820/5534/16 Про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину В'єтнаму - 11.07.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Панченко О. В., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - П'янової Я. В., суддів: Зеленського В. В., Чалого І. С.,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - УДМС України в Херсонській області), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - УМВС України в Херсонській області), в якому просив:

скасувати рішення УМВС України в Херсонській області від 16 жовтня 2006 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, оформлене постановою;

зобов'язати УДМС України в Херсонській області виправити в інформаційній базі даних інформацію стосовно громадянина В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та внести відомості про дійсність дозволу на імміграцію в Україну.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначає, що він є громадянином Соціалістичної Республіки В'єтнам. Внаслідок прибуття в Україну у 1991 році керівництвом ВГІРФО УМВС України в Херсонській області прийнято рішення щодо надання позивачу дозволу на імміграцію.

Однак, 16 жовтня 2006 року начальником ВГІРФО УМВС України в Херсонській області прийнято рішення, яким скасовано громадянину В'єтнаму ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію", про що УДМС України у Херсонській області внесено відповідний запис до інформаційної бази даних.

Вважаючи наведене рішення протиправним, ОСОБА_2 звернувсь до суду з вимогою про його скасування та зобов'язання внести відомості про дійсність дозволу на імміграцію в Україну.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Скасовано рішення УМВС України в Херсонській області від 16 жовтня 2006 року про скасування дозволу на імміграцію в України громадянину В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, оформлене постановою.

Зобов'язано УДМС України в Херсонській області виправити в інформаційній базі даних інформацію стосовно громадянина В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та внести відомості про дійсність дозволу на імміграцію в Україну.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У касаційній скарзі УДМС України в Херсонській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

В мотивування касаційної скарги вказує, що на момент звернення позивача із заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, а саме 20 липня 2004 року, нормами законодавства не було передбачено оформлення посвідки на постійне проживання в Україні на підставі дозволу на імміграцію відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" (2491-14) , а відтак оскаржуване рішення, яким скасовано дозвіл позивача на імміграцію в України.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до висновку ВГІРФО ГУМВС України в Херсонській області від 18 серпня 2004 року громадянин В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув в Україну в 1991 році на роботу згідно з Міжнародною угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР" від 02 квітня 1981 року.

У період з 27 березня 1991 року по 15 липня 1992 року працював на Каховському заводі залізобетонних виробів. Після закінчення строку Міжнародної угоди позивач залишився проживати в місті Херсон у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи наведені обставини, ВГІРФО УМВС в Херсонській області оформлено та видано позивачу посвідку на проживання серії НОМЕР_1 від 18 серпня 2004 року, в якій відображено місце реєстрації громадянина Вєтнаму ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 із зазначенням терміну дії "безстроково".

У вересні 2004 році позивач переїхав на постійне місце проживання до міста Харкова, у зв'язку з чим його знято з належної реєстрації та зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1.

16 жовтня 2006 року ВГІРФО УМВС України в Херсонській області прийнято рішення у вигляді постанови про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_2 на підставі пункту 6 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 12 травня 2008 року у справі № 2о-123/08 задоволено заяву громадянина В'єтнаму ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на території України з 1991 року та встановлено факт постійного проживання громадянина В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території Україні з 27 березня 1991 року.

З метою отримання громадянства України на підставі вказаного судового рішення, 23 травня 2008 року позивач звернувсь до УМВС України в Херсонській області з відповідною заявою, за результатами розгляду відповідачем прийнято рішення, яким оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України", внаслідок чого ОСОБА_2 видано Дніпровським РВ УМВС України в Херсонській області від 27 червня 2008 року паспорт громадянина України, серії НОМЕР_2.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 30 червня 2011 року скасовано рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 12 травня 2008 року у справі № 2о-123/08 та прийнято нове, яким у задоволенні заяви громадянина В'єтнаму ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на території України з 27 березня 1991 року відмовлено.

12 червня 2012 року старшим інспектором з О/Д ВГІРФО УМВС України в Херсонській області підготовлено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно ОСОБА_2 на підставі рішення Апеляційного суду Херсонської області від 30 червня 2011 року, за результатами розгляду якого 12 червня 2012 року УМВС України в Херсонській області прийнято рішення про скасування рішення УМВС України в Херсонській області від 12 червня 2008 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням стосовно ОСОБА_2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом владних повноважень не наведено жодних правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2.

Зазначена позиція підтримана Харківським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та шістнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання. Підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у частині шістнадцятій статті 4 цього Закону, є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.

Згідно зі статтею 16 цього Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (3773-17) іноземці та особи без громадянства, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття рішення про припинення громадянства України залишилися постійно проживати на її території, вважаються такими, які постійно проживають в Україні.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства врегульовано Законом України "Про імміграцію" (2491-14) .

Так, визначення імміграції міститься у статті 1 вищевказаного Закону та означає прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза - це позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу надано дозвіл на імміграцію та видано посвідку на постійне проживання безстроково на підставі пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" (2491-14) , згідно з яким вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 06 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР" від 02 квітня 1981 року.

16 жовтня 2006 року начальником ВГІРФО УМВС України в Херсонській області прийнято рішення, яким скасовано громадянину В'єтнаму ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну, про що УДМС України у Херсонській області внесено відповідний запис до інформаційної бази даних.

Підставою оскаржуваного рішення від 16 жовтня 2006 року вказано пункт 6 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію", згідно з яким дозвіл на імміграцію може бути скасовано, зокрема, в інших випадках, передбачених законами України.

Водночас, відповідно до абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року (2491-14) , вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 06 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

З матеріалів справи вбачається, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні відділ УГІРФО ГУМВС України в Херсонській області проведено перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, внаслідок чого підстав для відмови в наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявлено та в результаті, надано позивачу посвідку на постійне проживання в Україні, відповідно до вимог Закону України "Про імміграцію" (2491-14) .

За приписами статті 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Слід зазначити, що за час перебування позивача на території України відсутні обставини, які б тягли за собою скасування дозволу на імміграцію, передбачені пунктами 1 - 5 статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Крім того, доказів того, що посвідка на постійне проживання, яка, насамперед, була надана позивачу безстроково, є підроблена чи отримана у непередбаченому законом порядку, відповідачами не надано.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції про неправомірність оскаржуваного рішення у зв'язку з відсутністю правових підстав для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україні.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.