Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк ( бульв. Т. Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ 4, 01004) в особі Тернопільської філії ПАТ ВТБ Банк (вул. Опільського, 5, м. Тернопіль, 46001)

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1, м. Тернопіль, 46000)

про cтягнення 3 000 000 дол. США неповернутого кредиту, 663958,35 дол. США відсотків за користування кредитом, 1522342,60 грн. пені за прострочення сплати кредиту та відсотків.

за зустрічним позовом Приватного підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1, м.Тернопіль,46000

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Тернопільської філії відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" вул. Опільського, 5, м.Тернопіль,46001

про спонукання внести зміни у кредитний договір №17.69-08/КЛ від 23.06.2008 року та укласти Додаток №1 "Графік погашення Кредиту та сплати процентів" передбачений умовами даного кредитного договору.

за участю представників сторін:

ПАТ ВТБ Банк: Королевич А.О., Грицак А.П.,

ПП ОСОБА_3: ОСОБА_6.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "ВТБ Банк"звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення, з врахуванням уточнення, 3 000 000 дол. США неповернутого кредиту, 663958,35 дол. США відсотків за користування кредитом, 1522342,60 грн. пені за прострочення сплати кредиту та відсотків.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що в наслідок невиконання позичальником зобов’язання по кредитному договору №17.69-08/КЛ від 23 червня 2008 року, щодо погашення кредиту та відсотків за користування ним, кредитор набув права вимагати дострокового повернення наданих коштів, сплати відсотків та нарахування пені.

Підприємець ОСОБА_7 проти позову заперечив та подав зустрічний позов.

Відповідно до змісту заперечень та зустрічного позову, вимогу про повернення всієї суми кредиту та відсотків за користування, ним отримано лише 13 квітня 2010 року, а тому, станом на дату подання позову 31 березня 2010 року, зобов’язання сплатити всю суму кредиту, у нього не виникало.

А також посилається на відсутність в працівника банку повноважень на укладення додаткової угоди №1 від 01 листопада 2008 року про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 15,5% та відсутність у Тернопільської філії ліцензії на здійснення спірної валютної операції.

Окрім того, за твердженням підприємця, в договорі №17.69-08/КЛ від 23 червня 2008 року відсутні усі істотні умови, зокрема: не вказана відповідальність кредитора; сума кредиту не визначена у гривневому еквіваленті; немає графіку погашення кредиту та відсотків. При виконанні договору, кредитором порушено його умови щодо виплати кредитних коштів у іноземній валюті –доларах США.

У зв’язку з переліченими обставинами, позивач за зустрічним позовом просить суд в задоволенні первісного позову відмовити, та зобов’язати банк внести зміни до договору, а саме: - виразити зобов’язання позичальника у грошовій одиниці України –гривні в еквіваленті до долара за курсом встановленим станом на момент укладення договору 23 червня 2008 року; - вказати про видачу кредиту в сумі 1978205 доларів США та 4708059,99 грн., зазначити умови відповідальності банку за невиконання умов кредитного договору, укласти графік погашення кредиту та відсотків.

Судовий розгляд, призначений вперше на 15 квітня 2010 року, неодноразово відкладався та в засіданні оголошувалась перерва, востаннє на 21 жовтня 2010 року.

Ухвалою від 02 квітня 2010 року, з врахуванням ухвали від 15 квітня 2010 року, за заявою ВАТ ВТБ Банк, судом застосовано заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_3 на праві власності будівлі і споруди розміщені по АДРЕСА_2.

Ухвалою від 14 травня 2010 року провадження у справі зупинялось.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення, 21 вересня 2010 року прийнято ухвалу про поновлення провадження.

В порядку ст. 69 ГПК України, термін розгляду справи було продовжено.

Ухвалою від 07 жовтня 2010 року, відповідно до приписів ст. 25 ГПК України, позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк замінено його правонаступником Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк".

В засіданні учасникам процесу роз’яснено належні їм права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне:

23 червня 2008 року між ВАТ "ВТБ Банк" та підприємцем ОСОБА_3 укладено кредитний договір №17.69-08/КЛ (невідновлювана кредитна лінія) за змістом якого банк (позивач) зобов’язувався надати позичальнику (відповідачу) кредит в сумі 3000000 (три мільйони) доларів США на здійснення господарської діяльності, а позичальник (відповідач) брав на себе зобов’язання повертати кредит та сплачувати відсотки за користування ним.

Відсоткова ставка договором була встановлена у розмірі 15 % (п.1.4 угоди). З’ясовано, що 01 листопада 2008 року між Тернопільською філією ВАТ ВТБ Банк і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було підписано Додаткову угоду №1 до Кредитного договору № 17.69-08/КЛ, про внесення змін до п.1.4 щодо розміру процентної ставки, яка з 01 листопада 2008 року складає 15.5%.

Як вбачається з тексту цієї угоди та пояснень представників сторін, від імені банку її підписано начальником відділу малого бізнесу Тернопільської філії ВАТ ВТБ Банк Соняком Ю.О.

Даний працівник, згідно зі змістом виданої йому банком довіреності від 07 березня 2008 року, не мав повноважень вчиняти від імені кредитної установи правочини, вносити до них зміни на суму, що перевищує 2500000 грн.

Згідно з п. 2.2 договору, кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів у валюті кредиту на поточний рахунок позичальника.

Погашення кредиту, в порядку п.п.3.1, 6.1 договору, здійснюється щомісячно, рівними частинами з наступного місяця від дати вибору останнього траншу кредиту. Проценти нараховуються щомісячно на залишок фактичної заборгованості на суму основного боргу за кредитом. Сплата процентів та погашення кредиту здійснюється в порядку та строки згідно графіку.

У пункті 4.2 сторони погодили, що з укладенням цього договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору.

В разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, згідно з п. 4.3. всі валютні ризики несе Позичальник.

Пунктом 4.4. позичальником засвідчено, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких Позичальник виходив при укладенні цього Договору, договору іпотеки Позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього Договору, договору іпотеки, а також невиконання Позичальником зобов'язань за вищезазначеними договорами".

За змістом п.п.4.5,8.1 Договору, серед іншого, у разі затримки позичальником виконання своїх зобов’язань по поверненню кредиту та / або відсотків за користування ним, більше ніж на три банківські дні, порушення графіку погашення, банк вправі вимагати від позичальника (незалежно від строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом з врахуванням відсотків, неустойки та відшкодування збитків.

Таке дострокове погашення повинно бути здійснено позичальником не пізніше 30 календарного дня з дати відправлення позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою дострокового погашення.

В забезпечення виконання позичальником зобов’язання по кредитному договору №17.69-08/КЛ, сторонами було укладено іпотечний договір від 23 червня 2008 року, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 1,02 гектара, що знаходиться на території Байковецької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області та нежиле приміщення кафе-бару "Колиба" з готелем, що знаходиться за адресою с. Байківці, вул. 15 Квітня, 3 "А", Тернопільського району, Тернопільської області, загальною площею 1221,9 кв м, з надвірними будівлями і спорудами.

Визначена в п.1.4 договору загальна заставна вартість переданого в іпотеку майна становить 19515003 грн.

Переоцінка переданого в іпотеку майна не проводилась.

У відповідності до умов кредитного договору №17.69-08/КЛ, згідно представленої виписки з банківського рахунку платника, у період з 24 червня 2008 року по 24 вересня 2008 року на рахунок позичальника перераховано 3000000 доларів США.

Згідно з поясненнями підприємця ОСОБА_3, перший транш в розмірі 2010000 доларів США перерахований банком 24 червня 2008 року, частково переказаний в рахунок рефінансування на валютний рахунок Волинської філії ВАТ "Кредитпромбанк"в сумі 1977000 доларів США.

Решту перерахованих на валютний рахунок позичальника 1023000 доларів США позичальником отримано в касі банку у гривневому еквіваленті, по курсу встановленому на дату отримання коштів.

Зауважень щодо відступів від положень угоди, на час отримання кредиту, від позичальника не надходило. Правом відмови від одержання кредиту, передбаченим п.7.1 договору, позичальник не скористався.

У відповідності до п.6.16 договору, підприємець ОСОБА_3 зобов’язувався погашати базові платежі (основний борг та відсотки) у валюті, що відповідає валюті кредиту, тобто в доларах США.

У період з 01 серпня 2008 року по 04 листопада 2008 року позичальником сплачено відсотки за користування кредитом на загальну суму 150600,41 доларів США.

В подальшому, підприємець ОСОБА_3 звертався до банку з клопотаннями від 24.10.2008р.,25.11.2008р. та 25.12.2008р. про призупинення дії графіка погашення кредиту (основної заборгованості) та процентів по кредиту до прийняття Верховною Радою України рішення пов’язаного з стабілізацією фінансово-економічної ситуації в Україні.

З 04 листопада 2008 року відповідач за первісним позовом за зобов’язань по кредитному договору не виконував.

Позичальнику було надіслано лист - вимогу за вихідним номером № 171/1401-08-2 від 24 грудня 2008року, щодо повернення поточної суми заборгованості по кредиту та сплаті відсотків.

Однак, підприємець ОСОБА_3 не здійснив погашення заборгованої суми, базових платежів, передбачених Договором.

У зв’язку з цим, відповідно до п.п.4.5,8.1 договору, банк листом від 01 квітня 2010 року за №288/1400-04-2 вимагав у позичальника дострокового погашення боргу по сплаті кредиту та відсотків.

Відповідно до письмових заперечень відповідача за первісним позовом, даний лист ним отримано.

Невиконання позичальником своїх зобов’язань по кредитному договору стало підставою для звернення первісного позивача до суду з позовом про відновлення його порушеного права.

Станом на 29 жовтня 2010 року ПП ОСОБА_3 не виконав своїх зобов’язань щодо погашення кредитних сум як по графіку, так і за вимогою про дострокове їх повернення.

Судом також з’ясовано, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 06 липня 2009 року у справі №7/7-147 позовні вимоги підприємця ОСОБА_3 до ВАТ "ВТБ Банк"задоволено та постановлено внести зміни в п. 1.3 договору №17.69-08/КЛ від 23.06.08р., виклавши його в такій редакції: "Строк кредитування по 22 червня 2016 року включно".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2009 року у справі №7/7-147, рішення господарського суду Тернопільської області від 06 липня 2009 року скасовано, прийнято нове рішення. В задоволенні позову підприємця ОСОБА_3 відмовлено.

В касаційному порядку постанова Львівського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2009 року у справі №7/7-147 не оскаржена і не скасована, від-так є чинною.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення вимог за первісним позовом та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Так, відповідно до встановленого ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-3, 33 ГПК України принципу змагальності, кожна сторона повинна довести, поданими суду доказами, ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 509 ЦК України, визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, стаття 525 ЦК України, встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, з обов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписи ст.ст. 1048, 1054 ЦК України, ст. 346 ГК України встановлюють, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України на позичальника покладено обов’язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зважаючи на невиконання підприємцем своїх договірних зобов’язань, приписи перелічених норм, Закону України "Про банки та банківську діяльність" (2121-14) , п.п.4.5,8.1 договору №17.69-08/КЛ, вимоги первісного позивача про дострокове стягнення 3000000 доларів США підлягають задоволенню.

З врахуванням вибору останнього траншу 25 вересня 2008 року, відповідно до змісту п.3.1 договору №17.69-08/КЛ, додатку до кредитного договору (графіка погашення капіталу та процентів), обов’язок внесення першого платежу по поверненню кредитних коштів та сплати процентів у позичальника виник 31 жовтня 2008 року.

Беручи до уваги положення п.п.1.4,6.1,6.16 кредитного договору та графіка до нього, дату виникнення зобов’язання, представлений банком розрахунок позовних вимог, період нарахування, стягненню підлягають 506899,58 долари США відсотків за користування кредитом.

З огляду на період нарахованих позичальнику відсотків, зміст довіреності, виданої працівнику банку ОСОБА_8, приписи ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України та інші обставини справи, в задоволенні вимог про стягнення 157058,77 доларів США відсотків за користування кредитом слід відмовити.

Достатніх доказів прийняття (виконання) ПП ОСОБА_3 умов, встановлених Додатковою угодою №1, в т.ч. оплати позичальником відсотків за новою ставкою 15,5%, банком не представлено.

За порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, пунктом 9.1 кредитного договору передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми протермінованого платежу, за кожен день прострочення.

Враховуючи положення п. п.6.16, 9.1 договору, приписи ст.ст. 546- 549 ЦК України, ст. ст. 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", суму боргу та період нарахування, розрахунок позивача за первісним позовом, стягненню підлягають 125160,01 грн. пені нарахованої на основний борг, 125628,36 грн. пені, нарахованої на заборгованість по відсотках.

В задоволенні вимог про стягнення 663454,17 грн. пені нарахованої на основний борг та 608100,06 грн. пені нарахованої на заборгованість по відсотках слід відмовити.

При цьому, не заслуговує на увагу твердження відповідача за первісним позовом про не затвердження сторонами графіку погашення суми кредиту та відсотків, оскільки:

- графік, як невід’ємна частина кредитного договору №17.69-08/КЛ 23 червня 2008 року, передбачений п.п.3.1,6.1 та іншими умовами цього договору;

- такий графік затверджено підписами і печатками обох сторін, з посиланням на те, що він є додатком до кредитного договору №17.69-08/КЛ;

- існування між сторонами іншої кредитної угоди за тим же номером заперечено банком та не підтверджено ПП ОСОБА_3. Тому зазначення в графіку дати 24 червня 2008 року, само по собі не є беззаперечним доказом його приналежності до іншого договору або не укладення;

- наявність графіка підтверджується листами самого позичальника від 24.10.2008р.,25.11.2008р. та 25.12.2008р. про призупинення дії графіка погашення кредиту (основної заборгованості) та процентів по кредиту до прийняття Верховною Радою України рішення пов’язаного з стабілізацією фінансово-економічної ситуації в Україні, у яких він посилається на графік;

- настання у ПП ОСОБА_3 зобов’язання по сплаті частини основного боргу та відсотків, термін якого визначався названим графіком встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2009 року у справі 7/7-147. Дане рішення набрало законної сили і, згідно з ст. 35 ГПК України, встановлені ним обставини не підлягають повторному доказуванню.

Щодо поданого підприємцем ОСОБА_3 зустрічного позову про внесення змін до кредитного договору №17.69-08/КЛ від 23 червня 2008 року, то в його задоволенні слід відмовити, з огляду на таке.

Стаття 651 ЦК України визначає, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2п.2ст. 651 ЦК України).

У відповідності до п.2.2 договору, валютні кошти поступили на рахунок позичальника за його заявою. Від отримання кредиту в касі банку в гривневому еквіваленті, відповідач не відмовлявся.

Обов’язок банку видати кредит готівкою в доларах США договором, чи будь - яким іншим нормативним актом, не передбачено.

З врахуванням наведеного, суд не вбачає у діях кредитора порушень умов договору.

Відповідно до п.2 ст. 198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно з представленими банківськими ліцензіями №79, виданими Національним банком України 20 квітня 2007 року та 03 серпня 2010 року, дозволами №79-1, 79-4, з додатками, ВАТ "ВТБ Банк", а пізніше ПАТ "ВТБ Банк" вправі здійснювати операції в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то згідно з п.2 ст. 533 ЦК України, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Приписи п.3 ст. 533 ЦК України передбачають можливість використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Тому, твердження позивача за зустрічним позовом про відсутність у банку права видавати кредити у іноземній валюті, є таким, що спростовується матеріалами справи та суперечить нормам цивільного та господарського законодавства, а також положенням Декрету КМУ від 19.03.93р. (28-93) №15-93, постанов НБУ від 12.11.2003р., 14.10.2004р. №483 (z1429-04) , 10.08.2005р. №281 (z0950-05) , 30.05.2007р. №200 (z0656-07) , рекомендаціям, викладеним у Листі НБУ №28-313/2178 від 29.05.2001р. (v2178500-01)

Окрім того, невідповідність умов кредитного договору приписам валютного законодавства, на яку посилається позичальник, не є підставою для внесення змін до договору.

Щодо відсутності у договорі посилань на відповідальність кредитора, то як зазначалось вище, у пункті 4.2 договору сторони погодили, що з укладенням цього договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору.

Зауважень щодо змісту угоди на час її укладення позичальник не заявляв.

Слід також відмітити, що відповідальність банку за порушення порядку видачі кредиту передбачена п.9.3 договору №17.69-08/КЛ від 23 червня 2008 року, а також нормами чинного законодавства.

З врахуванням наведеного, підприємцем ОСОБА_3 не доведено наявності підстав для внесення змін до кредитного договору №17.69-08/КЛ від 23 червня 2008 року.

Отже, в задоволенні зустрічного позову із наведених у ньому мотивів, слід відмовити.

Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати за первісним позовом відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд –

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1, м. Тернопіль, код НОМЕР_1)

- на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (бульв. Т. Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ 4, 01004) в особі Тернопільської філії ВАТ ВТБ Банк (вул. Опільського, 5, м. Тернопіль, код 26310651) 3000000 доларів США, що станом на 29 жовтня 2010 року складає 23730000 грн., 506899,58 долари США відсотків за користування кредитом, що станом на 29 жовтня 2010 року складає 4009575,67 грн., 125160,01 грн. пені нарахованої на основний борг, 125628,36 грн. пені, нарахованої на заборгованість по відсотках, 23402,20 грн. сплаченого держмита, 216,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В задоволенні вимог про стягнення 157058,77 доларів США відсотків за користування кредитом, що станом на 29 жовтня 2010 року складає 1242334,87 грн. стягнення 663454,17 грн. пені нарахованої на основний борг та 608100,06 грн. пені нарахованої на заборгованість по відсотках відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 02 листопада 2010р., через місцевий господарський суд.