461/1145/17 Про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України, скасування розпорядження та зобов'язання перерахувати пенсію за вислугу років, призначеної особі довічно відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" - 11.07.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017р. (головуючий суддя - Каралюс В.М., судді - Затолочний В.С., Матковська З.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, скасування розпорядження та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення до 62% відповідної суми грошового забезпечення розміру пенсії за вислугу років, призначеної йому з 05.05.2016р. довічно відповідно до приписів пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 67% відповідної суми грошового забезпечення, скасувати розпорядження відповідача від 22.08.2016р. щодо здійснення з 01.09.2016р. розрахунку та виплати пенсії за вислугу років в розмірі 62% відповідної суми грошового забезпечення та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому з 01.09.2016р. пенсію за вислугу років відповідно до приписів пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи із розрахунку 67% відповідної суми грошового забезпечення, а саме - за вислугу 20 років 55% та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідної суми грошового забезпечення, а також здійснити виплату недоотриманої суми пенсії за період з 01.09.2016р., з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що є звільненим зі служби в поліції через хворобу відповідно до пункту другого частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" на підставі відповідного свідоцтва про хворобу, а тому має право на призначення пенсії у розмірі 67% відповідних сум грошового забезпечення за 24 роки вислуги згідно положень пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 06.03.2017р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017р., з урахуванням внесених ухвалою цього ж суду від 20.07.2017р. виправлень описки, скасовано постанову суду першої інстанції, прийнято нову по задоволення позову.

Визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу розміру пенсії за вислугу років до 62% відповідної суми грошового забезпечення, призначеної з 05.05.2016р. довічно відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 67% відповідної суми грошового забезпечення.

Скасовано розпорядження відповідача від 22.08.2016р. щодо здійснення з 01.09.2016р. розрахунку та виплати позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 62% відповідної суми грошового забезпечення.

Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 01.09.2016р. пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи із розрахунку 67% відповідної суми грошового забезпечення, а саме - за вислугу 20 років - 55% та кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідної суми грошового забезпечення, а також здійснити позивачу виплату недоотриманої за період з 01.09.2016р. суми пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що положення пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не поширюються на позивача, оскільки у свідоцтві про його хворобу Військово-лікарською комісією зазначено "непридатний до військової служби", а не "непридатний до служби в поліції", що є обов'язковою умовою для застосування пунктів 2, 3 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" та нарахування позивачу відповідних відсотків сум грошового забезпечення. При цьому вважає, що поняття "непридатний до військової служби" і "непридатний до служби в поліції" не є тотожними поняттями.

Позивач у поданому на касаційну скаргу відзиві, з-поміж іншого, посилається на те, що свідоцтво про його хворобу відповідає формі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001р. №85 (z0164-01) . У зв'язку із прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) будь-яких змін до складання цієї форми не вносилось, а тому вимога управління Пенсійного фонду про необхідність обов'язкового зазначення у такому свідоцтві інформації щодо непридатності особи до служби саме в поліції є протиправною. Просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Згідно статті 102 цього Закону пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Згідно пункту "б" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Цей закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" призначається у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення та 3% відповідних сум грошового забезпечення за кожний рік вислуги понад 20 років.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 04.05.2016р. №13 о/с дск позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) з 04.05.2016р.

Вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні для призначення пенсії становила 24 роки 00 місяців 02 дні.

Підставою для звільнення стало свідоцтво про хворобу військово-лікарської комісії ДУ "ТМО МВС України у Львівській області" від 29.12.2015р. №549, якою позивача визнано "непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку".

З 05.05.2016р. позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) в розмірі 67% відповідних сум грошового забезпечення.

У повідомленні про перерахунок пенсії від 02.09.2016р. відповідач повідомив позивача про те, що у свідоцтві про його хворобу від 29.12.2015р. №549, яке міститься в матеріалах пенсійної справи, не зазначено інформацію про непридатність до служби в поліції, як це вимагає положення пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з чим розмір пенсії починаючи з 01.09.2016р. складає 62% грошового забезпечення.

Крім того, позивачу роз'яснено, що для виплати пенсії за вислугу років в розмірі 67% за 24 роки вислуги йому необхідно привести у відповідність військово-лікарські документи.

Не погоджуючись із призначенням пенсії у розмірі 62% грошового забезпечення, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із інформаційним запитом від 30.11.2016р., в якому просив надати йому відповідне рішення про зменшення розміру розрахунку суми грошового забезпечення з 67% до 62%, надати інформацію на підставі яких нормативно-правових актів проведено такий перерахунок, а також роз'яснити у який саме передбачений законом конкретний порядок, які саме конкретні військово-лікарські документи та у відповідність до яких саме нормативно-правових актів йому необхідно привести ці документи для отримання пенсії у розмірі 67% грошового забезпечення.

Листом від 06.12.2016р. відповідачем повідомлено позивача про те, що оскільки Військово-лікарською комісією не прийнято рішення про його непридатність до служби в поліції, управлінням Пенсійного фонду пенсійну справу приведено з 01.09.2016р. у відповідність до чинного законодавства та обчислено пенсію у розмірі 62% грошового забезпечення (розпорядження від 22.08.2016р.).

При цьому позивачу роз'яснено про необхідність приведення його свідоцтва про хворобу у відповідність до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що необхідною умовою для призначення позивачу пенсії у розмірі 55% грошового забезпечення на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" є його звільнення зі служби в поліції через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, а тому оскільки Військово-лікарською комісією не прийнято рішення про непридатність позивача до служби в поліції, відповідачем правомірно приведено пенсійну справу позивача у відповідність до чинного законодавства та обчислено пенсію у розмірі 62% грошового забезпечення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що свідоцтво про хворобу позивача є належним документом, який підтверджує наявність у нього захворювання, що зумовлює його непридатність до служби в поліції, а тому позивач має право на перерахунок призначеної пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що право позивача на пенсійне забезпечення не може бути порушено державою внаслідок не внесення відповідних змін до підзаконних нормативно-правових актів.

З висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позову колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що позивач звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", за правилами пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" його дія поширюється на осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийняв рішення про задоволення позову.

Також судами встановлено, що позивач має достатню вислугу років для призначення пенсії у розмірі 67% грошового забезпечення та ним надано всі необхідні для цього документи, проте відповідачем всупереч пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" проведено нарахування пенсії у меншому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.