ОСОБА_3 при його звільненні .

Водночас, відповідач у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що в Управління Держпраці у Тернопільській області 07 липня 2016 року для розгляду, в межах наданих повноважень, Тернопільською місцевою прокуратурою Тернопільської області скерована заява гр. ОСОБА_3 від 29 червня 2016 року щодо можливих порушень законодавства про працю в частині невиплати йому заробітної плати та лікарняних.

На підставі наказу Управління Держпраці у Тернопільській області №211 від 12 липня 2016 року та направлення на перевірку №149 від 12 липня 2016 року у період з 13 по 19 липня 2016 року проведено позапланову перевірку ПАТ "Галіція Дистилері" з питань додержання законодавства про працю, якою встановлено факт порушення законодавства про оплату праці, зокрема статті 129 КЗпП України, а саме: адміністрацією ПАТ "Галіція Дисилері", відповідно до розпорядження по товариству від 29 червня 2016 року проведено відрахування із компенсації за невикористані відпустки та лікарняних у розмірі 7458 гривень 17 копійок, що належали до оплати гр. ОСОБА_3 За результатами проведеної позапланової перевірки складений Акт перевірки №19-04-038/161.

На підставі акту, у зв'язку з порушенням позивачем статті 129 КЗпП України, відповідачем було прийнято постанову про накладення штрафу № ТЕ29/1/19-04-038/161 від 04 серпня 2016 року, якою на позивача, на підставі абз.6 частини другої статті 265 КЗпП України, за проведення відрахування в розмірі 7458 гривень 17 копійок із компенсації за невикористані відпустки та лікарняних накладено штраф у розмірі 1450 гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що стаття 129 КЗпП України не допускає відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

Перелік виплат, на які законодавством забороняється звернення стягнень визначається статтею 73 Закону України "Про виконавче провадження", яка включає в себе зокрема: компенсацію працівнику за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років та допомогу на лікування. Позивачем в супереч вимогам статті 129 КЗпП України та статті 73 Закону України "Про виконавче провадження" проведено відрахування із компенсації за невикористані відпустки та лікарняних гр. ОСОБА_3 у розмірі 7458 гривень 17 копійок.

Зазначена позиція була підтримана і Львівським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права, та зазначає наступне.

Відповідно до п. 7 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386/2011 (386/2011) (надалі - Положення №386/2011) Управління Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Пунктом 1 Положення №386/2011 визначено, що Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Відповідно до пункту 3 Положення №386/2011, основними завданнями Держпраці України є, зокрема: реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У пп. 3 п. 4 наведеного Положення закріплено, що Управління Держпраці України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Відповідно до п.3 частини другої статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136 КЗпП України).

Згідно із статтею 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

При цьому суд враховує, що статтею 129 КЗпП України не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

Судами встановлено, що позивачем в супереч вимогам статті 129 КЗпП України та статті 73 Закону України "Про виконавче провадження" проведено відрахування із компенсації за невикористані відпустки та лікарняних гр. ОСОБА_3 у розмірі 7458 гривень 17 копійок.

Повноваження Управління Держпраці в частині накладення штрафів передбачені Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (509-2013-п) , із змінами внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 55 від 03 лютого 2016 року (55-2016-п) , який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України.

Відповідно до цього Порядку, штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Згідно з абз.6 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини третя-четверта статті 265 КЗпП України).

Відповідно до пп.54 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (96-2015-п) (надалі - Положення №96) Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Отже, аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що відповідач Управління Держпраці у Тернопільській області, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, в тому відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у цій справі залишити без змін.