575/804/14-а Про визнання дій УПФУ протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок із заробітної плати нарахованої за період виконання робіт в зоні відчуження при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - 11.12.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області про перерахунок пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області на постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 01 квітня 2015 року (у складі судді Семенової О.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року (у складі колегії суддів: Катунова В.В., Бершова Г.Є., Ральченка І.М.),

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок із заробітної плати нарахованої за період виконання робіт в зоні відчуження при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що є інвалідом 2-ї групи, пов'язаної з виконанням робіт на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . Однак, така пенсія йому призначена та виплачується в мінімальних розмірах, а пенсійний орган протиправно відмовив йому в перерахунку цієї пенсії на підставі поданих ним довідок.

Постановою Великописарівського районного суду Сумської області від 01 квітня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015, адміністративний позов задоволено.

Зобов'язано управління Пенсійного Фонду України у Великописарівському районі Сумської області провести перерахунок з 29 липня 2014 року призначеної пенсії ОСОБА_2 відповідно до висновку № 1408 судово-економічної експертизи № 2 з розрахунку, що його заробітна плата за лютий 1987 року становить 1577, 97 крб.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанції виходили з того, що Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області, відмовивши позивачу у перерахунку пенсії, виходячи із заробітної плати за роботу на Чорнобильській АЕС у період проходження спеціальних військових зборів з ліквідації наслідків аварії з 06.01.1987 по 28.03.1987 роки, діяв не в межах повноважень та не у відповідності з діючим законодавством.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області звернулось із касаційною скаргою з доповненнями до неї, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 4 ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначає, що підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу відсутні, так як не підтверджені належними довідками.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу пенсійного органу, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Касаційна скарга подана 22 червня 2015 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі № 575/804/14-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі за текстом - КАС України (2747-15) ) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 09 лютого 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 575/804/14-а та призначив її до розгляду ухвалою від 10 грудня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 11 грудня 2018 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те що, позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 2 групи, ступінь втрати професійної працездатності за висновком МСЕК встановлена у розмірі 80% та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Відповідно до довідки № 2712/33 від 28.03.1987, виданої військовою частиною 73413, ОСОБА_2 знаходився на навчальних зборах з 04 січня по 01 квітня 1987 року та йому належало виплачувати за місцем основної роботи 100% тарифної ставки (посадового окладу) за період роботи з 06 січня по 28 березня 1987 року, а також на отримання посадового окладу (тарифної ставки): у трьохкратному розмірі за 8 днів січня 1987 року; в трьохкратному розмірі за 15 днів лютого 1987 року; в двократному розмірі за 3 дні лютого 1987 року; в однократному розмірі за 5 днів лютого 1987 року.

Згідно архівної довідки № 39573 від 28.09.2007, за архівними документами в/ч 73413 встановлено, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 06.01.1987 року (Наказ № 6) по 28.03.1987 року (Наказ № 90). Дні виїзду в зони:

- участь на ЧАЕС: січень 13 (один день);

- територія ЧАЕС, дезактивація: січень 16, 18, 23,24,28, 29, 31;

- роботи в м. Чорнобиль: лютий 11, з 20 по 25, 27;

- роботи на ПУСО Лельов: лютий 16, 18, 19; березень 9,11, 13, 19, 20;

- турбінний цех 3-го енергоблоку, дезактивація: лютий 26; березень 1, 3, 4, 5, 7. Отримав дозу опромінення 23, 014.

Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 21.04.2005, зобов'язано ВАТ "Сумиобленерго" в особі Великописарівського РЕМ, де з 10 жовтня 1986 року по 12 квітня 1987 року працював водієм позивач, включити в довідку для нарахування пенсії одноразову щомісячну премію в розмірі 400 крб за фактично відпрацьований час з 06.01.1987 року по 28.03.1987 року на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до довідки ПАТ "Сумиобленерго" від 22.02.2013 за № 52/2460, виданої ОСОБА_3, його заробітна плата за лютий 1987 року складає 0,00146 гривні.

Позивач, 29.07.2014 звернувся до відповідача з заявою про надання довідки з повним розшифруванням нарахованої йому пенсії, та як він не погоджується з її розміром, на яку отримав відповідь за № 16/М-5 від 05.08.2014 про те, що пенсія йому нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (1210-2011-п) та розмір його пенсії становить 2419, 95 гривень.

У справі була проведена судово-економічна експертиза, відповідно до якої суду представлено два можливих варіанти розрахунку заробітної плати позивача за роботу у зоні відчуження: 1 варіант за даними первинного документу довідки з в/ч 73413 за № 2712/33 від 28.03.1987 за період з 04.01.1987 року по 01.04.1087 року; 2 варіант за даними архівної довідки № 39573 від 28.09.2007 за період з 06.01.1987 року по 28.03.1987 року. Згідно висновків зазначеної експертизи встановлено, що заробіток позивача за роботу в зоні відчуження в сумі 0,00146 гривень, зазначений в довідці про заробіток для обчислення пенсії від 22.02.2013 № 52/2460, на підставі якої позивачу обчислено пенсію, нормативно необґрунтований. При розрахунку заробітку для нарахування пенсії не врахована одноразова щомісячна премія в розмірі 400 крб за фактично відпрацьований час в зоні відчуження з 06.01.1987 по 28.03.1987 року, чим не виконано рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 21.04.2005. Розмір заробітку позивача, із якого слід обчислювати пенсію позивачу ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС, складатиме по 1 варіанту 1416, 69 крб, по 2 варіанту 1577, 97 крб.

Суди попередніх інстанцій, при вирішенні спірних правовідносин, взяли до уваги другий варіант цієї експертизи, оскільки в його основі є архівна довідка, яка містить більш детальну інформацію щодо виконання позивачем робіт по ліквідації наслідків ЧАЕС.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Великописарівського районного суду Сумської області від 01 квітня 2015 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) - пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1210-2011-п) затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок № 1210).

У відповідності до п. 1 Порядку № 1210 цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи (п.2 Порядку № 1210).

Згідно з пп. 3 п. 3 Порядку № 1210 у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється, виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).

Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (z1566-05) , довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

З аналізу наведених норм права слідує, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. Єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі № 21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі № 2-а/576/29/14, Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17, від 17 квітня 2018 № 376/2559/17.

Суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснити згідно архівної довідки № 39573 від 28.09.2007, відповідно до якої, позивач знаходився на спеціальних військових зборах у період з 6 січня 1987 року по 28 березня 1987 року та відпрацював у зоні відчуження 33 дні (8 днів січня, 15 днів лютого та 10 днів березня 1987 року), оскільки остання містить більш детальну інформацію щодо виконання позивачем робіт по ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Однак, суд касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджено, чи підтверджені зазначені в довідці № 39573 від 28.09.2007 дані первинними розрахунковими документами (відомостями), зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією та чи дійсно позивачу нараховувались та виплачувались вказані у довідці суми.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду при розгляді справ в касаційному порядку не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, неповне з'ясування обставин у справі, не дослідження всіх наявних в справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішень норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 (v016p710-12) , Конституція України (254к/96-ВР) гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (див. рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011 (v013p710-11) ).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області задовольнити частково.

Постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 01 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.