За позовом ОСОБА_1, м. Заставна Чернівецької області,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заставнівська інкубаторно-птахівнича станція", м. Заставна,

треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

про визнання загальних зборів учасників товариства від 21.08.2006 такими, що не відбулися, а прийняті на них рішення, оформлені протоколом № 4 від того ж числа, недійсними

Суддя Паскарь А. Д.

представники сторін:

від позивача –ОСОБА_1;

від відповідача –ОСОБА_6 директор;

від третіх осіб –ОСОБА_5 ОСОБА_13 –її представник, довіреність від 02.09.2009, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_11

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1, м. Заставна Чернівецької області, звернувся з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заставнівська інкубаторно-птахівнича станція", м. Заставна, (далі –товариство) про визнання загальних зборів учасників товариства від 21.08.2006 такими, що не відбулися, а прийняті на них рішення, оформлені протоколом № 4 від того ж числа, недійсними.

В ході розгляду справи позивач на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, уточнивши свої вимоги, просить визнати недійсними пункти 1 та 3 рішення загальних зборів засновників товариства, оформленого протоколом від 21.08.2006 № 4 в частині виключення позивача зі складу засновників товариства (далі –рішення), затвердження нового статуту товариства та змін до нього.

Позов розглядається в уточненому позивачем варіанті.

Позовні вимоги обґрунтовуються, зокрема, тим, що оскаржуване рішення суперечить Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) (далі –Закон) та статуту товариства.

рішенням господарського суду Чернівецької області від 09.03.2010, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2010, позов задоволений.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2010 вказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області. Розгляд справи доручено судді Паскарю А. Д.

Неявка в судове засідання більшості третіх осіб не перешкоджає вирішенню спору по суті, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.10.2010, позивач позов підтримав з викладених у ньому підстав.

У наданому відзиві та у судовому засіданні представник товариства позов визнала у повному обсязі.

Треті особи, які брали участь у судовому засіданні, проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, замість 2,6 % частки у статутному фонді товариства незаконно нарахував собі 38,6 %. Разом з тим представник третьої особи ОСОБА_5, за скаргою якої судові рішення у справі касаційною інстанцією були скасовані, а справу направлено на новий розгляд, пояснив, що позивач дійсно не був повідомлений у встановленому порядку про дату, час та місце проведення загальних зборів членів товариства із зазначенням порядку денного, однак скликання та проведення загальних зборів засновників товариства були примусовими заходами, оскільки ОСОБА_1 неодноразово своєю неявкою зривав проведення зборів, хоча ніяких доказів в підтвердження цих обставин немає.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Судом встановлено, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Заставнівська інкубаторно-птахівнича станція"створено в процесі реорганізації Заставнівської міжгосподарської інкубаторної станції на підставі установчого договору та статуту, зареєстрованого та затвердженого рішенням (розпорядженням) Заставнівської районної державної адміністрації від 17.07.2001 № 71. Засновниками товариства являються 10 фізичних осіб, у тому числі й ОСОБА_1, частка якого в статутному фонді становить 38,6 % (том 1, а. с. 11-20, 22-42).

Оскаржуване позивачем рішення оформлено двома протоколами загальних зборів товариства від 21.08.2006 № 4, на яких були вирішені питання про затвердження уточнених розрахунків майнових паїв та змін засновників товариства, а також про затвердження статутного фонду та змін до статуту товариства (том 1, а. с. 43-44, 87).

Однак судом приймається до уваги протокол, згідно якого за порядок денний голосували лише засновники товариства без присутніх на зборах власників майнових паїв (том 1, а. с. 87).

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 та п. 9.5 ст. 9 статуту товариства його вищим органом управління є збори учасників, які вважаються чинними, тобто повноважними, якщо на них присутні учасники, які володіють у сукупності більш як 60 % голосів. Аналогічна вимога міститься також і в ч. 1 ст. 60 Закону.

Із вказаного протоколу видно, що на зборах були присутні 7 засновників товариства. ОСОБА_1 був відсутній, а інший засновник товариства –ОСОБА_14 –помер. Участь у зборах приймали також і власники майнових паїв в кількості 34 особи.

Приймаючи до уваги, що у разі смерті фізичної особи –учасника товариства з обмеженою відповідальністю розміри статутного капіталу товариства та часток його учасників не змінюються, слід визнати, що підстави для неврахування частки померлого учасника товариства ОСОБА_14 відсутні.

В цьому контексті суд зазначає, що збори засновників товариства, на яких вважається, що були присутні засновники, які володіли у сукупності 61,40 % (100 % –38,60 % = 61,40 %), належить визнати правомочними.

За результатами проведених загальних зборів прийняті рішення по всіх питаннях порядку денного. При цьому затверджено уточнені розрахунки майнових паїв усіх учасників товариства, позивача виключено із складу засновників за недовіру, у зв’язку із неправильним проведенням розрахунків майнових паїв, а також затверджено статутний фонд та нову редакцію статуту товариства зі змінами та доповненнями.

Нова редакція статуту товариства з прийнятими на вказаних зборах змінами та доповненнями державним реєстратором Заставнівської районної державної адміністрації зареєстрована 27.05.2009.

Статтею 61 Закону в редакції, чинній на день існування відповідних відношень, визначено, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Згідно з п. 9.2 ст. 92 статуту товариства засідання зборів учасників скликаються директором. Повідомлення про такі збори, дату та місце їх проведення, порядок денний повинні бути вивішені не менш як за 10 днів до дня проведення засідання. Якщо окремі учасники товариства мають інше місце проживання, їм у той же термін направляються письмові повідомлення.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів"від 24.10.2008 № 13 (v0013700-08) (далі –постанова) підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Проте, судом встановлено, що загальні збори засновників товариства від 21.08.2006 відбулися з грубими порушеннями згаданих вимог ст. 61 Закону та п. 9.2 ст. 92 статуту товариства, тобто позивач про дату, час та місце проведення зборів належним чином повідомлений не був, порядок денний зборів до його відома доведений також не був.

У зв’язку з цим суд зазначає, що тим самим ОСОБА_1, всупереч ст. 88 Господарського кодексу України та п. 8.2 ст. 8 статуту товариства, був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах, внаслідок чого загальними зборами відповідача були допущені грубі порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 як засновника та учасника товариства.

Згідно з п. 18 постанови (v0013700-08) при розгляді справ судам слід враховувати, що прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону України "Про господарські товариства"), та прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону України "Про господарські товариства"), є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів. При цьому тільки при вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

рішення загальних зборів, які є предметом спору у даній справі, було прийняте з питань, не включених до порядку денного загальних зборів засновників товариства, а зміну статутного фонду товариства загальними зборами засновників товариства здійснено без дотримання процедури надання позивачеві відповідної інформації.

Викладене достеменно свідчить про те, що у даному випадку господарський суд не повинен оцінити наскільки зазначені порушення, які є безумовними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів засновників товариства, могли вплинути на прийняття загальними зборами засновників товариства оскаржуваних рішень, оскільки судовим розглядом справи встановлено, що недотримання порядку скликання спірних загальних зборів призвело до грубого порушення прав та законних інтересів позивача, які полягають у позбавленні його товариством можливості скористатись гарантованими законом корпоративними правами на участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному законом та статутом товариства.

Грубе порушення відповідачем процедурних питань щодо порядку скликання та проведення загальних зборів являються беззаперечними підставами для визнання прийнятих на зборах рішень недійсними.

Такий висновок повністю кореспондується також із змістом абз. 2 п. 21 постанови (v0013700-08) , в якому вказано, що права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України (1798-12) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Із постанови Вищого господарського суду України у даній справі від 29.07.2010 вбачається, що у абз. 3 п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) роз’яснено, що при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Всупереч цим роз’ясненням, зазначає суд касаційної інстанції, суди не з’ясували чи могла відсутність (або наявність) позивача (його представника) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується. Зокрема, не взято до уваги, що рішення на спірних загальних зборах прийнято одноголосним голосуванням.

Однак, ураховуючи, що абз. 3 п. 21 постанови (v0013700-08) стосується виключно визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства, місцевий суд дійшов висновку, що у нього немає підстав для з’ясування яким чином присутність або відсутність позивача на зборах могла відобразитися на прийнятті оскаржуваного рішення загальних зборів засновників товариства, так як присутність (відсутність) на зборах належним чином повідомленого засновника та його недопущення до участі в них тотожними поняттями не являються. До того ж рішення будь-якого суду не може бути прийняте на підставі здогадок та припущень шляхом моделювання різних ситуацій, та, як передбачено ч. 2 ст. 43 ГПК України, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Незважаючи на те, що процедурні порушення, які допущено при скликанні та проведенні загальних зборів, що прийняли оскаржуване рішення, являються беззастережними підставами для задоволення позову, суд вважає за необхідне у відповідності до ч. 1 ст. 43 ГПК України дослідити та оцінити усі обставини справі в їх сукупності.

У в’язку з вищевикладеним суд констатує, що можливість та порядок виключення учасників товариств з обмеженою відповідальністю, які систематично не виконують чи неналежним чином виконують свої обов'язки або перешкоджають досягненню цілей товариства, встановлена ст. 64 Закону.

В ході нового розгляду справи на виконання приписів, викладених у п. 29 постанови (v0013700-08) та вказівок касаційної інстанції місцевий суд ухвалами від 10.09.2010 (том 2, а. с. 1) та від 30.09.2010 (том 2, а. с. 15) зобов’язав відповідача, який, як вже було підкреслено, позов визнає у повному обсязі, та третіх осіб надати господарському суду докази обґрунтування виключення позивача з числа засновників товариства за недовіру, а саме докази про те, що позивач своєю поведінкою суттєво ускладнював діяльність товариства, робив її неможливою або перешкоджав досягненню цілей товариства.

Однак, ані відповідачем, ані третіми особами ніяких належних і допустимих доказів в підтвердження в чому конкретно виражається неадекватна поведінка ОСОБА_1 шляхом вчинення дій або бездіяльності як засновника товариства не надано.

Разом з тим письмові пояснення усіх третіх осіб безумовно свідчать про те, що підставою виключення позивача з числа засновників товариства згідно оскаржуваного рішення була недовіра у зв’язку із неправильним проведенням розрахунків майнових паїв. Цю обставину підтвердили у судовому засіданні треті особи, які приймали участь у розгляді справи. Тому викладене підтверджує відсутність підстав, встановлених ст. 64 Закону для виключення позивача з числа засновників товариства.

Як зазначено в ч. 3 ст. 148 Цивільного кодексу України, спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Таким чином, у разі неправильного проведення розрахунків майнових паїв господарського товариства будь-який його засновник (учасник), у тому числі й усі треті особи у справі, не позбавлені права звертатися з відповідним позовом до суду.

Проте, для застосування названої правової норми імперативного характеру, насамперед, повинні існувати правові підстави, тобто, докази, які б підтвердили, що порядок визначення частки кожного засновника у статутному капіталі товариства, її розміру і строків виплати, установчим договором були порушені.

Втім, наявність таких підстав достеменно спростовується тим, що встановлення частки кожного засновника було здійснено згідно з п. 13.1 ст. 13 установчого договору про створення та діяльність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заставнівська інкубаторно-птахівнича станція"та відповідною відомістю, підписаної усіма засновниками товариства, з якої видно, що при створенні товариства усі його засновники, у тому числі і третя особа ОСОБА_5, за скаргою якої дана справа касаційною інстанцію скерована на новий розгляд, підтвердили, що частка ОСОБА_1 у статутному фонді дійсно становить 38,6 %.

Крім того, загальновідомо, що кожний засновник господарського товариства у разі його невиходу із нього становиться його учасником (акціонером).

Однак, не кожний учасник (акціонер) може бути засновником товариства. Тобто, заснування господарського товариства як і той факт, що позивач є один із засновників товариства є об’єктивним та необоротним фактом, який мав місце у минулому, і існує незалежно від того, чи вийшли усі засновники з товариства, чи існує товариство взагалі тощо. ОСОБА_1 як був, так й залишився засновником товариства і цей факт неможливо скасувати як неможливо також скасувати факт народження дитини, участь конкретної людини у бойових діях та інші події.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку про логічну неможливість виключення позивача з числа засновників товариства, на відміну від можливості його виключення з товариства як акціонера (учасника).

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права визнаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальні збори засновників товариства, приймаючи оскаржуване позивачем рішення, в порушення названої правової норми незаконно позбавили ОСОБА_1 права власності та фактично присвоїли належну йому частку у статутному фонді товариства.

Абзацом 3 ч. 2 ст. 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством.

Наведене свідчить про те, що позивачем обраний належний та адекватний спосіб захисту його порушених прав.

Задовольняючи обґрунтований позов, суд вважає, що судові витрати належить віднести на відповідача, яким спір безпідставно доведений до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним пункт 1 рішення загальних зборів засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заставнівська інкубаторно-птахівнича станція", оформленого протоколом № 4 від 21.08.2006, в частині виключення громадянина ОСОБА_1 зі складу засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заставнівська інкубаторно-птахівнича станція"та пункт 3 рішення загальних зборів засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заставнівська інкубаторно-птахівнича станція", оформленого зазначеним протоколом, яким затверджено статут сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заставнівська інкубаторно-птахівнича станція"в новій редакції зі змінами та доповненнями.

3. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заставнівська інкубаторно-птахівнича станція"(м. Заставна, вул. Бажанського, 58, ідентифікаційний код 31598375) на користь гр. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) державне мито в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 315,00 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 22 жовтня 2010 року.