804/2552/15 Про залишення без руху апеляційної скарги та надання скаржнику строку для усунення недоліків апеляційної скарги - 10.12.2018 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 (головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді - Іванов С.М., Панченко О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИЛЬ Д" (далі - Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.05.2018 у задоволенні клопотання Офісу про поновлення пропущеного строку відмовив, заяву Офісу про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 повернув заявникові без розгляду.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4900063052618 ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 була вручена представнику Офісу 31.05.2018.

Офіс оскаржив це рішення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 25.06.2018 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - відсутності документа про сплату судового збору, а ухвалою від 31.07.2018 - відмовив у задоволенні клопотання Офісу про продовження строку для усунення недоліків, апеляційну скаргу Офісу повернув.

21.08.2018 Офіс вдруге звернувся до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2018. Також Офіс порушив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтував тим, що вперше Офіс подав апеляційну скаргу у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто з огляду на несплату скаржником судового збору, у зв'язку з чим Офіс повторно звернувся до суду із апеляційною скаргою після спати судового збору (згідно платіжного доручення № 2130 від 24.07.2018 було сплачено судовий збір, сплату якого проведено банком 02.08.2018).

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.08.2018 визнав неповажними вказані скаржником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки судовий збір був сплачений Інспекцією 24.07.2018 (платіж проведений 02.08.2018), тоді як апеляційну скаргу подано лише 21.08.2018 без надання будь-яких переконливих доказів на підтвердження неможливості подання апеляційної скарги протягом 19 днів від дня проведення банком оплати судового збору, з урахуванням того, що ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 не була оскаржена Офісом до суду касаційної інстанції. Також вказаною ухвалою суд залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України та встановив скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії цієї ухвали, а саме - подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку, якщо такі є.

Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №490065618562 вказана ухвала була отримана представником Офісу 12.09.2018.

В межах встановленого судом строку Офіс подав до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарженні, у якому зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) не передбачає строкових обмежень звернення до суду протягом року за умови поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Також Офіс послався на те, що з дня отримання платіжного доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги він без суттєвих затримок та зволікань вдруге звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.10.2018 відмовив відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наведені скаржником у апеляційній скарзі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження були визнані неповажними ухвалою суду від 31.08.2018, а зазначені Офісом у клопотанні обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Офіс оскаржив ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 14.11.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Офіс посилається на те, що суд апеляційної не врахував фінансового становища податкового органу, наслідком чого стало повторне звернення до суду із апеляційною скаргою з порушенням строку. Також Офіс зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) не передбачає строкових обмежень звернення до суду протягом року за умови поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, підтвердженням яких є платіжне доручення та супровідний лист.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.11.2018 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 27.11.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом частин другої, третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та строками її подання.

Положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Третій апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 10.10.2018) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , оскільки Офісом не було вказано інших підстав для поновлення строку, а зазначені скаржником підстави для поновлення строку були визнані Дніпропетровський апеляційним адміністративним судом неповажними згідно ухвали від 31.08.2018.

Також колегія суддів зазначає, що Офіс є територіальним органом ДФС, тобто є державним органом, що здійснює адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (228-2002-п) , зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.