487/2695/17 Про визнання дій УПФУ протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії бувшому працівнику поліції - 11.07.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.08.2017р. (головуючий суддя - Нікітіна Д.Г.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017р. (головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді - Запорожана Д.В., Романішина В.Л.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. та деяких інших осіб", як звільненому зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" та виплачувати пенсію у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення починаючи з 01.04.2016р., з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він звільнений на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу, має необхідну вислугу років, а тому за правилами пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія йому має бути призначена в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.08.2017р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017р., позов задоволено.

Визнано дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб. звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" протиправними.

Зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як звільненому зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", та виплачувати пенсію у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2016р., з урахуванням фактично виплачених сум.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що надане позивачем свідоцтво про хворобу із зазначенням в ньому "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час" не відповідає вимогам статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", а тому позивачу правомірно призначено пенсію за вислугу років у розмірі 65% відповідного грошового забезпечення.

Вважає, що поняття "військова служба" та "служба в поліції" є різними поняттями, а тому суди прийшли до помилкового висновку про їх ототожнення та відповідно порушення норм статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та пункту 2 частини 1 статті 77 "Про Національну поліцію", в нормах яких чітко зазначається, що підставою для застосування певних відсотків відповідних сум грошового забезпечення є рішення медичної комісії про непридатність до служби саме в поліції.

Позивач своїм правом надати до суду відзив на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Згідно пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом) пенсія за вислугу років особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" призначається у розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення та 3 % відповідних сум грошового забезпечення за кожний рік вислуги понад 20 років.

Згідно пункту 1.117 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001р. №85 (z0164-01) , свідоцтво про хворобу складається: у мирний час на осіб рядового й начальницького складу, визнаних не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, не придатними для військової служби в мирний час, з обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними для військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визнаних не придатними до подальшого навчання за станом здоров'я.

Підпунктом 1.63.5. пункту 1.63. Порядку №85 передбачено, що за результатами медичного огляду ВЛК виносять постанови щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, зокрема, з формулюванням: "Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час".

Під час розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 30.03.2016р. № 63 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) з 31.03.2016р.

Вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становила 24 роки 08 місяців 19 днів, у пільговому - 25 років 7 місяців 15 днів.

Підставою для звільнення слугувало Свідоцтво про хворобу Військово-лікарської комісії ДУ "ТМО МВС України в Миколаївській області" від 19.02.2016р. №45, якою позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

З 01.04.2016р. позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) в розмірі 65% грошового забезпечення.

Не погоджуючись із призначенням пенсії у розмірі 65% грошового забезпечення, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області із заявою від 16.01.2017р. про проведення перерахунку пенсії в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення за 25 років вислуги на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Листом ГУ ПФУ в Миколаївській області від 16.12.2016р. позивачу відмовлено у проведенні перерахунку його пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення на підставі вказаної ним норми закону з посиланням на відсутність у свідоцтві про хворобу інформації про непридатність позивача до служби в поліції. Крім того, позивача повідомлено про те, що розмір його пенсії обчислено відповідно до норм чинного законодавства.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що свідоцтво про хворобу позивача є належним документом, який підтверджує наявність у нього захворювання, що зумовлює його непридатність до служби в поліції, а тому позивач має право на перерахунок призначеної пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням наявності стажу вислуги 25 років.

Крім того, суди дійшли висновку, що до затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001р. №85 (z0164-01) форми свідоцтва про хворобу не вносилось будь-яких змін у зв'язку із прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) , а тому вимога відповідача про необхідність наявності у такому свідоцтві інформації щодо непридатності особи до служби в поліції суперечить вказаному наказу та є протиправною. При цьому право позивача на пенсійне забезпечення не може бути порушене державою внаслідок не внесення змін до певних підзаконних нормативно-правових актів.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", за правилами пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" його дія поширюється на осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Крім того судами встановлено, що позивач має достатню вислугу років для призначення пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення та ним надано всі необхідні для цього документи, проте відповідачем всупереч пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" проведено нарахування пенсії у меншому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.08.2017р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017р. - без змін.