826/22625/15 Про визнання протиправними наказів Національної поліції щодо притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності, визнання протиправними та скасування наказу про звільнення з правоохоронних органів, поновлення на посаді в органах поліції та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - 11.07.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві, Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Кузьменка В. А., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Федотова І. В., суддів: Ісаєнко Ю. А., Сорочка Є. О.,

в с т а н о в и в :

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - ГУМВС України в місті Києві), Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУНП у місті Києві), Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - Дарницький РУ ГУМВС України в місті Києві), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

визнати протиправними та скасувати накази ГУМВС України в місті Києві від 12 вересня 2015 року № 606 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Дарницького районного управління" та від 28 вересня 2015 року № 831 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ;

поновити позивача на посаді з 28 вересня 2015 року зі збереженням спеціального звання та виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу;

стягнути з ГУНП у місті Києві на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

зобов'язати ГУНП у місті Києві поновити позивача на рівнозначній посаді інспектора Дарницького РУ ГУМВС України в місті Києві.

В обґрунтування позову зазначає, що, починаючи з 30 жовтня 2006 року він проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 29 квітня 2013 року обіймав посаду дільничного інспектора міліції відділу ДІМ Дарницького РУ ГУМВС України в місті Києві, маючи спеціальне звання капітана міліції.

Однак, наказом ГУМВС України в місті Києві від 12 вересня 2015 року № 606 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Дарницького районного управління" за вчинення дисциплінарного проступку, який полягає у заволодінні особистими речами громадянина ОСОБА_2, що призвело до порушення вимог частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

На підставі вищевказаного наказу ГУМВС України в місті Києві видано наказ від 28 вересня 2015 року № 831 о/с "Щодо особового складу", яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) звільнено позивача з органів внутрішніх справ з 28 вересня 2015 року у запас Збройних Сил України з постановкою на військовий облік, за пунктом 64 "є", за порушення дисципліни.

Позивач наголошує, що факти перебування у нетверезому стані та заволодіння особистими речами громадянина ОСОБА_2 не підтверджуються належними доказами і не відповідають дійсним обставинам справи.

При цьому позивач стверджує, що навпаки вживав заходи для припинення протиправних дій під час інциденту, що стався.

Вважаючи своє звільнення протиправним, оскільки позивач не був обізнаний про факт проведення службового розслідування та не міг реалізувати права, передбачені Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 (z0541-13) , ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про поновлення його на посаді.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано накази ГУМВС України в місті Києві від 12 вересня 2015 року № 606 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Дарницького районного управління" та від 28 вересня 2015 року № 831 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Поновлено капітана міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Дарницького РУ ГУМВС України в місті Києві.

Стягнуто з Дарницького РУ ГУМВС України в місті Києві на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В решті позову - відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі ГУМВС України в місті Києві, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки дисциплінарному проступку та обставинам, за яких він був вчинений ОСОБА_1, що призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, починаючи з 30 жовтня 2006 року, проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 29 квітня 2013 року обіймав посаду дільничного інспектора міліції відділу ДІМ Дарницького РУ ГУМВС України в місті Києві, маючи спеціальне звання капітана міліції.

Наказом ГУМВС України в місті Києві від 12 вересня 2015 року № 606 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Дарницького районного управління" за вчинення дисциплінарного проступку, який полягає у заволодінні особистими речами громадянина ОСОБА_2, що призвело до порушення вимог частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

З висновку службового розслідування вбачається, що 20 серпня 2015 року, знаходячись на території автомобільної заправки "WOG", громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3, побачивши як водій автомобіля "KIA Seed", а саме капітан міліції ОСОБА_4 стріляв з невстановленої зброї, зателефонували по спецлінії "102", після чого на власних транспортних засобах поїхали за автомобілем "KIA Seed", який через кілька хвилин зупинився. Водій ОСОБА_4 підійшов до громадянина ОСОБА_2 та, вдаривши рукою по лівому боковому склу, розбив його. Під час спілкування ОСОБА_2 з водієм автомобіля "KIA Seed" вийшов пасажир, а саме капітан міліції ОСОБА_1, який, підійшовши до ОСОБА_2, забрав мобільний телефон та рацію останнього, пояснивши, що поверне після прибуття працівників міліції. В цей же час водій автомобіля "KIA Seed" капітан міліції ОСОБА_4 залишив місце події. Внаслідок прибуття патрульного наряду міліції ОСОБА_1 віддав ОСОБА_2 мобільний телефон та рацію. Оскільки від капітана міліції ОСОБА_1 відчувався запах спритного йому було запропоновано пройти медичний огляд або тест за допомогою алкотестера "Drager", на що позивач відповів відмовою, оскільки вважав, що жодних протиправних дій не вчиняв.

За результатами розгляду матеріали ЖЄО від 20 серпня 2015 року № 13522 для прийняття рішення згідно з вимогами чинного законодавства направлено до Прокуратури Дарницького району міста Києва.

В подальшому вказані матеріали повернуто до Дарницького районного управління у зв'язку з відсутністю підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

За наслідками встановлених службових розслідуванням обставин, ГУМВС України в місті Києві дійшов висновку, що дільничний інспектор міліції відділу ДІМ Дарницького РУГУ капітан міліції ОСОБА_1, перебуваючи поза службою у громадському місці в нетверезому стані, заволодів мобільним телефоном та рацією громадянина ОСОБА_2, що призвело до порушення вимог статті 1 та частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут).

Так, на підставі наказу ГУМВС України в місті Києві від 12 вересня 2015 року № 606 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Дарницького районного управління" відповідачем видано наказ від 28 вересня 2015 року № 831 о/с "Щодо особового складу", яким відповідно до Положення № 114 звільнено позивача з органів внутрішніх справ з 28 вересня 2015 року у запас Збройних Сил України з постановкою на військовий облік, за пунктом 64 "є", за порушення дисципліни.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який полягає у заволодінні особистими речами громадянина ОСОБА_2 та, відповідно, порушення позивачем вимог Дисциплінарного статуту, що виключає правомірність застосування накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (565-12) , в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, Дисциплінарним статутом та Положенням № 114.

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63- 65 Положення.

З матеріалів справи вбачається, що 28 вересня 2015 року ГУМВС України в місті Києві видано наказ № 831 о/с "Щодо особового складу", яким звільнено позивача з посади дільничного інспектора міліції відділу ДІМ Дарницького РУ ГУМВС України в місті Києві, з 28 вересня 2015 року у запас Збройних Сил України з постановкою на військовий облік, за пунктом 64 "є" Положення № 114, за порушення дисципліни.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби з органів внутрішніх справ слугувало вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який полягає у заволодінні особистими речами громадянина ОСОБА_2, що призвело до порушення вимог частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту.

Однак, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у висновку службового розслідування щодо перебування позивача у нетверезому стані та заволодіння чужими речами.

Натомість, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що під час інциденту, що відбувся 20 серпня 2015 року, він вживав заходи для припинення можливих протиправних дій, що є, насамперед, його обов'язком за нормами Дисциплінарного статуту.

Крім того, у висновку службового розслідування зазначено про обставини, які свідчать, що позивач повернув громадянину ОСОБА_2 мобільний телефон та рацію, що не може вважатись заволодінням чужими речами.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що підстави для внесення відомостей про події 20 серпня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за висновком Дарницької районної прокуратури міста Києва, відсутні.

За змістом статті 14 Дисциплінарного статуту, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Слід зауважити, що відповідачем не надано оцінку поясненням ОСОБА_1 щодо обставин, які передували початку конфлікту та які його як працівника правоохоронного органу, спонукали до втручання для врегулювання конфліктної ситуації.

За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведення факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який полягає у заволодінні особистими речами громадянина ОСОБА_2 та, відповідно, порушення позивачем вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що, в свою чергу, виключає правомірність застосування накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.